про закриття провадження у справі
01 червня 2012 року 2а-1425/12/1070
Київський окружний адміністративний суд у складі головуючого - судді Колеснікової І.С., розглянувши у порядку письмового провадження адміністративну справу
за позовом Кодаківської сільської ради Васильківського району Київської області
до третя особаВасильківського міжрайонного прокурора Київської області депутат Васильківської районної ради Кириченко С.П.
провизнання протесту таким, що не підлягає виконанню
Кодаківська сільська рада Васильківського району Київської області (надалі - позивач) звернулася до Київського окружного адміністративного суду з адміністративним позовом до Васильківського міжрайонного прокурора Київської області (надалі - відповідач) за участю третьої особи - депутата Васильківської районної ради Кириченка С.П. (надалі - третя особа) про визнання протесту відповідача від 23.01.2012 таким, що не підлягає виконанню.
Ухвалою Київського окружного адміністративного суду від 30.03.2012 відкрито провадження у адміністративній справі та призначено справу до судового розгляду.
У ході судового розгляду справи позивач уточнив позовні вимоги та просив суд скасувати протест Васильківського міжрайонного прокурора Київській області від 23.01.2012 № 429.
В обґрунтування позовних вимог позивач зазначив, що відповідачем безпідставно винесено оскаржуваний протест, за яким визнано незаконними дії позивача щодо ненадання відповіді на депутатське звернення від 28.12.2011 депутата Васильківської районної ради Кириченко С.П. та зобов'язано надати депутату витребувані ним копії рішення виконавчого комітету. На думку позивача, зазначений запит депутата районної ради не містить належного обґрунтування необхідності отримання запитуваних документів та не відноситься до його повноважень у межах виборчого округу, а тому позивач правомірно відмовив у задоволенні депутатського звернення у повному обсязі. Позивач вважає, що у ході винесення оскаржуваного протесту відповідачем не з'ясовано всі обставини щодо відмови у наданні документів, у зв'язку з чим ним винесено розпорядження про відхилення оскаржуваного протесту. З огляду на таке, позивач вважає неправомірними дії відповідача та просить суд задовольнити позовні вимоги у повному обсязі.
Відповідач позов не визнав, заперечення надав суду у письмовій формі та просив суд у задоволені позову відмовити. В обґрунтування заперечень вказав, що прокуратурою, за зверненням депутата Васильківської районної ради Кириченко С.П., встановлено порушення позивачем вимог Закону України «Про статус депутатів місцевих рад», оскільки позивач безпідставно відмовив у наданні документів за депутатським зверненням, а інформація, яка містилася у відповіді, не стосується суті поставлених питань. Як наслідок, вказане призвело до порушення законних прав та охоронюваних законом інтересів депутата. У зв'язку з зазначеним, прокуратурою було вжито заходів прокурорського реагування шляхом винесення оскаржуваного протесту. Таким чином, оскаржуваний протест прийнято з урахуванням вимог чинного законодавства, оскільки відповідач діяв в межах повноважень, наданих йому законами України та підзаконними нормативно-правовими актами.
Представники сторін у судове засідання 01.06.2012 не з'явилися, заяв чи клопотань про розгляд справи за їх відсутності не надсилали, причини неявки суду не повідомили, хоча про дату, час та місце розгляду справи були повідомлені належним чином.
Третьою особою пояснень щодо предмету позову не надано, заяв чи клопотань про розгляд справи за її відсутності не надіслано, явку у судові засідання не забезпечено.
Відповідно до частини 6 статті 128 Кодексу адміністративного судочинства України, якщо немає перешкод для розгляду справи у судовому засіданні, визначених цією статтею, але прибули не всі особи, які беруть участь у справі, хоча і були належним чином повідомлені про дату, час і місце судового розгляду, суд має право розглянути справу у письмовому провадженні у разі відсутності потреби заслухати свідка чи експерта.
Враховуючи положення частини 6 статті 128 Кодексу адміністративного судочинства України, беручи до уваги відсутність потреби заслухати свідка чи експерта, в судовому засіданні, суд ухвалив перейти до розгляду справи в письмовому провадженні.
Як вбачається з матеріалів справи, 28.12.2011 депутат Васильківської районної ради Кириченко С.П. звернувся до голови Кодаківської сільської ради з депутатським зверненням № 1, у якому просив надати завірені копії рішень ради, копії рішень виконавчого комітету, прийняті у період з початку каденції голови до моменту надання відповіді.
6 січня 2012 року позивачем надано відповідь № 294 на депутатське звернення, зміст якої зводиться до прохання заявника повідомити які саме дії, заходи чи офіційні роз'яснення повинно йому роз'яснити, із одночасним посиланням на зміст статті 11, частини першої статті 12 Закону України «Про статус депутатів місцевих рад».
12 січня 2012 року депутат Васильківської районної ради Кириченко С.П., отримавши відповідь позивача від 06.01.2012, звернувся до Васильківського міськрайонного прокурора із депутатським зверненням щодо поновлення його порушених прав у зв'язку з ненаданням позивачем запитуваних документів та необґрунтованою відмовою, викладеною у листі-відповіді, яка, на думку депутата, зводиться виключно до тлумачення норм права щодо прав депутата місцевої ради.
За результатами розгляду депутатського звернення відповідачем 23.01.2012 винесено протест № 429 вих 12 на дії Кодаківського сільського голови щодо ненадання інформації за депутатським зверненням. Згідно вказаного протесту, дії позивача визнано неправомірними та зобов'язано поновити права депутата шляхом надання копій рішень Кодаківської сільської ради VI скликання та копій рішень виконавчого комітету, які були прийняті з початку каденції голови.
10 лютого 2012 року позивачем винесено розпорядження № 38, яким відхилено протест прокурора від 23.01.2012 № 429.
За поясненнями, наданими представником відповідача у ході розгляду справи, 01.03.2012 ним подано позов до Васильківського міськрайонного суду Київської області з приводу скасування розпорядження позивача від 10.02.2012 № 38 та зобов'язання вчинити дії щодо надання запитуваних депутатом документів.
Водночас, не погоджуючись із протестом прокурора від 23.01.2012 № 429, позивач звернувся із даним позовом до суду.
Дослідивши обставини справи у сукупності із наданими суду доказами, заслухавши пояснення сторін, суд дійшов таких висновків.
Відповідно до частини першої статті 2 Кодексу адміністративного судочинства України, завданням адміністративного судочинства є захист прав, свобод та інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб у сфері публічно-правових відносин від порушень з боку органів державної влади, органів місцевого самоврядування, їхніх посадових і службових осіб, інших суб'єктів при здійсненні ними владних управлінських функцій на основі законодавства, в тому числі на виконання делегованих повноважень, шляхом справедливого, неупередженого та своєчасного розгляду адміністративних справ.
Статтею 3 Кодексу адміністративного судочинства України визначено, що справою адміністративної юрисдикції є переданий на вирішення адміністративного суду публічно-правовий спір, у якому хоча б однією зі сторін є орган виконавчої влади, орган місцевого самоврядування, їхня посадова чи службова особа або інший суб'єкт, який здійснює владні управлінські функції на основі законодавства, в тому числі на виконання делегованих повноважень.
Частина перша статті 17 Кодексу адміністративного судочинства України встановлює, що юрисдикція адміністративних судів поширюється на правовідносини, що виникають у зв'язку з здійсненням суб'єктом владних повноважень владних управлінських функцій, а також у зв'язку з публічним формуванням суб'єкта владних повноважень шляхом виборів або референдуму.
Відповідно до частини другої статті 17 Кодексу адміністративного судочинства України юрисдикція адміністративних судів поширюється на публічно-правові спори, зокрема, спори фізичних чи юридичних осіб із суб'єктом владних повноважень щодо оскарження його рішень (нормативно-правових актів чи правових актів індивідуальної дії), дій чи бездіяльності; спори між суб'єктами владних повноважень з приводу реалізації їхньої компетенції у сфері управління, у тому числі делегованих повноважень; спори за зверненням суб'єкта владних повноважень у випадках, встановлених Конституцією та законами України.
При цьому, під рішенням розуміється владне волевиявлення суб'єкта владних повноважень, викладене за встановленою формою, спрямоване на врегулювання тих чи інших суспільних відносин, що має обов'язковий характер та породжує певні правові наслідки.
Як вбачається з наведеної правової норми, рішення суб'єкта владних повноважень можуть бути виражені у формі нормативно-правових актів чи актів індивідуальної дії.
Поняття нормативно-правового акта та акта індивідуальної дії в Кодексі адміністративного судочинства не врегульовані, а тому при визначення цих понять слід звернутися до загальних понять права.
Так, нормативно-правовий акт -це прийнятий уповноваженим державним чи іншим органом у межах його компетенції офіційний письмовий документ, який встановлює, змінює чи скасовує норми права, носить загальний чи локальний характер та застосовується неодноразово; акт індивідуальної дії -виданий суб'єктом владних повноважень документ, прийнятий з метою реалізації його повноважень, які породжують права та обов'язки у того суб'єкта, якому вони адресовані.
Визначальною ознакою як нормативно-правового акта, так і акта індивідуальної дії є обов'язковість його приписів для відповідного суб'єкта (кола суб'єктів), дотримання яких забезпечується правовими механізмами.
Згідно статті 19 Конституції України встановлено, що органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.
Статтею 121 Конституції України та статтею 5 Закону України «Про прокуратуру»визначені функції прокуратури, до яких належать, зокрема: підтримання державного обвинувачення в суді; представництво інтересів громадянина або держави в суді у випадках, визначених законом; нагляд за додержанням законів органами, які проводять оперативно-розшукову діяльність, дізнання, досудове слідство; нагляд за додержанням законів при виконанні судових рішень у кримінальних справах, а також при застосуванні інших заходів примусового характеру, пов'язаних з обмеженням особистої свободи громадян.
Відповідно до статті 19 Закону України «Про прокуратуру», предметом нагляду за додержанням і застосуванням законів є: відповідність актів, які видаються всіма органами, підприємствами, установами, організаціями та посадовими особами, вимогам Конституції України та чинним законам; додержання законів про недоторканність особи, соціально-економічні, політичні, особисті права і свободи громадян, захист їх честі і гідності, якщо законом не передбачений інший порядок захисту цих прав; додержання законів, що стосуються економічних, міжнаціональних відносин, охорони навколишнього середовища, митниці та зовнішньоекономічної діяльності.
Перевірка виконання законів проводиться за заявами та іншими повідомленнями про порушення законності, що вимагають прокурорського реагування, а за наявності приводів - також з власної ініціативи прокурора.
Компетенція прокурора в частині розгляду заяв і скарг визначена статтею 12 Закону України «Про прокуратуру», якою встановлено, що прокурор розглядає заяви і скарги про порушення прав громадян та юридичних осіб, крім скарг, розгляд яких віднесено до компетенції суду.
Визначені законом повноваження прокуратури реалізуються у формі актів прокурорського реагування. Особливістю цих актів є те, що їх слід розглядати не тільки як право, а й як обов'язок прокурора реагувати на порушення закону.
Згідно статті 21 Закону України «Про прокуратуру», протест на акт, що суперечить закону, приноситься прокурором, його заступником до органу, який його видав, або до вищестоящого органу. У такому ж порядку приноситься протест на незаконні рішення чи дії посадової особи.
У протесті прокурор ставить питання про скасування акта або приведення його у відповідність з законом, а також припинення незаконної дії посадової особи, поновлення порушеного права. Протест прокурора зупиняє дію опротестованого акта і підлягає обов'язковому розгляду відповідним органом або посадовою особою у десятиденний строк після його надходження. Про наслідки розгляду протесту в цей же строк повідомляється прокурору.
У разі відхилення протесту або ухилення від його розгляду прокурор може звернутися з заявою до суду про визнання акта незаконним. Заяву до суду може бути подано протягом п'ятнадцяти днів з моменту одержання повідомлення про відхилення протесту або закінчення передбаченого законом строку для його розгляду. Подача такої заяви зупиняє дію правового акта.
Статтею 25 Закону України «Про прокуратуру»визначено, що у протесті, поданні, приписі або постанові прокурора обов'язково зазначається, ким і яке положення закону порушено, в чому полягає порушення та що і в який строк посадова особа або орган мають вжити до його усунення.
Отже, за змістом цих правових норм безпосередньо протест прокурора та документи, пов'язані з його виконанням, відносяться до офіційних документів, які створюються в процесі поточної діяльності органів прокуратури.
Суд зазначає, що акт державного чи іншого органу - це юридична форма рішень цих органів, тобто офіційний письмовий документ, який породжує певні правові наслідки, спрямований на регулювання тих чи інших суспільних відносин і має обов'язковий характер для суб'єктів цих відносин.
Про те, з аналізу статті 21 Закону України «Про прокуратуру» випливає, що протест, як акт прокурорського реагування, не підлягає оскарженню в судовому порядку, оскільки особа, якій скерований протест, зобов'язана його розглянути і за результатами розгляду прийняти рішення про його задоволення або про відхилення.
В разі відхилення протесту або ухилення від його розгляду, у прокурора виникає право звернутись із відповідним позовом до суду. Крім того, Законом України "Про прокуратуру" не встановлено порядку і підстав оскарження протесту прокурора.
Судом встановлено, що позивач скористався своїм правом, наданим законодавством та прийняв розпорядження від 10.02.2012 № 38, яким відхилено протест прокурора від 23.01.2012 № 429. В свою чергу, прокурор 01.03.2012 звернувся до Васильківського міськрайонного суду Київської області з приводу скасування розпорядження позивача від 10.02.2012 № 38 та зобов'язання вчинити дії щодо надання запитуваних депутатом документів. На підтвердження вказаного до матеріалів справи надано копію позову з відміткою суду про його прийняття.
Таким чином, дії позивача у процесі розгляду депутатського звернення на даний час є предметом розгляду іншої судової справи.
З огляду на вищевикладене, оскаржуваний протест від 23.01.2012 № 429 не є юридичною формою рішення суб'єкта владних повноважень у розумінні адміністративного судочинства та не носить остаточний характер і сам по собі не породжує певних правових наслідків для позивача, не є актом індивідуальної дії, а тому він не може бути предметом розгляду адміністративного судочинства. Крім того, суд наголошує, що діючим законодавством можливості оскарження протесту прокурора не передбачено.
Відтак, така справа не є публічно-правовим спором і не підпадає під визначення справи адміністративної юрисдикції (адміністративна справа), а компетенція адміністративних судів, встановлена статтею 17 Кодексу адміністративного судочинства України, на цей спір не поширюється.
Відповідно до пункту 1 частини 1 статті 157 Кодексу адміністративного судочинства України суд своєю ухвалою закриває провадження у справі, якщо справу не належить розглядати в порядку адміністративного судочинства.
Керуючись статтями 157, 160, 165 Кодексу адміністративного судочинства України, суд
1. Закрити провадження в адміністративній справі № 2а-1425/12/1070 за позовом Кодаківської сільської ради Васильківського району Київської області до Васильківського міжрайонного прокурора Київської області за участю третьої особи - депутата Васильківської районної ради Кириченка С.П. про скасування протесту відповідача від 23.01.2012 № 429 .
2. Копію ухвали надіслати сторонам у справі.
Ухвала набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо скаргу не було подано в установлені строки. У разі подання апеляційної скарги ухвала, якщо її не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті апеляційного провадження або набрання законної сили рішенням за наслідками апеляційного провадження.
Апеляційна скарга на ухвалу суду подається до Київського апеляційного адміністративного суду через Київський окружний адміністративний суд протягом п'яти днів з дня її проголошення, а в разі постановлення ухвали у письмовому провадженні або без виклику особи, яка її оскаржує, - протягом п'яти днів з дня отримання копії ухвали.
Суддя Колеснікова І.С.