05 липня 2006 року м. Київ
Колегія суддів Вищого адміністративного суду України у складі:
головуючого: Панченка О.Н. (доповідача),
суддів: Весельської Т.Ф.,
Горбатюка С.А.,
Мироненка О.В.,
Смоковича М.І.
розглянувши в попередньому розгляді в місті Києві касаційну скаргу приватного підприємства «Охорона-Сервіс»
на постановуКиївського апеляційного господарського суду
від 14 грудня 2005 року
у справі за позовом відділення Фонду соціального захисту інвалідів у Чернігівській області
до приватного підприємства «Охорона-Сервіс»
простягнення штрафних санкцій у сумі 3023 грн. 53 коп.,
В червні 2005 року відділення Фонду соціального захисту інвалідів у Чернігівській області (далі - Фонд, позивач) звернулося до суду з позовом до приватного підприємства (далі - ПП «Охорона-Сервіс», відповідач) про стягнення штрафних санкцій у розмірі 3023 грн. 53 коп., посилаючись на невиконання відповідачем нормативу одного робочого місця для забезпечення працевлаштування інвалідів на підприємстві у 2004 році.
Рішенням господарського суду Чернігівської області від 29 липня 2005 року в задоволенні позовних вимог Фонду було відмовлено.
Постановою Київського апеляційного господарського суду від 14 грудня 2005 року рішення суду першої інстанції скасовано, позовні вимоги задоволено: стягнуто з ПП «Охорона-Сервіс» на користь Фонду 3023 грн. 53 коп. штрафних санкцій, а також стягнуто з відповідача на користь позивача 102 грн. державного мита за подання позовної заяви, 51 грн. - за подання апеляційної скарги та 118 грн. 00 коп. - витрат на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу.
В касаційній скарзі ПП «Охорона-Сервіс» ставить питання про скасування рішення суду апеляційної інстанції та просить рішення суду першої інстанції залишити без змін. Скаржник послався на ігнорування апеляційним судом законодавчо передбачену специфіку статутної діяльності та умов праці приватного підприємства, що унеможливлює прийняття на наявні на підприємстві робочі місця інвалідів.
Перевіривши матеріали справи, колегія суддів Вищого адміністративного суду України визначила, що касаційна скарга задоволенню не підлягає з наступних підстав.
Статтею 19 Закону України «Про основи соціальної захищеності інвалідів в Україні» (далі - Закон) встановлено для підприємств (об'єднань), установ і організацій нормативи робочих місць для забезпечення працевлаштування інвалідів.
Згідно з ч. 1 ст. 18 Закону, працевлаштування інвалідів здійснюється органами Міністерства праці України, Міністерства соціального захисту населення України, місцевими Радами народних депутатів, громадськими організаціями інвалідів (далі - органи працевлаштування інвалідів).
Пунктом 1 Положення про Фонд соціального захисту інвалідів, затвердженого Постановою Кабінету Міністрів України від 26 вересня 2002 року №1434, передбачено, що в складі Мінпраці діє Фонд соціального захисту інвалідів.
Відповідно до пп. 3 п. 4 та пп. 3 п. 5 зазначеного Положення Фонду надано право здійснювати контроль за своєчасним перерахуванням підприємствами сум штрафних санкцій за недодержання ними нормативів робочих місць для працевлаштування інвалідів та проводити перевірки підприємств щодо додержання ними нормативів робочих місць для забезпечення працевлаштування інвалідів.
Ч. 2 ст. 19 Закону встановлено, що відповідальність за незабезпечення вказаних нормативів несуть керівники підприємств.
Згідно з ч. 1 ст. 20 Закону підприємства, де кількість працюючих інвалідів менша, ніж установлено нормативом, щороку сплачують відповідним відділенням Фонду штрафні санкції, сума яких визначається в розмірі середньої річної заробітної плати на відповідному підприємстві за кожне робоче місце, не зайняте інвалідом.
Відповідно до вимог Закону України «Про основи соціальної захищеності інвалідів в Україні» (далі - Закон) та наданої інформації ПП «Охорона-Сервіс» про чисельність штатних працівників в 2004 році для працевлаштування інвалідів визначено 1 місце. Відповідачем фактично не було створено робочого місця для працевлаштування інваліда, як вбачається з матеріалів справи та доводів, викладених як в апеляційній, так і в касаційних скаргах.
Відповідно до Положення про робоче місце інваліда і про порядок працевлаштування інвалідів, затвердженого Постановою Кабінету Міністрів України від 03 травня 1995 року №314, та Наказу Державного комітету статистики від 06 липня 1998 року №244, на підприємство покладається обов'язок створювати та належним чином атестувати робочі місця для працевлаштування інвалідів та інформувати про таку кількість створених робочих місць органи працевлаштування інвалідів.
Як вбачається з матеріалів справи, відповідачем не надано доказів належного виконання покладеного на нього обов'язку по створенню робочого місця для працевлаштування інваліда та інформування відповідних органів, які займаються працевлаштуванням інвалідів, про створення такого робочого місця (а.с. 10, 11).
За таких обставин суд апеляційної інстанції дійшов правильного висновку про те, що відповідач за нестворене одне робоче місце для працевлаштування інваліда зобов'язаний сплатити штрафну санкцію в розмірі середньорічної заробітної плати по підприємству 3023 грн. 53 коп.
Доводи касаційної скарги висновків суду не спростовують, а тому вона не підлягає задоволенню.
Посилання відповідача на відсутність інвалідів, які можуть працювати в ПП «Охорона-Сервіс» та на специфіку господарської діяльності останнього, не можуть бути прийнятими до уваги, як аргументи незаконності рішень, оскільки вище зазначений Закон обов'язок сплатити штрафні санкції не пов'язує з вказаними аргументами. В довідках районного управління праці та соціального захисту інвалідів та районного центру зайнятості, на які посилається ПП «Охорона-Сервіс», зазначено, що відповідачем взагалі не надавалися відомості про створення або наявність робочих місць для працевлаштування інвалідів та не подавалися щомісячні звіти по ф.№3-ПН.
На підставі викладеного, керуючись ст.ст. 220№, 224, 230, 231 Кодексу адміністративного судочинства України, колегія суддів
Касаційну скаргу приватного підприємства «Охорона-Сервіс» залишити без задоволення.
Постанову Київського апеляційного господарського суду від 14 грудня 2005 року залишити без змін.
Ухвала вступає в силу з моменту проголошення та оскарженню не підлягає.
Головуючий: О.Н. Панченко
Судді: Т.Ф. Весельська
С.А. Горбатюк
О.В. Мироненко
М.І. Смокович
З оригіналом згідно.
Суддя Вищого адміністративного
суду України О.Н. Панченко