Справа № 2/0109/1889/2012 0109/5071/2012
23.05.2012 року м. Сімферополь
Київський районний суд м. Сімферополя Автономної Республіки Крим у складі:
головуючого судді - Кагітіної І.В.,
за участю секретаря судового засідання - Чьорненької Т.М.,
розглянувши у відкритому судовому засіданні цивільну справу за позовною заявою ОСОБА_1 до територіальної громади Сімферопольської міської ради, треті особи - Кримське Республіканське підприємство «Сімферопольське міжміське бюро реєстрації та технічної інвентаризації», ОСОБА_2, про визнання права власності на частку домоволодіння за набувальною давністю, -
встановив:
у квітні 2012 року ОСОБА_1 звернувся до суду з позовом про визнання за ним права власності на ? частку домоволодіння, розташованого за адресою: АДРЕСА_1, за набувальною давністю. Позовні вимоги мотивовані тим, що після смерті його матері ОСОБА_3 у 1974 році відкрилась спадщина на ? частку зазначеного домоволодіння, яке вона заповіла у рівних частках позивачу та його сестрі ОСОБА_4 23.10.1986 року кожен з них зареєстрував свої частки спадкового майна в Сімферопольському БТІ. Фактично після смерті матері, позивач одноособово користувався домоволодінням. Відповідно до розписки, наданою ОСОБА_4, вона фактично відмовилась від спадщини на користь ОСОБА_1 Позивач у домоволодінні зробив капітальний ремонт: замінив поли, поставив нові вікна, провів опалювання, водопровід, каналізацію, повністю замінив штукатурку. Після смерті ОСОБА_4, ІНФОРМАЦІЯ_1, відкрилась спадщина на належну їй ? частку домоволодіння по АДРЕСА_1і. Однак спадкоємиця ОСОБА_2 в нотаріальну контору із заявою про прийняття спадщини не звернулась, у судовому порядку своє право не захистила. На протязі 38 років після смерті матері та 18 років після смерті сестри ОСОБА_4 позивач відкрито користується всією 1\2 частковою домоволодіння.
У судовому засіданні позивач та його представник підтримали заявлені вимоги в повному обсязі, наполягала на розгляді справи на підставі доказів, які свідчать про те, що позивач добросовісно вселився у частку спірного будинку, тривалий час, а саме більше десяти років, відкрито та безперервно користується ним, утримує, тому є всі законні підстави для визнання за ним права власності на дане майно за набувальною давністю.
Третя особа ОСОБА_2 у судовому засіданні пояснила, що вона не прийняла спадщину після своє матері ОСОБА_4 у встановлені строки, оскільки ОСОБА_1 не впускає її у домоволодіння.
Представник відповідача у судове засідання не з'явився, повідомлявся належним чином, причин неявки суду не повідомив, заперечень проти позову не надав.
Представник третьої особи КРП «СМ БРТІ» у судове засідання не з'явився, надав заяву, в якій просив розглянути справу за його відсутності та винести рішення відповідно до норм чинного законодавства.
Суд, заслухавши пояснення позивача, його представника, третьої особи, дослідивши матеріали справи та оцінивши докази у їх сукупності, вважає, що позов не підлягає задоволенню, виходячи з наступного.
Судом встановлено, що на підставі свідоцтв про право на спадщину за заповітом від 16 вересня 1986 року ОСОБА_1 та ОСОБА_4 належить на праві спільної часткової власності по ? частки домоволодіння, яке знаходиться за адресою: АДРЕСА_1 (а.с.6,7).
Відповідно до свідоцтва про смерть НОМЕР_1 ОСОБА_5 померла ІНФОРМАЦІЯ_1, про що Відділом ЗАГС Центрального райвиконкому м. Сімферополя в книзі реєстрації актів про смерть зроблено запис №3772 (а.с.9).
При зверненні до суду позивач зазначає, що він 18 років відкрито володіє часткою домоволодіння, що належала ОСОБА_4, підтримує нерухоме майно у належному стані, сплачує комунальні послуги та податки.
Згідно з ч.1 ст.344 ЦК України особа, яка добросовісно заволоділа чужим майном і продовжує відкрито, безперервно володіти нерухомим майном протягом десяти років або рухомим майном - протягом п'яти років, набуває право власності на це майно (набувальна давність), якщо інше не встановлено цим Кодексом
У розумінні положень ст.344 ЦК України для настання правових наслідків спливу строку набувальної давності (виникнення права власності) набувачеві достатньо володіти чужим майном із дотриманням встановленого законом порядку. Обставинами, які повинен довести саме позивач є: законний об'єкт володіння; добросовісність володіння; відкритість володіння; давність володіння та його безперервність (строк володіння). Право власності на стороні володільця за давністю виникає поза волею і незалежно від волі колишнього власника. Володілець за давністю є незаконним володільцем (особа заволоділа чужим майном (ч.1 ст.344 ЦК). Позов про право власності за давністю володіння не може пред'явити законний володілець, тобто особа, яка володіє майном по волі власника і завжди знає, хто є її власником, тобто виключено набуття права власності на майно, яке належить володільцю в силу певного титулу - прав власності, оренди, найму, зберігання, оперативного управління, застави тощо. Такий володілець завжди знає похідний та обмежений характер свого права на майно, знає, що його право має певну підставу - право власності чи речове право іншої особи.
У судовому засіданні позивач не оспорював факт того, що він знав похідний та обмежений характер свого права на майно, тобто він користувався часткою домоволодіння, проживав там за волею власника ОСОБА_4.
Права власника житлового будинку визначені ст.383 ЦК України та ст.150 ЖК України, які передбачають право власника використовувати житло для власного проживання, проживання членів сім'ї, інших осіб і розпоряджатися своїм житлом на власний розсуд. Обмеження чи втручання у право власника можливе лише з підстав, передбачених законом.
Таким чином, позивач, користуючись часткою домоволодіння, що належала на праві власності ОСОБА_4, не набув права власності на неї, оскільки його право мало обмежений характер і залежало від волі власника. Позивач не має правового положення незаконного володільця, що у розумінні ст.344 ЦК України є обов'язковою умовою при вирішенні питання про визнання права власності за набувальною давністю. Він вселився у частку домоволодіння із законних підстав, за згодою власника ОСОБА_4 і правомірно користувався цим житлом.
Само по собі користування часткою домоволодіння більше десяти років, утримання будинку не створює для позивача такого правового наслідку, як набуття права власності на нерухоме майно за набувальною давністю. Не свідчить про це і розписка ОСОБА_4 про отримання від ОСОБА_1 грошових коштів в рахунок вартості її частки домоволодіння.
Крім того, правовідносини, щодо яких виник спір, регулюються спадковим правом.
На підставі викладеного, керуючись статями 344, 383 Цивільного кодексу України, 10, 11, 15, 60, 88, 209, 212-215, 218 Цивільного процесуального кодексу України, суд -
У задоволенні позову ОСОБА_1 до Територіальної громади Сімферопольської міської ради, треті особи - Кримське Республіканське підприємство «Сімферопольське міжміське бюро реєстрації та технічної інвентаризації», ОСОБА_2, про визнання права власності на 1\4 частку домоволодіння, розташованого за адресою: АДРЕСА_1, за набувальною давністю - відмовити.
Рішення може бути оскаржене до Апеляційного суду АРК через Київський районний суд м. Сімферополя АРК шляхом подачі апеляційної скарги протягом десяти днів з дня його проголошення. Особи, які брали участь у справі, але не були присутні у судовому засіданні під час проголошення судового рішення, можуть подати апеляційну скаргу протягом десяти днів з дня отримання копії цього рішення.
Суддя