Справа: № 2-а-3596/11 Головуючий у 1-й інстанції: Скрипка О.І.
Суддя-доповідач: Ключкович В.Ю.
Іменем України
"16" травня 2012 р. м. Київ
Головуючий суддя Ключкович В.Ю.
Судді: Данилова М. В.
Федорова Г. Г.
розглянувши в порядку письмового провадження в м. Києві апеляційну скаргу Управління Пенсійного фонду України в Деснянському районі м. Києва на постанову Деснянського районного суду м. Києва від 27 травня 2011 року у справі за адміністративним позовом ОСОБА_3 до Управління Пенсійного фонду України в Деснянському районі м. Києва про стягнення невиплачених коштів,-
Постановою Деснянського районного суду м. Києва від 27 травня 2011 року позов задоволено. Визнано неправомірними дії та зобов'язано відповідача провести перерахунок та виплату позивачу доплати до пенсії відповідно до ст.ст.50,54 Закону України «Про статус і соціальний захист громадян, що постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи», за період з 07.04.2011 року, з урахуванням проведених виплат.
Не погоджуючись з зазначеним судовим рішенням, відповідач подав апеляційну скаргу, в якій просить скасувати постанову суду першої інстанції як таку, що постановлена з порушенням норм матеріального і процесуального права, та прийняти нове рішення про відмову в задоволенні позову у повному обсязі.
В апеляційній скарзі відповідач також просить поновити строк на апеляційне оскарження постанови суду.
Перевіривши матеріали справи, колегія суддів прийшла до висновку про те, що апелянтом строк на апеляційне оскарження постанови суду не пропущений, а тому немає підстав окремо вирішувати вказане клопотання.
Відповідно до п.4 ч. 8 ст.183-2 КАС України апеляційні скарги у справах, передбачених пунктами 1, 2 частини першої цієї статті, розглядаються апеляційними судами в порядку письмового провадження.
Перевіривши матеріали справи та доводи апеляційної скарги, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню, а постанова суду першої інстанції залишенню без змін з наступних підстав.
Згідно зі ст.198 ч.1 п.1 та ст.200 КАС України, суд апеляційної інстанції залишає скаргу без задоволення, а постанову суду - без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.
Судом першої інстанції було встановлено, що позивач є постраждалим від Чорнобильської катастрофи 1 категорії та має ІІ групу інвалідності, захворювання пов'язане з впливом аварії на ЧАЕС, тобто має право на перерахунок пенсії відповідно до положень ст.ст. 50, 54 Закону України «Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи».
Позивач звернувся до відповідача з заявою про переведення його на пенсію по інвалідності, відповідно до ст. 50, ч. 4 ст. 54 ЗУ «Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи», але його було повідомлено про те, що перехід на пенсію по інвалідності є недоцільним.
У відповідності до ст. 49 Закону пенсії особам, віднесеним до категорій 1, 2, 3, 4, встановлюються у вигляді: а) державної пенсії; б) додаткової пенсії за шкоду, заподіяну здоров'ю, яка призначається після виникнення права на державну пенсію.
За змістом ст. 50 ЗУ «Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи»особам, віднесеним до категорії 1, інвалідам ІІ групи призначається щомісячна додаткова пенсія за шкоду, заподіяну здоров'ю, у розмірах - 75 відсотків мінімальної пенсії за віком.
Частиною 4 статті 54 ЗУ «Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи»встановлено, що в усіх випадках розмір пенсії для інвалідів 2 групи, щодо яких встановлено зв'язок з Чорнобильською катастрофою не може бути нижчим 8 мінімальних пенсій за віком.
Відповідно до ст.10 Закону України "Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування" особі, яка має одночасно право на різні види пенсії (за віком, по інвалідності, у зв'язку з втратою годувальника), призначається один із цих видів пенсії за її вибором.
Враховуючи вищевикладене позивач має право на одержання щомісячної додаткової пенсії 75 % мінімальної пенсії за віком, а розмір пенсії не може бути нижчим 8 мінімальних пенсій за віком, відповідно до ст.ст. 50, 54 ЗУ «Про статус і соціальний захист громадян, що постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи».
З огляду на те, що позивач має право на призначення пенсії по інвалідності, відповідно до ст.ст. 50, 54 ЗУ «Про статус і соціальний захист громадян, що постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи», Управління Пенсійного фонду України в Деснянському районі м. Києва неправомірно вказало йому на недоцільність переведення з пенсії за віком на пенсію по інвалідності.
Таким чином, апеляційна інстанція приходить до однозначного висновку про правомірність доводів суду першої інстанції про наявність у позивача права на призначення та виплату пенсії у розмірах, визначених ст.ст. 50, 54 ЗУ «Про статус та соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи» за період з 07.04.2011 року.
При цьому апеляційна скарга не містить посилання на обставини, за яких рішення суду підлягає скасуванню.
Доводи, викладені заявником в апеляційній скарзі були предметом дослідження суду першої інстанції і не знайшли свого належного підтвердження в суді апеляційної інстанції
Зважаючи на вищевикладене, колегія суддів приходить до висновку, що суд першої інстанції вірно встановив фактичні обставини справи, дослідив наявні докази, дав їм належну оцінку та прийняв законне та обґрунтоване рішення у відповідності з вимогами матеріального та процесуального права, в зв'язку з чим апеляційна скарга залишається без задоволення, а постанова суду першої інстанції -без змін.
Керуючись ст.ст.195, 183-2, 198, 200, 205, 206 КАС України, суд, -
Апеляційну скаргу Управління Пенсійного фонду України в Деснянському районі м. Києва -залишити без задоволення.
Постанову Деснянського районного суду м. Києва від 27 травня 2011 року - залишити без змін.
Ухвала набирає законної сили з моменту прийняття та оскарженню не підлягає.
Головуючий суддя: Ключкович В.Ю.
Судді: Данилова М.В.
Федорова Г.Г.