26.10.06р.
Справа № А25/299-06
За позовом Фізичної особи-підприємця ОСОБА_1, м. Новомосковськ
до Новомосковської міської ради депутатів, м. Новомосковськ
про визнання рішення нечинним
Суддя Чередко А.Є.
Секретар судового засідання Бугрім Г.О.
Представники сторін:
від позивача: ОСОБА_2., довіреність НОМЕР_4 від 14.09.06р.
від відповідача: не з'явився
Позивач звернувся з позовом до відповідача про визнання рішення відповідача НОМЕР_1 від 20.07.2006р. «Про розміри єдиного податку для громадян, які здійснюють підприємницьку діяльність у місті»нечинним.
Позовні вимоги обгрунтовані тим, що спірне рішення не відповідає вимогам Указу Президента України «Про спрощену систему оподаткування, обліку та звітності суб'єктів малого підприємництва»від 03.07.1998р. № 727, ст.ст. 59, 61 Закону України «Про місцеве самоврядування в Україні», ст.ст. 3, 12, 78 Бюджетного Кодексу України, ст.ст. 3, 7 Закону України «Про систему оподаткування»та порушує права позивача, як суб'єкта підприємницької діяльності та платника єдиного податку, оскільки ним вдвічі необґрунтовано збільшені ставки єдиного податку.
Відповідач не надав письмові заперечення на позов, а у судовому засіданні представник пояснив, що відповідач позовні вимоги не визнає з тих підстав, що спірне рішення прийняте в межах компетенції відповідача та з дотриманням, передбаченого законом порядку, отже підстави для визнання його нечинним відсутні.
Дослідивши матеріали справи, заслухавши пояснення представників сторін, господарський суд, -
20.07.2006р. Новомосковською міською радою депутатів було прийнято рішення за НОМЕР_1 «Про розміри єдиного податку для громадян, які здійснюють підприємницьку діяльність у місті», яким з 01.07.2006р. були затверджені нові розміри єдиного податку, що існували з початку 2006р. у більшу сторону, а саме рішення було опубліковане 05.08.2006р. у газеті «Новомосковська правда»за НОМЕР_2(13042).
Зазначене рішення прийнято з метою ефективного використання можливостей підприємництва для забезпечення сталого розвитку міста, подальшого вдосконалення на місцевому рівні системи адміністрування податків, збільшення потенційних джерел надходження фінансових ресурсів до доходної частини бюджету.
Відповідно до ч. 2 п. 2 Указу Президента України «Про спрощену систему оподаткування, обліку та звітності суб'єктів малого підприємництва»від 03.07.1998р. № 727 (в редакції Указу Президента N 746/99 від 28.06.99р.), ставка єдиного податку для суб'єктів малого підприємництва - фізичних осіб встановлюється місцевими радами за місцем їх державної реєстрації залежно від виду діяльності і не може становити менше 20 гривень та більше 200 гривень на місяць.
Згідно з ч. 1 ст. 61 Закону України «Про місцеве самоврядування в Україні», органи місцевого самоврядування в селах, селищах, містах, районах у містах (у разі їх створення) самостійно розробляють, затверджують і виконують відповідні місцеві бюджети згідно з цим Законом та законом про бюджетну систему.
Законом про бюджетну систему є Бюджетний Кодекс України, що визначено у його преамбулі та п. 1 ст. 1.
Згідно з п. 1 ст. 3 БК України, бюджетний період для всіх бюджетів, що складають бюджетну систему, становить 1 календарний рік, який починається 1 січня кожного року і закінчується 31 грудня того-ж року.
Порядок формування, виконання та внесення змін до бюджету місцевого самоврядування визначено главою 12 БК України.
Так, частинами 7 та 8 ст. 78 БК України передбачено, що рішення про внесення змін до рішення про місцевий бюджет ухвалюється відповідною радою за поданням офіційного висновку місцевого фінансового органу про обсяг вільного залишку бюджетних коштів, перевиконання чи недовиконання доходної частини загального фонду відповідного бюджету. Факт перевиконання доходної частини загального фонду місцевого бюджету визнається за підсумками першого півріччя та наступних звітних періодів поточного бюджетного періоду на підставі офіційних висновків місцевого фінансового органу за умови перевищення доходів загального фонду місцевого бюджету (без урахування міжбюджетних трансфертів), врахованих у розписі місцевого бюджету на відповідний період, не менше ніж на 5 відсотків. Факт недоотримання доходів загального фонду місцевого бюджету визнається на підставі офіційних висновків місцевого фінансового органу за підсумками квартального звіту при недоотриманні доходів загального фонду місцевого бюджету, врахованих у розписі місцевого бюджету на відповідний період, більше ніж на 15 відсотків.
Рішення про внесення змін до рішення про місцевий бюджет можуть бути також ухвалені відповідною радою з урахуванням положень статті 52 цього Кодексу та у разі настання інших випадків, передбачених цим Кодексом.
Однак, спірне рішення не містить посилань на висновки місцевого фінансового органу, який є ініціатором таких змін, про обсяг вільного залишку бюджетних коштів, перевиконання чи недовиконання доходної частини загального фонду відповідного бюджету.
Із змісту спірного рішення вбачається, що воно прийнято у зв'язку із невиконанням доходної частини бюджету, оскільки ставки єдиного податку збільшено.
Між тим, за ч. 7 ст. 78 БК України, факт недоотримання доходів загального фонду місцевого бюджету визнається на підставі офіційних висновків місцевого фінансового органу за підсумками квартального звіту при недоотриманні доходів загального фонду місцевого бюджету, врахованих у розписі місцевого бюджету на відповідний період, більше ніж на 15 відсотків, про що у спірному рішенні інформація відсутня.
Не міститься така інформація і у аналізі регуляторного впливу до проекту регуляторного акту «Про розміри єдиного податку для громадян, які здійснюють підприємницьку діяльність у місті», підписаним заступником міського голови, який надано відповідачем. До того-ж, цей аналіз складений не місцевим фінансовим органом за підсумками квартального звіту.
Отже, спірне рішення стосується змін до місцевого бюджету та прийнято відповідачем без дотримання порядку, встановленого ч. 7 та 8 ст. 78 БК України.
Також, відповідно до ч. 1 ст. 7 Закону України «Про систему оподаткування», ставки податків і зборів (обов'язкових платежів) встановлюються Верховною Радою України, Верховною Радою Автономної Республіки Крим і сільськими, селищними, міськими радами відповідно до законів України про оподаткування і не змінюються протягом бюджетного року, за винятком випадків, пов'язаних із застосуванням антидемпінгових, компенсаційних і спеціальних заходів відповідно до законів України.
Таким чином, введення спірним рішенням ставок єдиного податку з 01.07.2006р. суперечить вищенаведеній нормі закону, а у відповідача були відсутні правові підстави для прийняття спірного рішення про затвердження та введення посеред бюджетного року нових ставок єдиного податку.
Відповідно до ч. 2 ст. 19 Конституції України, органи державної влади та органи місцевого самоврядування зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб що передбачені Конституцією та законами України.
Згідно з п. 3 ст. 2 КАС України, у справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності
суб'єктів владних повноважень адміністративні суди перевіряють, чи прийняті (вчинені) вони: 1) на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України; 2) з використанням повноваження з метою, з якою це повноваження надано; 3) обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії); 4) безсторонньо (неупереджено); 5) добросовісно; 6) розсудливо; 7) з дотриманням принципу рівності перед законом, запобігаючи несправедливій дискримінації; 8) пропорційно, зокрема з дотриманням необхідного балансу між будь-якими несприятливими наслідками для прав, свобод та інтересів особи і цілями, на досягнення яких спрямоване це рішення (дія); 9) з урахуванням права особи на участь у процесі прийняття рішення; 10) своєчасно, тобто протягом розумного строку.
За п. 1 ст. 8 КАС України, суд при вирішенні справи керується принципом верховенства права, відповідно до якого зокрема людина, її права та свободи визнаються найвищими цінностями та визначають зміст і спрямованість діяльності держави.
Враховуючи вищенаведене та обставини справи, суд вважає, що відповідачем при прийнятті спірного рішення не було дотримано вищенаведених засад, а рішення не відповідає вищенаведеним вимогам чинного законодавства України та порушує права позивача як суб'єкта підприємницької діяльності та платника єдиного податку, що підтверджується матеріалами справи, тому позовні вимоги позивача є обгрунтованими та такими, що підлягають задоволенню, а відповідні заперечення відповідача безпідставними.
Судові витрати по сплаті судового збору у сумі 3,40грн. слід стягнути з місцевого бюджету м. Новомосковська.
Враховуючи усе вищевикладене та керуючись ст. 17-19, 87, 94, 118, 160-163, 171 Кодексу адміністративного судочинства України, господарський суд, -
Визнати нечинним рішення Новомосковської міської ради депутатів НОМЕР_1 від 20.07.2006р. «Про розміри єдиного податку для громадян, які здійснюють підприємницьку діяльність у місті».
Стягнути з місцевого бюджету м. Новомосковська судові витрати по сплаті судового збору у сумі 3,40грн. на користь Фізичної особи-підприємця ОСОБА_1 (АДРЕСА_1, ідентифікаційний № НОМЕР_3).
Заходи вжиті до забезпечення позову ухвалою від 21.09.2006р. - скасувати
Постанова може бути оскаржена у порядку та строки, передбачені ст. 186 КАСУ.
Постанова набирає законної сили у відповідності до ст. 254 КАСУ.
Суддя
А.Є. Чередко
Підписано 06.11.2006р.