01 листопада 2006 р.
№ 07/391-06
Вищий господарський суд України у складі колегії суддів:
Невдашенко Л.П. - головуючого,
Михайлюка М.В.,
Дунаєвської Н.Г.,
розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Києві касаційні скарги Товариства з обмеженою відповідальністю "Інвестор -Нафтогаз" та Закритого акціонерного товариства "Девон" на ухвалу Господарського суду Харківської області від 19 вересня 2006 року у справі № 07/391-06 Господарського суду Харківської області за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "Інвестор -Нафтогаз", м. Харків, до Першої Харківської філії АКБ "Базис", м. Харків, та до Закритого акціонерного товариства "Девон", м. Київ про розірвання кредитного договору та стягнення 13 795 154,00грн.,
за участю представників:
позивача - Турчин С.О. (дов. від 24.10.2006р. № 358);
відповідача 1 -не з'явились;
відповідача 2 -Вензовської Т.О. (дов. від 20.07.2006р. № 15);
- Іщенко Г.М. (дов. від 25.10.2006р. № 16),
У вересні 2006 року позивач -ТОВ "Інвестор -Нафтогаз" звернувся до господарського суду з позовом до відповідачів Першої Харківської філії АКБ "Базис" та до ЗАТ "Девон" про розірвання кредитного договору та стягнення 13 795 154,00грн.
Вказував, що 13.03.2006р. між ним та відповідачем - 1 був укладений кредитний договір № 80/06. Згідно вказаного договору відповідач -1 відкрив йому кредитну лінію для фінансування будівництва свердловини Сахалінського родовища з лімітом заборгованості в сумі 2 780 000,00 доларів США на строк до 12.03.2007р.
Зазначав, що він позбавлений можливості здійснювати будівництво свердловини № 111 Сахалінського родовища та виконувати свої зобов'язання за договором про спільну діяльність № 133 від 17.11.2005р., укладеним з ДП НАК "Надра України" "Полтавнафтогазгеологія" та кредитним договором № 80/06 від 13.03.2006р. через неправомірні дії відповідача -2, який намагається проводити геологічне вивчення на території Сахалінського родовища вуглеводів, тим самим порушуючи його право на користування вказаними земельними ділянками.
Посилаючись на наявність реальних перешкод для будівництва свердловини № 111 на Сахалінському родовищі, що є істотною зміною обставин, якими сторони керувались під час укладення кредитного договору, позивач просив розірвати кредитний договір про відкриття кредитної лінії № 80/06 від 13.03.2006р. та стягнути з відповідача -2 суму збитків у розмірі 13 794 154,00грн.
З метою забезпечення виконання рішення позивач звернувся до суду з заявою про вжиття заходів по забезпеченню позову. Просив накласти арешт на грошові кошти та на все майно відповідача -2 в межах суми 13 794 154,00грн. А також заборонити відповідачу - 2 відчужувати належне йому майно.
Ухвалою Господарського суду Харківської області від 19 вересня 2006 року (суддя Інте Т.В.) клопотання позивача задоволено частково, накладено арешт на грошові кошти, що належать відповідачу -2, а також на все майно (рухоме та нерухоме) в межах суми 13 794 154,00грн. В частині клопотання про заборону відповідачу - 2 відчужувати належне йому майно -відмовлено.
У касаційній скарзі позивач, посилаючись на порушення судом ст.ст. 66, 67 ГПК України просить змінити ухвалу суду в частині відмови у задоволенні клопотання про заборону ЗАТ "Девон" відчужувати належне йому майно та задовольнити його вимоги про заборону відповідачу -2 вчиняти будь-які дії, спрямовані на відчуження майна.
У касаційній скарзі відповідач -2 просить скасувати ухвалу з підстав невідповідності вимог ст.ст. 66, 67 ГПК України, та відмовити у заяві про забезпечення позову.
Перевіривши правильність застосування судом норм процесуального права, Вищий господарський суд України дійшов висновку, що касаційна скарга відповідача -2 підлягає частковому задоволенню, з наступних підстав.
Відповідно до ст. 66 ГПК України господарський суд за заявою сторони, прокурора чи його заступника, який подав позов, або з своєї ініціативи, має право вжити заходів до забезпечення позову. Забезпечення позову допускається в будь-якій стадії провадження по справі, якщо невжиття таких заходів може утруднити чи зробити неможливим виконання рішення господарського суду.
Відповідно до п. 3 роз'яснень Вищого арбітражного господарського суду від 23.08.1994р. № 02-5/611 умовою застосування заходів до забезпечення позову є достатньо обґрунтоване припущення, що майно (в тому числі грошові суми, цінні папери тощо), яке є у відповідача на момент пред'явлення позову до нього, може зникнути, зменшитись за кількістю або погіршитись за якістю на момент виконання рішення.
Таким чином, зважаючи на те, що даний спір про стягнення грошових коштів, місцевий господарський суд обґрунтовано зробив припущення, що грошові кошти, наявні у відповідача - 2 на момент пред'явлення позову, можуть зникнути або зменшитись, що ускладнить виконання рішення суду в майбутньому, а отже і правомірно наклав арешт на грошові кошти відповідача -2 в межах суми 13 794 154,00грн., виходячи із суми позову та відмовив в забороні відповідачу -2 вчиняти будь-які дії, направлені на відчуження майна.
Разом з тим, вирішуючи питання про забезпечення позову, суд вбачав підстави і до накладення арешту на все майно відповідача -2 в межах суми 13 794 154,00грн. Проте, накладення арешту на все майно (рухоме та нерухоме), що належить відповідачу -2 суперечить положенням ст. 67 ГПК України, згідно якої позов забезпечується накладенням арешту на майно або грошові суми, що належать відповідачеві. Як правило, накладенням арешту на майно забезпечуються позови про визнання права власності.
Тому ухвала суду в частині накладення арешту на все майно (рухоме та нерухоме), що належить відповідачу - 2 підлягає скасуванню.
В судовому засіданні позивачем подано заяву про відмову від касаційної скарги.
Розглянувши заяву про відмову від касаційної скарги, колегія суддів вважає, що відмова скаржника від касаційної скарги не суперечить законодавству і не порушує чиї-небудь права і охоронювані законом інтереси, тому згідно ст. 1116 ГПК України підлягає задоволенню.
Отже, висновок суду першої інстанції про необхідність забезпечення позову шляхом накладення арешту на належні відповідачу -2 грошові кошти в межах суми 13 794 154,00грн. є обґрунтованим, відповідає законодавству та встановленим обставинам справи.
Керуючись ст.ст. 1115, 1116, 1117-1119, 11111, 11113 Господарського процесуального кодексу України, суд
1. Прийняти відмову Товариства з обмеженою відповідальністю "Інвестор -Нафтогаз" від касаційної скарги.
2. Касаційну скаргу Закритого акціонерного товариства "Девон" задовольнити частково.
3. Ухвалу Господарського суду Харківської області від 19 вересня 2006 року у справі № 07/391-06 в частині накладення арешту на все майно (рухоме та нерухоме), що належить ЗАТ "Девон" на суму 13 795 154,00грн. скасувати.
В решті ухвалу залишити без змін.
Головуючий: Л.П. Невдашенко
Судді: М. В. Михайлюк
Н.Г. Дунаєвська