Кіровоградської області
"30" травня 2012 р.Справа № 5013/304/12
Господарський суд Кіровоградської області у складі судді Н.В. Болгар розглянув у засіданні справу № 5013/304/12
за позовом: Фізичної особи-підприємця ОСОБА_1;
до відповідача: Корпорації "Система ССБ";
про стягнення 85 000 грн.
Представники:
позивача - підприємець ОСОБА_1;
позивача - ОСОБА_2, нотаріально посвідчена довіреність від 19.04.12, зареєстрована у реєстрі за № 620;
відповідача - ОСОБА_3, довіреність б/н від 12.04.12.
Фізична особа-підприємець ОСОБА_1 (далі по тексту - підприємець ОСОБА_1) звернувся до господарського суду з позовною заявою, в якій просить стягнути з корпорації "Система ССБ" 87 750 грн. боргу за послуги з перевезення вантажів, наданих за договором від 01.01.09 у березні-червні 2009 р., 1755 грн. судового збору, 4 400 грн. вартості наданих фізичною особою - підприємцем ОСОБА_2 юридичних послуг.
Відповідач вимоги заявника не визнав, просить у їх задоволенні відмовити у повному обсязі, посилаючись у запереченнях на позов та письмових поясненнях на те, що
договір як правочин у письмовій формі сторонами не вчинявся і зобов'язання за ним не виконувалися;
документи, що підтверджують перевезення вантажів - товарно-транспортні накладні та дорожні листи вантажного автомобіля, відсутні
акти виконаних робіт за березень, квітень, травень та червень 2009 р. не можуть слугувати доказами факту надання послуг з перевезення не містять печатки юридичної особи та будь-які посилання на договір "на перевезення автомобільним транспортом" від 01.01.09;
рахунок-фактура № 22 до корпорації "Система ССБ" не надходив;
позивач не визначився із сумою боргу - 85 000 грн. чи 87 750 грн.;
витрати на правову допомогу позивач повинен нести самостійно.
Корпорацією "Система ССБ" 28.04.12 з посиланням на ст. ст. 256, 257, 267, 638, 639, 909, 925 Цивільного кодексу України подана заява про застосування строку позовної давності до вимог про стягнення 87 750 грн. боргу та про відмову підприємцю ОСОБА_1 у задоволенні позову.
У засіданні 28.05.12 господарським судом на підставі ст. 77 Господарського процесуального кодексу України оголошувалася перерва до 09:30 30.05.12.
25.05.12 підприємцем ОСОБА_1 подана заява "про уточнення позовних вимог", в якій він зменшив ціну позову і просить стягнути з корпорації "Система ССБ" 85 000 грн. боргу.
Право на зменшення розміру позовних вимог позивач має згідно ст. 22 Господарського процесуального кодексу України.
Розгляд справи по суті у засіданні продовжувався з урахуванням зменшеного розміру позовних вимог.
При розгляді матеріалів справи, заслуховуванні пояснень представників сторін у засіданні господарський суд встановив наступне.
Вимоги підприємця ОСОБА_1 ґрунтуються на неналежному виконанні корпорацією "Система ССБ" обов'язку, передбаченому п. 8 Договору "на перевезення автомобільним транспортом" від 01.01.09 (далі по тексту - Договір) оплатити вартість наданих у березні, квітні, травні та червні 2009 р. транспортних послуг по перевезенню автомобільним транспортом будівельних матеріалів та доставку обладнання згідно актів виконаних робіт на суми відповідно 23 140 грн., 23 010 грн., 26 520 грн., 15 080 грн.
Згідно п. п. 1.1, 8 Договору обумовлена сума перераховується на банківський рахунок виконавця - підприємця ОСОБА_1 у 3-денний строк з дня виставлення ним рахунку-фактури і акту виконаних робіт. Розмір обумовленої суми Договір не містить.
Господарський суд прийшов до висновку, що Договір не є правочином, вчиненим юридичною особою - корпорацією "Система ССБ" у письмовій формі, з якого виникають його зобов'язання.
За ч. ч. 1, 2 ст. 509 Цивільного кодексу України зобов'язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов'язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, надати послугу, сплатити кошти тощо) або утриматись від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов'язку; зобов'язання виникають з підстав, встановлених ст. 11 цього Кодексу.
Підставами виникнення цивільних прав та обов'язків, зокрема, є договори та інші правочини, як встановлено п. 1 ч. 2 ст. 11 Цивільного кодексу України.
Відповідно до ч. ч. 1, 2 ст. 202 Цивільного кодексу України, правочином є дія особи, спрямована на набуття, зміну або припинення цивільних прав та обов'язків; правочини можуть бути односторонніми та дво- чи багатосторонніми (договори). Як встановлено ч. 2 ст. 207 названого Кодексу, правочин вважається таким, що вчинений у письмовій формі, якщо він підписаний його стороною (сторонами); правочин, який вчиняє юридична особа, підписується особами, уповноваженими на це її установчими документами, довіреністю, законом або іншими актами цивільного законодавства, та скріплюється печаткою.
Майново-господарські зобов'язання, які виникають між суб'єктами господарювання є господарсько-договірними зобов'язаннями. Господарські договори укладаються за правилами, встановленими Цивільним кодексом України з урахуванням особливостей, передбачених Господарським кодексом України, іншими нормативно-правовими актами щодо окремих видів договорів. Господарський договір за загальним правило викладається у формі єдиного документа, підписаного сторонами та скріпленого печатками. Викладені положення місяться у ч. ч. 1, 7 ст. 179, ч. 1 ст. 181 Цивільного кодексу України.
Скріплення печаткою корпорації "Система ССБ" Договору як двостороннього правочину (договору) відсутнє.
Договір перевезення вантажу, як встановлено ч. ч. 2, 3 ст. 909 Цивільного кодексу України, ч. 2 ст. 307 Господарського кодексу України, укладається в письмовій формі; укладення договору перевезення вантажу підтверджується складанням перевізного документа (транспортної накладної, коносамента тощо) відповідно до вимог законодавства.
Перевізні документи , що підтверджують укладання сторонами договору перевезення відсутні.
Акти виконаних робіт за березень, квітень, травень, червень 2009 р. не містять посилання на те, що обсяг автоперевезень, відображений у них, виконаний підприємцем ОСОБА_1 та прийнятий особами, які від імені замовника підписали акти, саме за Договором. Самі акти не можуть бути визнані правочинами, вчиненими відповідачем, його майново-господарськими зобов'язаннями, оскільки не містять печатки юридичної особи.
Отримання рахунку-фактури № 22 від 15.03.12, оформленого позивачем, відповідачем заперечується, як заперечується й те, що особа, що розписалася в отриманні претензії на суму 87 750 грн. від 15.03.12 із рахунком, є працівником корпорації "Система ССБ".
Докази того, що сторонами у 2009 році виконувався Договір шляхом оплати відповідачем перевезень за інші, ніж зазначено у позовній заяві, періоди, відсутні.
Рахунки, що оплачувалися відповідачем із посиланням на Договір, сторонами не надані.
Позивач не довів наявності у відповідача згідно ч. 1 ст. 909 Цивільного кодексу України, ч. 1 ст. 307 Господарського кодексу України зобов'язання сплатити за перевезення вантажу встановлену плату.
З викладених підстав позов про стягнення 85 000 грн. задоволенню не підлягає.
Заява відповідача про відмову у задоволенні позову внаслідок спливу позовної давності визнана господарським судом безпідставною, оскільки початок перебігу строк позовної давності, відповідно до ч. 1 ст. 256 Цивільного кодексу України, виходячи з умов Договору, на якому ґрунтується позов, починається після закінчення 3-денного строку, в який відповідач мав би сплатити суму за рахунком-фактурою № 22 від 15.03.12. Враховуючи те, що позовна заява передана господарському суду 30.03.12, позовна давність в один рік, передбачена п. 6 ч. 2 ст. 258 Цивільного кодексу України, не спливла.
Згідно з ст. 49 Господарського процесуального кодексу України, витрати по сплаті судового збору в сумі 1 700 грн. покладаються на заявника позову.
Стаття 44 Господарського процесуального кодексу України не передбачає у складі судових витрат позивача на правову допомогу, крім послуг адвоката. Витрати на правову допомогу не є витратами, пов'язаними з розглядом справи, який здійснюється господарським судом. Вимоги позивача про стягнення з відповідача 4 400 грн. витрат на правову допомогу, наданих фізичною особою - підприємцем ОСОБА_2, визнані господарським судом безпідставними і задоволенню не підлягають.
У засіданні 30.05.12 господарським судом проголошено вступну і резолютивну частини рішення.
Згідно частини першої ст. 40 Господарського процесуального кодексу України, оригінали письмових доказів, що є у справі, за клопотанням сторін, повертаються їм після вирішення спору та подання засвідчених копій цих доказів.
Керуючись ст. ст. 82, 84, 85 Господарського процесуального кодексу України, господарський суд
У задоволенні позову відмовити повністю.
Рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після розгляду справи Дніпропетровським апеляційним господарським судом.
Апеляційна скарга на рішення подається через місцевий господарський суд, який розглянув справу, протягом десяти днів з дня підписання рішення, оформленого відповідно до ст. 84 Господарського процесуального кодексу України.
Суддя Н. В. Болгар
Повне рішення підписано 01.06.12.