Категорія №8.2.6
Іменем України
30 травня 2012 року Справа № 2а/1270/3080/2012
Луганський окружний адміністративний суд в складі:
головуючого судді Островської О.П.
при секретарі Тельдековій Н.В.
розглянувши у відкритому судовому засіданні справу за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "Науково-виробниче об'єднання "Сєвєродонецький склопластик" до Державної податкової інспекції у м. Сєвєродонецьку Луганської області про визнання протиправним та скасування податкового повідомлення-рішення від 17.11.2011 року №0001152301,-
У квітні 2012 року позивач ТОВ "Науково-виробниче об'єднання «Сєвєродонецький склопластик» звернувся до суду з позовом до відповідача Державної податкової інспекції у м. Сєвєродонецьку Луганської області, в якому послався, що у період з 01.09.2011 року по 12.10.2011 року відповідачем проводилася планова виїзна перевірка Товариства з обмеженою відповідальністю "Науково-виробниче об'єднання "Сєвєродонецький склопластик" з питань дотримання вимог податкового законодавства за період з 01.01.2009 року по 30.06.2011 року, валютного та іншого законодавства за період з 01.01.2009 року по 30.06.2011 року у господарських операціях з контрагентами.
За результатами перевірки 19.10.2011 року складено акт №1901/23-36221647, згідно якого в тому числі виявлені порушення п 5.1., пп. 5.2.1 п 5.2 , абз. 4 пп. 5.3.9 п.5.3 ст.5 Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств» від 28.12.94 № 334/94-ВР із змінами та доповненнями, з господарських операцій з контрагентами ТОВ «ТРОДОС ПЛЮС», ПП «ТКФ Юпітер», ПП «Інтенція», які є нікчемними, що призвело до заниження податку на прибуток до сплати всього в сумі 21883,50 грн., у тому числі: 3 квартал 2010 року на 14219 грн.; 4 квартал 2010 року на 7664,50 грн.
26.10.2011 року позивач надав заперечення на акт перевірки на адресу ДПІ у м. Сєвєродонецьку.
Наказом № 1470-п від 01.11.2011 року у зв'язку з подачею позивачем вказаних заперечень відповідачем була призначена виїзна позапланова документальна перевірка Товариства з обмеженою відповідальністю "Науково-виробниче об'єднання "Сєвєродонецький склопластик" на підставі пп. 78.1.5 п.78.1 статті 78 Податкового Кодексу України, за результатами проведення якої було складено акт від 15.11.2011 року № 2037/23-36221647, згідно якого висновки попереднього акту не спростовано, проти чого позивачем знову було надано заперечення.
Однак, відповідачем на підставі першого акту перевірки від 19.10.2011 року №1901/23-36221647 податковим органом 17 листопада 2011 року винесено податкове повідомлення-рішення № 0001152301, яким позивачу збільшено суму грошового зобов'язання за платежем податок на прибуток приватних підприємств в сумі 27354,38 грн., з яких: 21883,50 грн. - за основним платежем, 5470,88 грн. - за штрафними санкціями по операціях з ТОВ «ТРОДОС ПЛЮС», ПП «ТКФ Юпітер», ПП « Інтенція» .
Посилаючись на те, що викладені ДПІ у м. Сєвєродонецьку в актах від 19.10.2011р. та від 15.11.2011р. висновки про визнання укладених позивачем угод з контрагентами ТОВ «ТРОДОС ПЛЮС», ПП «ТКФ «Юпітер», ПП «Інтенція» нікчемними, - не відповідають вимогам статей 215, 216 ЦК України, оскільки реальність господарських операцій позивача з ТОВ «ТРОДОС ПЛЮС», ПП «ТКФ «Юпітер», ПП «Інтенція» підтверджені відповідними бухгалтерськими документами, що не заперечувалось ДПІ у м. Сєвєродонецьку, і таким чином, податкове повідомлення-рішення від 17.11.2011 року №0001152301 винесено безпідставно та необґрунтовано, а відтак є протиправним та підлягає скасуванню, тому позивач просить визнати протиправним та скасувати податкове повідомлення-рішення від 17 листопада 2011 року № 0001152301.
У судовому засіданні представник позивача підтримав свої позовні вимоги, дав суду пояснення аналогічні викладеним у позовній заяві, також послався, що всі первинні підтверджуючи бухгалтерські документи у них є, вони надавалися відповідачеві під час перевірки, однак відповідачем не прийняті до уваги.
Представник відповідача позов не визнав, послався, що у акті перевірки правильно відображено допущені порушення податкового законодавства, оскільки позивачем не надано відповідні первинні документи на підтвердження господарських операцій з контрагентами ТОВ «ТРОДОС ПЛЮС», ПП «ТКФ Юпітер», ПП «Інтенція», а тому оскаржуване податкове повідомлення-рішення винесено обґрунтовано.
Заслухавши представників сторін, дослідивши надані докази, суд приходить до наступного.
У відповідності з Конституцією України кожному гарантується право на оскарження в суді рішень, дій, чи бездіяльності органів державної влади, органів місцевого самоврядування, їх посадових і службових осіб.
Ст. 19 Конституції України встановлено, що органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові та службові особи зобов'язані діяти лише на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.
Ст. 17 КАС України передбачено, що в числі інших юрисдикція адміністративних судів поширюється на спори фізичних чи юридичних осіб із суб'єктом владних повноважень щодо оскарження його рішень (нормативно-правових актів чи правових актів індивідуальної дії), дій чи бездіяльності.
Відповідно до ч.1 ст.2 КАС України основним завданням адміністративного судочинства є захист прав, свобод та інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб у сфері публічно-правових відносин від порушень з боку органів державної влади, органів місцевого самоврядування, їхніх посадових і службових осіб, інших суб'єктів при здійсненні ними управлінських функцій на основі законодавства, у тому числі на виконання делегованих повноважень, шляхом справедливого, неупередженого та своєчасного розгляду адміністративних справ.
Тому у справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб'єктів владних повноважень адміністративні суди перевіряють, чи прийняті ( вчинені) вони:
- на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України,
- з використанням повноваження з метою, з якою це повноваження надано,
- обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії),
- безсторонньо ( неупереджено),
- добросовісно,
- розсудливо,
- з дотриманням принципу рівності перед законом, запобігаючи несправедливій дискримінації,
- пропорційно, зокрема, з дотриманням необхідного балансу між будь-якими несприятливими наслідками для прав, свобод та інтересів особи і цілями, на досягнення яких спрямоване це рішення ( дія),
- з урахуванням права особи на участь у процесі прийняття рішення,
- своєчасно, тобто протягом розумного строку.
Статус державної податкової служби України, її функції та правові основи діяльності регулюються нормами Закону України «Про державну податкову службу в Україні» та Податковим Кодексом України.
Державна податкова інспекція є органом державної влади і, відповідно, її діяльність має підпорядковуватись вимогам наведеної норми Конституції України та аналогічним вимогам Закону України «Про державну податкову службу в Україні».
Відповідно до статті 1 зазначеного вище закону, до системи органів державної податкової служби віднесено Державну податкову адміністрацію України, державні податкові адміністрації в Автономній республіці Крим, областях, містах Києві та Севастополі, державні податкові інспекції в районах, містах (крім міст Києва та Севастополя), районах у містах.
Причиною виникнення спору по справі стало питання щодо включення до складу валових витрат сум по операціях з придбання товарів по операціях з ТОВ «ТРОДОС ПЛЮС», ПП «ТКФ Юпітер», ПП «Інтенція».
Судом встановлено, що позивач є юридичною особою, зареєстрованою у встановленому порядку, перебуває на податковому обліку у відповідача.
Позивачем згідно з поданими деклараціями за період з 01.01.2009 року по 31.03.2011 року задекларовані валові витрати у загальній сумі 44728526 грн., при цьому на формування даного показника мали вплив операції з придбання сировини, енергоносіїв, запчастин, матеріалів, паливно-мастильних матеріалів та послуг, пов'язаних з веденням господарської діяльності.
У період з 01.09.2011 року по 12.10.2011 року відповідачем проводилася планова виїзна перевірка Товариства з обмеженою відповідальністю "Науково-виробниче об'єднання "Сєвєродонецький склопластик" з питань дотримання вимог податкового законодавства за період з 01.01.2009 року по 30.06.2011 року, валютного та іншого законодавства за період з 01.01.2009 року по 30.06.2011 року.
За результатами перевірки 19.10.2011 року складено акт №1901/23-36221647 ( т.1 а.с.15-78), згідно якого в тому числі виявлені порушення п 5.1., пп. 5.2.1 п 5.2 , абз. 4 пп. 5.3.9 п.5.3 ст.5 Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств» від 28.12.94 № 334/94-ВР із змінами та доповненнями, з господарських операцій з контрагентами ТОВ «ТРОДОС ПЛЮС», ПП «ТКФ Юпітер», що призвело до заниження податку на прибуток до сплати всього в сумі 21883,50 грн., у тому числі : 3 квартал 2010 року на 14219 грн.; 4 квартал 2010 року на 7664,50 грн.
26.10.2011 року позивач надав заперечення на акт перевірки на адресу ДПІ у м. Сєвєродонецьку (т.1 а.с. 182-189).
Наказом № 1470-п від 01.11.2011 року (т.1 а.с.190) у зв'язку з подачею позивачем вказаних заперечень відповідачем була призначена виїзна позапланова документальна перевірка Товариства з обмеженою відповідальністю "Науково-виробниче об'єднання "Сєвєродонецький склопластик" на підставі пп. 78.1.5 п.78.1 статті 78 Податкового Кодексу України, за результатами проведення якої було складено акт від 15.11.2011 року № 2037/23-36221647 (т.1 а.с.193-219),згідно якого висновки попереднього акту не спростовано, проти чого позивачем знову було надано заперечення.
Однак, відповідачем на підставі першого акту перевірки від 19.10.2011 року №1901/23-36221647 17 листопада 2011 року винесено податкове повідомлення-рішення № 0001152301 (т.1 а.с.181), яким позивачу збільшено суму грошового зобов'язання за платежем податок на прибуток приватних підприємств в сумі 27354,38 грн., з яких: 21883,50 грн. - за основним платежем, 5470,88 грн. - за штрафними санкціями по операціях з ТОВ «ТРОДОС ПЛЮС», ПП «ТКФ Юпітер».
Суд вважає, що у відповідача були підстави для висновків щодо складу валових витрат сум по операціях з придбання товарів по операціях з ТОВ «ТРОДОС ПЛЮС», ПП «ТКФ Юпітер», виходячи з наступного.
За приписами пункту 5.1 ст. 5 Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств» встановлено, що під терміном «валові витрати виробництва та обігу» (далі - валові витрати) розуміється сума будь-яких витрат платника податку у грошовій, матеріальній або нематеріальній формах, здійснюваних як компенсація вартості товарів (робіт, послуг), які придбаваються (виготовляються) таким платником податку для їх подальшого використання у власній господарській діяльності.
Відповідно до підпункту 5.2.1 п. 5.2 ст. 5 цього Закону до складу валових витрат включаються суми будь-яких витрат, сплачених (нарахованих) протягом звітного періоду у зв'язку з підготовкою, організацією, веденням виробництва, продажем продукції (робіт, послуг) і охороною праці, у тому числі витрати з придбання електричної енергії (включаючи реактивну), з урахуванням обмежень, установлених пунктами 5.3 - 5.7 цієї статті.
Крім того, згідно з абзацом четвертим пп. 5.3.9 п. 5.3 ст. 5 Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств», не належать до складу валових витрат будь-які витрати, не підтверджені відповідними розрахунковими, платіжними та іншими документами, обов'язковість ведення і зберігання яких передбачена правилами ведення податкового обліку.
Відповідно до підпункту 11.2.1 пункту 11.2 статті 11 Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств», датою збільшення валових витрат виробництва (обігу) вважається дата, яка припадає на податковий період, протягом якого відбувається будь-яка з подій, що сталася раніше: або дата списання коштів з банківських рахунків платника податку на оплату товарів (робіт, послуг), а в разі їх придбання за готівку - день їх видачі з каси платника податку; або дата оприбуткування платником податку товарів, а для робіт (послуг) - дата фактичного отримання платником податку результатів робіт (послуг).
Відповідно до статті 1 Закону України «Про бухгалтерський облік та бухгалтерську звітність в Україні» первинний документ - це документ, який містить відомості про господарську операцію та підтверджує її здійснення. Отже, будь-які документи (у тому числі договори, накладні тощо) мають силу первинних документів лише в разі фактичного здійснення господарської операції. Якщо ж фактичного здійснення господарської операції не було, то відповідні документи не можуть вважатися первинними для цілей податкового обліку навіть за наявності усіх формальних реквізитів, що передбачені для певного виду документа чинним законодавством.
Частинами 2, 3 статті 9 Закону України "Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні", передбачено, що підставою для бухгалтерського обліку господарських операцій є первинні документи, які фіксують факт здійснення господарської операції. Первинні документи повинні бути складені під час здійснення господарської операції, а якщо це неможливо - безпосередньо після її закінчення.
Для контролю та впорядкування оброблення даних на підставі первинних документів можуть складатися зведені облікові документи. Первинні та зведені облікові документи можуть бути складені на паперових або машинних носіях і повинні мати обов'язкові реквізити: назву документу; дату і місце складання; назву підприємства, від імені якого складається документ; зміст та обсяг господарської операції; одиницю виміру господарської операції; посади осіб відповідальних за здійснення господарської операції і правильність її оформлення; особистий підпис або інші дані, що мають змогу ідентифікувати особу, яка брала участь у здійсненні господарської операції.
Частинами другою та третьою ст. 9 Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні» передбачено, що підставою для бухгалтерського обліку господарських операцій є первинні документи, що фіксують факт здійснення господарської операції. Первинні документи повинні бути складені під час здійснення господарської
операції, а якщо це неможливо - безпосередньо після її закінчення. Для контролю й упорядкування оброблених даних на підставі первинних документів можуть складатися зведені облікові документи. Первинні і зведені облікові документи можуть бути складені на паперових або машинних носіях і повинні мати обов'язкові реквізити: назва документа; дату і місце складання; назва підприємства, від імені якого складається документ; зміст і обсяг господарської операції; одиницю виміру господарської операції; посади осіб, відповідальних за здійснення господарської операції і правильність її оформлення; особистий підпис або інші дані, що мають можливість ідентифікувати особу, яка брала участь у здійсненні господарської операції.
Статтею 8 вказаного Закону України «Про бухгалтерській облік та фінансову звітність в Україні» визначено, що відповідальність за організацію бухгалтерського обліку та забезпечення фіксування фактів здійснення всіх господарських операцій у первинних документах, збереження оброблених документів, регістрів і звітності протягом встановленого терміну, але не менш трьох років, несе власник або уповноважений орган (посадова особа), який здійснює керівництво підприємством відповідно до установчих документів.
Таким чином, відображення господарської операції у податковому обліку повинно здійснюватись відповідно до її реального економічного змісту на підставі первинних документів бухгалтерського обліку.
Аналіз наведених норм свідчить про те, що діючим законодавством визначений такий порядок формування валових витрат та податкового кредиту, за яким платник податку має право на включення до складу валових витрат та податкового кредиту суми не будь-яких витрат, здійснюваних як компенсація вартості товарів, а тільки тих, які придбаються таким платником податку для їх подальшого використання безпосередньо у власній господарській діяльності, направленої на отримання доходу.
Надання податковому органу належним чином оформлених документів, передбачених законодавством про податки і збори, з метою одержання податкової вигоди є підставою для її одержання, якщо податковим органом не встановлено та не доведено, що відомості, які містяться в цих документах, неповні, недостовірні та (або) суперечливі, є наслідком укладення нікчемних правочинів.
Як вбачається з акту перевірки податковим органом зазначено з посиланням на акт перевірки ТОВ «ТРОДОС ПЛЮС» №48/233/35933848 від 21.01.11 року, проведеною фахівцями ДПІ у Бабушкінському районі м. Дніпропетровська», що у ТОВ «ТРОДОС ПЛЮС» відсутні необхідні умови для здійснення господарської діяльності в частині, купівлі, продажу, реалізації, зберігання та відвантаження товарно-матеріальних цінностей (відсутні трудові ресурси, виробниче обладнання, транспортні засоби та торгівельне обладнання). Таким чином, в ході проведення перевірки з'ясовано що операції із придбання з продажу та купівлі товарів (робіт, послуг) між ТОВ «ТРОДОС ПЛЮС» та позивачем мали не реальний товарний характер, товар не перевозився і не зберігався. Відповідно наданих документів немає можливості встановити вид транспорту, розмір витрат, особу, яка понесла дані витрати, можливість здійснення таких операцій з урахуванням оперативності проведення операцій та віддаленості контрагентів один від одного. Отже, ТОВ „НВО „Сєвєродонецький Склопластик" здійснювало заздалегідь економічно не обґрунтовані операції (нікчемні правочини) з ТОВ «ТРОДОС ПЛЮС» - збільшувало валові витрати.
Із досліджених у судовому засіданні первинних документів, оформлених за результатами господарської діяльності позивача із ТОВ «ТРОДОС ПЛЮС» вбачається наступне.
Дев'ятого серпня 2010 року між ТОВ «НВО «Сєвєродонецький Склопластик» і ТОВ «ТРОДОС ПЛЮС» був укладений догорів № 197 купівлі-продажу, відповідно до якого ТОВ «ТРОДОС ПЛЮС» зобов'язувався передати у власність ТОВ „НВО „Сєвєродонецький Склопластик" картосперс (товар), а ТОВ „НВО „Сєвєродонецький Склопластик" повинен був прийняти та оплатити зазначений товар у строки та в порядку передбачені даним договором. (т.2 а.с.63-64).
Згідно зазначеного договору продавець робить відгрузку товару партіями на умовах FCA м. Дніпропетровськ правил ІНКОТЕРМС 2000 року в строки, передбачені відповідним Додатком, узгодженим та підписаним представниками обох сторін, однак доказів, що у даній господарській операції було виконано умови договору щодо доставки, позивачем не надано. Посилання позивача про те, що ними з контрагентом були усно змінено умови доставки за договором, на увагу не заслуговують, оскільки нічим не підтверджені.
На підтвердження виконання цього договору вказаним контрагентом позивачем було надано наступні податкові накладні: № 3311208 від 12.08.2010 року, № 3313008 від 30.08.2010 року, № 3312909 від 29.09.2010 року. (т.2 а.с.194-196).
Крім того, позивачем надано видаткові накладні №6 від 12.08.2010р., №331308 від 30.08.2010р., №3312909 від 29.09.2010р. (т.2 а.с.65-67), платіжні доручення № 397 від 12.08.2010р., № 410 від 13.08.2010р., № 557 від 16.08.2010р., № 574 від 17.08.2010р., № 598 від 18.08.2010р., № 942 від 07.09.2010р., № 1036 від 08.09.2010р., № 1057 від 09.09.2010р., № 1092 від 10.09.2010р., 1696 від 11.10.2010р., №1731 від 12.10.2010р., № 1762 від 13.10.2010р., № 1803 від 14.10.2010р., № 1837 від 15.10.2010р., № 1873 від 18.10.2010р., № 1897 від 19.10.2010р., № 1916 від 20.10.2010р., №1973 від 22.10.2010р. (т.2 а.с.68-85).
Також, як вбачається з акту перевірки податковим органом зазначено з посиланням на акт перевірки ПП "ТКФ Юпітер ", проведеної Ленінською МДПІ у м. Луганську (акт від 22.06.2011 № 1132/16-36901560), податковим органом зазначено, що оскільки на ПП «ТКФ «Юпітер» відсутні трудові ресурси, складські приміщення , виробничі потужності для здійснення будь-якого виду діяльності, вбачається проведення транзитних фінансових потоків, спрямованих на здійснення операцій надання податкової вигоди переважно з контрагентами, які не виконують свої податкові зобов'язання, зокрема, у випадках, коли операції здійснюються через посередників з метою штучного формування валових витрат та податкового кредиту, не мають реального товарного характеру. По результатам перевірки ПП «ТКФ «Юпітер» встановлено відсутність поставок товарів (робіт, послуг) у червні, липні, серпні, вересні, жовтні, листопаді 2010 р. між ПП «ТКФ «Юпітер» та його контрагентами, що свідчить про укладення угод без мети настання реальних наслідків. У зв'язку з не підтвердженням по ПП «ТКФ «Юпітер» об'єктів оподаткування податком на прибуток по операціях з продажу товарів (послуг) підприємствам-покупцям, ТОВ „НВО "Сєвєродонецький Склопластик" на порушення п 5.1., пп. 5.2.1 п 5.2 , абз. 4 пп. 5.3.9 п.5.3 ст.5 Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств» від 28.12.94 № 334/94-ВР із змінами та доповненнями, безпідставно завищено склад валових витрат по операціях придбання товарів від постачальника ПП «ТКФ «Юпітер» у 3 кварталі 2010 року на 35816 грн.; у 4 кварталі 2010 року - 30658 грн.
Із досліджених у судовому засіданні первинних документів, оформлених за результатами господарської діяльності позивача із ПП «ТКФ «Юпітер» вбачається наступне.
19 липня 2010 року за № 154 між позивачем та його контрагентом ПП «ТКФ Юпітер» було укладено договір купівлі продажу запчастин та комплектуючих на вантажно-розвантажувальну техніку (т.2 а.с.90-91). Асортимент, кількість, якість, вартість, строки поставки кожної партії товару, зазначаються у специфікаціях (додатках), узгоджених сторонами та які є частинами цього договору. Партія товару формується на підставі письмової заявки покупця.
Згідно зазначеного договору продавець робить відгрузку товару партіями на умовах FCA м. Луганськ правил ІНКОТЕРМС 2000 року в строки, передбачені відповідним Додатком, узгодженим та підписаним представниками обох сторін. однак доказів, що у даній господарській операції було виконано умови договору щодо доставки, позивачем не надано. Посилання позивача про те, що ними з контрагентом були усно змінено умови доставки за договором, на увагу не заслуговують, оскільки нічим не підтверджені.
На підтвердження виконання цього договору вказаним контрагентом, позивачем було надано наступні податкові накладні: № 220710 від 22.07.10 року, №050810 від 05.08.10 року, № 020915 від 02.09.10 року, № 280910 від 28.09.10 року, № 081013 від 08.10.10 року, № 191010 від 19.10.10 року, № 261010 від 26.10.10 року (т.2 а.с.197-204).
Також, позивачем надано видаткові накладні: №РН22.07-10 від 22.07.2010р., №РН05.08-10 від 05.08.2010р., №РН-0209-12 від 02.09.2010р., №РН28.09-10 від 28.09.2010р., №РН08.10-11 від 08.10.2010р., №РН19.10-10 від 19.10.2010р., №РН26.10-10 від 26.10.2010р.(т.2 а.с.92-98), рахунки №СФ22.07-10 від 22.07.2010р., №СФ05.08-10 від 05.08.2010р., №СФ02.09.-10 від 02.09.2010р., №СФ28.09.-10 від 28.09.2010р., №СФ08.10-11 від 08.10.2010р., №СФ19.10-10 від19.10.2010р. (т.2 а.с.99-105), платіжні доручення № 124 від 22.07.2010р., № 276 від 05.08.2010р., № 286 від 06.08.2010р., № 305 від 09.08.2010р., № 334 від 10.08.2010р., № 944 від 07.09.2010р., № 1035 від 08.09.2010р., № 1056 від 09.09 .2010р., № 1091 від 10.09.2010р., № 1471 від 28.09.2010р., № 1534 від 30.09.2010р., № 1698 від 11.10.2010р., № 1734 від 12.10.2010р., № 1759 від 13.01.2010р., № 1800 від 14.10.2010р., № 1839 від 15.10.2010р., № 2011 від 25.10.2010р., № 2086 від 27.10.2010р., № 2231 від 03.11.2010р., № 2253 від 04.11.2010р., № 2286 від 05.11.2010р., №2326 від 08.11.2010р., № 2367 від 09.11.2010р., № 2483 від 15.11.2010р., № 2522 від 16.11.2010р., №2587 від 18.11.2010р. (т.2 а.с. 107-132).
Однак вказані первинні документи, надані позивачем, не спростовують висновків відповідача за результати перевірки за господарськими операціями з вказаними контрагентами.
При цьому слід зазначити, що документів, які б підтверджували транспортування вищезазначених товарно-матеріальних цінностей (товарно-транспортну накладну, подорожній лист) до перевірки не надано, як не надано їх і суду.
Суд вважає, що для отримання права на формування валових витрат має бути належним чином підтверджено факт реального придбання товарів та наявні відповідні документи, що передбачені чинним законодавством України.
Згідно з Правилами перевезень вантажів автомобільним транспортом в Україні, затвердженими наказом Мінтрансу України від 14.10.1997 року № 363, зареєстрованим в Мін'юсті України 20.02.1998 року за № 128/2568, оформлення перевезень вантажів товарно-транспортними накладними здійснюється незалежно від умов оплати за роботу автомобіля.
Товарно-транспортна накладна єдиний для всіх учасників транспортного процесу юридичний документ, призначений для списання товарно-матеріальних цінностей, обліку на шляху їх переміщення, оприбуткування, складського, оперативного та бухгалтерського обліку, а також для розрахунків за перевезення вантажу та обліку виконаної роботи.
Товарно-транспортну накладну на перевезення вантажів автомобільним транспортом замовник (вантажовідправник) повинен виписувати в кількості не менше чотирьох примірників. Замовник (вантажовідправник) засвідчує всі примірники товарно-транспортної накладної підписом і при необхідності печаткою (штампом).
Після прийняття вантажу згідно з товарно-транспортною накладною водій (експедитор) підписує всі її примірники.
Перший примірник товарно-транспортної накладної залишається у замовника (вантажовідправника), другий передається водієм (експедитором) вантажоодержувачу, третій і четвертий примірники, засвідчені підписом вантажоодержувача (у разі потреби й печаткою або штампом), передаються перевізнику.
У випадках коли немає змоги перерахувати в товарно-транспортній накладній всі найменування вантажу, підготовленого для перевезення, до такої накладної замовник додає документ довільної форми з обов'язковим зазначенням відомостей про вантаж (графи 1-10 ТТН). У цих випадках у товарно-транспортній накладній зазначається, що до неї додається як товарний розділ документ, без якого товарно-транспортна накладна вважається недійсною і не може використовуватися для розрахунків із замовником.
Крім цього, суд зазначає, що відповідно до чинного законодавства України проведення будь-якої господарської операції товариства фіксується та підтверджується документами, на основі яких і ведеться бухгалтерська звітність.
У свою чергу, відповідно ч. 2 ст. 3 Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні» на даних бухгалтерської звітності базуються фінансова, податкова та інші види звітності. Тобто первинні документи є основою і для податкового обліку.
Отже, враховуючи однозначну необхідність застосування облікового документа при здійсненні вантажних перевезень, використання товарно-транспортної накладної є обов'язковим.
Таким чином відсутність чи неправильне оформлення товарно-транспортної накладної має наслідком, відповідно, відсутність документального підтвердження господарської операції та наявність помилок у відображені результатів господарської операції в обліку (як бухгалтерському, так і податковому).
Отримання і реалізація цінностей при використанні автоперевезень повинні підтверджуватися відповідними накладними на відпускання цінностей, податковими накладними та товарно-транспортними накладними.
У випадку відсутності зазначених документів вартість таких цінностей не може бути віднесено до валових витрат та податкового кредиту товариства.
В контексті перевірки фактичного виконання спірних операцій та виявлення документів, які в сукупності, прямо та/або опосередковано, могли би підтверджувати фактичну поставку товару, суд також зазначає, що під час розгляду справи не надано доказів, які в умовах звичайної ділової практики супроводжують та в сукупності підтверджують фактичне вчинення вищезгаданих господарських операцій, а саме доказів, які прямо та опосередковано могли б в сукупності з іншими доказами або окремо підтверджувати фактичне вчинення вищезгаданих операцій та які б спростовували висновки, викладені податковим органом в акті перевірки від 19.10.2011 року №1901/23-36221647 про відсутність у ТОВ «ТРОДОС ПЛЮС» та ПП «ТКФ «Юпітер» адміністративного-господарських можливостей на виконання господарських зобов'язань та відсутність фактичних дій спрямованих на виконання взятих на себе зобов'язань (відсутність відповідного персоналу, транспортних засобів, приміщень та матеріальних ресурсів).
При цьому, виходячи із загальних правил та звичаїв щодо обачності та обережності при виборі контрагента, позивач повинен був пересвідчитись, як зазвичай прийнято у діловій практиці, у наявності або відсутності у контрагента можливостей для виконання спірних операцій, проте, як вбачається з матеріалів справи, наявність можливостей у виконавця не перевірялась, а укладалися договори та перераховувалися кошти за оформленими документами про поставку товару.
Крім того, під час розгляду позивачем не було надано будь-якого листування, доказів обміну комерційними пропозиціями з приводу укладання наведеного вище договору, що є звичайною діловою практикою при виборі контрагентів, у т.ч. з метою з'ясування наявності у відповідних контрагентів матеріальних та людських ресурсів для виконання певних угод.
Крім того, не надано до суду і доказів укладання додаткових угод, щодо визначення умов доставки товару визначеного в договорі.
Не надано позивачем і доказів про укладення відповідних договорів зберігання.
В даному випадку, суд приходить до висновку про проведення безтоварних операцій з метою отримання необґрунтованої податкової вигоди у вигляді спірних сум податкового кредиту. Тобто, в даному випадку фактично відбувався лише обмін документами з метою створення зовнішніх ознак правомірності формування податкового кредиту за безтоварними операціями та отримання необґрунтованої податкової вигоди.
Суд не приймає до уваги посилання позивача про те, що в подальшому товар, який нібито був отриманий від ТОВ «ТРОДОС ПЛЮС» та ПП «ТКФ «Юпітер» був оприбуткований на складі підприємства, що підтверджується відповідними первинними документами (прибутковими ордерами) та використовувався позивачем в процесі виробництва, що також підтверджується відповідними первинними документами (накладними вимогами, актами на списання ТМЦ), оскільки ці документи не свідчать, що зазначені в них товарно-матеріальні цінності були поставлені позивачу саме ТОВ «ТРОДОС ПЛЮС» та ПП «ТКФ «Юпітер».
Суд зауважує, що угоди (господарські операції), які мають ознаки фіктивних та в результаті яких створюється можливість заниження податкових зобов'язань, завідомо суперечать інтересам держави і суспільства (ст.207 ГК України) та є такими, що порушують публічний порядок (ст.228 ЦК України).
За змістом ч.1 ст. 228 Цивільного кодексу України правочин спрямований на незаконне заволодіння майном держави, вважається таким, що порушує публічний порядок, а тому згідно ч. 2 цієї статті є нікчемним. Відповідно до ч. 2 ст. 215 ЦК України визнання такого правочину недійсним судом не вимагається. Відповідно до ч. 1 ст. 216 Цивільного кодексу України недійсний правочин не створює юридичних наслідків, крім тих, що пов'язані з його недійсністю.
Таким чином, формування податкового кредиту за нікчемними правочинами не може відбуватись за правилами податкового законодавства.
Таким чином, суд вважає встановленим, що в ході проведення перевірки відповідачем правильно було встановлено, що позивачем завищено валові витрати за перевіряємий період за рахунок включення до складу валових витрат витрати з придбання товарів від ТОВ «ТРОДОС ПЛЮС», ПП «ТКФ Юпітер», а тому в цій частині підстав для задоволення позовних вимог позивача не вбачається.
Що стосується посилання позивача на те, що відповідачем при прийнятті оскаржуваного податкового повідомлення-рішення крім зазначених контрагентів також ще прийнято до уваги зазначені в акті перевірки порушення стосовно контрагента ПП «Інтенція», то і в цій частині вимоги є необґрунтованими.
Як вбачається з акта перевірки та оскаржуваного податкового повідомлення-рішення воно прийнято на підставі висновків акту, які стосуються тільки зазначених контрагентів, висновки щодо ПП «Інтенція» взято до уваги при винесенні іншого податкового повідомлення-рішення, яке у даній справі не оскаржується.
Тому суд вважає, що підстав для перевірки висновків акта стосовно господарських операцій з контрагентом ПП «Інтенція» без оскарження відповідного податкового повідомлення-рішення не вбачається, оскільки це не є встановленим способом захисту порушених прав та інтересів.
Як зазначено в ч. 2 ст. 71 КАС України, в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача, якщо він заперечує проти адміністративного позову.
Суд вважає, що відповідачем надано достатні аргументи та доводи, які свідчать що оскаржуване рішення прийняте в межах повноважень податкового органу та у спосіб, що передбачений Конституцією та законами України, обґрунтовано та правомірно. В той же час, позивач не довів обставин в обґрунтування своїх вимог, в зв'язку з чим суд дійшов висновку про відсутність підстав для задоволення позовних вимог.
На підставі ч.3 ст.160 КАС України в судовому засіданні 30.05.2012 року проголошено вступну та резолютивну частини постанови. Виготовлення постанови у повному обсязі відкладено на 01.06.2012 року, про що повідомлено сторонам після проголошення вступної та резолютивної частини постанови в судовому засіданні з урахуванням вимог ч. 4 ст. 167 Кодексу адміністративного судочинства України.
На підставі викладеного, керуючись статтями 2, 6, 7, 17, 94, 158-163 Кодексу адміністративного судочинства України, суд,-
У задоволенні позовних вимог Товариства з обмеженою відповідальністю "Науково-виробниче об'єднання "Сєвєродонецький склопластик" до Державної податкової інспекції у м. Сєвєродонецьку Луганської області про визнання протиправним та скасування податкового повідомлення-рішення від 17.11.2011 року №0001152301 - відмовити за необґрунтованістю.
Постанова суду першої інстанції набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, встановленого Кодексом адміністративного судочинства України, якщо таку скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги судове рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті апеляційного провадження або набрання законної сили рішенням за наслідками апеляційного провадження.
Апеляційна скарга подається до адміністративного суду апеляційної інстанції через суд першої інстанції, який ухвалив оскаржуване судове рішення. Копія апеляційної скарги одночасно надсилається особою, яка її подає, до суду апеляційної інстанції.
Апеляційна скарга на постанову суду першої інстанції подається протягом десяти днів з дня її проголошення. У разі застосування судом частини третьої статті 160 цього Кодексу, а також прийняття постанови у письмовому провадженні апеляційна скарга подається протягом десяти днів з дня отримання копії постанови.
Якщо суб'єкта владних повноважень у випадках та порядку, передбачених частиною четвертою статті 167 цього Кодексу, було повідомлено про можливість отримання копії постанови суду безпосередньо в суді, то десятиденний строк на апеляційне оскарження постанови суду обчислюється з наступного дня після закінчення п'ятиденного строку з моменту отримання суб'єктом владних повноважень повідомлення про можливість отримання копії постанови суду.
Повний текст постанови складено та підписано 01 червня 2012 року.
Суддя О.П. Островська