Категорія №8.1.1
Іменем України
10 травня 2012 року Справа № 2а/1270/1935/2012
Луганський окружний адміністративний суд у складі:
судді Качуріної Л.С.
при секретарі Горобець В.О.
в присутності сторін:
представник позивача: ОСОБА_1, довіреність від 26.01.12;
представник відповідача №1: не прибув;
представник відповідача №2: не прибув.
Розглянувши у відкритому судовому засіданні в місті Луганську справу за адміністративним позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «Максвел-Буд» до Державної податкової інспекції у Жовтневому районі у м. Луганську, Ленінської міжрайонної державної податкової інспекції у м. Луганську про визнання незаконними та протиправними дії, скасування висновків акту перевірки від 05.01.2012 року №32/23/37109200, зобов'язання вчинити певні дії, -
03 березня 2012 року до Луганського окружного адміністративного суду надійшов адміністративний позов Товариства з обмеженою відповідальністю «Максвел-Буд» до Державної податкової інспекції у Жовтневому районі у м. Луганську, Ленінської міжрайонної державної податкової інспекції у м. Луганську про визнання незаконними та протиправними дії, скасування висновків акту перевірки від 05.01.2012 року №32/23/37109200, зобов'язання вчинити певні дії.
У позовній заяві позивач просив суд: 1) визнати незаконними та противоправними дії ДПІ в Жовтневому районі м. Луганська щодо призначення та проведення позапланової невиїзної документальної перевірки ТОВ «Максвел-Буд» за жовтень 2011 року; 2) скасувати висновки ДПІ в Жовтневому районі м. Луганська, викладені в акті перевірки від 05.01.2012 року №32/23/37109200; 3) зобов'язати Ленінську МДПІ в м. Луганську поновити задекларовані ТОВ «Максвел-Буд» суми податкового кредиту та податкових зобов'язань за жовтень 2011 року в «Системі автоматизованого співставлення податкових зобов'язань та податкового кредиту в розрізі контрагентів на рівні ДПА України».
В обґрунтування заявленого позову представник позивача зазначив, що позивач був зареєстрований виконавчим комітетом Луганської міської ради 08.06.2010 року та взятий на податковий облік в ДПІ в Жовтневому районі м. Луганська, а в подальшому, в зв'язку зі зміною місцезнаходження, 20.10.2011 року був перереєстрований та взятий на податковий облік в Ленінську МДПІ в м. Луганську 14.02.2012 року. У грудні 2011 року позивачем до ДПІ в Жовтневому районі м. Луганська була подана декларація з податку на додану вартість з додатками та уточнюючим розрахунком за жовтень 2011 року, в яких задекларував дані про певні податкові зобов'язання з ПДВ та задекларовано певний податковий кредит.
05 січня 2012 року позивач отримав акт №32/23/37109200 від 05.01.2012 року у висновках якого зазначено про порушення п.185.1 ст.185, п.187.1 ст.187, п.188.1 ст.188, п.198.2., 198.3. ст.198 Податкового кодексу України, що призвело до завищення податкового кредиту на 3871183,64 грн. та податкових зобов'язань на 3930079,82 грн. з тих підстав, що у контрагента - ПП «М.О.Н.Т.» відсутні власні виробничі та складські приміщення, транспорт, трудові ресурси, сировина, матеріали для здійснення діяльності, а відтак угоді укладалися без мети настання реальних наслідків та є нікчемними.
Позивач вважає, що жодний з висновків відповідача, що викладені в акті №32/23/37109200 від 05.01.2012 року щодо порушення ТОВ «Максвел-Буд» законодавства при визначенні обсягів податкового кредиту та податкових зобов'язань у жовтнів 2011 року не ґрунтується на положеннях Цивільного та Податкового законодавства України, а відтак є незаконними та зробленими з порушенням норм Цивільного кодексу України (ст.ст. 203, 215-218), та положень Податкового кодексу України (пп.75.1.2 п.75.1 ст.75, п.140.2 ст.140, п.198.1, п.198.3, п.198.6), шляхом неправильного їх застосування.
У судовому засіданні представник позивача підтримав позовні вимоги та надав суду пояснення аналогічні викладеним у позові.
Представник відповідача №1 - ДПІ в Жовтневому районі м. Луганська проти адміністративного позову заперечував і просив суд відмовити позивачеві в задоволенні позовних вимог, обґрунтовуючи свою позицію тим, що на адресу позивача було направлено запит від 14.12.2011 №19160/23-113 про надання пояснень та їх документального підтвердження з питань відносин із ПП «М.О.Н.Т.» за період з 01.10.2011 по 31.10.2011 відповідно до укладених документів та включення результатів таких операцій до податкового кредиту з відповідним їх відображенням у податкових деклараціях. Листом від 19.12.2011 №91/1 ТОВ «Максвел-Буд» надало документи стосовно запиту, однак не в повному обсязі та ненадані пояснення керівником позивача. У акті №32/23/37109200 від 05.01.2012 року зазначено, що під час перевірки не було надано зворотно-сальдові відомості руху товарних запасів та документи, які підтверджують факт транспортування товару та вантажні роботи на всіх етапах руху. Крім того, згідно отриманої ДПІ в Жовтневому районі м. Луганська інформації від Іванківської МДПІ в Київській області від 05.01.2012 року №2/10/23-027, з метою відпрацювання господарських відносин ПП «М.О.Н.Т.» направлено лист від 21.12.2011 №3704/10/23 від ВПМ ДПІ у Вишгородському районі про надання висновку по наданому підприємством поясненню та документальним матеріалам, зокрема, про надання висновку щодо підприємства-постачальника ПП «Д.С.Л.», по якому згідно системи автоматизованого співставлення податкових зобов'язань та податкового кредиту встановлено розбіжність з ПП «М.О.Н.Т.» у сумі 671725,27 грн. Відповідно до пп.78.1.1. п.78.1 ст.78, п.79.2 ст.79 передбачено проведення позапланової невиїзної перевірки якщо за наслідками перевірок інших платників податків або отримання податкової інформації виявлено факти, що свідчать про можливі порушення платником податків податкового, валютного та іншого законодавства, контроль за дотриманням якого покладено на органи державної податкової служби, якщо платник податків не надасть пояснення та їх документальне підтвердження на обов'язкових письмовий запит органу державної податкової служби протягом 10 робочих днів з дня отримання запиту. Суду були надані письмові заперечення та пояснення, аналогічні наданим у судовому засіданні.
Представник відповідача №2-Ленінської міжрайонної державної податкової інспекції у м. Луганську проти адміністративного позову усно у судовому засіданні заперечував і просив суд відмовити позивачеві в задоволенні позовних вимог за необгрунтованністю.
У судове засідання 10 травня 2012 року представники відповідачів не прибули, про дату, час та місце розгляду справи були повідомлені належним чином.
Заслухавши пояснення сторін, вивчивши матеріали справи, дослідивши надані сторонами докази, суд вважає, що позов підлягає частковому задоволенню з наступних підстав.
В судовому засіданні встановлено, що позивач - суб'єкт господарювання юридична особа Товариство з обмеженою відповідальністю «Максвел-Буд» (надалі - ТОВ «Максвел-Буд»), зареєстровано 08.06.2010 року виконавчим комітетом Луганської міської ради, код ЄДРПОУ 37109200, адреса місцезнаходження: 91011, м. Луганськ, Ленінський район, вул. Херсонська, буд. 7є, приміщення 42, свідоцтво про реєстрацію платником податку на додану вартість №100289015.
Суд установив, що ТОВ «Максвел-Буд» спочатку було взято на податковий облік в ДПІ в Жовтневому районі м. Луганська, а в подальшому, в зв'язку зі зміною місцезнаходження, 20.10.2011 року було перереєстровано та взято на податковий облік в Ленінській МДПІ в м. Луганську 14.02.2012 року.
У грудні 2011 року позивачем до ДПІ в Жовтневому районі м. Луганська була подана декларація з податку на додану вартість з додатками та уточнюючим розрахунком за жовтень 2011 року, в яких задекларував дані про певні податкові зобов'язання з ПДВ та задекларовано певний податковий кредит.
Суд установив, що в період з 04.01.2012 по 05.01.2012 головним державним податковим ревізором-інспектором відділу контрольно-перевірочної роботи ДПІ в Жовтневому районі м. Луганська на підставі наказу №47 від 04.01.2012 року ДПІ в Жовтневому районі м. Луганська, з посиланням на пп.20.1.4, п.20.1 ст.20, пп.75.1.2 п.75.1 ст.75, пп.781.1. п.78.1 ст.78, п.79.2 ст.79, п.82.2 ст.82 Податкового кодексу України проведена позапланова невиїзна документальна перевірка ТОВ «Максвел-Буд» з питань дотримання вимог податкового законодавства під час придбання товарів (робіт, послуг) у ПП «М.О.Н.Т.» за період з 01.10.2011 по 31.10.2011 року, та складений акт від 05.01.2012 року №32/23/37109200 (а.с.39-45).
Згідно висновків акту від 05.01.2012 року №32/23/37109200 перевіркою встановлено порушення п.198.2, п.198.3, п.198.6 ст.198 Податкового кодексу України в результаті чого у ТОВ «Максвел-Буд» завищено податковий кредит у жовтні 2011 року на суму 387183,64 грн., а також порушення п.185.1 ст.185, п.187.1 ст.187, п.188.1 ст.188 Податкового кодексу України, в результаті чого ТОВ «Максвел-Буд» завищено податкові зобов'язання у жовтні 2011 року на суму 393079,82 грн.
В обґрунтування цього висновку в пункті 3 акту від 05.01.2012 року №32/23/37109200 зазначено, що для проведення перевірки своєчасності відображення в обліку та звітності операцій по господарських відносинах ТОВ «Максвел-Буд» за період з 01.10.2011 по 31.11.2011 при здійсненні операцій з придбання товарів у ПП «М.О.Н.Т.» суб'єктом господарювання було надано документи: установчі документи, декларації з податку на додану вартість за перевіряє мий період, ж/о по рахункам 631, 361, реєстр виданих та отриманих податкових накладних, податкові та видаткові накладні, договори постачання, продажу та надання послуг, акт прийому передачі простого векселя, акт звірки, письмові пояснення посадових осіб ТОВ «Максвел-Буд».
Надалі у цьому пункті акту зазначено, що перевіркою було встановлено, що ТОВ «Максвел-Буд» у жовтні 2011 року були придбані товари у ПП «М.О.Н.Т.» з метою подальшого продажу згідно договору купівлі продажу №ДГ-95 від 03.10.2011 року та додаткові угоди №1 від 31.10.2011 до нього, стосовно розрахунків шляхом видачі векселів, згідно договору оренди будівельних машин та обладнання №98 від 03.10.2011 року були придбані послуги з перевезення. Предметом договору оренди є отримання в тимчасове користування автомашин з метою перевезення працівників. Але згідно отриманої інформації стосовно ПП «М.О.Н.Т.» загальна чисельність працюючих у ПП «М.О.Н.Т.» становить 1 людина (керівник). Заробітна плата не нараховується та не виплачується. Звіт 1ДФ до Іванківської МДПІ в Київській області не подається. Основні засоби у ПП «М.О.Н.Т.» відсутні. Додаток АМ до декларацій з податку на прибуток не надавався.
Суми податку на додану вартість за податковими накладними, виписаними постачальником, включено до податкового кредиту відповідного періоду, відображеного у реєстрі отриманих податкових накладних, які відповідають даним додатку №5 до податкової декларації з податку на додану вартість та даним декларації з ПДВ за жовтень 2011 року. У акті зазначається, що згідно пояснень ТОВ «Максвел-Буд» від 05.01.2012 року та первинних документів - сума придбаних у ПП «М.О.Н.Т.» товарів не була включена до складу валових витрат.
За отримані товари ТОВ «Максвел-Буд» було здійснено розрахунки у вексельній формі, а саме були виписані прості векселі за пред'явленням: серії АА 2228855 від 31.10.2011 на суму 1130582,16 грн.; серії АА 2228856 від 31.10.2011 на суму 736572,28 грн.; серії АА 2228857 від 31.10.2011 на суму 454920,25 грн.
На момент перевірки дебіторська/кредиторська заборгованість за відвантажений товар (надані роботи, послуги) за розрахунками з ПП «М.О.Н.Т.» становить 0 грн.
У акті зазначається, що під час проведення перевірки не були надані: зворотно-сальдова відомість руху товарних запасів; документи, які підтверджують факт транспортування товару та вантажні роботи на всіх етапах руху.
Також зазначено, що згідно отриманої ДПІ в Жовтневому районі м. Луганська інформації від Іванківської МДПІ в Київській області від 05.01.2012 року №2/10/23-027, з метою відпрацювання господарських відносин ПП «М.О.Н.Т.» направлено лист від 21.12.2011 №3704/10/23 до ВПМ ДПІ у Вишгородському районі про надання висновку по наданому підприємством поясненню та документальних матеріалах, зокрема про надання висновку щодо підприємства постачальника ПП «Д.С.Л.» (код ЄДРПОУ 22816624 ДПІ у м. Чернігові), яке є вірогідною «податковою ямою».
Згідно системи автоматизованого співставлення податкових зобов'язань та податкового кредиту встановлено розбіжність ПП «М.О.Н.Т.» з ПП «Д.С.Л.» у сумі 671725,27 грн. (ПК>ПЗ). ПП «Д.С.Л.» було подано декларацію за жовтень 2011 року, але не було задекларовано податкові зобов'язання з продажу товарів (робіт, послуг) ПП «М.О.Н.Т.» на суму ПДВ 671725,27 грн.
У акті відзначається, що загальна чисельність працюючих у ПП «М.О.Н.Т.» становить 1 людина (керівник). Заробітна плата не нараховується та не виплачується. Звіт 1ДФ до Іванківської МДПІ в Київській області не подається. Основні засоби у ПП «М.О.Н.Т.» відсутні, додаток АМ до декларацій з податку на прибуток не надавався. Таким чином, в ході перевірки встановлено відсутність у підприємства необхідних умов для здійснення господарської діяльності в частині купівлі, продажу, зберігання та відвантаження товарно-матеріальних цінностей та надання послуг чи здійснення робіт в силу відсутності відповідного персоналу, транспортних засобів, приміщень та матеріальних ресурсів, що свідчить про відсутність у ПП «М.О.Н.Т.» адміністративно-господарських можливостей на виконання господарських зобов'язань та відсутність фактичних дій, спрямованих на виконання взятих на себе зобов'язань.
Тому, посилаючись на п.2 ст.215, п.1 ст.215, ст.ст.203, 228, 216 ЦК України відповідач визнає нікчемним правочини за договором між ТОВ «Максвел-Буд» та контрагентом ПП «М.О.Н.Т.».
Висновки акту від 05.01.2012 року №32/23/37109200 стали підставою для корегування відповідачем №2 задекларованих ТОВ «Максвел-Буд» даних за жовтень 2011 року в системі автоматизованого співставлення податкових зобов'язань та податкового кредиту в розрізі контрагентів, що діє на рівні ДПА України (скорочено - АІС «Додаток 5»).
Суд сприяв сторонам, які брали участь у справі, у доказуванні шляхом витребування та надання доказів, уточнення норми матеріального права, яка підлягає застосуванню та кола фактів, які необхідно доказати.
Відповідно до частини 1 ст. 71 Кодексу адміністративного судочинства України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених ст. 72 цього Кодексу.
Стаття 86 Кодексу адміністративного судочинства України встановлює право і обов'язок суду оцінювати докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному і повному дослідженні всіх обставин справи в їх сукупності.
Отже, вирішуючи дану справу суд виходить з того, що цивільне законодавство України ґрунтується на визнанні за суб'єктом цивільного права можливості укладати договори (чи утриматися від укладення договору) та визначати їх зміст за власним розсудом відповідно досягнутої з контрагентом домовленості, тобто свобода договору, яка закріплена у п.3 ст.3 Цивільного кодексу України.
Статтею 627 Цивільного кодексу України передбачено, що згідно статті 6 цього Кодексу сторони вільні в укладенні договору, виборі контрагента та визначені умов договору з урахуванням вимог чинного Кодексу, інших актів цивільного законодавства, звичаїв ділового обороту, вимог розумності і справедливості.
Це означає, що: по-перше - свобода договору передбачає свободу в укладанні договору, недопустимість примушення відносно вступу у договірні відносини; по-друге - свобода договору передбачає можливість свобідного вибору особою, що бажає заключити договір, майбутнього контрагента; по-третє - свобода договору включає можливість сторін свободо визначати характер (вид, тип) договору, який вони уклали.
Дослідивши у судовому засіданні наявні докази суд установив, що між ТОВ «Максвел-Буд» (Покупець) в особі директора ОСОБА_2 та ПП «М.О.Н.Т.» (Продавець) в особі директора ОСОБА_3 був укладений Договір купівлі-продажу №ДГ-95 від 03 жовтня 2011 року (а.с.48-49) згідно якого Продавець зобов'язується передати Покупцю товар, а Покупець зобов'язується прийняти цей товар та оплатити його згідно з накладною. За цим договором оплата за поставлений товар здійснюється з поточного рахунку за фактом відвантаження товару або авансом, на підставі наданого Продавцем рахунку-фактури. 31 жовтня 2011 року між ТОВ «Максвел-Буд» та ПП «М.О.Н.Т.» укладена додаткова угода №1 до Договір купівлі-продажу №ДГ-95 від 03.10.2011 року, згідно якого розрахунки по Договір купівлі-продажу №ДГ-95 можуть здійснюватися шляхом видачі векселів.
Отже, аналіз умов Договору купівлі-продажу №ДГ-95 від 03.10.2011 року та додаткової угоди до нього від 31.10.2011 року дозволяє суду зробити висновок, що його зміст становлять визначені на розсуд сторін і погоджені ними умови, які є обов'язковими, причому ці умови визначені відповідно до актів цивільного законодавства, що цілком відповідає приписам ст.628 ЦК України, а також загальним положенням про купівлю-продаж, які визначені ч.2 ст.689 ЦК України і встановлюють для Покупця обов'язок вчинити дії, які відповідно до вимог, що звичайно ставляться і необхідні з його боку для забезпечення передання та одержання товару.
Суд установив, що про передачу ТМЦ від Продавця Покупцю свідчать видаткові накладні: від 03.10.2011 №0000176; від 03.10.2011 №0000172; від 03.10.2011 №0000173; від 03.10.2011 №0000174; від 03.10.2011 №0000175; від 03.10.2011 №0000177; від 03.10.2011 №0000178; від 03.10.2011 №0000179; від 03.10.2011 №0000180; від 03.10.2011 №0000181; від 03.10.2011 №0000182; від 03.10.2011 №0000183; від 03.10.2011 №0000184; від 18.10.2011 №РН-0000240; від 18.10.2011 №РН-0000241; від 18.10.2011 №РН-0000242; від 18.10.2011 №РН-0000243; від 19.10.2011 №РН-0000244; від 24.10.2011 №0000252; від 24.10.2011 №0000253; від 20.10.2011 №0000245; від 20.10.2011 №0000247; від 21.10.2011 №0000248; від 21.10.2011 №0000249; від 21.10.2011 №0000250.
Крім того, ТОВ «Максвел-Буд» (Орендар) в особі директора ОСОБА_2 та ПП «М.О.Н.Т.» (Орендодавець) в особі директора ОСОБА_3 укладений договір оренди будівельних машин та механізмів. Отримання послуг засвідчує акт приймання-передачі робіт. На підтвердження здійснених господарських операцій ПП «М.О.Н.Т.» виписало податкові накладні. Розрахунки проведені шляхом виписування простих векселів за пред'явленням серії АА 2228855 від 31.10.2011 на суму 1130582,16 грн.; серії АА 2228856 від 31.10.2011 на суму 736572,28 грн.; серії АА 2228857 від 31.10.2011 на суму 454920,25 грн., що підтверджено актом приймання-передачі векселів.
На підтвердження перевезень ТМЦ позивачем надані заявки на перевезення товару та товарно-транспортні накладні.
Відповідно до статей 213 та 637 ЦК України передбачено, що тлумачення умов договору здійснюється тільки двома суб'єктами: учасниками договору і судом.
Висновок відповідача №1 щодо недійсності Договір купівлі-продажу №ДГ-95 від 03 жовтня 2011 року з ПП «М.О.Н.Т.» ґрунтується на тому, що начебто він має протиправний характер та суперечить інтересам держави і суспільства, порушує публічний порядок.
Але, відповідач у судовому засіданні на підтвердження своєї правової позиції і відповідного висновку не навів доказів і не зазначив, в чому саме полягає протиправний характер цих договорів, порушення інтересів держави і суспільства, та чим саме порушено публічний порядок.
З огляду на надані письмові докази суд вважає, що відповідач №1 безпідставно посилається на те, що перевіркою від 05.01.2012 року у акті №32/23/37109200 встановлено відсутність господарських взаємовідносин між ТОВ «Максвел-Буд» та ПП «М.О.Н.Т.», що на думку відповідача свідчить про укладення угоди без мети настання реальних наслідків.
Суд установив, що такий висновок відповідач фактично робить на тому, що чисельність працюючих на ПП «М.О.Н.Т.» складає один працівник, та на відсутності інформації про щодо наявності в штаті підприємств кваліфікованих кадрів, які необхідні для здійснення господарської діяльності підприємства. Крім того, податковий орган ставить в залежність факт повноти та сплати до бюджету сум податку на додану вартість ТОВ «Максвел-Буд» за жовтень 2011 року від податкового обліку і подання звітності до податкового органу його контрагентом ПП «М.О.Н.Т.».
Але, ДПІ в Жовтневому районі не враховано, що відповідно до ч.3 ст.64 ГК України підприємство самостійно визначає свою організаційну структуру, встановлює чисельність працівників і штатний розпис. При цьому, законодавець не встановлює залежність цивільної правоздатності та цивільної дієздатності юридичної особи від чисельності працівників, чи наявності виробничо-складських приміщень, іншого майна. Частина 1 ст.63 ГК України визначає, що залежно від форм власності, передбачених законом, в Україні можуть діяти підприємства таких видів: приватне підприємство, що діє на основі приватної власності громадян чи суб'єкта господарювання (юридичної особи); підприємство, що діє на основі колективної власності (підприємство колективної власності); комунальне підприємство, що діє на основі комунальної власності територіальної громади; державне підприємство, що діє на основі державної власності; підприємство, засноване на змішаній формі власності (на базі об'єднання майна різних форм власності). В Україні можуть діяти також інші види підприємств, передбачені законом.
Таким чином залежно від кількості працюючих та обсягу валового доходу від реалізації продукції за рік визначаються малі підприємств, середні або великі підприємства. Ця класифікація провадиться незалежно від форм власності.
Малими визнаються підприємства, в яких середньооблікова чисельність працюючих за звітний (фінансовий) рік не перевищує 50 осіб, а обсяг валового доходу від реалізації продукції (робіт, послуг) за цей період не перевищує суми, еквівалентної 500000 євро за середньорічним курсом Національного банку України щодо гривні.
Разом з цим, суд установив, що факт взаєморозрахунків між ТОВ «Максвел-Буд» та ПП «М.О.Н.Т.» за наслідками здійснених господарських операцій підтверджується рухом активів - простих векселів за пред'явленням серії АА 2228855 від 31.10.2011 на суму 1130582,16 грн.; серії АА 2228856 від 31.10.2011 на суму 736572,28 грн.; серії АА 2228857 від 31.10.2011 на суму 454920,25 грн., що підтверджено актом приймання-передачі векселів. Всі податкові накладні за вказаними господарськими операціями ТОВ «Максвел-Буд» відображені у реєстрі отриманих податкових накладних та відповідають даним, відображеним у рядку 10.1 податкової декларації за період, що перевірявся. Суми ПДВ у виписаних податкових накладних по зазначеним господарським операціям відповідають у повному обсязі актам приймання виконаних робіт (наданих послуг), видатковим та податковим накладним, іншим господарським документам. Кредиторська та дебіторська заборгованість відсутня, що свідчить про те що ТОВ «Максвел-Буд» при проведенні фінансово-господарських взаємовідносин з ПП «М.О.Н.Т.» діяло з дотриманням вимог податкового та цивільного законодавства України.
Крім того, чинне законодавство України не ставить в залежність повноту нарахування та своєчасність сплати до бюджету сум податку на додану вартість від податкового обліку і фактичної уплати в бюджет їх контрагентами.
ДПІ в Жовтневому районі м. Луганська не надано суду доказів що на момент укладення Договору купівлі-продажу №ДГ-95 від 03 жовтня 2011 року у ТОВ «Максвел-Буд» мались відомості, що правоздатність і дієздатність його контрагента - ПП «М.О.Н.Т.» була обмежена рішенням будь-якого суду чи компетентим на це органом, або ці підприємства зареєстровані з порушенням вимог чинного законодавства, а ТОВ «Максвел-Буд» знало про ці відомості і діяло умисно, вчиняючи зазначені правочини.
Аналогічний висновок робить суд і стосовно доводів відповідача №1 стосовно того, що згідно системи автоматизованого співставлення податкових зобов'язань та податкового кредиту встановлено розбіжність ПП «М.О.Н.Т.» з ПП «Д.С.Л.» у сумі 671725,27 грн. (ПК>ПЗ). ПП «Д.С.Л.» було подано декларацію за жовтень 2011 року, але не було задекларовано податкові зобов'язання з продажу товарів (робіт, послуг) ПП «М.О.Н.Т.» на суму ПДВ 671725,27 грн., оскільки це є лише свідченням наявності розбіжностей в автоматизованій базі даних, за які можуть відповідати посадові особи тільки зазначених юридичних осіб, а чинне в України законодавство передбачає тільки індивідуальну відповідальність осіб за порушення законодавчих норм.
Разом з цим, згідно змісту акту від 05.01.2012 року у акті №32/23/37109200 суд установив, що стан юридичної особи ПП «М.О.Н.Т.» - зареєстровано, керівником підприємства є ОСОБА_3 та підприємство має право здійснювати зареєстровані види господарської діяльності.
ДПІ в Жовтневому районі м. Луганська не враховано, що ТОВ «Максвел-Буд» при укладенні правочинів з ПП «М.О.Н.Т.» та їх виконанні, з метою уникнути негативних для себе наслідків при здійсненні фінансово-господарських взаємовідносин додержувалось вимог ст. 208 ЦК України згідно з якими в письмовій формі належить вчиняти правочини між юридичними особами, тому належним чином у письмовій формі були оформлені договори і отримані належним чином складені фінансово-бухгалтерські документи про їх виконання, які в якості письмових доказів додані до справи.
За таких підстав відповідач необґрунтовано посилається на ч.2 ст. 215 Цивільного кодексу України, згідно якої визнання судом недійсним правочину, який учинений з метою, яка завідомо суперечить інтересам держави і суспільства, не вимагається, оскільки відповідачем не враховано положення ст.203 ЦК України, згідно якої підставою для визнання правочину недійсним є недотримання в момент його здійснення стороною вимог правомірності правочину.
Відповідно до ч.1 ст.203 ЦК України зміст правочину не може суперечити цьому Кодексу, іншим актам цивільного законодавства, а також моральним засадам суспільства. Тільки вказана суперечність відповідно до ст.215 ЦК України є підставою для визнання правочину недійсним.
ДПІ в Жовтневому районі м. Луганська не доведено, яку саме вимогу закону було порушено при укладанні зазначених договорів збоку позивача.
Суд вважає, що причиною цього є помилкове трактування відповідачем ч.2 ст.215 ЦК України, яка передбачає, що недійсним є правочин, якщо його недійсність встановлена законом (нікчемний правочин) і що у такому разі визнання такого правочину недійсним судом не вимагається, а отже саме за таких обставин податковий орган має право визнати правочин недійсним.
За приписами ж ст.215 ЦК України нікчемність правочину дозволяє сторонам, які уклали договір, без звернення до суду відмовитися від виконання правочину, а також без жодного доведення його недійсності вимагати від суду примусового вживання правових наслідків нікчемності правочину від іншої сторони.
Відповідачем №1 не враховано також те, що за загальним правилом ч.3 ст.215 ЦК України якщо недійсність правочину прямо не встановлена законом, але одна із сторін або інша заінтересована особа заперечує його дійсність на підставах, встановлених законом, такий правочин може бути визнаний судом недійсним (оспорюваний правочин).
Цивільний кодекс України містить загальні правила про недійсні правочини - це правочини, які не створюють тих наслідків, на які вони направлені (ч.1 ст.216 ЦКУ), при цьому поділяє їх на два види: нікчемні (ч.2 ст.215 ЦКУ) та оспорювані (ч.3 ст. 215 ЦКУ), принципова відмінність між яким полягає в тому, що нікчемний правочин є недійсним в силу закону, а оспорюваний стає недійсним внаслідок прийняття судового рішення, яке має зворотну силу у часі, що передбачено ст.236 ЦК України.
Господарський кодекс України зазначеного поділу не передбачає, а фактично розглядає як оспорювані (ч.1 ст.207 ГКУ) всі ті зобов'язання, які виникають з правочинів, які за приписами Цивільного кодексу України є нікчемними.
Відповідно до ч.1 ст.207 Господарського кодексу України господарське зобовязання, що не відповідає вимогам закону, або вчинено з метою, яка завідомо суперечить інтересам держави і суспільства, або укладено учасниками господарських відносин з порушенням хоча б одним з них господарської компетенції (спеціальної правосуб'єктності), може бути на вимогу однієї зі сторін, або відповідного органу державної влади визнано судом недійсним повністю або в частині.
ДПІ в Жовтневому районі м. Луганська не надало рішень суду про визнання недійсним повністю або в частині Договору купівлі-продажу №ДГ-95 від 03 жовтня 2011 року між ТОВ «Максвел-Буд» та ПП «М.О.Н.Т.».
Тлумачення такої категорії як «суперечність інтересам держави і суспільства» міститься у Роз'ясненні президії Вищого арбітражного суду України від 12.03.1999 року №02-5/111 «Про деякі питання практики вирішення спорів, повязаних з визнанням угод недійсними», зі змінами, згідно з яким до угод, що підпадають під ознаки угоди, яка суперечить інтересам держави і суспільства, належать, зокрема угоди, спрямовані на незаконне відчуження або незаконне користування, розпорядження об'єктами права власності українського народу - землею як основним національним багатством, що перебуває під особливою охороною держави, її набрами, іншими природними ресурсами (ст.ст. 14, 15 Конституції України, розділ ІІ Закону України «Про власність»), на придбання всупереч встановленим правилам предметів, вилучених з обігу або обіг яких обмежено, на приховування підприємствами, установами, організаціями чи громадянами, які набули статусу субєкта підприємницької діяльності, від оподаткування доходів або використання майна, що знаходиться у їх власності (користуванні), - шкоду інтересам суспільтсва, правам, свободі і гідності громадян.
Для прийняття рішення зі спору необхідно встановлювати, у чому конкретно полягала завідомо суперечна інтересам і суспільства мета укладення угоди, якою із сторін і в якій мірі виконано угоду, а також вину сторін у формі умислу.
Наявність умислу у сторін (сторони) угоди означає, що вони (вона), виходячи з обствин справи, усвідомлювали або повинні були усвідомлювати протиправність укладуваної угоди і суперечність її мети інтересам держави та суспільства і прагнули або свідомо допускали настання протиправних наслідків. Умисел юридичної особи визначається як умисел тієї посадової особи або іншої фізичної особи, що підписала договір від імені юридичної особи, маючи на це належні повноваження. За відсутності таких повноважень наявність умислу у юридичної особи не може вважатися встановленою.
Аналогічною є позиція Пленуму Верховного суду України в постанові від 06.11.2009 року №9 «Про судову практику розгляду цивільних справ про визнання правочинів недійсними», в якій роз'яснено, що нікчемними правочинами, які порушують публічний порядок, визначені статтею 228 ЦК України є: правочини, спрямовані на порушення конституційних прав і свобод людини і громадянина; правочини, спрямовані на знищення, пошкодження майна фізичної або юридичної особи, держави, Автономної Республіки Крим, територіальної громади, незаконне заволодіння ним.
З огляду на викладене відповідач не довів у судовому засіданні на чому грунтується його висновок щодо протиправності Договору купівлі-продажу №ДГ-95 від 03 жовтня 2011 року укладеного ТОВ «Максвел-Буд» з ПП «М.О.Н.Т.».
Визнаючи правочин нікчемним, відповідач посилається на ст.228 Цивільного кодексу України, яка передбачає, що правочин вважається таким, що порушує публічний порядок, якщо він був спрямований на порушення конституційних прав і свобод людини і громадянина, зніщення, пошкодження майна фізичної або юридичної особи, держави, Автономної Республіки Крим, територіальної громади, незаконне заволодіння ним.
Але відповідач не довів у судовому засіданні, чим саме правочини, укладені між ТОВ «Максвел-Буд» та ПП «М.О.Н.Т.» порушують публічний порядок, яким чином вони були спрямовані на порушення конституційних прав і свобод людини і громадянина, зніщення, пошкодження майнафізичної або юридичної особи, держави, Автономної Республіки Крим, територіальної громади, або незаконне заволодіння ним.
Крім того, відповідачем не доведено, що ТОВ «Максвел-Буд» укладаючи Договір купівлі-продажу №ДГ-95 від 03 жовтня 2011 року знало або могло знати про те, що ПП «М.О.Н.Т.» мало будь-який умисел на вчинення недійсних правочинів, та й взагалі не надано доказів, що провочини за зазначеним договором не виконані.
Статтею 18 Закону України «Про державну реєстрацію юридичних осіб та фізичних осіб підпримців» від 15.05.2003 року №755-ІV встановлений статус відомостей з Єдиного державного реєстру, відповідно до якої якщо відомості, які підлягають внесенню до Єдиного державного реєстру, були внесені до нього, то такі відомості вважаються достовірними і можуть бути використані в спорі з третьою особою, доки до них не внесено відповідних змін.
Якщо відомості, які підлягають внесенню до Єдиного державного реєстру, є недостовірними і були внесені до нього, то третя особа може посилатися на них у спорі як на достовірні. Третя особа не може посилатися на них у спорі у разі, якщо вона знала або могла знати про те, що такі відомості є недостовірними.
Якщо відомості, які підлягають внесенню до Єдиного державного реєстру, не були до нього внесені, вони не можуть бути використані в спорі з третьою особою, крім випадків, коли третя особа знала або могла знати ці відомості.
Суд установив, що згідно з наявними у справі доказами юридичної особи ПП «М.О.Н.Т.» зареєстровано.
Отже, ДПІ в Жовтневому районі м. Луганська не доведено, що перевіркою ТОВ «Максвел-Буд», оформленою актом від 05.01.2012 року у акті №32/23/37109200 з питань дотримання вимог податкового, валютного та іншого законодавства за період з 01.10.2011 року по 31.10.2011 року, встановлено відсутність господарських взаємовідносин з ПП «М.О.Н.Т.», а за таких підстав висновок про укладення Договору купівлі-продажу №ДГ-95 від 03 жовтня 2011 року без мети настання реальних наслідків є неправомірним і незаконним.
З урахуванням наданих письмових доказів факт здійснення ТОВ «Максвел-Буд» реальної господарських діяльності, зокрема, згідно укладеного Договору купівлі-продажу №ДГ-95 від 03 жовтня 2011 року в жовтні 2011 року з ПП «М.О.Н.Т.» з підтверджується рухом активів в процесі здійснення господарських операцій; наявністю спеціальної податкової правосуб'єктності учасників даних господарських операцій; наявністю зв'язку між фактом придбання цих послуг і господарською діяльністю цих платників податків.
Таким чином, з урахуванням наявних у справі доказів, реальність і відповідність чинному законодавству господарської операції за Договором купівлі-продажу №ДГ-95 від 03 жовтня 2011 року засвідчують підтверджені доказами дані про наявність таких обставин, як:
- наявність реальної можливості здійснення ТОВ «Максвел-Буд» операцій з купівлі продажу товарів;
- реальний прямий зв'язок господарських операцій з купівлі продажу товарів з господарською діяльністю ТОВ «Максвел-Буд».
Таким чином, з урахуванням викладеного суд приходить до висновку, що твердження відповідача №1 про порушення позивачем п.198.2, п.198.3, п.198.6 ст.198 Податкового кодексу України в результаті чого у ТОВ «Максвел-Буд» завищено податковий кредит у жовтні 2011 року на суму 387183,64 грн., а також порушення п.185.1 ст.185, п.187.1 ст.187, п.188.1 ст.188 Податкового кодексу України, в результаті чого ТОВ «Максвел-Буд» завищено податкові зобов'язання у жовтні 2011 року на суму 393079,82 грн. - є цілком не обґрунтованим.
Згідно п.198.2. ст.198 Податкового кодексу України датою виникнення права платника податку на віднесення сум податку до податкового кредиту вважається дата тієї події, що відбулася раніше;
- дата списання коштів з банківського рахунка платника податку на оплату товарів/послуг;
- дата отримання платником податку товарів/послуг, що підтверджено податковою накладною.
Для операцій із ввезення на митну територію України товарів датою виникнення права на віднесення сум податку до податкового кредиту є дата сплати (нарахування) податку за податковими зобов'язаннями згідно з пунктом 187.8 статті 187 цього Кодексу, а для операцій з постачання послуг нерезидентом на митній території України - дата сплати (нарахування) податку за податковими зобов'язаннями, що були включені отримувачем таких послуг до податкової декларації попереднього періоду.
Датою виникнення права орендаря (лізингоотримувача) на збільшення податкового кредиту для операцій фінансової оренди (лізингу) є дата фактичного отримання об'єкта фінансового лізингу таким орендарем.
Датою виникнення права замовника на віднесення сум до податкового кредиту з договорів (контрактів), визначених довгостроковими відповідно до пункту 187.9 статті 187 цього Кодексу, є дата фактичного отримання замовником результатів робіт (оформлених актами виконаних робіт) за такими договорами (контрактами).
Для товарів/послуг, постачання (придбання) яких контролюється приладами обліку, факт постачання (придбання) таких товарів/послуг засвідчується даними обліку.
Згідно п.198.3. ст.198 Податкового кодексу України податковий кредит звітного періоду визначається виходячи з договірної (контрактної) вартості товарів/послуг, але не вище рівня звичайних цін, визначених відповідно до статті 39 цього Кодексу, та складається з сум податків, нарахованих (сплачених) платником податку за ставкою, встановленою пунктом 193.1 статті 193 цього Кодексу, протягом такого звітного періоду у зв'язку з:
- придбанням або виготовленням товарів (у тому числі при їх імпорті) та послуг з метою їх подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку;
- придбанням (будівництвом, спорудженням) основних фондів (основних засобів, у тому числі інших необоротних матеріальних активів та незавершених капітальних інвестицій у необоротні капітальні активи), у тому числі при їх імпорті, з метою подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку.
Право на нарахування податкового кредиту виникає незалежно від того, чи такі товари/послуги та основні фонди почали використовуватися в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку протягом звітного податкового періоду, а також від того, чи здійснював платник податку оподатковувані операції протягом такого звітного податкового періоду.
Позивач надав суду податкові накладні ПП «М.О.Н.Т.», згідно яких нарахувало податковий кредит в декларації з ПДВ за жовтень 2011 року, що перевірявся.
Ніяких додаткових вимог до порядку формування податкового кредиту законодавством не встановлено, тобто податкова накладна видається платником податку, який поставляє товари (послуги), на вимогу їх отримувача, та є підставою для нарахування податкового кредиту.
Згідно п. 185.1. ст.185 Податкового кодексу України об'єктом оподаткування є операції платників податку з:
а) постачання товарів, місце постачання яких розташоване на митній території України, відповідно до статті 186 цього Кодексу, у тому числі операції з передачі права власності на об'єкти застави позичальнику (кредитору), на товари, що передаються на умовах товарного кредиту, а також з передачі об'єкта фінансового лізингу в користування лізингоотримувачу/орендарю;
б) постачання послуг, місце постачання яких розташоване на митній території України, відповідно до статті 186 цього Кодексу;
в) ввезення товарів (супутніх послуг) на митну територію України в митному режимі імпорту або реімпорту (далі - імпорт);
г) вивезення товарів (супутніх послуг) у митному режимі експорту або реекспорту (далі - експорт);
ґ) з метою оподаткування цим податком до експорту також прирівнюється постачання товарів (супутніх послуг), які перебувають у вільному обігу на території України, до митного режиму магазину безмитної торгівлі, митного складу або спеціальної митної зони, створених згідно з положеннями глав 35 - 37 Митного кодексу України;
д) з метою оподаткування цим податком до імпорту також прирівнюється постачання товарів (супутніх послуг) з-під митного режиму магазину безмитної торгівлі, митного складу або спеціальної митної зони, створених згідно з положеннями глав 35 - 37 Митного кодексу України, для їх подальшого вільного обігу на території України;
е) постачання послуг з міжнародних перевезень пасажирів і багажу та вантажів залізничним, автомобільним, морським і річковим та авіаційним транспортом.
Згідно п. 187.1. ст. 187 Податкового кодексу України датою виникнення податкових зобов'язань з постачання товарів/послуг вважається дата, яка припадає на податковий період, протягом якого відбувається будь-яка з подій, що сталася раніше:
а) дата зарахування коштів від покупця/замовника на банківський рахунок платника податку як оплата товарів/послуг, що підлягають постачанню, а в разі постачання товарів/послуг за готівку - дата оприбуткування коштів у касі платника податку, а в разі відсутності такої - дата інкасації готівки у банківській установі, що обслуговує платника податку;
б) дата відвантаження товарів, а в разі експорту товарів - дата оформлення митної декларації, що засвідчує факт перетинання митного кордону України, оформлена відповідно до вимог митного законодавства, а для послуг - дата оформлення документа, що засвідчує факт постачання послуг платником податку.
За операціями з виконання підрядних будівельних робіт суб'єкти підприємницької діяльності можуть застосовувати касовий метод податкового обліку відповідно до підпункту 14.1.266 пункту 14.1 статті 14 цього Кодексу.
Згідно п. 188.1. ст.188 Податкового кодексу України база оподаткування операцій з постачання товарів/послуг визначається виходячи з їх договірної (контрактної) вартості, але не нижче звичайних цін, визначених відповідно до статті 39 цього Кодексу, з урахуванням загальнодержавних податків та зборів (крім податку на додану вартість та акцизного податку на спирт етиловий, що використовується виробниками - суб'єктами господарювання для виробництва лікарських засобів, у тому числі компонентів крові і вироблених з них препаратів (крім лікарських засобів у вигляді бальзамів та еліксирів), а також збору на обов'язкове державне пенсійне страхування на вартість послуг стільникового рухомого зв'язку).
До складу договірної (контрактної) вартості включаються будь-які суми коштів, вартість матеріальних і нематеріальних активів, що передаються платнику податку безпосередньо покупцем або через будь-яку третю особу у зв'язку з компенсацією вартості товарів/послуг.
База оподаткування операцій з постачання товарів, ввезених на митну територію України, визначається виходячи з їх договірної (контрактної) вартості, але не нижче митної вартості товарів, з якої були визначені податки і збори, що справляються під час їх митного оформлення, з урахуванням акцизного податку та ввізного мита, за винятком податку на додану вартість, що включаються в ціну товарів/послуг згідно із законом.
У разі якщо постачання товарів/послуг здійснюється за регульованими цінами (тарифами), база оподаткування визначається виходячи з їх договірної (контрактної) вартості, визначеної за такими цінами (тарифами).
У разі постачання виробничих або невиробничих засобів, інших товарів/послуг без оплати, з частковою оплатою, у межах обміну, у межах дарування, у рахунок оплати праці фізичним особам, які перебувають у трудових відносинах із платником податку, пов'язаній з постачальником особі, суб'єкту господарювання, який не зареєстрований платником податку, іншим особам, які не зареєстровані платниками податку, база оподаткування визначається виходячи з їх договірної (контрактної) вартості, але не нижче звичайних цін.
До бази оподаткування враховується вартість товарів/послуг, які постачаються за будь-які кошти (за виключенням суми компенсації на покриття різниці між фактичними витратами та регульованими цінами (тарифами) у вигляді виробничої дотації з бюджету), та вартість матеріальних і нематеріальних активів, що передаються платникові податку безпосередньо отримувачем товарів/послуг або будь-якою третьою особою як компенсація вартості товарів/послуг, поставлених таким платником податку.
У разі постачання товарів за договорами фінансового лізингу базою оподаткування є договірна (контрактна) вартість, але не нижче ціни придбання об'єкту лізингу.
У випадках, передбачених статтею 189 цього Кодексу, база оподаткування визначається з урахуванням положень статті 189 цього Кодексу.
Визначення терміну «Первинний докумнт» надано у ст.1 Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні» від 16.07.1999 року №996-ХІV, - це документ, який містить відомості про господарську операцію та підтверджує її здійснення.
Згідно п.2 ст.9 Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні» первинні та зведені облікові документи можуть бути складені на паперових або машинних носіях і повинні мати такі обов'язкові реквізити: назву документа (форми); дату і місце складання; назву підприємства, від імені якого складено документ; зміст та обсяг господарської операції, одиницю виміру господарської операції; посади осіб, відповідальних за здійснення господарської операції і правильність її оформлення; особистий підпис або інші дані, що дають змогу ідентифікувати особу, яка брала участь у здійсненні господарської операції.
Видані ПП «М.О.Н.Т.» первинні документи за Договором купівлі-продажу №ДГ-95 від 03 жовтня 2011 року складені у відповідності до вимог Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність», а саме, вони складені на паперових носіях, мають обов'язкові реквізити: назву документа (форми); дату і місце складання; назву підприємства, від імені якого складено документ; зміст та обсяг господарської операції, одиницю виміру господарської операції; посади осіб, відповідальних за здійснення господарської операції і правильність її оформлення; підпис, що безумовно дає змогу ідентифікувати особу, яка брала участь у здійсненні господарської операції, підтверджують фактичне отримання товарів в бухгалтерському обліку, тобто в силу приписів ст.3 Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні» від 16.07.1999 року №996-ХІV, вони підтверджують їх і у податковому обліку, а отже це засвідчує правомірність і обґрунтованість віднесення ТОВ «Максвел-Буд» до складу податкового кредиту сум ПДВ по податковим накладним, отриманих від зазначеного контрагента.
Таким чином, враховуючи встановлені по справі у судовому засіданні обставини суд вважає, що позивач навів докази, що обґрунтовують його вимоги згідно з чинним законодавством з питань оподаткування, тому з урахуванням викладеного суд приходить висновку, що позовні вимоги позивача частково відповідають чинному законодавству України, документально обґрунтовані, підтверджені доказами та підлягають частковому задоволенню.
Що стосується вимоги позивача скасувати висновки ДПІ в Жовтневому районі м. Луганська, викладені в акті перевірки від 05.01.2012 року №32/23/37109200 суд виходить з наступного. Виходячи із смислу приписів ст. 17 КАС України в адміністративній справі можуть бути предметом оскарження лише такі рішення, дії чи бездіяльність суб'єкта владних повноважень, з якими пов'язується виникнення прав та обов'язків у інших осіб. Тому оскарження висновків зазначеного акту, які не встановлюють для позивача будь-яких обов'язків, не передбачено діючим законодавством як спосіб захисту прав, тому в цій частині позов задоволенню не підлягає.
Таким чином, проаналізувавши надані сторонами докази та норми чинного законодавства суд дійшов висновку, що позовні вимоги позивача частково відповідають чинному законодавству України, документально обґрунтовані, та підлягають частковому задоволенню.
Відповідно до ч.3 ст. 94 КАС України якщо адміністративний позов задоволено частково, судові витрати, здійснені позивачем, присуджуються йому відповідно до задоволених вимог, а відповідачу - відповідно до тієї частини вимог, у задоволенні яких позивачеві відмовлено.
Згідно ст. 160 Кодексу адміністративного судочинства України у судовому засіданні, у якому закінчився розгляд справи, оголошено вступну та резолютивну частини постанови та повідомлено представників сторін про те, що постанову у повному обсязі буде виготовлено протягом 5-денного строку.
На підставі викладеного, керуючись ст. ст. 2, 17, 87, 94, 98, 158, - 163 Кодексу адміністративного судочинства України, суд
Адміністративний позов Товариства з обмеженою відповідальністю «Максвел-Буд» до Державної податкової інспекції у Жовтневому районі у м. Луганську, Ленінської міжрайонної державної податкової інспекції у м. Луганську про визнання незаконними та протиправними дії, скасування висновків акту перевірки від 05.01.2012 року №32/23/37109200, зобов'язання вчинити певні дії, задовольнити частково.
Визнати незаконними та протиправними дії Державної податкової інспекції у Жовтневому районі у м. Луганську щодо призначення та проведення позапланової невиїзної документальної перевірки Товариства з обмеженою відповідальністю «Максвел-Буд» за жовтень 2011 року.
Зобов'язати Ленінську міжрайонну державну податкову інспекцію у м. Луганську поновити задекларовані Товариством з обмеженою відповідальністю «Максвел-Буд» суми податкового кредиту та податкових зобов'язань за жовтень 2011 року у Автоматизованої системі «Результати співставлення податкових зобов'язань та податкового кредиту в розрізі контрагентів на рівні ДПС України».
В інших частинах позову відмовити
Стягнути з Державного бюджету України на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «Максвел-Буд» судові витрати у розмірі 16,08 грн.
Постанова може бути оскаржена в апеляційному порядку до Донецького апеляційного адміністративного суду через суд першої інстанції шляхом подачі апеляційної скарги протягом 10днів з дня проголошення постанови, а в разі складення постанови у повному обсязі відповідно до частини третьої статті 160 цього Кодексу, а також прийняття постанови у письмовому провадженні апеляційна скарга подається протягом десяти днів з дня отримання копії постанови.
Постанова суду набирає законної сили після закінчення строку апеляційного оскарження.
Постанову складено у повному обсязі та підписано 15 травня 2012 року.
Суддя Л.С. Качуріна