Справа: № 15/63 Головуючий у 1-й інстанції: Падій В.В.
Суддя-доповідач: Троян Н.М.
Іменем України
"22" травня 2012 р. м. Київ
Колегія суддів Київського апеляційного адміністративного суду у складі:
головуючого судді - Троян Н.М.,
суддів - Костюк Л.О., Твердохліб В.А.,
при секретарі - Горяіновій Н.В.,
розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Києві апеляційну скаргу Чернігівської міської санітарно-епідеміологічної станції на ухвалу Чернігівського окружного адміністративного суду від 13 лютого 2012 року про перегляд постанови господарського суду Чернігівської області від 29 березня 2007 року за нововиявленими обставинами,-
Чернігівська міська санітарно- епідеміологічна станція звернулась до Чернігівського окружного адміністративного суду з заявою в якій просила переглянути за нововиявленими обставинами постанову господарського суду Чернігівської області від 29 березня 2007 року по справі № 15/63 за позовом Чернігівської міської санітарно-епідеміологічної станції до Державної інспекції з контролю за цінами в Чернігівській області про визнання нечинним рішення, якою позовні вимоги Чернігівської міської санітарно-епідеміологічної станції -задоволено частково, визнано частково нечинним рішення № 62 про застосування економічних санкцій за порушення державної дисципліни цін від 28.11.2006 року в частині вилучення у Чернігівської міської санітарно-епідеміологічної станції в дохід Державного бюджету України 13675,71 грн. необґрунтовано отриманої виручки та 27351,42 грн. - штрафу. В задоволені решти заявлених позовних вимог, а саме визнання нечинним спірного рішення в частині вилучення у позивача за період з 01.12.2005р. по 11.05.2006р. необґрунтовано одержаної виручки в сумі 50245, 56 грн. та застосування штрафу у подвійному розмірі від цієї суми, відмовлено.
Ухвалою Чернігівського окружного адміністративного суду від 13 лютого 2012 року залишено без задоволення заяву Чернігівської міської санітарно-епідеміологічної станції від 20.12.2011року про перегляд постанови господарського суду Чернігівської області від 29 березня 2007 року за нововиявленими обставинами .
Не погоджуючись із прийнятим судовим рішенням, Чернігівська міська санітарно - епідеміологічна станція звернулась з апеляційною скаргою, в якій просить скасувати ухвалу Чернігівського окружного адміністративного суду від 13 лютого 2012 року та прийняти нову, якою задовольнити заяву про перегляд постанови господарського суду Чернігівської області від 29 березня 2007 року.
Сторони, будучи належним чином повідомлені про дату, час та місце апеляційного розгляду справи, в судове засідання не з'явилися. Від Чернігівської міської санітарно - епідеміологічної станції надійшла заява про перенесення розгляду справи, в зв'язку з неможливістю направити представника апелянта у визначений час.
Проте, до вказаної заяви не надано доказів поважності причини неможливості явки в судове засідання.
Враховуючи, що в матеріалах справи достатньо письмових доказів для правильного вирішення апеляційної скарги, а особиста участь сторін в судовому засіданні -не обов'язкова, колегія суддів відповідно до ч.4 ст. 196 КАС України визнала можливим проводити апеляційний розгляд справи за відсутності представників сторін.
Згідно ст. 41 КАС України фіксування судового засідання за допомогою звукозаписувального технічного засобу не здійснювалося.
Заслухавши суддю-доповідача, перевіривши матеріали справи, доводи апеляційної скарги, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга задоволенню не підлягає, виходячи з наступного.
Судом першої інстанції встановлено ,що підставою для перегляду постанови господарського суду Чернігівської області від 29.03.2007 року стало роз'яснення Державної податкової інспекції у м. Чернігові від 16.12.2011 року № 21125/10/31-010, що надійшло до позивача у відповідь на його запит від 14.12.2011 року щодо порядку оподаткування податком на додану вартість робіт та послуг, що виконуються і надаються закладами санітарно-епідеміологічної служби за тарифами, затвердженими постановою Кабінету Міністрів України від 27.08.2003 року № 1351 «Про затвердження тарифів (прейскурантів) на роботи і послуги, що виконуються і надаються закладами санітарно - епідеміологічної служби». У вказаному роз'ясненні повідомляється, що, враховуючи листи Державної податкової адміністрації України від 30.07.2003 року № 6685/5/15-2416-26 та від 15.09.2003 року № 8101/5/15-2416, і відповідно до підпункту «б»пункту 185.1 статті 185 Податкового кодексу України від 02.12.2010 pоку № 2775-VI об'єктом оподаткування є операції платників податку з постачання послуг, місце постачання яких розташоване на митній території України, відповідно до статті 186 Податкового кодексу України. Згідно з підпунктом 194.1.1 пункту 194.1 статті 194, з урахуванням пункту 10 підрозділу 1 розділу XX Податкового кодексу України з 01.01.2011 року по 31.12.2013 року податок становить 20 відсотків бази оподаткування та додається до ціни товарів/послуг. Відповідно до підпункту 197.1.5 пункту 197.1 статті 197 Податкового кодексу України звільняються від оподаткування постачання послуг з охорони здоров'я заклади охорони здоров'я, що мають ліцензію на постачання таких послуг, а також постачання послуг реабілітаційними установами для інвалідів та дітей-інвалідів, що мають ліцензію на постачання таких послуг відповідно до законодавства, крім послуг перелічених в підпунктах а),о) вказаної статті. Враховуючи те, що тарифи на роботи і послуги, які виконуються і надаються закладами санітарно - епідеміологічної служби, затверджені постановою Кабінету Міністрів України від 27.08.2003 року № 1351 «Про затвердження тарифів (прейскурантів) на роботи і послуги, що виконуються і надаються закладами санітарно - епідеміологічної служби»без урахування податку на додану вартість, роботи, які надаються закладами санітарно - епідеміологічної служби відносяться до переліку послуг, які не звільняються від оподаткування, та підлягають оподаткуванню на загальних підставах. При здійсненні зазначених операцій до ціни необхідно додавати податок на додану вартість. Таким чином, враховуючи таке роз'яснення Державної податкової інспекції у м. Чернігові, сума податку на додану вартість в розмірі 50245,56 грн., нараховувалася та утримувалася Чернігівською міською санітарно-епідеміологічної станцією з одержувачів послуг з суми тарифу наданих послуг за період з 01.12.2005 року по 11.05.2006 рік на законних підставах. Така позиція Державної податкової інспекції України не була і не могла бути відомою судді господарського суду Чернігівської області та позивачу.
За правилами частин 2, 3 статті 245 Кодексу адміністративного судочинства України підставами для перегляду судового рішення за нововиявленими обставинами є: істотні для справи обставини, що не були і не могли бути відомі особі, яка звертається із заявою, на час розгляду справи; встановлення вироком суду, що набрав законної сили, завідомо неправдивих показань свідка, завідомо неправильного висновку експерта, завідомо неправильного перекладу, фальшивості документів або речових доказів, що потягли за собою ухвалення незаконного або необґрунтованого рішення; встановлення вироком суду, що набрав законної сили, вини судді у вчиненні злочину, внаслідок якого було ухвалено незаконне або необґрунтоване рішення; скасування судового рішення, яке стало підставою для прийняття постанови чи постановлення ухвали, що належить переглянути; встановлення Конституційним Судом України неконституційності закону, іншого правового акта чи їх окремого положення, застосованого судом при вирішенні справи, якщо рішення суду ще не виконано.
Перегляд судових рішень за нововиявленими обставинами в разі прийняття нових законів, інших нормативно-правових актів, якими скасовані закони та інші нормативно-правові акти, що діяли на час розгляду справи, не допускається, крім випадків, коли вони пом'якшують або скасовують відповідальність фізичної особи.
Отже, нововиявленими слід вважати такі обставини (як фактичного, так і правового характеру), які об'єктивно існували на момент вирішення адміністративної справи, але не були відомі і не могли бути відомі на той час суду та хоча б одній стороні, яка брала участь у справі. Наявність обох цих умов для визнання обставини нововиявленою є обов'язковою.
З огляду на викладене суд першої інстанції прийшов до правильного висновку, що роз'яснення Державної податкової інспекції у м. Чернігові від 16.12.2011 року № 21125/10/31-010, на яке посилається заявник, не має ознаки нововиявленої обставини, оскільки його зміст базується на нормах Податкового кодексу України від 02.12.2010 pоку, які на момент виникнення спірних правовідносин не діяли, тому відсутні підстави для перегляду постанови господарського суду Чернігівської області від 29.03.2007 р. по справі № 15/63 за нововиявленими обставинами.
Згідно з п. 1 ч. 1 ст. 199, ст. 200 КАС України, суд апеляційної інстанції залишає скаргу без задоволення, а ухвалу суду -без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.
Враховуючи викладене, колегія суддів приходить до висновку, що ухвала Чернігівського окружного адміністративного суду від 13 лютого 2012 року ґрунтується на всебічному, повному та об'єктивному розгляді всіх обставин справи, які мають значення для вирішення спору, відповідає нормам матеріального та процесуального права, доводи апеляційної скарги не спростовують висновків судді суду першої інстанції, викладених у зазначеній ухвалі, у зв'язку з чим підстав для її скасування не вбачається.
Керуючись ст.ст. 160, 195, 196, 198, 200, 205, 206, 212, 254 КАС України, колегія суддів, -
Апеляційну скаргу Чернігівської міської санітарно-епідеміологічної станції залишити без задоволення, а ухвалу Чернігівського окружного адміністративного суду від 13 лютого 2012 року - без змін.
Ухвала набирає законної сили з моменту проголошення та може бути оскаржена до Вищого адміністративного суду України в порядку та строки, передбачені ст. 212 КАС України.
Головуючий суддя Троян Н.М.
Судді: Твердохліб В.А.
Костюк Л.О.