ІВАНО-ФРАНКІВСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД
"08" травня 2012 р. Справа № 2а-1092/12/0970
м. Івано-Франківськ
Івано-Франківський окружний адміністративний суд у складі:
головуючого -судді Мигалюка Ю.В.
секретаря Винник Л.,
за участю сторін:
представника позивача: Борсук Д.Я.,
представників відповідача: Канак М.І., Ковальчук М.І.
розглянувши у відкритому судовому засіданні у м. Івано-Франківську в приміщенні суду адміністративну справу за позовом Івано-Франківського обласного відділення Фонду соціального захисту інвалідів до Приватного підприємства «Пріма-Мед»про стягнення адміністративно-господарських санкцій та пені -
19.04.2012 року Івано-Франківське обласне відділення Фонду соціального захисту інвалідів звернулося з адміністративним позовом до Приватного підприємства «Пріма-Мед»про стягнення адміністративно-господарських санкцій та пені в сумі 11 562,50 грн. та 6,94 грн. відповідно.
Представник позивача в судовому засіданні позовні вимоги підтримав, суду пояснив, що за період 2011 року згідно чинного законодавства Приватне підприємство «Пріма-Мед»до 16.04.2010 року зобовязане було сплатити 11562,50 грн. адміністративного-господарських санкцій за невиконання нормативу з працевлаштування інвалідів та нараховану пеню в сумі 6,94 грн. Дане зобов'язання відповідачем не виконано, що стало підставою для звернення до суду.
Представники відповідача в судовому засіданні проти позову заперечили, суду пояснили, що норматив робочих місць для працевлаштування інвалідів на підприємстві згідно чинного законодавства становить 1 особу. Згідно наказу було створено одне робоче місце для працевлаштування інваліда, підприємство інформувало службу зайнятості про створене робоче місце та вакантну посаду для інваліда, направило у службу зайнятості відповідні звіти. Крім того, відповідач протягом звітного періоду 2011 року розміщував письмове оголошення щодо наявності вакансій для людей з обмеженими фізичними можливостями з запрошеннями на роботу на дошці оголошень Приватного підприємства «Пріма-Мед» та вживав інших заходів для забезпечення працевлаштування інваліда на створене робоче місце. Вважають, що Приватним підприємством «Пріма-Мед» було вжито всіх передбачених законом та нормативно-правовими актами заходів для працевлаштування інваліда, а тому просили в задоволенні позову відмовити.
Вислухавши представника позивача, представників відповідача, дослідивши подані докази, суд прийшов до висновку, що в задоволені позову слід відмовити з наступних підстав.
Згідно ст.19 Закону України "Про основи соціальної захищеності інвалідів в Україні" для підприємств, установ, організацій, у тому числі підприємств, організацій громадських організацій інвалідів, фізичних осіб, які використовують найману працю, установлюється норматив робочих місць для працевлаштування інвалідів у розмірі чотирьох відсотків середньооблікової чисельності штатних працівників облікового складу за рік, а якщо працює від 8 до 25 осіб, - у кількості одного робочого місця.
В судовому засіданні встановлено, що відповідачем на виконання ч.9 ст.19 Закону, 23.01.2012 року подано до Івано-Франківського обласного відділення Фонду соціального захисту інвалідів звіт про зайнятість і працевлаштування інвалідів за 2011 рік, згідно якого середньооблікова чисельність штатних працівників облікового складу Приватного підприємства «Пріма-Мед» становить 16 осіб (а.с.8).
У відповідності до вказаного Закону кількість робочих місць, призначених для забезпечення працевлаштування інвалідів, відповідно до 4% нормативу, для відповідача повинна становити 1 особу, однак згідно вищевказаного звіту таку особу фактично не було працевлаштовано. Таким чином, Приватним підприємством «Пріма-Мед» не виконало норматив по працевлаштуванню 1 інваліда.
Згідно ст.20 Закону підприємства, установи, організації, у тому числі підприємства, організації громадських організацій інвалідів, фізичні особи, які використовують найману працю, де середньооблікова чисельність працюючих інвалідів менша, ніж установлено нормативом, передбаченим статтею 19 цього Закону, щороку сплачують відповідним відділенням Фонду соціального захисту інвалідів адміністративно-господарські санкції, сума яких визначається в розмірі середньої річної заробітної плати на відповідному підприємстві, установі, організації за кожне робоче місце, призначене для працевлаштування інваліда і не зайняте інвалідом.
Виходячи з системного аналізу норм Закону України "Про основи соціальної захищеності інвалідів в Україні" суд вважає, що штрафні санкції передбачені ст.20 Закону України "Про основи соціальної захищеності інвалідів в Україні" є видом адміністративно-господарських санкцій, правовий режим яких визначено Господарським кодексом України.
У відповідності до ст.217 Господарського кодексу України штраф визнається одним із видів господарської санкції, як впливу на правопорушення допущене у сфері господарювання. Відповідно до ст.230 ГК України, під штрафними санкціями визнаються господарські санкції, у вигляді грошової суми (штраф), яку учасник господарських відносин зобовязаний виплатити у разі порушення ним правил здійснення господарської діяльності, невиконання або неналежне виконання господарського зобовязання.
Тобто при прийнятті рішення щодо стягнення з Приватного підприємства «Пріма- Мед» штрафної санкції слід виходити із загальнотеоретичних норм права щодо відповідальності за порушення зобов'язань і пошуку в діях (чи бездіяльності) підприємства складу правопорушення з метою застосування до нього юридичної відповідальності у вигляді штрафних санкцій. До складу елементів правопорушення належать вина та наявність причинного зв'язку між самим правопорушенням і наслідками. Тому для застосування до підприємства штрафних санкцій за незабезпечення працевлаштування інвалідів суд визначає, які обов'язки покладаються на нього Законом України "Про основи соціальної захищеності інвалідів в Україні", які дії чи бездіяльність можуть бути визнані законними та чи є вина підприємства у невиконанні передбачених Законом своїх обов'язків. Однак ч.3 ст.19 вказаної статті Закону зазначає, що підприємства, установи, організації, які використовують найману працю, самостійно здійснюють працевлаштування інвалідів у рахунок нормативу робочих місць, виходячи з вимог статті 18 цього ж Закону.
Згідно ч.3 ст. 18 Закону підприємства, установи, організації, фізичні особи, які використовують найману працю, зобов'язані виділяти та створювати робочі місця для працевлаштування інвалідів, у тому числі спеціальні робочі місця, створювати для них умови праці з урахуванням індивідуальних програм реабілітації і забезпечувати інші соціально-економічні гарантії, передбачені чинним законодавством, надавати державній службі зайнятості інформацію, необхідну для організації працевлаштування інвалідів, і звітувати Фонду соціального захисту інвалідів про зайнятість та працевлаштування інвалідів у порядку, встановленому Кабінетом Міністрів України.
При цьому частина 3 ст.18-1 цього ж Закону, говорить про те, що пошук підходящої роботи інвалідам здійснює Державна служба зайнятості відповідно до рекомендації МСЕК, наявних у інваліда кваліфікації та знань, з урахуванням його побажань.
Таким чином обов'язок підприємства щодо створення робочих місць для інвалідів не супроводжується його обов'язком підбирати і працевлаштовувати інвалідів на створені робочі місця. Такий обов'язок покладається на органи працевлаштування, що перелічені в ч.1 ст.18 Закону України "Про основи соціальної захищеності інвалідів в Україні".
Судом встановлено, що збільшення працюючих осіб на даному підприємстві відбувалося поетапно, а саме 02.01.2009 року кількість працівників збільшилася до 9 осіб, 02.02.2009 року до 12 осіб, 01.07.2009 року до 13.5 осіб, 01.11.2009 року до 14 осіб, а в 2011 році до 16 осіб. У зв'язку із збільшенням чисельності працівників відповідачем згідно наказів за № 01-02/09 від 01.02.2009 року, № 01-07/09 від 01.07.2009 року та № 01-11/09 від 01.11.2009 року були внесені відповідні зміни до штатного розкладу.
Слід зазначити, що керуючись ч.1. ст.19 Закону директором Приватного підприємства «Пріма-Мед» 09.02.2009 року було видано наказ за № 4 про створення спеціального робочого місця на підприємстві для працевлаштування інваліда (а.с.22).
Відповідно до ч.1 ст. 18 вказаного Закону забезпечення прав інвалідів на працевлаштування та оплачувану роботу, в тому числі з умовою про виконання роботи вдома, здійснюється шляхом їх безпосереднього звернення до підприємств, установ, організацій чи до державної служби зайнятості.
В зв'язку з наведеним, у 2011 році Приватним підприємством «Пріма-Мед» подано до Івано-Франківського міського центру зайнятості щомісячні звіти про наявність вакансій за формою № 3-ПН (а.с.66-75).
Також відповідачем направлялись листи до Івано-Франківського міського центру зайнятості з проханням роз'яснити причину ненаправлення до Приватного підприємства «Пріма-Мед» інваліда для працевлаштування. 30.01.2012 року отримано відповідь про те, що на обліку в Івано-Франківському міському центрі зайнятості відсутні відповідні фахівці з числа осіб з обмеженими фізичними можливостями (а.с.53).
Крім того, слід зазначити, що Приватне підприємство «Пріма-Мед»розміщувало на офіційному сайті Приватного підприємства «Пріма-Мед»інформацію про наявність вакансій.
Як вбачається з наведеного причиною невиконання нормативу по працевлаштуванню інваліда була відсутність достатньої кількості таких осіб на ринку праці, а не протиправна бездіяльність відповідача.
За таких обставин суд приходить до висновку, що з матеріалів справи та представлених позивачем доказів не вбачається бездіяльності та протиправних дій відповідача, його вини у непрацевлаштуванні інвалідів, що є складовими господарського правопорушення, ним здійснені всі залежні від нього заходи по недопущенню господарського правопорушення, а тому правові підстави для застосування адміністративно-господарських санкцій відсутні.
За таких обставин, суд приходить до висновку, що в задоволенні позову слід відмовити.
На підставі наведеного, керуючись ст. 124 Конституції України, ст.ст. 2, 8-14, 86, 158-163, ст. 167 Кодексу адміністративного судочинства України, суд, -
В задоволенні позову відмовити.
Постанова може бути оскаржена в апеляційному порядку. Відповідно до статті 186 КАС України, апеляційна скарга на постанову суду першої інстанції подається протягом десяти днів з дня отримання копії постанови.
Якщо суб'єкта владних повноважень у випадках та порядку, передбаченому частиною четвертою статті 167 КАС України, було повідомлено про можливість отримання копії постанови суду безпосередньо в суді, то десятиденний строк на апеляційне оскарження постанови суду обчислюється з наступного дня після закінчення п'ятиденного строку з моменту отримання суб'єктом владних повноважень повідомлення про можливість отримання копії постанови суду.
Апеляційна скарга подається до Львівського апеляційного адміністративного суду через Івано-Франківський окружний адміністративний суд.
Постанова набирає законної сили в порядку та строки встановлені статтею 254 КАС України.
Постанова складена в повному обсязі 14.05.2012 року.
Суддя: Мигалюк Ю.В.