Категорія №8.1
Іменем України
31 травня 2012 року Справа № 2а/1270/3240/2012
Луганський окружний адміністративний суд у складі:
головуючого судді Широкої К.Ю.,
при секретарі судового засідання Бондар Ю.М.,
за участю представників сторін
позивача не прибув,
представника позивача ОСОБА_1,
представника відповідача не прибув,
розглянувши у відкритому судовому засіданні у м. Луганську адміністративну справу за позовом фізичної особи - підприємця ОСОБА_2 до Рубіжанської об'єднаної державної податкової інспекції Луганської області Державної податкової служби про скасування рішення про відмову у видачі свідоцтва , -
23 квітня 2012 року до Луганського окружного адміністративного суду надійшов адміністративний позов ОСОБА_2 до Рубіжанської об'єднаної державної податкової інспекції Луганської області Державної податкової служби про скасування рішення про відмову у видачі свідоцтва.
Позовні вимоги позивач обґрунтовує тим, що 24 січня 2012 року позивачем подано до Рубжанської об'єднаної державної податкової інспекції заяву про застосування спрощеної системи оподаткування, однак позивач отримав від відповідача письмову відмову у видачі свідоцтва на підставі ст. 291 Податкового кодексу України від 03 лютого 2012 року.
Позивач з даними рішеннями податкового органу не погоджується, оскільки на його думку, роздрібна торгівля ювелірними виробами за КВЕД 52.48.2, яку він зазначив в відповідній заяві, не підпадає під дію ст. 291 ПК України.
На підставі викладеного позивач просить скасувати рішення Рубіжанської об'єднаної державної податкової інспекції Луганської області від 03.02.2012 року № 766-17/137 та зобов'язати Рубіжанську об'єднану державну податкову інспекцію видати позивачу свідоцтво платника єдиного податку згідно заяви від 24.01.2012 року про застосування спрощеної системи оподаткування.
У судове засідання позивач не прибув, про час та місце слухання справи повідомлявся належним чином.
Представник позивача у судовому засіданні позовні вимоги підтримав, надав пояснення, аналогічні викладеним у позовній заяві, просив позовні вимоги задовольнити повністю.
Представник відповідача у судове засідання не з'явився, просив розглянути справу без його участі, надав письмові заперечення на адміністративний позов, у яких зазначив, що згідно ст. 1 Закону №637, видобуток дорогоцінних металів -вилучення дорогоцінних металів з надр і відходів гірничо-збагачувального або металургійного виробництва усіма можливими способами; видобуток дорогоцінного каміння та напівдорогоцінного каміння - вилучення дорогоцінного каміння та напівдорогоцінного каміння з гірських порід усіма можливими способами виробництва дорогоцінних металів -вилучення дорогоцінних металів із комплексних руд, концентратів та інших напівпродуктів, відходів і брухту, що містять ці метали, та афінаж дорогоцінних металів; афінаж дорогоцінних металів -металургійний процес одержання дорогоцінних металів високої чистоти шляхом виділення від них забруднюючих домішок. Тому, на думку відповідача виходячи із понять Закону №637, продаж ювелірних виробів підпадає під норми Податкового кодексу, які забороняють суб'єктам господарювання працювати на спрощеній системі оподаткування. Також відповідач зазначив, що положення ст. 291 ПК України передбачають, що фізичні особи-підприємці які здійснюють видобуток, виробництво, реалізацію дорогоцінних металів і дорогоцінного каміння не можуть бути платниками єдиного податку. У зв'язку з чим представник відповідача просив відмовити взадоволенні позовних вимог у повному обсязі.
Заслухавши пояснення представників сторін, дослідивши матеріали справи, розглянувши справу в межах заявлених позовних вимог і наданих сторонами доказів, оцінивши докази відповідно до вимог ст. 69-72 КАС України, суд прийшов до наступного.
З матеріалів справи вбачається, що ОСОБА_2 10.03.2010 року зареєстрована виконавчим комітетом Рубіжанської міської ради у якості фізичної особи -підприємця. (а.с. 10)
Позивач ОСОБА_2 24 січня 2012 року подала до Рубіжанської об'єднаної державної податкової інспекції Луганської області заяву про застосування спрощеної системи оподаткування, у якій зазначила види діяльності - роздрібна торгівля ювелірними виробами (код згідно КВЕД 52.48.2) (а.с. 11-13)
Листом від 03.02.2012 № 766/17-137 Рубіжанська ОДПІ Луганської області повідомила позивача про відмову у видачі свідоцтва платника єдиного податку, мотивуючи своє рішення тим, що відповідно до підпункту 4 підпункту 291.5.1 пункту 291.5 статті 291 Закону України "Про внесення змін до Податкового кодексу України та деяких інших законодавчих актів України щодо спрощеної системи оподаткування, обліку та звітності" від 04.11.2011 №4014-VІ не можуть бути платниками єдиного податку суб'єкти господарювання, які здійснюють видобуток, виробництво, реалізацію дорогоцінних металів і дорогоцінного каміння. (а.с. 14).
Відповідно до ч. 3 ст. 2 КАС України у справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб'єктів владних повноважень адміністративні суди перевіряють, чи прийняті (вчинені) вони:
1) на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України;
2) з використанням повноваження з метою, з якою це повноваження надано;
3) обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії);
4) безсторонньо (неупереджено);
5) добросовісно;
6) розсудливо;
7) з дотриманням принципу рівності перед законом, запобігаючи несправедливій дискримінації;
8) пропорційно, зокрема з дотриманням необхідного балансу між будь-якими несприятливими наслідками для прав, свобод та інтересів особи і цілями, на досягнення яких спрямоване це рішення (дія);
9) з урахуванням права особи на участь у процесі прийняття рішення;
10) своєчасно, тобто протягом розумного строку.
Вирішуючи питання про правомірність рішення податкового органу про відмову у видачі свідоцтва платника єдиного податку суд вважає за необхідне зазначити, що відповідно до пункту 291.3 статті 291 Податкового кодексу України юридична особа чи фізична особа -підприємець може самостійно обрати спрощену систему оподаткування, якщо така особа відповідає вимогам, встановленим цією главою, та реєструється платником єдиного податку в порядку, визначеному цією главою.
Згідно підпункту 4 підпункту 291.5.1 пункту 291.5 статті 291 Податкового кодексу України не можуть бути платниками єдиного податку суб'єкти господарювання (юридичні особи та фізичні особи - підприємці), які здійснюють видобуток, виробництво, реалізацію дорогоцінних металів і дорогоцінного каміння, у тому числі органогенного утворення.
Стаття 14 Податкового кодексу України не дає визначення понять "видобуток, виробництво, реалізація дорогоцінних металів і дорогоцінного каміння".
Згідно зі статті 5 Податкового кодексу України інші терміни, що застосовуються у цьому Кодексі і не визначаються ним, використовуються у значенні, встановленому іншими законами.
Відповідно до статті 1 Закону України від 18.11.1997 № 637/97-ВР "Про регулювання видобутку, виробництва і використання дорогоцінних металів і дорогоцінного каміння та контроль за операціями з ними" (далі -Закон № 637/97-ВР) видобуток дорогоцінних металів -вилучення дорогоцінних металів з надр і відходів гірничо-збагачувального або металургійного виробництва (хвости збагачення, відвали, шлаки, шлами, недогарки) з усіма можливими способами (пункту 5 ст. 1 Закону № 637/97-ВР); видобуток дорогоцінного каміння та напівдорогоцінного каміння -вилучення дорогоцінного каміння та напівдорогоцінного каміння з гірських порід усіма можливими способами (пункт 6 ст. 1 Закону № 637/97-ВР); виробництво дорогоцінних металів -вилучення дорогоцінних металів із комплексних руд, концентратів та інших напівпродуктів, відходів і брухту, що містять ці метали, та афінаж дорогоцінних металів (пункт 7 ст. 1 Закону № 637/97-ВР); афінаж дорогоцінних металів -металургійний процес одержання дорогоцінних металів високої чистоти шляхом відділення від них забруднюючих домішок (п. 19 ст. 1 Закону № 637/97-ВР).
Отже, жоден із зазначених видів діяльності не містить робіт, які б включали або були б пов'язані з виготовленням ювелірних та побутових виробів з дорогоцінних металів.
Зазначені види діяльності не передбачають наявність як результату їх провадження кінцевого продукту (товару) у вигляді ювелірних та побутових виробів з дорогоцінних металів, що можуть бути реалізовані.
Відповідно до підпункту 5 пункту 298.3 статті 298 Податкового кодексу України та пункту 3 Порядку подання заяви про застосування спрощеної системи оподаткування, затвердженої наказом Міністерства фінансів України 20.12.2011 № 1675, для обрання або переходу на спрощену систему оподаткування суб'єкт господарювання подає до органу державної податкової служби заяву про застосування спрощеної системи оподаткування за формою, затвердженою наказом Міністерства фінансів України від 20.12.2011 № 1675, у якій зазначаються, зокрема, такі відомості: види господарської діяльності, обрані фізичною особою -підприємцем, згідно з КВЕД ДК 009:2005, у разі здійснення виробництва -також види товару (продукції), що нею виробляються.
Згідно із КВЕД ДК 009:2005 (Класифікацією видів економічної діяльності) діяльність з виробництва дорогоцінних металів належить до підкласу 27.41.0, що включає виробництво та афінаж необроблених дорогоцінних металів: золота, срібла, платини тощо; виробництво сплавів з дорогоцінних металів; виробництво напівфабрикатів з дорогоцінних металів; нанесення покриття з срібла на недорогоцінні метали; нанесення покриття з золота на недорогоцінні метали та срібло; нанесення покриття з платини або металів платинової групи на золото, срібло та недорогоцінні метали.
При цьому, вищезазначений підклас не включає виробництво ювелірних виробів з дорогоцінних металів (підклас 36.22.0).
Щодо торгівлі дорогоцінним металом та дорогоцінним камінням у КВЕД ДК 009:2005 визначені:
- підклас 51.52.4 "Оптова торгівля золотом та іншими дорогоцінними металами";
- підклас 51.56.0 "Оптова торгівля іншими проміжними продуктами", що включає оптову торгівлю коштовним камінням".
Торгівля ювелірними виробами відноситься до інших підкласів КВЕД ДК 009:2005:
- підклас 51.47.9 "Оптова торгівля іншими непродовольчими товарами споживчого призначення, н. в. і. г.". Цей підклас включає оптову торгівлю неелектричними музичними інструментами та нотами, фотографічними та оптичними товарами, іграми та іграшками, годинниками, ювелірними виробами, спортивними товарами, велосипедами, їх частинами та належностями, виробами зі шкіри та дорожніми належностями, іншими непродовольчими товарами споживчого призначення;
- підклас 52.48.2 "Роздрібна торгівля годинниками та ювелірними виробами";
- підклас 52.12.0 "Роздрібна торгівля в неспеціалізованих магазинах без переваги продовольчого асортименту". Цей підклас включає роздрібну торгівлю в універсальних магазинах широким асортиментом товарів без переваги продовольчих товарів: одягом, меблями, побутовими електротоварами, залізними виробами, косметичними товарами, ювелірними виробами, іграшками, спортивними товарами тощо.
Таким чином, обмеження на застосування спрощеної системи оподаткування, обліку та звітності поширюється тільки на суб'єктів господарювання, які здійснюють операції з сировиною, а не з готовою споживчою продукцією, а саме:
1) видобуток (підклас 13.20.0 та підклас 14.50.0 КВЕД ДК 009:2005),
2) виробництво (підклас 27.41.0),
3) торгівлю (підклас 51.52.4 та підклас 51.56.0) дорогоцінними металами і дорогоцінним камінням, у тому числі органогенного утворення.
Відповідно до Закону України від 05.04.2001 № 2371 "Про митний тариф" дорогоцінні метали (7106-7112), дорогоцінне каміння (7101-7105) та ювелірні вироби (7113), вироби майстрів золотих і срібних справ (7114) виділено в окремі підгрупи групи 71 розділу 14, які не перетинаються.
Державна служба статистики України розмежує згідно КВЕД ДК 009:2005 будь-яку діяльність, пов'язану з дорогоцінними металами та дорогоцінним камінням від аналогічної діяльності з ювелірними виробами (лист Державної служби статистики України від 30.12.2011 № 14/3-12/636).
Державна служба статистики України у листі, адресованому Державній податковій службі України, зазначає, що об'єктами класифікації в КВЕД є усі види економічної діяльності суб'єктів господарювання, які на вищих рівнях деталізації групуються у галузі та, відповідно до статистичної методології, економічну діяльність за КВЕД класифікують в залежності від витрат на виробництво, процесу виробництва та випуску продукції.
Державні стандарти України ДСТУ 3375-96 "Вироби золотарські. Терміни та визначення", ДСТУ 2250-93 "Брухт та відходи дорогоцінних металів і сплавів. Терміни та визначення" чітко вирізняють і надають тлумачення поняття "ювелірний виріб", відокремлюючи його таким чином від поняття "дорогоцінні метали"та "дорогоцінне каміння".
Окрім того, необхідно зауважити, що згідно з п. 1.3 Ліцензійних умов провадження господарської діяльності з виробництва дорогоцінних металів і дорогоцінного каміння, дорогоцінного каміння органогенного утворення, напівдорогоцінного каміння, затверджених наказом Державного комітету України з питань регуляторної політики та підприємництва, Міністерства фінансів України від 26 грудня 2000 року № 82/350, у межах діяльності з виробництва дорогоцінних металів і дорогоцінного каміння здійснюються такі види робіт:
а) переробка комплексних руд, концентратів та інших напівпродуктів, що містять дорогоцінні метали;
б) переробка брухту і відходів дорогоцінних металів і сплавів;
в) переробка твердих і рідких срібловмісних відходів;
г) афінаж дорогоцінних металів;
ґ) обробка дорогоцінного каміння, у тому числі огранування алмазів у діаманти, обробка рекуперованого дорогоцінного каміння.
Пунктом 1.3. Ліцензійних умов провадження господарської діяльності з виготовлення виробів з дорогоцінних металів і дорогоцінного каміння, дорогоцінного каміння органогенного утворення, напівдорогоцінного каміння, торгівлі виробами з дорогоцінних металів і дорогоцінного каміння, дорогоцінного каміння органогенного утворення, напівдорогоцінного каміння, затверджених наказом Державного комітету України з питань регуляторної політики та підприємництва, Міністерства фінансів України від 26 грудня 2000 року № 82/350, у межах діяльності з виготовлення виробів з дорогоцінних металів і дорогоцінного каміння, торгівлі виробами з дорогоцінних металів і дорогоцінного каміння здійснюються такі види робіт:
а) виготовлення виробів з дорогоцінних металів і дорогоцінного каміння або таких, що містять у собі дорогоцінні метали і дорогоцінне каміння (у тому числі при проведенні науково-дослідних робіт);
б) виготовлення ювелірних та побутових виробів з дорогоцінних металів і дорогоцінного каміння;
в) виготовлення напівфабрикатів та елементів ювелірних та побутових виробів при здійсненні ремонту ювелірних та побутових виробів з дорогоцінних металів і дорогоцінного каміння;
г) виготовлення монет, державних нагород, відзнак тощо з дорогоцінних металів і дорогоцінного каміння;
ґ) виготовлення зубних протезів з дорогоцінних металів;
д) виготовлення інструменту та інших виробів технічного призначення із застосуванням природних і технічних алмазів;
е) оптова, роздрібна торгівля, комісійна торгівля, торгівля скупленими в населення та прийнятими під заставу ювелірними та побутовими виробами з дорогоцінних металів і дорогоцінного каміння;
є) оптова, роздрібна торгівля обробленим та необробленим дорогоцінним камінням;
ж) оптова, роздрібна торгівля промисловими виробами з дорогоцінних металів (дріт, пластини, філь'єри тощо).
Тобто, йде розмежування як окремих видів господарської діяльності виробництво дорогоцінних металів, дорогоцінного каміння та виробництво виробів з дорогоцінних металів, дорогоцінного каміння та торгівлі ними.
Обмеження щодо застосування спрощеної системи оподаткування, встановлені пунктом 4 підпункту 291.5.1 пункту 291.5 статті 295 Податкового кодексу України стосуються саме суб'єктів господарювання (юридичних осіб та фізичних осіб - підприємців), які здійснюють видобуток, виробництво, реалізацію дорогоцінних металів і дорогоцінного каміння, у тому числі органогенного утворення. З урахуванням змісту КВЕД ДК 009:2005, обов'язкового для кваліфікації видів діяльності для цілей застосування спрощеної системи оподаткування в силу приписів статей 298 та 299 Податкового кодексу України, зазначені обмеження можуть бути поширені лише на оптову торгівлю золотом і дорогоцінними металами та дорогоцінним камінням в іншому, ніж ювелірні вироби, вигляді (підклас 51.52.4), а не на оптову та роздрібну торгівлю ювелірними виробами.
Таким чином, Податковий кодекс України не містить обмежень для застосування спрощеної системи оподаткування тими суб'єктами господарювання, які здійснюють діяльність, передбачену підкласами 51.47.9, 52.12.0 та 52.48.2 КВЕД ДК 009:2005.
Комітет з питань фінансів, банківської діяльності, податкової та митної політики Верховної Ради України у своєму листі від 27.01.2012 року № 04-39/10-83, адресованому Державній податковій службі України, зазначає, що юридичні та фізичні особи-підприємці при здійсненні ними виробництва годинникових корпусів з дорогоцінних металів, виробництва ювелірних виробів з дорогоцінних металів, а також оптової та роздрібної торгівлі ювелірними виробами мають право обрати спрощену систему оподаткування, обліку та звітності та зареєструватися платником єдиного податку відповідно до норм Податкового кодексу України.
Відповідно до пункту 56.21 статті 56 Податкового кодексу України у разі коли норма цього Кодексу чи іншого нормативно-правового акта, виданого на підставі цього Кодексу, або коли норми різних законів чи різних нормативно-правових актів, або коли норми одного і того ж нормативно-правового акта суперечать між собою та припускають неоднозначне (множинне) трактування прав та обов'язків платників податків або контролюючих органів, внаслідок чого є можливість прийняти рішення на користь як платника податків, так і контролюючого органу, рішення приймається на користь платника податків.
Відповідно до положень інших нормативно-правових актів та КВЕД ДК 009:2005 виробництво дорогоцінних металів та дорогоцінного каміння та торгівля ними і виробництво виробів з дорогоцінних металів та дорогоцінного каміння та торгівля ними - є окремими видами господарської діяльності.
Податковим кодексом України не встановлено обмежень на застосування спрощеної системи оподаткування суб'єктами господарювання, що здійснюють діяльність з роздрібної торгівлі годинниками та ювелірними виробами.
З огляду на зазначене, рішення податкового органу, викладене в листі від 03.02.2012 року про відмову у видачі свідоцтва платника єдиного податку, не відповідає вимогам п. 3 ч. 3 ст. 2 Кодексу адміністративного судочинства України, оскільки прийняте без урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення. Враховуючи викладене, суд вважає, що оскаржувані рішення прийняті відповідачем безпідставно, необґрунтовано та без урахування всіх обставин, що мають значення для прийняття рішення, тобто не відповідають вимогам ч.3 ст.2 КАС України.
Частиною 1 ст.11 КАС України встановлено, що розгляд і вирішення справ в адміністративних судах здійснюються на засадах змагальності сторін та свободи в наданні ними суду своїх доказів і у доведенні перед судом їх переконливості.
Згідно з ч.2 ст.71 КАС України в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок, щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача, якщо він заперечує проти адміністративного позову.
Всупереч наведеним вимогам, відповідач, як суб'єкт владних повноважень не надав до суду жодних доказів і не довів правомірності дій по винесенню оскаржуваного рішення.
Згідно з підпунктом 298.1.1 пункту 298.1 статті 298 ПКУ для обрання або переходу на спрощену систему оподаткування суб'єкт господарювання-юридична особа подає до органу державної податкової служби заяву, до якої додається розрахунок доходу за попередній календарний рік.
Відповідно до пункту 298.3 статті 298 та пункту 299.11 статті 299 ПКУ вид господарської діяльності згідно з КВЕД ДК 009:2005 безпосередньо зазначається у заяві та свідоцтві платника єдиного податку - фізичної особи - підприємця.
Свідоцтво платника єдиного податку видається органом державної податкової безоплатно протягом 10 календарних днів з дня подання суб'єктом господарювання заяви (п. 299.5 ст. 299 ПКУ).
Суд звертає увагу, що однією з основних засад податкового законодавства України є презумпція правомірності рішень платника податку в разі, якщо норма закону чи іншого нормативно-правового акта, виданого на підставі закону, або якщо норми різних законів чи різних нормативно-правових актів припускають неоднозначне (множинне) трактування прав та обов'язків платників податків або контролюючих органів, внаслідок чого є можливість прийняти рішення на користь як платника податків, так і контролюючого органу (пп. 4.1.4. п. 4.1. ст. 4 ПКУ).
У листі від 03.02.2012 року про відмову у видачі свідоцтва платника єдиного податку податковий орган у якості відмови визначив лише невідповідність обраного виду діяльності, що, на думку суду, не відповідає дійсності. Інших мотивів невідповідності поданої заяви про застосування спрощеної системи оподаткування чинному законодавству відповідачем не визначено.
Враховуючи вищевикладене, суд приходить до висновку, що позовні вимоги ОСОБА_2 документально і нормативно обґрунтовані, а тому підлягають задоволенню.
На підставі викладеного, керуючись ст. ст. 2, 17, 18, 94, 158-163 Кодексу адміністративного судочинства України, суд, -
Адміністративний позов фізичної особи-підприємця ОСОБА_2 до Рубіжанської об'єднаної державної податкової інспекції Луганської області Державної податкової служби про скасування рішення про відмову у видачі свідоцтва - задовольнити.
Скасувати рішення Рубіжанської об'єднаної державної податкової інспекції Луганської області Державної податкової служби про відмову фізичній особі-підприємцю ОСОБА_2 у видачі свідоцтва платника єдиного податку на 2012 рік, яке оформлено листом від 03.02.2012 року №766-17/137.
Зобов'язати Рубіжанську об'єднану Державну податкову інспекцію Луганської області Державної податкової служби видати фізичній особі-підприємцю ОСОБА_2 свідоцтво платника єдиного податку згідно поданої заяви від 24.01.2012 року про застосування спрощеної системи оподаткування.
Стягнути з Державного бюджету України на користь фізичної особи-підприємця ОСОБА_2 судові витрати у сумі 32,19 грн. (тридцять дві гривні 19 копійок).
Постанова суду першої інстанції набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, встановленого Кодексом адміністративного судочинства України, якщо таку скаргу не було подано.
Постанова суду може бути оскаржена до Донецького апеляційного адміністративного суду. Апеляційна скарга подається до адміністративного суду апеляційної інстанції через суд першої інстанції, який ухвалив оскаржуване судове рішення. Копія апеляційної скарги одночасно надсилається особою, яка її подає, до суду апеляційної інстанції.
Апеляційна скарга на постанову суду першої інстанції подається протягом десяти днів з дня її проголошення. У разі застосування судом частини третьої статті 160 цього Кодексу, а також прийняття постанови у письмовому провадженні апеляційна скарга подається протягом десяти днів з дня отримання копії постанови.
Повний текст постанови складено та підписано протягом п'яти днів з дня закінчення розгляду справи, відповідно до ч.3 ст.160 КАС України.
СуддяК.Ю. Широка