Справа 2-4210/11
Номер провадження 2-4210/11
06 грудня 2011 року Луцький міськрайонний суд Волинської області
в складі: головуючого- судді Савицької Н.В.
при секретарі -Гаврилюку С.В.
з участю: позивача -ОСОБА_1
представника позивача -ОСОБА_2
представника відповідачів -Леонтьєвої І.С.
розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду в м. Луцьку цивільну справу за позовом ОСОБА_1 до Державного професійно-технічного навчального закладу «Луцьке вище професійне училище»про визнання наказу незаконним, поновлення на роботі, стягнення коштів за час вимушеного прогулу, відшкодування моральної шкоди,-
ОСОБА_1 звернувся в суд з позовом до Державного професійно-технічного навчального закладу «Луцьке вище професійне училище»про визнання наказу незаконним, поновлення на роботі, стягнення коштів за час вимушеного прогулу, відшкодування моральної шкоди.
Свої вимоги обґрунтовує тим, що наказом директора Державного професійно-технічного навчального закладу «Луцьке вище професійне училище»ОСОБА_4 за № 54-к від 29.04.2011 «Про звільнення» позивач звільнений з посади майстра виробничого навчання за п. 3 ст. 40 КЗпП України ( систематичне невиконання без поважних причин обов»язків )
Вважає, що не допускав систематичного невиконання без поважних причин обов»язків покладених трудовим договором тощо.
ОСОБА_1 просить суд, визнати наказ директора Державного професійно-технічного навчального закладу «Луцьке вище професійне училище»ОСОБА_4 за № 54-к від 29.04.2011 «Про звільнення»з посади майстра виробничого навчання за п. 3 ст. 40 КЗпП України -незаконним.
Крім того, позивач просить суд, поновити його на роботі на посаді майстра виробничого навчання в Державному професійно-технічному навчальному закладі «Луцьке вище професійне училище» з 29.04.2011 р.
Також, просить суд, стягнути з Державного професійно-технічно навчального закладу «Луцьке вище професійне училище» в користь позивача середній заробіток за час вимушеного прогулу та суму в розмірі - 10000 за завдану моральну шкоду.
В судовому засіданні позивач ОСОБА_1 уточнив позовні вимоги. Просив суд, стягнути з відповідача в його користь суму в розмірі - 18332 грн. 76 коп. середнього заробітку за час вимушеного. В решті позовну заяву підтримав з підстав в ній зазначених. Просив суд, позов задоволити.
Представник позивача ОСОБА_2 підтримав вимоги свого довірителя. Просив суд, позов задовольнити.
Представник відповідача Леонтьєва І.С. в судовому засіданні позов не визнала, суду пояснила, що позивач звільнена з роботи законно. Просила суд, в задоволенні позову відмовити за безпідставністю вимог.
Заслухавши пояснення осіб які беруть участь у справі, свідків, дослідивши та оцінивши представлені по справі докази в їх сукупності, суд прийшов до висновку, що позов підлягає до часткового задоволення.
При розгляді даної цивільної справи судом встановлено, що між сторонами існує трудовий спір.
В судовому засіданні встановлено, що ОСОБА_1 в межах строку визначеного ч. 1 ст. 233 Кодексу законів про працю України звернувся в суд з даним позовом.
Відповідно до наказу за № 161-к від 01.11.2001 р. Державного професійно-технічного закладу «Луцьке вище професійне училище»від 01.11.2001 р. ОСОБА_1 прийнятий на роботу на посаду майстра виробничого навчання (а.с )
Наказом директора Державного професійно-технічного навчального закладу «Луцьке вище професійне училище»ОСОБА_4 за № 54-к від 29.04.2011 «Про звільнення» ОСОБА_1 звільнений з посади майстра виробничого навчання за п. 3 ст. 40 КЗпПП України (систематичне невиконання без поважних причин обов»язків ).
З даним наказом позивач ознайомився 29.04.2011 та трудову книжку і розрахункові кошти останній отримав відразу після звільнення. (а.с. )
Як вбачається з витягу профспілкової організації Луцького вищого професійного училища за № 04 від 28.02.2011 р. надано згоду на звільнення позивача за ст. 40 ч. 3 КЗпП України.
Позивач вважає, що профспілковий орган був нелегітимний оскільки, згідно протоколу звітно-виборних профспілкових зборів від 23.01.2006 р., п. 5.14. Статуту закінчився строк ( 5 років ) повноваження дії профспілки. (а.с. )
Відповідно до п. 15 Постанови Пленуму Верховного суду України від 06.11.1992 р. за № 9 «Про практику розгляду судами трудових спорів» суд повторно запитував згоду профспілкового органу на звільнення позивача з роботи. Проте, профспілковий комітет не розглядав питання на дачу згоду на звільнення позивача що свідчить про те що згода профспілкового комітету на звільнення позивача не має юридичного значення.
В ч. 3 ст. 149 Кодексу законів про працю України передбачено, що при обранні виду стягнення власник або уповноважений ним орган повинен врахувати ступінь тяжкості вчиненого проступку і заподіяну ним шкоду, обставини, за яких вчинено проступок і попередню роботу працівника.
На думку суду, Наказ директора Державного професійно-технічного навчального закладу «Луцьке вище професійне училище»ОСОБА_4 за № 54-к від 29.04.2011 «Про звільнення» ОСОБА_1.з посади майстра виробничого навчання за п. 3 ст. 40 КЗпП України (систематичне невиконання без поважних причин обов»язків ) є незаконним оскільки, в наказі не зазначено які конкретні проступки вчинив позивач, не зазначено системи невиконання без поважних причин обов»язків, обставини за яких вчинено проступок, та які конкретно пункти трудового договору та правила внутрішнього трудового розпорядку порушив останній.
Тому, із змісту даного наказу незрозуміло з якими саме обставинами відповідач пов"язував звільнення позивача.
У відповідності до п. 18 Постанови Пленуму Верховного Суду України "Про практику розгляду судами трудових спорів" від 06.11.1992 р. за № 9 суд не вправі визнати звільнення правильним виходячи з обставин, з якими власник або уповноважений ним орган не пов"язували звільнення.
Як вбачається з матеріалів справи ОСОБА_1 лише один раз притягувався до дисциплінарної відповідальності, що підтверджується наказом директора Державного професійно-технічного навчального закладу «Луцьке вище професійне училище»за № 3 від 10.01.2011 р. «Про оголошення догани».
За передбаченими п. 3 ст. 40 КЗпП України підставами працівник може бути звільнений лише за проступок на роботі, вчинений після застосування до нього дисциплінарного або громадського стягнення за невиконання без поважних причин обов»язків, покладених на нього трудовим договором або правилами внутрішнього трудового розпорядку.
Отже, відповідач незаконно звільнив позивача з роботи оскільки, в його діях відсутня система невиконання без поважних причин обов»язків покладених на нього трудовим договором або правилами внутрішнього розпорядку.
Таким чином, суд не вправі визнати застосоване до ОСОБА_1 дисциплінарне стягнення у вигляді звільнення вправильним виходячи з обставин, з якими відповідач не пов"язував звільнення.
Тому позов в частині вимог щодо визнання незаконним наказу директора Державного професійно-технічного навчального закладу «Луцьке вище професійне училище»ОСОБА_4 за № 54-к від 29.04.2011 «Про звільнення»ОСОБА_1 з посади майстра виробничого навчання та поновлення позивача на роботі на посаді майстра виробничого навчання в Державному професійно-технічному навчальному закладі «Луцьке вище професійне училище» з 29.04.2011 р. підлягає до задоволення.
Визначаючи розмір середнього заробітку за час вимушеного прогулу, суд враховує, що ОСОБА_1 знаходився у вимушеному прогулі з 29.04.2011 р. по 06.12.2011 року, тобто , 7 місяців 4 дні.
Згідно довідки про доходи від 30.06.2011 р., середній щомісячний заробіток позивача, виходячи із заробітку за останні два календарних місяці роботи становить -2015 грн. 62 коп.. ( 2023,62 грн. лютий + 2007,62 грн. січень : 2 ); середньоденний заробіток -87 грн. 63 коп. ( 2015 грн. 62 коп. : 23 днів. ).
Враховуючи ту обставину, що ОСОБА_1 знаходилась у вимушеному прогулі 7 місяців 4 дні, загальний розмір середнього заробітку за час вимушеного прогулу становить -14459 грн. 86 коп. В решті позовної вимоги слід відмовити за безпідставністю
Відповідно до ч. 1 ст. 237-1 КЗпП України відшкодування власником або уповноваженим ним органом моральної шкоди працівнику проводиться у разі, якщо порушення його законних прав призвели до моральних страждань, втрати нормальних життєвих зв"язків і вимагають від нього додаткових зусиль для організації свого життя.
Вирішуючи питання про стягнення з відповідача ОСОБА_1 суми в розмірі 10000 грн. за завдану моральну шкоду, суд прийшов до висновку, про наявність підстав для стягнення моральної шкоди, однак, в розмірі, що є значно меншим від заявлених вимог, тобто, в розмірі 1000 грн., а в решті частини позовної вимоги слід відмовити за безпідставністю.
Визначаючи розмір моральної шкоди суд виходить з засад розумності, виваженості та справедливості, та враховує ті обставини, що у позивача були порушенні нормальні життєві зв"язки, а саме моральні страждання в зв"язку з незаконним звільненням, що вимагало від неї додаткових зусиль для організації свого життя, тощо.
Відповідно до 88 ЦПК України з відповідача слід стягнути в користь держави судовий збір -144 грн. 59 коп. та 120 грн. витрат на інформаційно-технічне забезпечення розгляду справи.
Рішення суду в частині поновлення позивача на роботі та стягнення середнього заробітку за час вимушеного прогулу за один місяць в розмірі -2015 грн. 62 коп. грн. підлягає до негайного виконання.
Акти від 17.02.2011 р., 18.02.2011 р., 22.02.2011 р, доповідна від 22.02.2011 р., пояснення від 23.02.2011 р. не спростовують вищезазначені висновки суду.
Керуючись,ст.ст.10,15,30,60,210,215,ЦПК України; ст.ст. 116,117,233,325,326,327 КЗпП України, суд, -
Позов задоволити частково.
Визнати наказ директора Державного професійно-технічного навчального закладу «Луцьке вище професійне училище»ОСОБА_4 за № 54-к від 29.04.2011 «Про звільнення»ОСОБА_1 з посади майстра виробничого навчання -незаконним.
Поновити ОСОБА_1 на роботі на посаді майстра виробничого навчання в Державному професійно-технічному навчальному закладі «Луцьке вище професійне училище» з 29.04.2011 р.
Стягнути з Державного професійно-технічно навчального закладу «Луцьке вище професійне училище» в користь ОСОБА_1 суму в розмірі -14459 ( чотирнадцять тисяч чотириста п»ятдесят дев»ять ) грн.. 86 коп. середнього заробітку за час вимушеного прогулу та суму в розмірі - 1000 ( одна тисяча ) за завдану моральну шкоду.
В решті вимог відмовити.
Рішення суду в частині поновлення на роботі та стягнення коштів за час вимушеного прогулу за один місяць в розмірі - 2015 ( дві тисячі п»ятнадцять ) грн. 62 коп..допустити до негайного виконання.
Стягнути з Державного професійно-технічного навчального закладу «Луцьке вище професійне училище» в користь держави суму в розмірі 144 грн. 59 коп. судового збору та суму в розмірі 120 грн. витрат на інформаційно-технічне забезпечення розгляду справи.
Рішення може бути оскаржене до апеляційного суду Волинськогої області протягом десяти днів з дня проголошення.
Суддя Луцького міськрайонного суду Н.В. Савицька