"21" травня 2012 р.Справа № 5017/1199/2012
Господарський суд Одеської області у складі:
судді В.С. Петрова
При секретарі Л.Е. Кришиневській
За участю представників:
від позивача - Калюжний Д.Ю.,
від відповідачів:
1) Одеської міської ради -Динту В.А.,
2) Виконавчого комітету Одеської міської ради - Динту В.А.,
розглянувши у відкритому судовому засіданні справу за позовом Одеської національної академії зв'язку ім. О.С. Попова до Одеської міської ради та Виконавчого комітету Одеської міської ради про визнання недійсним свідоцтва про право власності, -
В засіданні суду 14.05.2012 р. оголошувалась перерва до 21.05.2012 р. в порядку ч. 3 ст. 77 Господарського процесуального кодексу України.
Одеська національна академія зв'язку ім. О.С. Попова звернулась до господарського суду Одеської області з позовною заявою до Одеської міської ради і Виконавчого комітету Одеської міської ради про визнання недійсним свідоцтва від 06.03.2007 р. САВ № НОМЕР_1 про право власності на домоволодіння, розташоване за адресою: АДРЕСА_1. Позовні вимоги обґрунтовані наступним.
29.06.2005 р. виконавчим комітетом Одеської міської ради прийнято рішення № 259 „Про реєстрацію об'єктів комунальної власності м. Одеси", яким КП „ОМБТІ та РОН" було наказано провести технічну інвентаризацію та реєстрацію об'єктів нерухомості згідно додатку, оформити і видати свідоцтва про право власності на об'єкти комунальної власності, зазначені в додатку до рішення, в якому під № 952 значиться будинок Училища Менделевича, побудованого в 1911 за проектом архітектора ОСОБА_6 розташоване за адресою: АДРЕСА_1.
При цьому, як вказує позивач, 22.08.2006 р. виконавчим комітетом Одеської міської ради було прийнято рішення № 395, яким було змінено назву вищевказаного рішення: „Про реєстрацію об'єктів нерухомості-пам'яток архітектурної спадщини, розташованих в м. Одесі", також п. 2 рішення викладено у новій редакції, згідно з якою КП „ОМБТІ та РОН" доручено оформити та видати свідоцтва про право власності на об'єкти нерухомості відповідно до вимог чинного законодавства України.
Так, за ствердженням позивача, 06.03.2007 р. виконавчим комітетом Одеської міської ради на підставі вищезазначених рішень виконавчого комітету Одеської міської ради від 29.06.2005 року № 259 було видане свідоцтво про право власності серії САВ № НОМЕР_1 на домоволодіння, розташоване за адресою: АДРЕСА_1, із зазначенням власника - територіальна громада м. Одеси в особі Одеської міської ради, що було зареєстровано КП „ОМБТІ та РОН" в реєстраційній книзі 6-ог на ст. 1.
Однак, позивач вважає вищезазначене свідоцтво про право власності незаконним та недійсним з огляду на таке.
Так, позивач зазначає, що зазначена будівля, що розташована за адресою: АДРЕСА_1 є колишнім училищем Менделевича 1911 р. забудови, що має статус пам'ятки архітектури та містобудування місцевого значення згідно рішення Одеського облвиконкому від 27.12.1991 р №580, знаходиться на балансі ОНАЗ ім. О.С. Попова згідно довідки від 16.02.2012 № 01-24д-12 та використовується в якості лабораторного корпусу №1.
02.02.1949 р. міськжитлоуправлінням виконавчого комітету Одеської міськради депутатів трудящих було видано свідоцтво про право власності на будівлю за адресою: АДРЕСА_1, на підставі рішення Одеського Державного Арбітражу від 02.11.1948 р. по справі № 2739 із зазначенням власника - Одеський електротехнічний інститут зв'язку.
Так, позивач вказав, що зазначене свідоцтво було у встановленому порядку зареєстровано Одеським міським інвентаризаційним бюро в кадастровій книзі під № 1272 стор. 257 книга №7, та на теперішній час у КП „ОМБТІ та РОН" в реєстраційній книзі №9м/с на стор. 257 міститься відповідний запис про право власності Одеського електротехнічного інституту зв'язку на спірний об'єкт нерухомості.
При цьому позивач зазначає, що правонаступником Одеського електротехнічного інституту зв'язку згідно Постанови Ради міністрів Української РСР від 13.07.1967 р. № 452, Постанови Кабінету Міністрів України від 27.11.1993 № 966, Указу Президента України від 07.08.2001 № 591/2001 є ОНАЗ ім. О.С.Попова.
Зазначені правовстановлюючі документи стали підставою для видачі ОНАЗ ім. О.С. Попова державного акта від 01.02.2005 р. серії ЯЯ № 205584 на право постійного користування земельною ділянкою площею 0,1574 га, розташованою за адресою: м. Одеса, вул. Старопортофранківська, 61 для експлуатації та обслуговування будівлі лабораторного корпусу, оформленого на підставі рішення Одеської міської ради від 11.10.2004 р. № 3311-ІV.
Однак, як стверджує позивач, вищенаведене не було прийнято до уваги під час оформлення 06.03.2007 р. виконавчим комітетом Одеської міської ради свідоцтва про право власності територіальної громади м. Одеси в особі Одеської міської ради на домоволодіння по АДРЕСА_1 що зареєстровано КП „ОМБТІ та РОН" в реєстраційній книзі 6-ог на стор. 1. До того ж, за ствердженнями позивача, про існування такого рішення та оспорюваного свідоцтва про права власності Академія повідомлена не була, технічна інвентаризація будівлі не проводилась.
Крім того, позивач посилається на те, що ОНАЗ ім. О.С.Попова неодноразово зверталась до Одеської міськради з клопотаннями скасувати вищезазначене рішення (листи від 12.03.2011 р. вих. 01-24-146, 17.06.2011 вих. 01-24-453 тощо), проте позитивної відповіді не отримала.
Разом з тим позивач вважає, що недійсність або невідповідність будь-яких фактів, обставин, рішень, що були підставою для видачі свідоцтва про право власності, є підставою для визнання його недійсності.
Зокрема, позивач зазначає, що в серпні 2006 року Одеська обласна рада звернулась з позовом до виконавчого комітету Одеської міської ради про визнання незаконним та скасування рішення виконавчого комітету Одеської міської ради від 29 червня 2005 року № 259 „Про реєстрацію об'єктів комунальної власності м. Одеси" зі змінами, внесеними рішенням виконавчого комітету Одеської міської ради від 22 серпня 2006 року № 395 „Про внесення змін до рішення виконавчого комітету Одеської міської ради від 29 червня 2005 року № 259 „Про реєстрацію об'єктів комунальної власності м. Одеси", в частині включення в додаток до рішення 407 об'єктів культурної спадщини спільної власності територіальних громад області.
Так, позивач вказує, що постановою господарського суду Одеської області від 09.10.2006 року по справі № 15/290-06-7734А позов було задоволено частково, рішення виконавчого комітету Одеської міської ради від 29 червня 2005 року № 259 „Про реєстрацію об'єктів комунальної власності м. Одеси" зі змінами, внесеними рішенням виконавчого комітету Одеської міської ради від 22 серпня 2006 року № 395, визнано нечинним та скасовано в частині включення в додаток до рішення 406-ти об'єктів, серед яких зазначена будівля, розташована за адресою: АДРЕСА_1 (№ 351 у переліку об'єктів).
Як було встановлено Одеським апеляційним господарським судом по справі № 5/290-06-7734А, рішення виконкому Одеської міської ради від 29.06.2005 р. № 259 „Про реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обмежень»зі змінами від 22.08.2006 р. не закріплює ні за ким право власності на об'єкти культурної спадщини, що розташовані у м. Одесі, і не підтверджує чиєсь право власності на них. Ухвалою Вищого адміністративного суду України від 10.12.2008 р. зазначена постанова господарського суду Одеської області від 09.10.2006 р. по справі № 15/290-06-7734А була залишена без змін.
Таким чином, за ствердженнями позивача, рішення виконавчого комітету Одеської міської ради від 29.06.2005 року № 259 „Про реєстрацію об'єктів комунальної власності м. Одеси", на підставі якого Одеській міській раді було видане оспорюване свідоцтво про право власності на домоволодіння, розташоване за адресою: АДРЕСА_1, визнано нечинним та скасовано.
В свою чергу, на думку позивача, незаконність рішення, яке є підставою для видачі свідоцтва про право власності, обумовлює незаконність безпосередньо свідоцтва про право власності. Так, безпідставне та незаконне оформлення Одеською міською радою та виконавчим комітетом Одеської міської ради свідоцтва про право власності на зазначену будівлю лабораторного корпусу №1 за територіальною громадою м. Одеси перешкоджає ОНАЗ ім. О.С.Попова у переоформленні та державній реєстрації права власності на даний об'єкт, щ остало підставою для звернення до позивача до суду з даним позовом про захист свого права власності.
Ухвалою господарського суду Одеської області від 20.04.2012 р. порушено провадження у справі № 5017/1199/2012 та справу призначено до розгляду в засіданні суду.
14.05.2012 р. позивачем було подано до господарського суду Одеської заяву про уточнення позову, в якій позивач уточнив обґрунтування позовних вимог та просив суд визнати недійсним і скасувати свідоцтво про право власності серії САВ № НОМЕР_1 від 06.03.2007р., видане виконавчим комітетом Одеської міської ради територіальній громаді м. Одеси в особі Одеської міської ради на домоволодіння, розташоване за адресою: АДРЕСА_1.
В засіданні суду 21.05.2012 р. представник позивача уточнив позовні вимоги та просив суд визнати недійсним свідоцтво про право власності серії САВ № НОМЕР_1 від 06.03.2007р., видане виконавчим комітетом Одеської міської ради територіальній громаді м. Одеси в особі Одеської міської ради на домоволодіння, розташоване за адресою: АДРЕСА_1.
Відповідач - Одеська міська рада відзив не позов не надала, проте представник міськради у судовому засіданні проти задоволення позову заперечував.
Відповідач - Виконавчий комітет Одеської міської ради позовні вимоги не визнає з підстав, зазначених у відзиві на позов (а.с. 131-133). Так, Виконком зазначив, що оспорюване свідоцтво про право власності на об'єкт, який розташований в АДРЕСА_1, що в цілому складається з будівлі лабораторного корпусу № 1 літ. „А", було видано виконкомом Одеської міської ради на підставі чинного на той час рішення виконавчого комітету Одеської міської ради від 29.06.2005р. № 259, яке не було оскаржене в встановленому законом порядку, та відповідно до Тимчасового положення про порядок державної реєстрації права власності та інших речових прав на нерухоме майно затвердженого наказом Міністерства юстиції України від 07.02.2002 р. № 7/5, розпорядження міського голови від 23.05.2002р. № 715-01р. „Про оформлення свідоцтв про право власності на об'єкти нерухомого майна" і в межах повноважень, визначених Законом України „Про місцеве самоврядування в Україні". Таким чином, відповідач зазначає, що процедура реєстрації права власності та видача свідоцтв про право власності на вищевказаний об'єкт була виконана з додержанням вимог чинного на той час законодавства та в межах покладених на виконавчий комітет Одеської міської ради повноважень.
Крім того, відповідач посилається на те, що позовні вимоги обґрунтовані наявністю у позивача свідоцтва про право власності від 02.02.1949р. на будівлю за адресою: АДРЕСА_1 яке було видано Міськжитлоуправлінням виконавчого комітету Одеської міськради депутатів трудящих на підставі рішення Одеського Державного Арбітражу від 02.11.1948 р. по справі № 2739, однак вказане свідоцтво містить запис про право власності на вищевказаний об'єкт Одеського електротехнічного інституту зв'язку. Проте, позивач не надав жодних встановлених законом доказів щодо його правонаступництва. До того з вказаної позивачем постанови Ради міністрів Українського РСР „Про присвоєння імені О.С. Попова Одеському електротехнічному інституту зв'язку" від 13.07.1967 р. № 452 вбачається, що пропозиція Одеського Обкому КП України, Міністерства зв'язку УРСР і Міністерства вищої та середньої спеціальної освіти УСРС про присвоєння імені видатного російського вченого - винахідника радіо - О.С. Попова прийнята.
Так, представник відповідача - Виконавчого комітету Одеської міської ради вказав, що зміст Постанови Кабінету Міністрів України від 27.10.1993 р. № 966 „Про створення Української держаної академії зв'язку", на яку посилається позивач, містить дані про те, що Українська державна академія зв'язку створена на базі Одеського електротехнічного інституту зв'язку ім. О.С. Попова. Однак, дана постанова жодним чином не вказує на перехід повного обсягу прав та обов'язків Одеського електротехнічного інституту зв'язку ім. О.С. Попова до позивача.
Разом з тим відповідач послався на те, що час на звернення до суду позивача за захистом своїх прав сплинув у відповідності з діючими нормами законодавства, за якими загальна позовна давність встановлена тривалістю в три роки (ст. 257 ЦК України). При цьому відповідач вказує, що п. 13 роз'яснення Вищого Арбітражного суду України від 16.04.1993 р. № 01-6/438 „Про деякі питання застосування позовної давності при вирішенні господарських спорів" до позовів про визнання недійсними актів державних чи інших органів застосовується загальний строк позовної давності. Акти державних та інших органів зачіпають майнові і пов'язані з ними особисті немайнові права та охоронювані законом інтереси юридичних осіб. У зв'язку з тим, що законодавство розглядає визнання недійсними актів державних та інших органів, що не відповідають чинному законодавству, як засіб захисту цивільних прав, до позовних заяв юридичних осіб про визнання недійсними таких актів застосовуються загальні строки позовної давності.
Заслухавши пояснення представників сторін, розглянувши та дослідивши всі письмові докази, які містяться в матеріалах справи, господарський суд дійшов наступних висновків.
Як вбачається з витягу зі статуту Одеської національної академії зв'язку ім. О.С. Попова (а.с. 125-127), вказана Академія зв'язку ім. О.С. Попова створена Указом Президента України від 07.08.2001 р. № 591/2001 (а.с. 31-32) на базі Української державної академії зв'язку ім. О.С. Попова, утвореної згідно з Постановою Кабінету Міністрів України від 27.11.1993 р. № 966 (а.с. 30) на базі Одеського електротехнічного інституту зв'язку, заснованого Постановою Центрального Виконавчого Комітету та Ради Народних Комісарів СРСР від 23.07.1930 р. № 45/237, з правонаступництвом за ними.
Факт правонаступництва Одеською національною академією зв'язку ім. О.С. Попова Одеського електротехнічного інституту зв'язку, якого згідно Постанови Ради міністрів Української РСР від 13.07.1967 р. № 452 (а.с. 29) було перейменовано у Одеський електротехнічний інститут зв'язку ім. О.С. Попова, підтверджується наявними в матеріалах справи копіями статуту Одеського електротехнічного інституту зв'язку ім. О.С. Попова Міністерства зв'язку СРСР (а.с. 110-113), концепції перетворення Одеського електротехнічного інституту зв'язку ім. О.С. Попова в Українську державну академію зв'язку ім. О.С. Попова 1993 року (а.с. 114-117), наказу Міністерства зв'язку України № 159 від 21.12.1993 р. „Про створення Української державної академії зв'язку" (а.с. 118-119), наказу Одеського електротехнічного інституту зв'язку ім. О.С. Попова № 01-05-126 від 19.12.1993 р. (а.с. 120) , листа Міністерства освіти України № 2-2/1-760 від 14.12.1993 р. (а.с. 121), наказу Державного комітету зв'язку та інформатизації України № 129 від 11.09.2001 р. (а.с. 122-123), наказу Української державної академії зв'язку ім. О.С. Попова № 01-06-93 від 14.09.2001 р. (а.с. 124), витягу зі статуту Одеської національної академії зв'язку ім. О.С. Попова в новій редакції 2006 року (а.с. 128-130).
Разом з тим, як з'ясовано судом, 03.02.1949 р. Міськжитлоуправлінням виконавчого комітету Одеської міськради депутатів трудящих було видано свідоцтво про право власності на будівлю від 02.02.1949 р. (а.с. 15-16), яким посвідчено належність Одеському електротехнічному інституту зв'язку домоволодіння за адресою: АДРЕСА_1, про що було зроблено запис Одеським міським інвентаризаційним бюро в кадастровій книзі під № 1272 стор. 257 книга №7 (на теперішній час запис міститься в реєстраційній книзі №9м/с на стор. 257). Вказане свідоцтво було видано на підставі рішення Одеського Державного Арбітражу від 02.11.1948 по справі № 2739.
Вищевказана будівля, що розташована за адресою: АДРЕСА_1 є колишнім училищем Менделевича 1911 р. забудови, що має статус пам'ятки архітектури та містобудування місцевого значення згідно рішення Одеського облвиконкому від 27.12.1991 р. № 580 (а.с. 14), знаходиться на балансі ОНАЗ ім. О.С. Попова згідно довідки від 16.02.2012 р. № 01-24д-12 (а.с. 13) та використовується позивачем в якості лабораторного корпусу № 1.
До того ж, як з'ясовано судом, на підставі зазначених правовстановлюючих документів на вищевказану спірну будівлю ОНАЗ ім. О.С. Попова був виданий державний акт від 01.02.2005 р. серії ЯЯ № 205584 на право постійного користування земельною ділянкою площею 0,1574 га, розташованою за адресою: м. Одеса, вул. Старопортофранківська, 61 для експлуатації та обслуговування будівлі лабораторного корпусу, оформленого на підставі рішення Одеської міської ради від 11.10.2004 р. № 3311-ІV.
Отже, виходячи з викладеного, суд вважає обґрунтованими доводи позивача про належність йому спірної будівлі, розташованої в м. Одеса по вул. Старопортофранківська, 61.
Разом з тим, як з'ясовано судом, 29.06.2005 р. виконавчим комітетом Одеської міської ради було прийнято рішення № 259 „Про реєстрацію об'єктів комунальної власності м. Одеси" (а.с. 39). Зазначеним рішенням було наказано Комунальному підприємству "Одеське міське бюро технічної інвентаризації та реєстрації об'єктів нерухомості" провести технічну інвентаризацію та реєстрацію об'єктів нерухомості згідно додатку, оформити і видати свідоцтва про право власності на об'єкти комунальної власності, зазначені в додатку до рішення, де під № 952 значиться будинок Училища Менделевича, побудованого в 1911 за проектом архітектора ОСОБА_6 розташоване за адресою: АДРЕСА_1.
В подальшому 22.08.2006 р. виконавчим комітетом Одеської міської ради було прийнято рішення № 395 (а.с. 43), яким були внесені зміни до вищевказаного рішення виконкому № 259, а саме змінено назву: „Про реєстрацію об'єктів нерухомості-пам'яток архітектурної спадщини, розташованих м. Одесі", п. 2 викладено в наступній редакції: Комунальне підприємство "Одеське міське бюро технічної інвентаризації та реєстрації об'єктів нерухомості" - оформити та видати свідоцтва про право власності на об'єкти нерухомості відповідно до вимог чинного законодавства України".
На підставі вищезазначеного рішення виконкому від 29.06.2005 року № 259 (з урахуванням внесених 22.08.2006 р. змін) виконавчим комітетом Одеської міської ради 06 березня 2007 р. було видане свідоцтво про право власності серії САВ № НОМЕР_1 на домоволодіння (а.с. 44), розташоване за адресою: АДРЕСА_1, із зазначенням власника - територіальна громада м. Одеси в особі Одеської міської ради, що було зареєстровано КП "Одеське міське бюро технічної інвентаризації та реєстрації об'єктів нерухомості" -в реєстраційній книзі 6-ог на ст. 1.
Поряд з вказаним Одеською обласною радою у 2006 році був поданий до господарського суду Одеської області позов до виконавчого комітету Одеської міської ради про визнання незаконним та скасування рішення виконавчого комітету Одеської міської ради від 29 червня 2005 року № 259 „Про реєстрацію об'єктів комунальної власності м. Одеси" зі змінами, внесеними рішенням виконавчого комітету Одеської міської ради від 22 серпня 2006 року № 395 „Про внесення змін до рішення виконавчого комітету Одеської міської ради від 29 червня 2005 року № 259 „Про реєстрацію об'єктів комунальної власності м. Одеси", в частині включення в додаток до рішення 407-ми об'єктів культурної спадщини спільної власності територіальних громад області.
Так, постановою господарського суду Одеської області від 09.10.2006 року по справі №15/290-06-7734А (а.с.46-61 ), залишеною без змін ухвалою Вищого адміністративного суду України від 10.12.2008 р. (а.с. 84-99), позов Одеської обласної ради було задоволено частково: рішення виконавчого комітету Одеської міської ради від 29 червня 2005 року № 259 „Про реєстрацію об'єктів комунальної власності м. Одеси" зі змінами, внесеними рішенням виконавчого комітету Одеської міської ради від 22 серпня 2006 року № 395, визнано нечинним та скасовано в частині включення в додаток до рішення 406-ти об'єктів, серед переліку яких значиться під № 351 спірна будівля „Училище Менделевича" 1911 р.б., розташована за адресою: АДРЕСА_1.
В постанові Одеського апеляційного господарського суду у справі № 15/290-06-7734А зазначено, що вказане рішення виконкому № 259 не закріплює (не визнає) ні за ким ці об'єкти культурної спадщини на праві власності, і не підтверджує чиєсь право власності на них. Це рішення не є заявою власника (володільця) про реєстрацію за ним право власності на нерухомість в розумінні Закону України " Про реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обмежень". Зміст рішення із врахуванням внесених до нього змін, носить декларативний характер, тобто, констатує необхідність оформлення свідоцтв на право власності на об'єкти нерухомості - пам'ятки архітектурної спадщини, що розташовані в м. Одесі відповідно до вимог чинного законодавства.
Таким чином, на підставі вищевказаним судовим рішення було визнано нечинним і скасовано рішення виконавчого комітету Одеської міської ради від 29.06.2005 року № 259 „Про реєстрацію об'єктів комунальної власності м. Одеси" зі змінами, внесеними рішенням виконавчого комітету Одеської міської ради від 22 серпня 2006 року № 395, на підставі якого Одеській міській раді було видане оспорюване позивачем свідоцтво про право власності на домоволодіння, розташоване за адресою: АДРЕСА_1.
Наразі відповідно до Тимчасового положення про порядок реєстрації прав власності на нерухоме майно, затвердженого наказом Міністерства юстиції України від 07.02.2002 року N 7/5, (зі змінами та доповненнями, у редакції що діла на момент видачі оспорюваного свідоцтва) видача свідоцтва про право власності, яким оформлюється право власності на об'єкти нерухомого майна, здійснюється місцевими органами виконавчої влади, органами місцевого самоврядування, державними органами приватизації, Державним управлінням справами на житлові та нежитлові об'єкти. При цьому БТІ можуть лише за дорученням вказаних органів проводити підготовку документів для видачі свідоцтв.
При цьому свідоцтво передбачено як правовстановлюючий документ в п. 6 Переліку правовстановлювальних документів, на підставі яких проводиться реєстрація прав власності на об'єкти нерухомого майна (додаток N 1 до Тимчасового положення про порядок реєстрації прав власності на нерухоме майно, затвердженого наказом Мінюсту України від 07.02.2002 N 7/5).
Так, виконавчий комітет Одеської міської ради з посиланням тільки на своє рішення від 29.06.2005р. № 259 видав 06.03.2007 р. оспорюване свідоцтво про право власності на домоволодіння по вул. Старопортофранківська, 61 в м. Одесі, згідно з яким цей об'єкт належить територіальній громаді м. Одеси в особі міської ради.
Закон України "Про місцеве самоврядування" передбачає, що територіальна громада - це жителі, які об'єднані постійним мешканням в межах села, селища і міста. Територіальним громадам належить право комунальної власності на рухоме і нерухоме майно. Ст. 60 цього Закону встановлює, що районні та обласні ради від імені територіальних громад сіл, селищ, міст здійснюють управління їх спільною власністю. П. 10 р. 5 Закону встановлено, що майно, передане до комунальної власності областей і районів є спільною власністю територіальних громад сіл, селищ, міст, управління яким відповідно до Конституції України здійснюють районні і обласні ради.
Відповідно до ст. 328 Цивільного кодексу України, право власності набувається на підставах, що не заборонені законом, зокрема із правочинів. Право власності вважається набутим правомірно, якщо інше прямо не випливає із закону або незаконність набуття права власності не встановлена судом.
Між тим доказів правомірності набуття територіальною громадою м. Одеси в особі Одеської міської ради права комунальної власності на спірний об'єкт нерухомості відповідачами не надано.
Відповідно до ст. 33 Господарського процесуального кодексу України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень. Докази подаються сторонами та іншими учасниками судового процесу.
Статтею 32 Господарського процесуального кодексу України визначено, що доказами у справі є будь-які фактичні дані, на підставі яких господарський суд у визначеному законом порядку встановлює наявність чи відсутність обставин, на яких ґрунтуються вимоги і заперечення сторін, а також інші обставини, які мають значення для правильного вирішення господарського спору. Згідно зі статтею 34 вказаного Кодексу обставини справи, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватись іншими засобами доказування.
Згідно зі ст. 43 Господарського процесуального кодексу України господарський суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об'єктивному розгляді в судовому процесі всіх обставин справи в їх сукупності, керуючись законом. Ніякі докази не мають для господарського суду заздалегідь встановленої сили. Визнання однією стороною фактичних даних і обставин, якими інша сторона обґрунтовує свої вимоги або заперечення, для господарського суду не є обов'язковим.
Відтак, визнання нечинним та скасування зазначеного рішення виконкому № 259, яке було підставою для видачі свідоцтва, в свою чергу тягне за собою визнання недійсним оспорюваного свідоцтва про право власності на спірний об'єкт нерухомості від 06.03.2007 р. серії САВ № НОМЕР_1, яке є правовстановлюючим документом.
Відповідно до положень ст. 321 Цивільного кодексу України право власності є непорушним. Нікого не може бути протиправно позбавлено цього права або обмежено в його здійсненні. Особа може бути позбавлена права власності або обмежена у його здійсненні лише у випадках і в порядку, встановлених законом. Наведене узгоджується з положеннями ст. 41 Конституції України, яка є Основним Законом України.
Відповідно до ст. 15 Цивільного кодексу України кожна особа має право на захист свого цивільного права в разі його порушення, невизнання або оспорювання.
Згідно ст. 16 Цивільного кодексу України кожна особа має право звернутися до суду за захистом свого особистого немайнового або майнового права та інтересу. Способами захисту цивільних прав та інтересів можуть бути: визнання права; визнання правочину недійсним; припинення дії, яка порушує право; відновлення становища, яке існувало до порушення; примусове виконання обов'язку в натурі; зміна правовідношення; припинення правовідношення; відшкодування збитків та інші способи відшкодування майнової шкоди; відшкодування моральної (немайнової) шкоди; визнання незаконними рішення, дій чи бездіяльності органу державної влади, органу влади Автономної Республіки Крим або органу місцевого самоврядування, їхніх посадових і службових осіб.
Так у даному випадку вимога щодо визнання свідоцтва про право власності недійсним відповідає такому способу захисту цивільних прав та інтересів, передбаченому ст.16 Цивільного кодексу України, як відновлення становища, що існувало до порушення. Саме у такий спосіб порушене право власності позивача на спірну будівлю може бути захищено з метою відновлення становища, що існувало до порушення права.
Оцінюючи надані сторонами докази в сукупності, суд вважає, що позовні вимоги Одеської національної академії зв'язку ім. О.С. Попова повністю обґрунтовані, відповідають фактичним обставинам справи та вимогам чинного законодавства, тому підлягають задоволенню.
У зв'язку з тим, що спір виник внаслідок неправомірних дій відповідачів, відповідно до ст. 49 Господарського процесуального кодексу України судові витрати покладаються на відповідачів.
Керуючись ст. ст. 32, 33, 43, 44, 49, 82-85 Господарського процесуального кодексу України, суд -
1. Позовні вимоги Одеської національної академії зв'язку ім. О.С. Попова до Одеської міської ради та Виконавчого комітету Одеської міської ради про визнання недійсним свідоцтва про право власності задовольнити.
2. Визнати недійсним свідоцтво про право власності серії САВ № НОМЕР_1 від 06.03.2007 р., видане виконавчим комітетом Одеської міської ради (65004, м. Одеса, пл. Думська, 1, ЄДРПОУ 04056919) територіальній громаді м. Одеси в особі Одеської міської ради (65004, м. Одеса, пл. Думська, 1, ЄДРПОУ 26597691) на домоволодіння, розташоване за адресою: АДРЕСА_1.
3. СТЯГНУТИ з Одеської міської ради (65004, м. Одеса, пл. Думська, 1, код ЄДРПОУ 26597691) та виконавчого комітету Одеської міської ради (65004, м. Одеса, пл. Думська, 1; код ЄДРПОУ 04056919) на користь Одеської національної академії зв'язку ім. О.С. Попова (65029, м. Одеса, вул. Ковальська, 1; ЄДРПОУ 01180116) витрати по сплаті судового збору в розмірі 1073 /одна тисяча сімдесят три/грн. 00 коп.
Рішення господарського суду може бути оскаржене шляхом подання апеляційної скарги до Одеського апеляційного господарського суду, яка подається через місцевий господарський суд протягом 10-денного строку з моменту складення та підписання повного тексту рішення.
Рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку на подання апеляційної скарги, якщо не буде подано апеляційну скаргу. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після розгляду справи апеляційним господарським судом.
Повний текст рішення складено та підписано 28.05.2012 р.
Суддя Петров В.С.