Справа № 111/1670/2012
Іменем України
21 травня 2012 року смт Красногвардійське
Красногвардійський районний суд Автономної Республіки Крим у складі:
судді Шевченко І.В.,
при секретарі Лунгу Т.О.,
розглянувши цивільну справу за позовною заявою ОСОБА_1 до ОСОБА_2, ОСОБА_4 та ОСОБА_5 про визнання такими, що втратили право користування житлом,
У лютому 2012 року ОСОБА_1 звернулася до суду з позовом до ОСОБА_2, ОСОБА_4 та ОСОБА_5 про визнання такими, що втратили право користування жилим будинком АДРЕСА_2
Позивачка зазначила, що вона є власником вказаного домоволодіння, де також зареєстровані відповідачі, але ОСОБА_5 починаючи з 2003 року не проживає в будинку, а ОСОБА_4 та ОСОБА_2 - з 2005 року. Місцезнаходження відповідачів їй не відоме. У зв'язку з реєстрацією відповідачів в її будинку вона вимушена сплачувати зайві суми за комунальні платежі.
Заочним рішенням Красногвардійського районного суду АР Крим від 12 березня 2012 року, ухваленому у справі за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_2, ОСОБА_4 та ОСОБА_5 про визнання такими, що втратили право користування житлом, задоволені частково, ОСОБА_2 та ОСОБА_4 визнано такими, що втратили право користування домоволодіння за адресою: будинок АДРЕСА_2, в інший частині позову відмовлено.
Відповідач ОСОБА_2 звернувся до суду з заявою про перегляд заочного рішення, посилаючись на те, що при винесенні судом вищезазначеного заочного рішення суд виходив з того, що позивачка ОСОБА_1 є власником домоволодіння АДРЕСА_2 що не відповідає дійсності, оскільки з 19 січня 2006 року власником даного домоволодіння є саме відповідач ОСОБА_2. Ухвалою Красногвардійського районного суду АР Крим від 28 березня 2012 року заочне рішення від 12.03.2012 року скасоване й справу призначено до розгляду в загальному порядку.
Позивачка ОСОБА_1 та її представник ОСОБА_2. у судовому засіданні позовні вимоги підтримали, просили позов задовольнити, в останне судове засідання представник ОСОБА_2. не з'явилася, надала суду телефонограму про розгляд справи у її відсутність, просила позов задовольнити.
Представник відповідача ОСОБА_2 ОСОБА_7 у судовому засіданні позов не визнав, про наявність заочного рішення Красногвардійського районного суду від 06.02.2007 року про визнання договору дарування домоволодіння, укладеного між ОСОБА_1 та ОСОБА_2 недійсним, не знав. Вважає, що ОСОБА_1 не має підстав для визнання ОСОБА_2 та членів його сім'ї такими, що втратили право користування жилим приміщенням. Зазначив, що відповідачі ОСОБА_2 та ОСОБА_4 дійсно з 2004 року не проживають в зазначеному будинку, оскільки вважають його своєю власністю, проживають на полі, де займаються сільським господарством, діти ОСОБА_2 знімають квартиру, але це не є підставою для скасування їх реєстрації за даною адресою.
Відповідачі ОСОБА_2 та ОСОБА_4 у судове засідання не з'явилися, про час та місце розгляду справи повідомлені належним чином, надали суду спільну заяву про відкладення слухання справи у зв'язку з укладенням угоди про надання правової допомоги з іншим представником - ОСОБА_8, та необхідністю її ознайомлення з матеріалами справи. Суд не знаходить підстав для відкладення розгляду справи з наведених причин, оскільки відповідачами не надано доказів укладення угоди з іншим представником та представник, з урахуванням того, що заява про відкладення розгляду справи була подана 18.05.2012 року, не була позбавлена можливості ознайомитися з матеріалами справи завчасно.
Відповідачка ОСОБА_5 у судове засідання не з'явилася, про час та місце слухання справи повідомлена належним чином у відповідності до ч.1 ст.77 ЦПК України.
Відповідно до положень ч.2 ст.158 ЦПК України особа, яка бере участь у справі, має право заявити клопотання про розгляд справи за її відсутності.
Згідно з положеннями ч.2 ст.197 ЦПК України за відсутністю осіб, які беруть участь у справі, фіксування судового процесу за допомогою звукозаписувального технічного засобу не здійснюється.
Дослідивши письмові докази, суд вважає, що позов підлягає частковому задоволенню, виходячи з наступного.
Судом встановлено такі факти та відповідні їм правовідносини.
Матеріалами справи встановлено, що позивачка ОСОБА_1 (а.с. 3) станом на 09.04.2012 року являється власником домоволодіння по АДРЕСА_2 (а.с. 4, 75-76), в якому також зареєстровані відповідачі ОСОБА_4 та ОСОБА_2 (а.с. 5-8, 13-14).
У відповідності до акту депутата виконкому Октябрської селищної ради № 321/03-19 від 16.02.2012 року, зареєстровані за вищезазначеною адресою відповідачка ОСОБА_5 не проживає з 2003 року, ОСОБА_4 та ОСОБА_2 не проживають з 2005 року, їх особисті речі в будинку відсутні (а.с. 9).
У відповідності до відомостей, наданих ССГРФО, відповідачка ОСОБА_5 зареєстрована з 22.07.2010 року за адресою: АДРЕСА_1 (а.с. 15).
На підставі вищезазначеного, суд вважає, що позовні вимоги ОСОБА_1 про визнання ОСОБА_5 такою, що втратила право користування домоволодінням, розташованим по АДРЕСА_2, задоволенню не підлягають, оскільки вона в ньому не зареєстрована та не має права ним користуватися.
Згідно з копією витягу про реєстрацію права власності на нерухоме майно станом на 19.01.2006 року власником домоволодіння АДРЕСА_2 є ОСОБА_2, на підставі договору дарування від 22.12.2005 року, посвідченого приватним нотаріусом Красногвардійського нотаріального округу АР Крим ОСОБА_9 зареєстрованого у реєстрі за № 3896 (а.с. 34-35).
Згідно з копією заочного рішення Красногвардійського районного суду АР Крим від 06.02.2007 року, ухваленому у справі за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_2 про розірвання договору дарування домоволодіння, позов задоволено, договір дарування домоволодіння АДРЕСА_2, укладеного між ОСОБА_1 та ОСОБА_2 від 22.12.2005 року, визнано недійсним; домоволодіння АДРЕСА_2, повернуто ОСОБА_1 (а.с. 63).
Відповідно до відповіді КРП "Бюро реєстрації та технічної інвентаризації м. Джанкоя", власником домоволодіння АДРЕСА_2 є ОСОБА_1 (а.с. 75-76).
Згідно з ч.1 ст.163 ЖК України у разі тимчасової відсутності наймача або членів його сім'ї за ними зберігається займане жиле приміщення у випадках і в межах строків, установлених ч.1 ст.71 цього Кодексу.
Статтею 71 Житлового кодексу України передбачено, що жиле приміщення при тимчасовій відсутності наймача або членів його сім'ї зберігається за ними протягом шести місяців.
Таким чином, оскільки судом встановлено, що відповідачі ОСОБА_4 й ОСОБА_2 являються наймачами вищезазначеного домоволодіння та дійсно більше шести місяців не проживають у вказаному домоволодінні, суд вважає, що позовні вимоги ОСОБА_1 щодо визнання їх такими, що втратили право користування жилим приміщенням, підлягають задоволенню.
Також суд вважає за необхідне не скасовувати забезпечення позову у виді заборони відчуження домоволодіння, розташованого за адресою: АДРЕСА_2, що належить на праві власності ОСОБА_1, з метою захисту інтересів відповідача ОСОБА_2, оскільки ним вжито заходів для оскарження рішення Красногвардійського районного суду АР Крим від 06.02.2007 року про визнання договору дарування домоволодіння недійсним, до розгляду цієї справи.
Керуючись ст.ст.71, 72, 156, 163 Житлового кодексу України, ст.ст. 10, 11, 197, 209, 212, 214-215 ЦПК України, суд
Позовну заяву ОСОБА_1 задовольнити частково.
Визнати ОСОБА_2, ІНФОРМАЦІЯ_1, уродженця сел. Вакновськ Ферганської області, та ОСОБА_4, ІНФОРМАЦІЯ_3, уродженку Середньочирчикського району Ташкентської області, такими, що втратили право користування домоволодінням за адресою: АДРЕСА_2
В інший частині позову відмовити.
Рішення може бути оскаржене в апеляційному порядку до Апеляційного суду АР Крим через Красногвардійський районний суд АР Крим шляхом подачі апеляційної скарги в 10-денний строк з дня отримання копії цього рішення.
Суддя І.В.Шевченко