Україна КІРОВОГРАДСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД -------------------------------------------------------------------------------------------------------------------------------------------------------------------------------------------------------------------------------------------------------
25 травня 2012 року Справа № 1170/2а-5226/11
Кіровоградський окружний адміністративний суд у складі:
головуючого -судді Брегея Р.І.,
в присутності секретаря судового засідання Осипової Н.В.,
за участі позивача ОСОБА_1,
представників позивача ОСОБА_2
та відповідача Стусь Л.А., Дзигунської П.С., Король Д.М.,
розглянувши у відкритому судовому засіданні адміністративний позов фізичної особи-підприємця ОСОБА_1 до Кіровоградської об'єднаної державної податкової інспекції Кіровоградської області Державної податкової служби про визнання протиправним та скасування податкового повідомлення-рішення,
Позивач звернулася до суду з заявою до фіскального органу про визнання протиправним та скасування податкового повідомлення-рішення від 17 серпня 2011 року, яким збільшено суму грошового зобов'язання з податку з доходів фізичних осіб від здійснення підприємницької діяльності за липень-грудень 2009 року на 9237,14 грн. та 2010 рік -858,57 грн. (а.с.25).
В судовому засіданні позивач та її представник підтримали вимоги заяви.
Стверджували, що віднесення амортизаційних відрахувань до складу валових витрат відповідає вимогам діючого законодавства.
Разом з тим, зазначали, що собівартість реалізації товарів правомірно включена до складу валових витрат тих звітних періодів.
Представники фіскального органу заперечили стосовно задоволення позову.
Однак, в судовому засіданні визнали помилку щодо висновків у акті перевірки стосовно завищення позивачем валових витрат за ІІІ квартал 2009 року на 14684,99 грн. та 2010 рік -на 3906,37 грн. в частині собівартості реалізації товарів.
Окрім того, пояснювали, що позивач неправомірно включила до складу валових витрат амортизаційні відрахування, оскільки не зобов'язана вести бухгалтерський облік.
На їх думку, витрати на придбання основних фондів необхідно включати до складу валових витрат.
Суд, вислухавши пояснення представників сторін, дослідивши матеріали справи, дійшов висновку про задоволення позову з таких підстав.
Встановлені судом обставини, що стали підставою звернення.
Так, 03 вересня 2009 року відповідач провів планову виїзну документальну перевірку діяльності позивача за період з 01 січня 2008 року по 30 червня 2009 року (Том 1 а.с.220-229).
Під час її проведення ревізори встановили, що позивач до складу валових витрат тих звітних періодів включила амортизацію основних фондів.
Ревізори дійшли висновку, що це відповідає вимогам діючого законодавства.
Також, ревізори встановили, що у позивача існує дебіторська заборгованість в сумі 55000 грн. (в тому числі податок на додану вартість 9166,67 грн.) стосовно взаємовідносин з ТОВ «П'ятихатське» (далі -Товариство) (Том 1 а.с.222).
Із аналізу акту перевірки (фактичних даних і висновку) суд вбачає, що позивач у звітних періодах (які перевіряли) не включила до валових витрат суму коштів, котрі витратила на придбання товару, який реалізувала Товариству.
01 серпня 2011 року відповідач провів планову документальну перевірку діяльності позивача за період з 01 липня 2009 року по 31 грудня 2010 року (Том 1 а.с.191-219).
З урахуванням тих помилок, які визнали в судовому засіданні представники відповідача (в тому числі і ревізор), позивач, на їх думку, завищила валові витрати за 2009 рік на 45700,08 грн. (44637,47 грн. (собівартість реалізації товарів) і 1062,61 грн. (амортизаційні відрахування)) та 2010 рік -на 1819,43 грн. (амортизаційні відрахування) (Том 2 а.с.41-47).
В судовому засіданні ревізор ОСОБА_4 пояснила, що протягом липня 2009 року Товариство сплатило позивачу дебіторську заборгованість (яка існувала станом на 01 липня того ж року) у сумі 45833,33 грн. (без урахування податку на додану вартість). У книзі ж обліку доходів та витрат ІІІ кварталу 2009 року позивач не зазначила дату виписки видаткової накладної та назву контрагента, у якого придбала товар, котрий реалізувала Товариству.
Більше того, зазначала, що позивач не надала для огляду видаткові накладні на придбання товару, які підтверджують одержання доходу від Товариства.
Собівартість реалізованого товару ревізор визначила шляхом відрахування з суми дебіторської заборгованості 2% торгової націнки, розмір котрої встановила, аналізуючи діяльність позивача.
З висновками ревізорів (з урахуванням помилок, які визнали представники відповідача) погодився керівник фіскального органу.
Як наслідок прийняв податкове повідомлення -рішення від 17 серпня 2011 року, яким ФОП ОСОБА_1 збільшено суму грошового зобов'язання з податку з доходів фізичних осіб від здійснення підприємницької діяльності за липень-грудень 2009 року на 9237,14 грн. та 2010 рік -858,57 грн. (Том 1 а.с.25).
В судовому засіданні позивач надала для огляду видаткову накладну на придбання товару, яка є підставою одержання коштів від Товариства (Том 2 а.с.78).
Ця накладна зазначена в книзі обліку доходів і витрат позивача (Том 2 а.с.80).
У цій книзі за ІІІ квартал 2009 року вказана сума 45833,33 грн. без ідентифікації підстави її одержання.
Юридична оцінка, встановлених судом обставин справи.
Перш за все, суд аналізуватиме податкове повідомлення-рішення з урахуванням помилок, наявність яких в акті перевірки визнали представники відповідача та котрі впливають на висновок стосовно його протиправності в цій частині.
Так, суд дійшов висновку, що позивач правомірно включила витрати на придбання товару, який реалізувала Товариству, до валових витрат ІІІ кварталу 2009 року з таких підстав.
Під час першої перевірки ревізори встановили наявність у позивача дебіторської заборгованості (станом на 01 липня 2009 року) стосовно взаємовідносин з Товариством.
Отже, вони не ставили під сумнів придбання позивачем дизельного палива, яке 16 березня 2009 року вона реалізувала Товариству (дата виписки видаткової накладної), оскільки вважали це документально підтвердженим.
Разом з тим, тоді ревізори встановили, що витрати на придбання цього дизельного палива позивач не включила до валових витрат І -ІІ кварталу 2009 року.
Право на включення таких витрат до валових витрат виникає у фізичної особи -підприємця у тому звітному податковому періоді, в якому здійснюється реалізація товару (одержання доходу).
Суд вбачає це з системного аналізу приписів статті 13 Декрету Кабінету Міністрів України «Про прибутковий податок з громадян»від 26 грудня 1992 року (далі -Декрет) та Інструкції про оподаткування доходів фізичних осіб від зайняття підприємницькою діяльністю, яка затверджена Наказом ДПІ України №12 від 21 квітня 1993 року (далі -Інструкція).
Інструкція прийнята на виконання приписів Декрету.
Так, пунктом 13 Інструкції визначено, що оподаткуванню підлягають доходи, одержані за звітний податковий період від продажу товарів у межах підприємницької діяльності без створення юридичної особи.
Отже, у цьому ж звітному періоді (в якому відбулась реалізація товару (одержання доходу)) підприємець має право включити витрати на його придбання до валових витрат.
Позивач включила такі витрати до валових витрат ІІІ кварталу 2009 року, оскільки отримала дохід від продажу Товариству товару лише у липні того ж року.
Підсумовуючи, з урахуванням визнання відповідачем помилок у висновках акту перевірки, суд дійшов висновку про протиправність податкового повідомлення-рішення в частині збільшення суми грошового зобов'язання з податку з доходів фізичних осіб від здійснення підприємницької діяльності стосовно завищення позивачем валових витрат щодо собівартості реалізації товарів.
Суд зазначає, що впродовж з 01 січня 2008 року по 31 грудня 2010 року стаття 13 Декрету не зазнала змін.
Протягом цього проміжку часу відповідачем проведено дві перевірки діяльності позивача.
Висновками першої перевірки (за період з 01 січня 2008 року по 30 червня 2009 року) визнано правомірними дії позивача стосовно включення до валових витрат амортизаційних відрахувань, а другої (за період з 01 липня 2009 року по 31 грудня 2010 року) -неправомірними.
Така непослідовна позиція фіскального органу порушує принцип правової визначеності та може свідчити про нерозсудливість рішення, прийнятого на підставі другого висновку.
Якщо правова позиція відповідача змінилась, то він повинен би був роз'яснити це платникам податків.
Більше того, така зміна правової позиції відповідача надає можливість фізичним особам -підприємцям витрати на придбання основних фондів включати до складу валових витрат.
Частиною 3 статті 13 Декрету передбачено, що до складу витрат, безпосередньо пов'язаних з одержанням доходів, належать витрати, які включаються до складу валових витрат виробництва (обігу) або підлягають амортизації згідно з Законом України «Про оподаткування прибутку підприємств».
Витрати на придбання оргтехніки це витрати на основні фонди, що підлягають амортизації відповідно до приписів статті 8 згаданого Закону (Том 2 а.с.1-14).
З огляду не те суд дійшов висновку, що позивач правомірно включила амортизаційні відрахування до складу валових витрат.
Отже, рішення відповідача є протиправним та його належить скасувати, а позов -задовільнити.
На підставі викладеного, керуючись ст.ст.94, 160-163 Кодексу адміністративного судочинства України, суд
Позов задовільнити.
Визнати протиправним та скасувати податкове повідомлення-рішення Кіровоградської об'єднаної державної податкової інспекції від 17 серпня 2011 року, яким фізичній особі-підприємцю ОСОБА_1 збільшено суму грошового зобов'язання з податку з доходів фізичних осіб на 10095,71 грн.
Стягнути з Державного бюджету України на користь фізичної особи-підприємця ОСОБА_1 судові витрати у сумі 30,12 грн. шляхом їх безспірного списання із рахунка Кіровоградської об'єднаної державної податкової інспекції Кіровоградської області Державної податкової служби.
Постанова може бути оскаржена до Дніпропетровського апеляційного адміністративного суду через суд першої інстанції шляхом подачі апеляційної скарги протягом 10 днів з дня отримання її копії.
Повний текст постанови виготовлено 30 травня 2012 року.
Суддя Кіровоградського
окружного адміністративного суду Р.І.Брегей