САМАРСЬКИЙ РАЙОННИЙ СУД м. ДНІПРОПЕТРОВСЬКА
Справа №2-436/120/12
29.05.2012
Самарський районний суд м. Дніпропетровська у складі:
головуючого судді Мірошниченко Н.В.,
при секретарі Протас І.І.
за участю: прокурора Белік В.О.
позивача: ОСОБА_1
представника позивача: ОСОБА_2
відповідача: ОСОБА_3
представника відповідача: ОСОБА_4,
розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду в м. Дніпропетровську цивільну справу
за позовом ОСОБА_1
до ОСОБА_3
про стягнення грошових коштів,-
ОСОБА_1 (позивач) звернулася до Самарського районного суду м. Дніпропетровська з позовом до ОСОБА_3 (відповідач) про стягнення грошових коштів за договором позики.
В обґрунтування своїх позовних вимог позивач посилається на те, що 23 вересня 2007 року надала відповідачу ОСОБА_3 в позику 26500,00 доларів США, що за офіційним курсом НБУ на 19.10.2011 року еквівалентно 211356 грн. 05 коп., про що було складено відповідну розписку, в якій не визначалося часу виконання зобов'язання.
У зв'язку з цим, нею було направлено на адресу відповідача вимогу про необхідність сплатити суму боргу, що передбачено чинним законодавством. Однак відповідач ОСОБА_3 її вимоги ігнорує, від виконання зобов'язання ухиляється, що і слугує підставою для звернення із цим позовом до суду.
На підставі викладеного позивач просить суд стягнути з відповідача на її користь грошові кошти за договором позики у розмірі 211356,05 грн. та судові витрати по справі (а.с. 3-4 т.І).
31 січня 2012 року представник відповідача подав до суду заперечення проти позову в яких зазначив про безпідставність та необґрунтованість позовних вимог позивача, просив суд в їх задоволення відмовити, посилаючись на те, що розписка про отримання грошових коштів, на яку посилається позивач, суд як доказ приймати не може, оскільки вона написана власноручно позивачем, без зазначення прописом суми позики і не спрямована не реальне настання правових наслідків, а тому є нікчемною (а.с. 75-77 т.І).
Позивач та її представник в судовому засіданні позовні вимоги підтримали в повному обсязі, обґрунтовуючи їх з тих же підстав, що викладені у позовній заяві, просили суд задовольнити позов.
Відповідач та його представник в судовому засіданні проти задоволення позову заперечували у повному обсязі, мотивуючи свою незгоду запереченнями, що викладені письмово, просили суд в його задоволенні відмовити.
Прокурор Самарського району м. Дніпропетровська підтримав позовні вимоги позивача просив задовольнити.
Вислухавши доводи та пояснення учасників судового процесу, думку прокурора, допитавши свідків та дослідивши матеріали цивільної справи на яких ґрунтуються позовні вимоги, суд дійшов висновку, що позовні вимоги підлягають задоволенню з наступних підстав.
В судовому засіданні встановлено, що Виконавчим комітетом Самарської районної ради народних депутатів від 12 січня 1994 року ОСОБА_3, а також його сім'ї ОСОБА_5, ОСОБА_6 та ОСОБА_7 було видано ордер на жиле приміщення № 37 на право користування квартирою АДРЕСА_1 (а.с. 98 т.І).
23 вересня 2007 року між позивачем ОСОБА_1 та відповідачем ОСОБА_3 було складено розписку, відповідно до якої ОСОБА_3 отримав від ОСОБА_1 в позику під заставу квартири 26500,00 доларів США із щомісячною 20 % ставкою (а.с. 24 т.І).
За рішенням Самарського районного суду м. Дніпропетровська від 11 квітня 2011 року відповідачу ОСОБА_3 було усунуто перешкоди у користуванні квартирою АДРЕСА_1, вселено його в зазначену квартиру та виселено звідти ОСОБА_1, а також осіб, що не зазначені в ордері № 37, виданого 12 січня 1994 року Виконкомом Самарської районної ради народних депутатів (а.с.52-55 т.І).
Рішенням апеляційного суду Дніпропетровської області від 20 червня 2011 року рішення Самарського районного суду м. Дніпропетровська від 11 квітня 2011 року в частині виселення із квартири АДРЕСА_1 інших осіб, що не зазначені в ордері № 37, виданого 12 січня 1994 року Виконкомом Самарської районної ради народних депутатів, без надання іншого житлового приміщення -скасовано, в задоволенні позву в цій частині відмовлено. В іншій части рішення Самарського районного суду м. Дніпропетровська від 11 квітня 2011 року було залишено без змін (а.с. 56-58 т.І).
Допитаний в судовому засіданні 20 січня 2012р. свідок ОСОБА_8, який є рідним братом відповідача, підтвердив, що йому відомо про борг його брата та про отримування останнім від ОСОБА_1 грошових коштів (а.с.63-71).
Допитаний в судовому засіданні 23 лютого 2012р. свідок ОСОБА_9 підтвердив, що був присутнім при підписанні відповідачем ОСОБА_3 розписки про отримання грошових коштів від ОСОБА_1 у розмірі 26500,00 доларів США, особисто допомагав ОСОБА_3 перерахувати отримані кошти, засвідчившись в достовірності повноти суми.
Аналізуючи спірні правовідносини, співвідношуючи їх із встановленими в судовому засіданні фактичними обставинами справи суд приходить до наступного.
В силу п. 1 ч. 2 ст. 11 Цивільного кодексу України (ЦК України) підставою виникнення цивільних прав та обов'язків, зокрема є договори й інші правочини.
У відповідності до ст. 1046 ЦК України, за договором позики одна сторона (позикодавець) передає у власність другій стороні (позичальникові) грошові кошти або інші речі, визначені родовими ознаками, а позичальник зобов'язується повернути позикодавцеві таку ж суму грошових коштів (суму позики) або таку ж кількість речей того ж роду та такої ж якості. Договір позики є укладеним з моменту передання грошей або інших речей, визначених родовими ознаками.
Змістом ст. 1047 ЦК України встановлено, що договір позики укладається у письмовій формі, якщо його сума не менш як у десять разів перевищує встановлений законом розмір неоподатковуваного мінімуму доходів громадян, а у випадках, коли позикодавцем є юридична особа, - незалежно від суми. На підтвердження укладення договору позики та його умов може бути представлена розписка позичальника або інший документ, який посвідчує передання йому позикодавцем визначеної грошової суми або визначеної кількості речей.
Посилання представника відповідача, про те, що у 2011 році при розгляді кримінальної справи порушеної по факту заволодіння чужим майном свідок ОСОБА_9 вже був допитаний слідчим, та згідно його пояснень ОСОБА_1 грошові кошти не передавала, не можуть бути прийняті судом, оскільки в судовому засіданні свідок ОСОБА_9 пояснив, що він особисто допомагав ОСОБА_3 перерахувати отримані кошти, та ніяких пояснень слідчому він не давав та протоколи не підписував (а.с.66-71).
Заперечення представника відповідача про те, що ця розписка є нікчемною, оскільки її зміст було написано власноручно ОСОБА_1 та в ній прописом не визначено суму грошових коштів, що передано в позику, суд до уваги не приймає, оскільки ці доводи не є безумовними та не спростовують факт отримання відповідачем коштів.
Представник відповідача та відповідач заперечували приналежність підпису саме ОСОБА_3, яким останній засвідчив факт отримання грошових коштів, вказуючи при цьому на невідповідність форми розписки, яка законодавчо не визначена і укладається в будь-якій простій письмовій формі.
Відповідно до висновку почеркознавчої експертизи по даній цивільній справі проведеної Дніпропетровським науково-дослідним інститутом судових експертиз Міністерства юстиції України встановлено, що підпис від імені ОСОБА_3 в графі «ОСОБА_3»розписки від 23.09.2007 року - виконаний ОСОБА_3 (а.с.46-52 т.ІІ).
В судовому засіданні було встановлено та підтверджено розпискою факт отримання відповідачем ОСОБА_3 від позивача ОСОБА_1 в позику суми у розмірі 26500,00 доларів США.
Таким чином суд при вирішені справи вважає доведеним факт виникнення між сторонами договірних відносин по договору позики.
При цьому, в тексті розписки не було визначено дати, в яку ОСОБА_3 мав виконати прийняті на себе зобов'язання, повернувши борг позивачу ОСОБА_1
У відповідності до ч. 2 ст. 530 ЦК України, якщо строк (термін) виконання боржником обов'язку не встановлений або визначений моментом пред'явлення вимоги, кредитор має право вимагати його виконання у будь-який час. Боржник повинен виконати такий обов'язок у семиденний строк від дня пред'явлення вимоги, якщо обов'язок негайного виконання не випливає із договору або актів цивільного законодавства.
Керуючись визначеним ч. 2 ст. 530 ЦК України принципом, 01 жовтня 2011 року позивач ОСОБА_1 направила на адресу відповідача ОСОБА_3. вимогу про погашення суму борги (а.с. 8, 9 т.1), яка ним була проігнорована.
Положеннями ч. 1 ст. 1049 ЦК України встановлено, що позичальник зобов'язаний повернути позикодавцеві позику (грошові кошти у такій самій сумі або речі, визначені родовими ознаками, у такій самій кількості, такого самого роду та такої самої якості, що були передані йому позикодавцем) у строк та в порядку, що встановлені договором. Якщо договором не встановлений строк повернення позики або цей строк визначений моментом пред'явлення вимоги, позика має бути повернена позичальником протягом тридцяти днів від дня пред'явлення позикодавцем вимоги про це, якщо інше не встановлено договором.
У відповідності до ст. 526 ЦК України, зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.
В силу ч. 1 ст. 625 ЦК України, боржник не звільняється від відповідальності за неможливість виконанням ним грошового зобов'язання.
Враховуючи вище приведені висновку суду, яким встановлено наявність між сторонами відносин, що виникли з договору позики, достовірність та допустимість доказів в даній цивільній, встановлення факту ухилення ОСОБА_3 від виконання свого зобов'язання, суд приходить до висновку про необхідність задовольнити позовні вимоги позивача у повному обсязі, стягнувши заявлену суму грошових коштів із відповідача.
Зміст ст.ст. 524, 533 ЦК України прямо визначає порядок погашення зобов'язання в національній валюті -гривні, тому суд вважає за правильним ту обставину, що позивач заявила позовні вимоги про стягнення грошових коштів в національній валюті України -гривні, що відповідає встановленому законодавством принципу.
Станом на 19.10.2011 року - 26500,00 доларів США за офіційним курсом НБУ становить 211356 грн.05 коп.(а.с.61-62 т.ІІ).
Положеннями ст. 57 Цивільного процесуального кодексу України визначено, що доказами є будь-які фактичні дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин, що обґрунтовують вимоги і заперечення сторін, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи. Ці дані встановлюються на підставі пояснень сторін, третіх осіб, їхніх представників, допитаних як свідків, показань свідків, письмових доказів, речових доказів, зокрема звуко- і відеозаписів, висновків експертів.
В силу ч. 3 ст. 59 ЦПК України, суд не бере до розгляду докази, які не стосуються предмета доказування.
Оскільки позовні вимоги позивач заявляла про стягнення суми грошових коштів за договором позики, обґрунтовуючи їх розпискою, враховуючи неприязні відносини між ОСОБА_1 та представником відповідача ОСОБА_4, суд не приймає до уваги твердження сторін, які виходять за межі правового кола виниклих правовідносин щодо фактів незаконного заволодіння квартирою АДРЕСА_1, в чому ті обопільно звинувачують один одного.
На підставі викладеного, керуючись ст.ст. 11, 524, 526, 530, 533, 625, 1046, 1047, 1049 Цивільного кодексу України, ст.ст. 4 - 8, 10, 11, 18, 57 -61, 79, 88, 130, 208, 209, 212 -215, 218 Цивільного процесуального кодексу України, суд,-
Позовні вимоги ОСОБА_1 задовольнити.
Стягнути з ОСОБА_3 на користь ОСОБА_1 грошові кошти за договором позики від 23 вересня 2007 року у розмірі 211356 грн.05 коп.(двісті одинадцять тисяч триста п'ятдесят шість) грн. 05 коп.
Стягнути з ОСОБА_3 на користь ОСОБА_1 судові витрати по справі зі сплати судового збору у розмірі 1700 грн. 00 коп. (тисяча сімсот) грн. 00 коп. та витрати на інформаційно-технічне забезпечення розгляду справи у сумі 120 грн. 00 коп. (сто двадцять) грн. 00 коп.
Стягнути з ОСОБА_3 на користь ОСОБА_1 суму за оплату судової експертизи в розмірі 1324 грн. 08 коп.(тисяча триста двадцять чотири) грн. 08 коп.
Рішення може бути оскаржено в апеляційному порядку до апеляційного суду Дніпропетровської області через районний суд шляхом подання в 10-денний строк з дня проголошення рішення апеляційної скарги.
Суддя: Н.В.Мірошниченко