Господарський суд
Житомирської області
* 10002, м. Житомир, майдан Путятинський, 3/65, '481-620
Від "01" листопада 2006 р.
Справа № 5/99-Д
Господарський суд Житомирської області у складі:
Головуючого судді
судді Брагіної Я.В.
судді
за участю представників сторін
від позивача ОСОБА_4, приватний підприємець, ОСОБА_1, доруч. від 21.08.06р.
від відповідача ОСОБА_2, приватний підприємець, ОСОБА_3, доруч. від 20.04.06р.
Розглянув справу за позовом Приватного підприємця ОСОБА_4 (м. Бердичів)
до Приватного підприємця ОСОБА_2 (м. Бердичів)
про визнання договору недійсним
Спір розглядається у більш тривалий термін у відповідності до ч.ч.3-4 ст.69 ГПК України.
Позивач звернувся до господарського суду з позовом про визнання договору про сумісну діяльність від 08.04.02р. недійсним.
19.09.06р. до господарського суду позивач надіслав уточнення позовних вимог, згідно яких просив визнати спірний договір недійсним на підставі ст.48 ЦК УРСР (а.с.40).
Позивач та його представник в судовому засіданні підтримали позовні вимоги, пояснили, що укладений договір не відповідає вимогам ст. 430 ЦК Української РСР, яка діяла на період укладення спірного договору, оскільки він укладений між фізичними особами не для задоволення особистих потреб, а для задоволення потреб населення. Тому на підставі ст.48 ЦК УРСР просили визнати договір недійсним.
Крім того, представники позивача не підтримали клопотання про залучення до участі у справі в якості третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору приватного підприємця ОСОБА_5, ні про виклик його в порядку ст.30 ГПК України як посадову особу.
Відповідач та його представник у відзиві (а.с.47) та в засіданні суду позов не визнали, пояснили, що договір укладений між суб'єктами підприємницької діяльності фізичними особами, укладення договору про спільну сумісну діяльність між суб'єктами підприємницької діяльності не заборонено законом. Крім того, заявили, що позивач пропустив строк позовної давності для звернення до суду за захистом порушеного права та не заперечували проти закінчення розгляду справи, в зв'язку з неявкою посадової особи.
Дослідивши матеріали справи, заслухавши представників сторін, господарський суд,-
08 квітня 2002р. між сторонами був укладений договір про сумісну діяльність, який посвідчений нотаріусом Бердичівського нотаріального округу ОСОБА_5 ( а.с. 6).
Відповідно до ч.2 ст. 430 ЦК УРС (в редакції 1963р., яка діяла на період укладення угоди ) громадяни могли укладати договори про сумісну діяльність лише для задоволення своїх особистих побутових потреб.
Проте, спірна угода була укладена між суб'єктами підприємницької діяльності - фізичними особами. А укладення спірної угоди між суб'єктами підприємницької діяльності не заборонено законом.
Відповідно до ст.ст. 34,35 Закону України "Про нотаріат" від 02.09.93р. №3425-ХІІ з відповідними змінами, нотаріус вправі був посвідчувати спірний договір.
Слід зазначити, що згідно ст.1130 ЦК України, за договором про спільну діяльність сторони (учасники) зобов'язуються спільно діяти без створення юридичної особи для досягнення певної мети, що не суперечить законові.
Тому суд, приходить до висновку, що спірний договір не суперечив вимогам діючого законодавства як на період укладення договору про сумісну діяльність від 08.04.02р. так і на день прийняття рішення суду.
Як вбачається із спірного договору, який був укладений 08.04.02р., про порушення свого права позивач дізнався 08.04.02р, оскільки зазначенй договір підписав позивач.
Тому позивач повинен був звернутись з позовом до суду за захистом порушеного права до 08 квітня 2005 року.
Проте, позивач звернувся з позовом до суду 27.06.06р., пропустивши строк позовної давності. Загальний строк для захисту права за позовом особи, право якої порушено (позовна давність), встановлюється в три роки. Перебіг строку позовної давності починається з дня виникнення права на позов. Право на позов виникає з дня, коли особа дізналася або повинна була дізнатися про порушення свого права.
Слід зазначити, що позивач не надавав доказів чи заяви щодо пропуску строку позовної давності з поважних причин.
Оскільки строк позовної давності закінчився ще 08.04.05р., то суд, враховуючи заяву відповідача щодо пропуску позивачем строку позовної давності, керуюється пунктами 4-6 Прикінцевих та перехідних положень Цивільного кодексу України та ст.256,257, п.3 ст.267 ЦК України, приходить до висновку, що позивач пред'явив позов після закінчення строку позовної давності.
Суд не приймає до уваги доводи позивача щодо застосування до спірних правовідносин ч.4 ст.258 ЦК України, оскільки вимоги зазначеної норми застосовуються до вимог про застосування наслідків нікчемного правочину. Відповідно до ч.2 ст.215 ЦК України, нікчемний правочин є, якщо його недійсність встановлена законом. Як уже зазначав суд вище, недійсність укладення спірної угоди між суб'ктами підприємницької діяльності чинним законодавством України не встановлена.
Відповідно до ст.33 ГПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень.
Оцінивши в сукупності всі наявні докази та обставини справи, суд приходить до висновку про відмову в задоволенні позову.
На підставі ст.430 ЦК УРСР, п.п.4,6, прикінцевих та перехідних положень ст.ст.256,257, п.3 ст.267,1130 ЦК України, керуючись ст.ст. 33,34,44, 49, 82-85 ГПК України, господарський суд,
1.В позові відмовити.
Рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення десятиденного строку з дня підписання мотивованого рішення суду у відповідності до ст.84 ГПК України.
Суддя
Брагіна Я.В.
Дата підписання рішення: 09.11.06р.
Віддрукувати:
1 - в справу
2 - поз.
3- відп.