01601, м.Київ, пров. Рильський, 8 т. (044) 278-46-14
10.05.2012 № 57/479
Київський апеляційний господарський суд у складі колегії суддів:
головуючого: Мальченко А.О.
суддів: Майданевича А.Г.
Гаврилюка О.М.
при секретарі судового засідання: Камінській Т.О.,
розглядаючи апеляційну скаргу Київського прокурора захисту прав громадян та інтересів держави в екологічній сфері
на рішення господарського суду міста Києва
від 07.02.2012 року
у справі № 57/479 (головуючий суддя - Гулевець О. В.)
за позовом Київського прокурора захисту прав громадян та інтересів держави в екологічній сфері в інтересах держави в особі Державного агентства земельних ресурсів України, м. Київ
до 1. Київської міської ради, м. Київ
2. фізичної особи - підприємця ОСОБА_2, м. Київ
про визнання протиправним та скасування рішення, визнання недійсним договору, визнання відсутності права користування земельною ділянкою та повернення земельної ділянки
за участю представників:
прокурор: Чащевий Д.І. - посвідчення №29 від 23.01.2012 р.;
від позивача: ОСОБА_3 - предст. (дов. б/н від 06.12.2011р.);
від відповідача-1: ОСОБА_4 - предст. (дов. №225-КР-309 від 27.02.2012р.);
від відповідача-2: ОСОБА_5 - предст. (дов. №7050 від 09.12.2011р.);
Київський прокурор захисту прав громадян та інтересів держави в екологічній сфері в інтересах держави в особі Державного агентства земельних ресурсів України звернувся до господарського суду міста Києва з позовом до Київської міської ради та фізичної особи -підприємця ОСОБА_2 (надалі - ФОП ОСОБА_2.) про визнання недійсним та скасування рішення Київської міської ради від 10.07.2003 року №638-26/798 «Про надання і вилучення земельних ділянок та припинення права користування землею" на острові Жуків у Голосіївському районі м. Київ»; визнання недійсним договору оренди земельної ділянки, укладеного 01.10.2004р. між Київською міською радою та ФОП ОСОБА_2 та зареєстрованого за №79-6-00261 від 25.11.2004 року; визнання відсутнім у ФОП ОСОБА_2 права користування земельною ділянкою, що розташована на о. Жуків у Голосіївському районі м. Києва, площею 0,66 га, кадастровий номер 8 000 000 000:90:332:0007 та зобов'язання ФОП ОСОБА_2 повернути у комунальну власність міста Києва вказану земельну ділянку.
Водночас, прокурор просив поновити строк позовної давності як такий, що був пропущений з поважних причин та обраховувати його з 21.10.2010 року, тобто з моменту виявлення прокуратурою порушень вимог земельного законодавства.
Рішенням господарського суду міста Києва від 07.02.2012 року у справі № 57/479 в позові відмовлено повністю.
Не погоджуючись з прийнятим рішенням суду, прокурор звернувся до Київського апеляційного господарського суду з апеляційною скаргою, в якій просив скасувати рішення господарського суду міста Києва від 07.02.2012 року та прийняти нове рішення, яким позов задовольнити.
Обґрунтовуючи підстави звернення з апеляційною скаргою, прокурор послався на порушення судом норм матеріального та процесуального права.
Ухвалою Київського апеляційного господарського суду від 19.03.2012 року апеляційну скаргу прийнято до апеляційного провадження та призначено до розгляду на 09.04.2012 року.
Відповідач-2 скористався своїм правом, наданим статтею 96 Господарського процесуального кодексу України, надав відзив на апеляційну скаргу.
В судовому засіданні 09.04.2012 року у зв'язку з неявкою позивача розгляд справи у відповідності до ст.77 ГПК України був відкладений до 10.05.2012 року.
В судовому засіданні 10.05.2012 року прокурор та представник позивача підтримали доводи апеляційної скарги, просили апеляційну скаргу задовольнити, а рішення скасувати, постановити у справі нове рішення про задоволення позовних вимог.
Представники відповідачів в судовому засіданні проти доводів апеляційної скарги заперечили, вважають рішення законним та обґрунтованим, просили відмовити у задоволенні апеляційної скарги та залишити рішення суду першої інстанції без змін.
10.05.2012 року в судовому засіданні колегією суддів було оголошено вступну та резолютивну частини постанови господарського суду апеляційної інстанції.
Обговоривши доводи апеляційної скарги, заслухавши пояснення представників сторін, прокурора, дослідивши наявні у справі матеріали, проаналізувавши на підставі встановлених фактичних обставин правильність застосування судом першої інстанції норм матеріального та процесуального права, судова колегія Київського апеляційного господарського суду дійшла висновку, що апеляційна скарга задоволенню не підлягає, виходячи з наступного.
Згідно зі статтею 99 Господарського процесуального кодексу України, в апеляційній інстанції справи переглядаються за правилами розгляду цих справ у першій інстанції з урахуванням особливостей, передбачених у розділі XII Господарського процесуального кодексу України.
Відповідно до статті 101 ГПК України, у процесі перегляду справи апеляційний господарський суд за наявними у справі і додатково наданими доказами, якщо заявник обґрунтував неможливість їх надання суду в першій інстанції з причин, що не залежали від нього, повторно розглядає справу. Апеляційний господарський суд не зв'язаний доводами апеляційної скарги і перевіряє законність і обґрунтованість рішення місцевого суду у повному обсязі.
Як вірно встановлено місцевим господарським судом та вбачається з матеріалів справи, 10.07.2003 року Київською міською радою було прийнято рішення № 638-26/798 «Про надання і вилучення земельних ділянок та припинення права користування землею», яким фізичній особі - підприємцю ОСОБА_2 затверджено проект відведення земельної ділянки та передано в довгострокову оренду на 10 років земельну ділянку площею 0,66 га (в тому числі водної акваторії 0,16 га) для реконструкції, експлуатації та обслуговування комплексу короткочасного відпочинку на о. Жуків у Голосіївському районі Києва за рахунок земель міської забудови (а.с.19-20).
01.10.2004 року на підставі зазначеного рішення № 638-26/798, між Київською міською радою (в тексті договору - орендодавець) та ФОП ОСОБА_2 (в тексті договору - орендар) було укладено договір оренди земельної ділянки (надалі - договір), за умовами якого орендодавець передав, а орендар прийняв в оренду строком на 10 років земельну ділянку площею 0,6474 га, з цільовим призначенням - для реконструкції, експлуатації та обслуговування комплексу короткочасного відпочинку (а.с.21-28). Договір був зареєстрований Головним управлінням земельних ресурсів виконавчого органу Київської міської ради (Київської міської державної адміністрації) у книзі записів державної реєстрації договорів, запис від 25.11.2004 року за № 79-6-00261 (а.с.25).
Відповідно до п. 2.2 договору нормативна грошова оцінка спірної земельної ділянки становить 1 488 816,69 грн.
У зв'язку з надходженням запиту Київської прокуратури захисту прав громадян та інтересів держави в екологічній сфері, 02.11.2011 року Інспекцією державного архітектурно-будівельного контролю у м. Києві була проведена перевірка дотримання вимог законодавства у сфері містобудівної діяльності, державних будівельних норм, стандартів і правил під час виконання підготовчих будівельних робіт.
02.11.2011 року за результатами перевірки був складений акт, у якому зафіксовано, що на земельній ділянці за адресою: АДРЕСА_1, яка використовується ФОП ОСОБА_2 на підставі договору оренди, розташований комплекс для короткочасного відпочинку «Дніпровська Рів'єра», власником якого є вказана особа. При цьому в акті зазначено, що на момент проведення перевірки розпочаті будівельні роботи з реконструкції комплексу. Порушень вимог містобудівного законодавства перевіркою не виявлено (а.с.35).
Позовні вимоги прокурора мотивовані тим, що оскаржуваним рішенням Київської міської ради № 638-26/798 від 10.07.2003 року та договором від 01.10.2004 року щодо передачі в оренду земель природно-заповідного фонду та водної акваторії загальнодержавного значення порушено право власності територіальної громади м. Києва на землі рекреаційного призначення, інтереси держави у сфері контролю за використанням та охороною земель, ефективного використання земельних ресурсів, і як наслідок, забудова ОСОБА_2 орендованої земельної ділянки капітальними спорудами, у зв'язку з чим вказане рішення Київради має бути скасоване як незаконне, а договір оренди земельної ділянки - визнаний недійсним.
Встановивши фактичні обставини справи та надавши належну оцінку доказам, представленим сторонами, суд першої інстанції дійшов висновку щодо необґрунтованості позовних вимог прокурора та відсутність підстав для задоволення позову.
З таким висновком погоджується і судова колегія апеляційного господарського суду з огляду на наступне.
Земельні відносини щодо володіння, користування і розпорядження землею регулюються Конституцією України, Земельним кодексом України та, зокрема, Законом України «Про оренду землі».
Приписами статті 13 Конституції України визначено, що земля, її надра, атмосферне повітря, водні та інші природні ресурси, які знаходяться в межах території України, природні ресурси є об'єктами права власності Українського народу. Від імені Українського народу права власника здійснюють органи державної влади та органи місцевого самоврядування в межах, визначених цією Конституцією.
Відповідно до частини 2 статті 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.
Згідно частини 2 статті 140 Конституції України особливості здійснення місцевого самоврядування в містах Києві та Севастополі визначаються окремими законами України.
Статтею 6 Закону України «Про столицю України місто-герой Київ» визначено, що місцеве самоврядування у місті Києві здійснюється територіальною громадою міста як безпосередньо, так і через Київську міську раду, районні в місті Києві ради та їх виконавчі органи.
Згідно частини 1 статті 116 Земельного кодексу України громадяни та юридичні особи набувають права власності та права користування земельними ділянками із земель державної або комунальної власності за рішенням органів виконавчої влади або органів місцевого самоврядування в межах їх повноважень, визначених цим Кодексом.
Пункт 34 статті 26 Закону України «Про місцеве самоврядування в Україні» визначає, що до виключної компетенції міської ради належить вирішення відповідно до закону питань регулювання земельних відносин.
Відповідно до статті 59 Закону України «Про місцеве самоврядування в Україні» рада в межах своїх повноважень приймає нормативні та інші акти у формі рішень.
В силу частини 1 статті 124 Земельного кодексу України передача в оренду земельних ділянок, що перебувають у державній або комунальній власності, здійснюється на підставі рішення відповідного органу виконавчої влади або органу місцевого самоврядування шляхом укладення договору оренди земельної ділянки.
Таким чином, реалізуючи надані Конституцією та законодавством України повноваження у галузі земельних відносин, Київська міська рада зобов'язана діяти виключно в межах наданих їй повноважень та в інтересах її територіальної громади, дотримуючись приписів законодавства України у своїй діяльності.
Київська міська рада наполягає на тому, що спірна земельна ділянка була передана в оренду ФОП ОСОБА_2 на підставі рішення ради з урахуванням розробленого екологічного обґрунтування можливості розташування об'єкта, конкретних умов використання існуючого комплексу відпочинку та без негативного впливу на стан водного режиму річки Дніпро, обгрунтовуючи свою позицію тим, що оспорюване рішення від 10.07.2003 року №638-26/798 прийнято на підставі наступних проектно-дозвільних документів:
- висновку Управління охорони пам'яток, історії, культури та історичного середовища від 15.11.2002р., яким погоджено відведення земельної ділянки ФОП ОСОБА_2 для будівництва та обслуговування комплексу короткочасного відпочинку у складі - кафе, сауни, причалу для катерів та човнів, пляжної зони на о. Жуків, 1 км від бази відпочинку АТП - 1 в напрямку до піщаного кар'єру «Жуків острів» у тимчасове орендне користування без права капітальної забудови (а.с.29-30);
- висновку головного державного санітарного лікаря м. Києва від 04.12.2002р. №6593, яким погоджено відведення земельної ділянки площею 0,66 га (в тому числі водної акваторії 0.16 га) на о.Жуків у Голосївському районі м. Києва для реконструкції з розширенням комплексу короткочасового відпочинку (а.с.129-130);
- листа Державного комунального підприємства «Плесо» від 19.03.2003р. №226, яким погоджено відведення земельної ділянки для реконструкції з розширенням комплексу короткочасного відпочинку на о. Жуків у Голосіївському районі м. Києва (а.с.128);
- листа ВАТ AT «Київпроект» від 04.04.2003р. № 06-928/КГП, яким погоджено відведення спірної земельної ділянки під комплекс короткочасного відпочинку на території ландшафтного заказника о. Жуків у Голосіївському районі м. Києва, а саме: пляжно - спортивний комплекс загального користування з об'єктами рекреаційного обслуговування сезонного функціонування (без сауни та інших капітальних споруд) при умові дотримання природоохоронних вимог облаштування прибережно - захисної смуги відповідно до Водного кодексу України (а.с.31).
Відповідно до статей 58, 60 Земельного кодексу України вздовж річок з метою їх охорони від забруднення і засмічення та збереження їх водності виділяються земельні ділянки під прибережні захисні смуги. Розміри прибережних захисних смуг в межах існуючих населених пунктів визначаються за проектами землеустрою з урахуванням конкретних умов, що склалися.
Згідно частини 4 статті 59 Земельного кодексу України громадянам та юридичним особам органами виконавчої влади або органами місцевого самоврядування із земель водного фонду можуть передаватись на умовах оренди земельні ділянки прибережних захисних смуг, земельні ділянки, зайняті озерами, водосховищами та іншими водоймами.
Земельні ділянки із земель водного фонду можуть передаватись на умовах оренди для культурно-оздоровчих, рекреаційних, спортивних і туристичних цілей.
Саме, для зазначених цілей і була передана ФОП ОСОБА_2 в оренду земельна ділянка на о. Жуків
В силу статті 61 Земельного кодексу України об'єкти, розташовані у прибережній захисній смузі, можуть експлуатуватися, якщо при цьому не порушується її режим. У прибережних захисних смугах уздовж річок забороняється будівництво будь-яких споруд, у тому числі баз відпочинку, дач, гаражів та стоянок автомобілів.
Аналогічні положення містять статті 87-89 Водного кодексу України.
Колегія суддів погоджується з висновком місцевого господарського суду про необгрунтованість доводів прокурора про порушення відповідачами вимог висновку Управління охорони пам'яток історії, культури та історичного середовища від 15.11.2002 року про заборону капітальної забудови на орендованій території з огляду на наступне.
Як слідує з листа Головного управління охорони культурної спадщини виконавчого органу Київської міської ради (Київської міської державної адміністрації) № 2136 від 28.04.2011 року вказаним управлінням було розглянуто звернення ФОП ОСОБА_2 щодо внесення змін до «Вимог і умов щодо охорони пам'яток історії та культури, довкілля (історичного середовища) до архітектурно-планувального завдання». У листі зазначається, що спірна земельна ділянка розташована на межі території регіонального ландшафтного парку місцевого значення «Дніпрові острови» та межує з ландшафтним заказником місцевого значення «Жуків острів», знаходиться поза межами історичних ареалів міста Києва, у зв'язку з чим розробка історико-містобудівного обгрунтування чинним законодавством не передбачена (а.с.69).
Водночас, означеним листом було погоджено внесення змін до пункту 4.1 «Вимог і умов щодо охорони пам'яток історії та культури, довкілля (історичного середовища) до архітектурно-планувального завдання» на проектування реконструкції комплексу для короткочасного відпочинку на о. Жуків у Голосіївському районі міста Києва» та викладено цей пункт у наступній редакції: «Поверховість - споруди не повинні домінувати в навколишньому природному середовищі і не перевищувати висотних параметрів малоповерхової забудови (1-2 поверхи)».
Слід зазначити, що правомірність дій ФОП ОСОБА_2 щодо зайняття та використання спірної земельної ділянки підтверджується, зокрема, постановою старшого слідчого Голосіївського РУ ГУ МВС України в м. Києві від 19.04.2008р. про закриття кримінальної справи №27-0085, порушеної за ознаками злочину, передбаченого ч. 1 статті 252 КК України, у зв'язку з відсутністю складу злочину.
Зокрема, у постанові зазначено, що в ході слідства встановлено, що земельна ділянка, передана ФОП ОСОБА_2 для реконструкції, експлуатації та обслуговування вже існуючого комплексу споруд, не входить до меж ландшафтного заказника місцевого значення «Острів Жуків». В діях останнього не вбачається будь-якого впливу, який би призвів до знищення або пошкодження об'єкта природно-заповідного фонду (а.с.64-68).
З урахуванням зазначеного, суд першої інстанції вірно вказав на необґрунтованість посилань прокурора на те, що спірна земельна ділянка входить до складу земель ландшафтного заказника місцевого значення «Острів Жуків».
З метою визначення меж прибережної захисної смуги р. Дніпро в межах комплексу короткочасного відпочинку «Дніпровська Рев'єра» та на виконання рішення засідання Постійної комісії з питань екологічної політики Київської міської ради (протокол № 6 від 12.05.2010 року) ДП «Інститут «Київгенплан» ВАТ «Київпроект» був розроблений Проект коригування прибережних захисних смуг водних об'єктів м.Києва, Голосіївський район» (а.с.70-77).
Даний проект був розроблений та погоджений у встановленому порядку відповідними органами, а саме:
- Дніпровським басейновим управлінням водних ресурсів Державного комітету України по водному господарству, що підтверджується висновком № 1Д/8-1520 від 18.12.2006 року (висновок на проект «Водоохоронна зона в межах комплексу короткочасного відпочинку «Дніпровська рів'єра» на о. Жуків Голосіївського району м. Києва») (а.с.63);
- ДП «Інститут Генерального плану міста Києва «ВАТ «Київпроект», що підтверджується листом № 67 від 18.01.2007 р. (висновок на проект «Водоохоронна зона в межах комплексу короткочасного відпочинку «Дніпровська рів'єра» на о. Жуків Голосіївського району м. Києва») (а.с.62);
- Державним управлінням охорони навколишнього природного середовища в місті Києві, що підтверджується листом від 30.04.2010 р. № 05-07/1256 (а.с.60);
- Головним управлінням екології та охорони природних ресурсів виконавчого органу Київської міської ради (Київської міської державної адміністрації), що підтверджується листом №071/04-4-15/3490 від 07.07.2010 р. (а.с.61).
За результатами всіх погоджень Київська міська рада прийняла рішення від 08.07.2010 року за № 997/4435 «Про затвердження проекту водоохоронної зони в межах комплексу короткочасного відпочинку «Дніпровська Рів'єра» на о. Жуків Голосіївського району м.Києва» (а.с.79-80).
Відповідно до статті 61 Земельного кодексу України, статті 89 Водного кодексу України у прибережних захисних смугах уздовж річок забороняється будівництво будь-яких споруд, у тому числі баз відпочинку, дач, гаражів та стоянок автомобілів.
Як вірно встановлено місцевим господарським судом, земельна ділянка на о. Жуків рішенням Київради була передана ОСОБА_2 не для нового будівництва, а для реконструкції, експлуатації та обслуговування вже існуючого комплексу для короткочасного відпочинку.
Отже, доводи прокурора про будівництво відповідачем-2 капітальних споруд на орендованій земельній ділянці, що є недотриманням останнім вимог висновку Управління охорони пам'яток історії, культури та історичного середовища від 15.11.2002 року, є безпідставними.
Правомірність дій ФОП ОСОБА_2 щодо реконструкції комплексу на спірній земельній ділянці також підтверджується протоколом засідання архітектурно-містобудівної ради від 30.09.2010 року у справі №305-а-06 (а.с.85-86).
Як вірно встановлено місцевим господарським судом, акт перевірки, складений Інспекцією державного архітектурно-будівельного контролю у м. Києві від 02.11.2011 року, яким прокурор обгрунтовує свої вимоги, свідчить про те, що факти порушень вимог містобудівного законодавства відсутні (а.с.35).
Відтак, Київська міська рада, приймаючи рішення від 10.07.2003 року №638-26/798 та укладаючи з ФОП ОСОБА_2 договір оренди земельної ділянки від 01.10.2004 року, вимог природоохоронного та містобудівного законодавства не порушили, а тому правових підстав для визнання недійсним з моменту прийняття рішення Київської міської ради «Про надання та вилучення земельних ділянок та припинення права користування землею» від 10.07.2003 року за № 638-26/798, так і визнання недійсним договору оренди з заявлених прокурором підстав немає, про що і зазначив суд першої інстанції у своєму рішенні.
Слід зазначити, що інших підстав для визнання договору від 01.10.2004 року недійсним в порядку цивільного та господарського законодавства, прокурор не навів.
До того ж, ані в суді першої інстанції, ані під час апеляційного провадження позивачем не було надано жодних документів на підтвердження фактів порушення відповідачами законодавства в сфері використання та охорони земель (у тому числі актів перевірок, приписів тощо).
Вирішуючи решту вимог прокурора та позивача про визнання відсутнім у ФОП ОСОБА_2 права користування земельною ділянкою та повернення такої в комунальну власність, колегія вважає вірною правову позицію місцевого суду про те, що такі задоволенню не підлягають, як похідні від вимог про визнання недійсними рішення Київської міської ради 10.07.2003 року за № 638-26/798 та договору оренди земельної ділянки від 01.10.2004 року.
Стаття 257 Цивільного кодексу України визначає, що загальна позовна давність встановлюється тривалістю у три роки.
Відповідно до частини 1 статті 261 Цивільного кодексу України перебіг позовної давності починається від дня, коли особа довідалася або могла довідатися про порушення свого права або про особу, яка його порушила.
Частинами 3, 4, 5 статті 267 Цивільного кодексу України визначено, що позовна давність застосовується судом лише за заявою сторони у спорі, зробленою до винесення ним рішення. Сплив позовної давності, про застосування якої заявлено стороною у спорі, є підставою для відмови у позові. Якщо суд визнає поважними причини пропущення позовної давності, порушене право підлягає захисту.
Місцевий господарський суд, на переконання судової колегії, обґрунтовано задовольнив заяву прокурора та поновив останньому строк для звернення до суду з даним позовом, вказуючи на те, що про порушення прав Державного агентства земельних ресурсів України Київській прокуратурі захисту прав громадян та інтересів держави в екологічній сфері стало відомо 20.10.2011 року, тобто в день отримання нею від позивача у справі листа за № 4623 від 19.10.2011 року.
Твердження відповідачів про пропуск такого строку, суд першої інстанції правомірно відхилив, зазначивши, що позов подано Київською прокуратурою захисту прав громадян та інтересів держави в екологічній сфері, а рішенням Київської міської ради від 29.04.2004 року №241/1451, на яке посилаються відповідачі, був розглянутий та відхилений протест, внесений на п.1 рішення Київської міської ради від 10.07.2003 року №638-26/798, виконуючим обов'язки прокурора міста Києва.
Поряд з цим, місцевий суд мотивовано вказав на те, що положення закону про правові наслідки спливу позовної давності застосовуються лише у тих випадках, коли буде доведено існування самого суб'єктивного цивільного права та факт його порушення чи оспорювання. Якщо в ході розгляду справи суд виявить відсутність у позивача суб'єктивного права, про захист якого він просить, або ж воно не порушувалось чи не оспорювалось, суд має відмовити в позові за безпідставністю матеріально-правової вимоги, а не через пропуск позовної давності.
Відповідно до статті 33 ГПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень. Докази подаються сторонами та іншими учасниками судового процесу.
В силу частини 2 статті 34 Господарського процесуального кодексу України, обставини справи, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватись іншими засобами доказування.
Згідно зі статтею 43 Господарського процесуального кодексу України, господарський суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об'єктивному розгляді в судовому процесі всіх обставин справи в їх сукупності, керуючись законом. Ніякі докази не мають для господарського суду заздалегідь встановленої сили.
Виходячи з наведеного, колегія суддів вважає, що суд першої інстанції повно, всебічно та об'єктивно розглянув справу, з'ясувавши усі обставини справи в сукупності, надав належну юридичну оцінку наявним у справі доказам та дійшов обґрунтованого висновку про відсутність підстав для задоволення позовних вимог.
З огляду на вищевикладене, апеляційний господарський суд вважає, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню, а рішення господарського суду міста Києва 07.02.2012 року має бути залишеним без змін.
Судові витрати за розгляд апеляційної скарги у зв'язку з відмовою в її задоволенні на підставі статті 49 ГПК України покладаються на апелянта.
Керуючись статтями 43, 32, 33, 43, 49, 99, 101 - 105 Господарського процесуального кодексу України, Київський апеляційний господарський суд, -
1. Апеляційну скаргу Київського прокурора захисту прав громадян та інтересів держави в екологічній сфері на рішення господарського суду міста Києва від 07.02.2012 року у справі №57/479 залишити без задоволення.
2. Рішення господарського суду міста Києва від 07.02.2012 року у справі №57/479 залишити без змін.
3. Матеріали справи №57/479 повернути до господарського суду міста Києва.
Постанова набирає законної сили з моменту її прийняття і може бути оскаржена до Вищого господарського суду України протягом двадцяти днів з дня набрання постановою апеляційного господарського суду законної сили.
Головуючий суддя Мальченко А.О.
Судді Майданевич А.Г.
Гаврилюк О.М.