21.05.2012
Справа №22ц-2190/1542/, 2012 р Головуючий у 1-й інстанції
Соляник Н.І.
Категорія 27 Доповідач -Лісова Г.Є.
2012 року травня місяця 21 дня колегія суддів судової палати в цивільних справах апеляційного суду Херсонської області в складі:
Головуючого - Лісової Г.Є.
Суддів : Бугрика В.В.
Полікарпової О.М.
при секретарі Конотоп О.В.
розглянувши у відкритому судовому засіданні в місті Херсоні цивільну справу за апеляційною скаргою ОСОБА_3 на ухвалу Новотроїцького районного суду Херсонської області від 14 червня 2011 року за позовом ОСОБА_4 до ОСОБА_5 про стягнення позики
31.05.2011 року ОСОБА_4 звернулася в суд з позовом до ОСОБА_5 про стягнення боргу за договором позики. суми інфляції за весь час прострочення грошового зобов'язання та три проценти річних від простроченої суми.
В обгрунтування позовних вимог посилався на те, що 15.05.2007 року позичив ОСОБА_5 80000 грн. на придбання нежилої будівлі, контори розташованої в АДРЕСА_1 та обладнання для торгівлі на строк до 15.05.2009 року, який пізніше продовжувався до кінця 2009 року.
Оскільки відповідач не повернув суму позики, просив стягнути з ОСОБА_5 в його користь 80000 грн. боргу з врахуванням індексу інфляції за період з 16.05.2009 року по 1.04.2011 року в розмірі 13840 грн., а також 3% річних з простроченої суми за період 16.05.2009 року по 20.05.2011 року в розмірі 4836,3 грн., а всього 98676,3 грн. та 500 грн. судових витрат.
Ухвалою Новотроїцького районного суду Херсонської області від 14 червня 2011 року визнано мирову угоду укладену ОСОБА_4 та ОСОБА_5, за якою ОСОБА_5 в рахунок погашення боргу за договором позики в сумі 98676,3 грн. передає ОСОБА_4 належне йому нерухоме майно: нежилу будівлю -контору (підвал, перший поверх приміщення №2-№15, І,ІІ; другий поверх приміщення №1-№15) розташовані за адресою АДРЕСА_1 та визнано за ОСОБА_4 право власності на зазначене нерухоме майно.
Провадження у справі закрито.
В апеляційній скарзі на ухвалу суду ОСОБА_3 посилаючись на порушення судом норм матеріального і процесуального права, просить її скасувати. Так, судом не було враховано, що майно придбане під час шлюбу, а тому визнання права власності на нежиле приміщення за ОСОБА_4 позбавляє її права на частку у спільній сумісній власності подружжя.
У судовому засіданні ОСОБА_3 та її представник апеляційну скаргу підтримали з підстав викладених у ній, просять ухвалу суду скасувати як незаконну.
Позивач, відповідач та його представник апеляційну скаргу не визнали, просять її відхилити як безпідставну.
Перевіривши законність і обгрунтованість ухвали суду першої інстанції в межах доводів апеляційної скарги, колегія суддів приходить до висновку, що апеляційна скарга підлягає задоволенню з наступних підстав.
Задовольняючи клопотання про визнання мирової угоди, укладеної сторонами, суд виходив з того, що за договором позики укладеним 15.05.2007 року ОСОБА_4 передав ОСОБА_5 грошові кошти в сумі 80000 грн. на придбання нежилого приміщення -контори в АДРЕСА_1, площею 1057,8 кв.м., а також торгового обладнання. ОСОБА_5 зобов'язувався повернути до 15.05.2009 року таку ж суму грошових коштів позикодавцеві. Оскільки ОСОБА_5 у визначений ними строк не повернув суму позики, то позикодавець звернувся в суд з позовом про стягнення суми боргу з врахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми. У процесі розгляду справи сторони досягли згоди, що в рахунок погашення позики ОСОБА_5 передає позикодавцю належне йому майно.
Проте з таким висновком суду не можна погодитися.
Як вбачається з матеріалів справи між сторонами виникли правовідносини щодо неналежного виконання зобов'язання за договором позики, а тому визнання судом першої інстанції мирової угоди, відповідно до якої ОСОБА_5 в рахунок погашення боргу в сумі 98676,3 грн. передає ОСОБА_4 нежилу будівлю -контору (підвал, перший поверх приміщення №2-№15, І,ІІ; другий поверх приміщення №1-№15) розташовану в АДРЕСА_1, та право приватної власності на яку визнається за ОСОБА_4 кардинально змінює характер правовідносин між сторонами, оскільки підстави набуття права власності, порядок переходу права власності до іншої особи визначені законом.
Згідно з ст. 175 ЦПК України мирова угода укладається сторонами з метою врегулювання спору на основі взаємних поступок і може стосуватися лише прав та обов'язків сторін та предмета спору.
Якщо умови мирової угоди суперечать закону чи порушують права, свободи чи інтереси інших осіб, суд постановляє ухвалу про відмову у визнанні мирової угоди і продовжує судовий розгляд.
Апелянт посилається на те, що нерухоме майно було придбано під час шлюбу, суд визнавши право власності на це майно за ОСОБА_4 позбавив її права на частку у праві спільної сумісної власності.
Отже мирова угода може стосуватися лише сторін та їх спірних правовідносин. Зі змісту позовної заяви вбачається, що ОСОБА_4 звернулася в суд з позовом до ОСОБА_5 про стягнення грошових коштів за договором позики, а тому при визнанні за ОСОБА_4 права власності на нежиле приміщення передане йому боржником у рахунок погашення боргу за мировою угодою, суд зобов'язаний був перевірити чи не суперечить мирова угода законодавству, а також чи не порушує вона прав і охоронюваних законом інтересів інших осіб, зокрема суду необхідно було встановити на праві якої власності належить це приміщення ОСОБА_5 особистої приватної чи спільної сумісної власності, чи можливо виконання зобов'язання позики таким способом та чи не порушуються при цьому права інших осіб на це майно та чи при визнанні такої мирової угоди не виходить суд за межі спірних правовідносин.
За таких обставин колегія суддів приходить до висновку, що ухвала суду про визнання мирової угоди підлягає скасуванню, як така, що постановлена з порушенням норм матеріального і процесуального права з направленням справи до суду першої інстанції для продовження розглядом.
Керуючись ст. ст. 303, 307,311 ЦПК України, колегія суддів
Апеляційну скаргу ОСОБА_3 задовольнити.
Ухвалу Новотроїцького районного суду Херсонської області від 14 червня 2011 року скасувати і направити справу для продовження розгляду до суду першої інстанції.
Ухвала набирає законної сили з моменту проголошення і може бути оскаржена до Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ протягом двадцяти днів з дня набрання нею законної сили безпосередньо до суду касаційної інстанції.
Головуючий
Судді: