Апеляційний суд Рівненської області
УХВАЛА іменем України
17 жовтня 2005 року м. Рівне
Колегія суддів судової палати в кримінальних справах Апеляційного суду Рівненської області у складі головуючої Міщенко О.А.,
суддів Коробова О.К., Іващука В.Я., з участю прокурора Бернадської-Ісаєвої С.П., засудженого ОСОБА_1,
розглянула у відкритому судовому засіданні кримінальну справу з апеляцією засудженого ОСОБА_1 на вирок Радивилівського районного суду від 27 червня 2006 року. Цим вироком
ОСОБА_1, який народився ІНФОРМАЦІЯ_1, уродженець і житель м. Львова, раніше судимий 19 грудня 2003 року Галицьким районним судом м. Львова за ч.1 ст. 185 КК України до позбавлення волі на строк у один рік із звільненням від покарання з випробуванням,14 грудня 2004 року Франківським районним судом м. Львова за ч.1 ст. 309 КК України до позбавлення волі на строк у один рік і шість місяців, громадянин України, засуджений за ч. 2 ст. 185 КК України до позбавлення волі на строк у два роки і шість місяців.
Вироком прийняте рішення про конфіскацію речового доказу мобільного телефону "Самсунг Х-460".
Вироком ОСОБА_1. визнаний винним в тому, що він 24 квітня 2006 року біля 16 години в приміщенні магазину ІНФОРМАЦІЯ_1 в селі Бугаївка Радивилівського району Рівненської області таємно викрав з шухляди продавця гаманець, вартістю 10 гривень, в якому були гроші в сумі 2245 гривень. У формулюванні обвинувачення, визнаного судом доведеним і яке кваліфікувалось судом за ч.2 ст. 185 КК України, зазначено, що він винен також у викраденні паспорта громадянина України.
В апеляції (а.с. 146) засуджений просить вирок змінити з пом'якшенням покарання. Таке прохання він обґрунтовує необхідністю врахувати його щире каяття, сприяння досудовому слідству і розгляду справи в суді, відсутністю шкоди потерпілій, якій викрадене повернене.
Заслухавши суддю-доповідача, прохання засудженого про пом'якшення покарання, думку прокурора про залишення вироку без зміни, перевіривши матеріали справи, колегія суддів вважає, що апеляція підлягає задоволенню.
З формулювання обвинувачення має бути виключене обвинувачення у крадіжці особливо важливого документа - паспорта громадянина України. Викрадення або заволодіння документами, які не мають грошової оцінки, не може кваліфікуватись за ст. 185 КК України.
Суд при призначенні покарання порушив вимоги ст. 65 КК України не мотивувавши свого висновку про необхідність призначення покарання саме у виді позбавлення волі. Суд не зазначив у вироку жодної конкретної обставини, яку він враховував при призначенні покарання.
Санкція ч.2 ст. 185 КК України передбачає альтернативність видів покарання за вчинення повторної крадіжки: обмеження волі і позбавлення волі.
За роз'ясненнями, викладеними в п.2 постанови Пленуму Верховного Суду України № 7 від 24 жовтня 2003 року "Про практику призначення судами кримінального покарання" (із змінами внесеними постановою Пленуму № 18 від 10 грудня 2004 року) коли санкція закону, за яким особу визнано винною, нарівні з позбавленням волі на певний строк передбачає більш м'які види покарання, при постановленні вироку потрібно обговорювати питання про призначення покарання, не пов'язаного з позбавленням волі. У разі обрання покарання у виді позбавлення волі це рішення повинно бути вмотивовано у вироку.
Порушуючи цю вимогу закону та роз'яснення Верховного Суду України суд не вказав жодної обставини, яка давала б підставу для призначення більш суворого виду покарання при наявності в санкції статті менш суворого виду. Рецидив злочину не може враховуватись при призначенні покарання за ч.2 ст. 185 КК України, бо повторність в даному випадку є кваліфікуючою
Справа № 11 а - 397//2005 р. Вирок постановлений одноособово суддею Драновською С.З
Категорія ч.2 ст. 185 КК України Доповідач Коробов О.К.
ознакою, за якою крадіжка кваліфікована не за ч.1, а за ч. 2 ст. 185 КК України. Суд зазначив, що враховує думку потерпілої, яка заявила, що до підсудного претензій не має, заподіяна шкода їй відшкодована. Посилання суду на досліджені під час досудового слідства характеристики теж не дають підстав для призначення більш суворого виду покарання. В характеристиці на аркуші справи 66 лише зазначено що скарг на ОСОБА_1 не надходило. В характеристиці з місць позбавлення волі (а.с. 67) вказано "До роботи відносився задовільно, порушень режиму утримання не допускав". Тобто, суд з досліджених ним доказів послався на характеристики, які не містять жодних негативних даних про особу підсудного. За обставинами справи злочин вчинений спонтанно з умислом, який виник раптово, розмір крадіжки наперед не був засудженим спланованим. І при пред'явленні обвинувачення на досудовому слідстві, і в судовому засіданні ОСОБА_1 повністю визнав себе винним і дав докладні показання, чим сприяв розкриттю злочину і судовому розгляду справи. Відповідно до ст. 66 КК України при призначенні покарання засудженому слід враховувати такі пом'якшуючі покарання обставини, як активне сприяння розкриттю злочину, добровільне відшкодування заподіяного збитку. Не давши оцінки цим обставинам при призначенні покарання суд першої інстанції порушив кримінальний закон.
За таких обставин суд повинен був призначити йому покарання менш суворого виду, відповідно до санкції ч. 2 ст. 185 КК України.
Не спирається на закон рішення суду про конфіскацію мобільного телефону засудженого. Своє рішення про конфіскацію суд ніяк не мотивував. Санкцією ч.2 ст. 185 КК України конфіскація майна, як кримінальне покарання, не передбачене. Не йдеться в даному випадку і про спеціальну конфіскацію знаряддя злочину за п.1 ч.1 ст. 81 КК України.
Постановою слідчого від 12 травня 2005 року (а.с. 24) мобільний телефон "Самсунг Х-460". був визнаний речовим доказом по справі. В порушення положень ч,2 ст. 79 КПК України прокурор направляючи справу до суду не передав разом зі справою речові докази. За даним квитанції № 87 від 14 травня 2006 року (а.с. 26) телефон зберігається в камері зберігання речових доказів Радивилівського райвідділу УМВС України в Рівненській області. Суд не дав оцінку тій обставині, що таке рішення нічим не обґрунтоване і не відповідає ст. 78 КПК України. Заява ОСОБА_1 про те, що телефон належить його сестрі ОСОБА_1 ніким не оспорювалось і не спростоване. Знаряддям злочину телефон судом не визнавався. Відповідно до ст. 81 КПК України суд не мав право приймати рішення про його конфіскацію.
Отже рішення про конфіскацію телефону має бути виключене з резолютивної частини вироку.
На підставі наведеного, керуючись ст.ст. 365,366 КПК України, колегія суддів
ухвалила:
Апеляцію вирок ОСОБА_1 задовольнити.
Вирок Радивилівського районного суду від 27 червня 2006 року щодо засудженого ОСОБА_1 змінити.
Виключити з формулювання обвинувачення за ч.2 ст. 185 КК України визнаного судом доведеним зазначення про те, що він визнаний винним у крадіжці паспорта громадянина України.
Виключити з резолютивної частини вироку рішення про конфіскацію мобільного телефону "Самсунг Х-460". Вказаний телефон повернути його власнику ОСОБА_1.
Вирок Радивилівського районного суду від 27 червня 2006 року щодо засудженого ОСОБА_1 змінити також в частині призначення покарання.
Встановити, що вироком Радивилівського районного суду від 27 червня 2006 року засуджений ОСОБА_1 засуджений за ч. 2 ст. 185 КК України до обмеження волі на строк у два роки і шість місяців. В строк відбуття покарання зарахувати строк його перебування під вартою з розрахунку один день позбавлення волі - два дні обмеження волі.
Відповідно до ч.2 ст. 57 КВК України направити засудженого до місця відбування покарання у порядку, встановленому для осіб, засуджених до позбавлення волі, звільнити його з-під варти при прибутті до місця відбування покарання.
В решті вирок залишити без зміни.