Справа: № 2-а-3587/10 Головуючий у 1-й інстанції: Литвин О.В.
Суддя-доповідач: Ключкович В.Ю.
Іменем України
"16" травня 2012 р. м. Київ
Головуючий суддя Ключкович В.Ю.
Судді: Данилова М. В.
Федорова Г. Г.
розглянувши в порядку письмового провадження в м. Києві апеляційну скаргу Управління Пенсійного фонду України у Рокитнянському районі Київської області на постанову Рокитнянського районного суду Київської області від 19 листопад 2010 року у справі за адміністративним позовом ОСОБА_3 до Управління Пенсійного фонду України у Рокитнянському районі Київської області про перерахунок пенсії,-
Постановою Рокитнянського районного суду Київської області від 19 листопада 2010 року позов задоволено. Зобов'язано відповідача провести перерахунок та виплату позивачу доплати до пенсії відповідно до ст.39,51 Закону України «Про статус і соціальний захист громадян, що постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи», починаючи з 11.05.2010 року, з урахуванням виплачених коштів та до моменту відсутності підстав для такого підвищення пенсії позивачу.
Не погоджуючись з зазначеним судовим рішенням, відповідач подав апеляційну скаргу, в якій просить скасувати постанову суду першої інстанції як таку, що постановлена з порушенням норм матеріального і процесуального права, та прийняти нове рішення про відмову в задоволенні позову у повному обсязі.
Відповідно до п.4 ч. 8 ст.183-2 КАС України апеляційні скарги у справах, передбачених пунктами 1, 2 частини першої цієї статті, розглядаються апеляційними судами в порядку письмового провадження.
Перевіривши матеріали справи та доводи апеляційної скарги, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню, а постанова суду першої інстанції залишенню без змін з наступних підстав.
Згідно зі ст.198 ч.1 п.1 та ст.200 КАС України, суд апеляційної інстанції залишає скаргу без задоволення, а постанову суду - без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.
Як вбачається з матеріалів справи, позивач постійно проживає на території зони посиленого радіоекологічного контролю, що підтверджується посвідченням та відноситься до 4 категорії постраждалих внаслідок ЧАЕС.
У відповідності до статті 49 Закону пенсії особам, віднесеним до категорій 1, 2, 3, 4 встановлюються у вигляді: а) державної пенсії; б) додаткової пенсії за шкоду, заподіяну здоров'ю, яка призначається після виникнення права на державну пенсію.
Згідно ст.51 Закону України «Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи», особам, віднесених до категорії 4, додаткова пенсія, заподіяна за шкоду здоров'ю, визначається у розмірі 15% мінімальної пенсії за віком.
Відповідно до ч. 2 ст. 39 Закону України «Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи»пенсії непрацюючим пенсіонерам, які проживають у зоні посиленого радіоекологічного контролю, мають бути підвищені у розмірі на одну мінімальну заробітну плату.
Нарахування позивачу пенсії відповідно до положень ст. 39,51 Закону України «Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи»відповідачем не здійснено, у зв'язку з чим він звернувся до суду за захистом своїх прав.
Всупереч ст. 39, 51 Закону України «Про статус і соціальний захист громадян, що постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи»позивачу вказані доплати виплачувалися частково, у фіксованому розмірі, визначеному Постановою КМУ № 836 від 26.07.1996 року по ст. 39 вказаного Закону та по ст. 51, відповідно до Постанови КМУ № 1 від 03.01.2002 року, а не в кратному відношенні до мінімальної заробітної плати, як того вимагає вказаний Закон.
З огляду на те, що Закон України «Про статус і соціальний захист громадян, що постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи» має вищу юридичну силу в порівняні з Постановою КМУ № 836 від 26.07.1996 року та Постановою КМУ № 1 від 03.01.2002 року, відповідач неправомірно виплачував додаткову пенсію в меншому розмірі ніж це передбачено ст.ст. 39, 51 зазначеного Закону.
Проте, суд першої інстанції, задовольняючи позовні вимоги за період з 11.05.2010 року зазначив, що такі виплати мають виплачуватися позивачу до моменту відсутності підстав для такого підвищення пенсії.
Між тим, колегія суддів звертає увагу суду першої інстанції на те, що відповідно до ч. 1 ст. 2 КАС України завданням адміністративного судочинства є захист прав, свобод та інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб у сфері публічно-правових відносин від порушень з боку органів державної влади, органів місцевого самоврядування, їхніх посадових і службових осіб, інших суб'єктів при здійсненні ними владних управлінських функцій на основі законодавства, в тому числі на виконання делегованих повноважень, а тому суд не може здійснювати захист прав та законних інтересів позивача на майбутнє, оскільки немає можливості встановити чи будуть вони порушені в майбутньому.
Враховуючи вищевикладене, колегія суддів дійшла висновку, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню, а постанова суду першої інстанції підлягає зміні шляхом виключення з резолютивної части слів «та до моменту відсутності підстав для такого підвищення пенсії позивачу».
Керуючись ст.ст.195, 197, 198, 200, 205, 207 КАС України, суд, -
Апеляційну скаргу Управління Пенсійного фонду України у Рокитнянському районі Київської області -залишити без задоволення.
Постанову Рокитнянського районного суду Київської області від 19 листопада 2010 року змінити, виключивши з абзацу третього резолютивної частини слова «та до моменту відсутності підстав для такого підвищення пенсії позивачу».
В решті постанову Рокитнянського районного суду Київської області від 19 листопада 2010 року - залишити без змін.
Постанова набирає законної сили з моменту прийняття та оскарженню не підлягає.
Головуючий суддя: Ключкович В.Ю.
Судді: Данилова М.В.
Федорова Г.Г.