Справа: № 2-а-156/11 Головуючий у 1-й інстанції: Бірса О.В.
Суддя-доповідач: Собків Я.М.
Іменем України
"25" квітня 2012 р. м. Київ
Київський апеляційний адміністративний суд у складі колегії суддів:
головуючого -судді Собківа Я.М.,
суддів: Борисюк Л.П., Ісаєнко Ю.А.
розглянувши в порядку письмового провадження матеріали апеляційної скарги Управління Пенсійного фонду України у Дніпровському районі м. Києва на Постанову Дніпровського районного суду м. Києва від 23.02.2011 року у справі за адміністративним позовом ОСОБА_2 до Управління Пенсійного фонду України у Дніпровському районі м. Києва про визнання протиправними дій та зобов'язання нарахувати недоплачене щомісячне державне 30-відсоткове підвищення до пенсії як дитині війни,-
У січні 2011 року позивач звернувся до Дніпровського районного суду м. Києва із адміністративним позовом до Управління Пенсійного фонду України у Дніпровському районі м. Києва, в якому просив визнати протиправними дій відповідача по нарахуванню та виплаті щомісячного державного 30-відсоткового підвищення до пенсії як дитині війни у розмірі значно нижчому, ніж визначено статтею 6 Закону України «Про соціальний захист дітей війни»за період з 01.01.2006 року по 31.12.2010 року та зобов'язати УПФУ у Дніпровському районі м. Києва провести перерахунок та здійснити виплату недоотриманої нею суми вказаного підвищення до пенсії як дитині війни за період з 01.01.2006 року по 31.12.2010 року.
Ухвалою Дніпровського районного суду м. Києва від 23.02.2011 року даний позов в частині вимог про визнання неправомірними дій та зобов'язання проведення нарахування та виплати недоплаченого щомісячного державного 30-відсоткового підвищення до пенсії як дитині війни за період з 01.01.2006 року по 25.06.2010 року залишено без розгляду, як такий, що був поданий позивачем після закінчення встановленого законом шестимісячного строку звернення до суду за захистом порушених прав, свобод та інтересів.
Згідно із ст. 195 КАС України, суд апеляційної інстанції переглядає судові рішення суду першої інстанції в межах доводів апеляційної скарги.
Враховуючи те, що апелянтом не заявлялася вимога щодо апеляційного перегляду ухвали Дніпровського районного суду м. Києва від 23.02.2011 року якою частково було залишено без розгляду даний позов, колегія суддів вважає за необхідне розглядати дану справу в межах поданої відповідачем апеляційної скарги.
Постановою Дніпровського районного суду м. Києва від 23.02.2011 року позовні вимоги ОСОБА_2 задоволено частково.
Відповідач не погоджуючись з прийнятим рішенням суду звернувся з апеляційною скаргою, в якій зазначає, що оскаржувана постанова суду не відповідає вимогам матеріального та процесуального права, а саме, судом першої інстанції неповно з'ясовано та не доведено обставини, що мають значення для справи, висновки суду першої інстанції не відповідають обставинам справи, у зв'язку з чим просить скасувати вищевказану постанову та прийняти нове рішення, яким повністю відмовити в задоволенні заявлених позивачем вимог.
Колегія суддів вважає за необхідне зазначити, що главою 6 Кодексу адміністративного судочинства України встановлено особливості провадження окремих категорій адміністративних справ. Зокрема, частиною першою ст.183-2 Кодексу адміністративного судочинства України, яка є імперативною нормою, встановлюється перелік адміністративних справ щодо яких обов'язково застосовується скорочене провадження. Проте, частиною другою цієї статті, передбачається можливість розгляду в скороченому провадженні за умови, що вимоги не стосуються прав, свобод, інтересів та обов'язків третіх осіб. Тобто, лише у випадку залучення до участі у справі третіх осіб адміністративна справа не може бути розглянута в скороченому провадженні.
Крім того, зазначені у частині першій ст.183-2 Кодексу адміністративного судочинства України адміністративні справи щодо яких застосовується скорочене провадження, можуть бути розглянуті не у скороченому провадженні у випадку, передбаченому частиною четвертою ст.183-2 цього Кодексу з обов'язковим постановленням відповідної ухвали.
При відкритті провадження в адміністративних справах за позовними вимогами, зазначеними у частині першій ст.183-2 Кодексу адміністративного судочинства України, суди першої інстанції мають зазначати, що саме скорочене провадження відкривається в адміністративній справі, а постанови суду першої інстанції за результатом розгляду таких справ мають містити виключно відомості, зазначені у частині шостій цієї статті.
Тому, порушення судом першої інстанції особливості провадження справи, а саме розгляд її не у скороченому провадженні, не є перешкодою для апеляційного її розгляду в порядку письмового провадження, в зв'язку з чим і оскарження постанови суду першої інстанції здійснюється в порядку, передбаченому частинами восьмою-десятою ст.183-2 Кодексу адміністративного судочинства України.
Відповідно до положень п. 2 ч. 1 ст. 197 КАС України, колегія суддів вважає за можливе дану справу в зв'язку з неприбуттям, належно повідомлених про дату, час і місце судового засідання, жодної з осіб, які беруть участь у справі, в судове засідання, розглядати в порядку письмового провадження за наявними у справі матеріалами та на основі наявних в ній доказів.
Заслухавши суддю-доповідача, перевіривши матеріали справи та доводи апеляційної скарги, колегія суддів вважає за необхідне апеляційну скаргу задовольнити частково, а постанову суду першої інстанції -змінити, виходячи з наступного.
Згідно зі ст.ст. 198 ч. 1 п. 2, 201 ч. 1 п. 1 КАС України, за наслідками розгляду апеляційної скарги на постанову суду першої інстанції суд апеляційної інстанції має право змінити постанову суду, якщо суд першої інстанції правильно по суті вирішив справу, але з помилковим застосуванням норм матеріального чи процесуального права.
Як вбачається з матеріалів справи та встановлено судом першої інстанції, позивач є дитиною війни, що підтверджується наявним у неї пенсійним посвідченням, з відміткою про присвоєння їй статусу «Дитина війни»(а.с. 9).
Відповідно до ст. 6 Закону України «Про соціальний захист дітей війни», дітям війни пенсії або щомісячне довічне грошове утримання чи державна соціальна допомога, що виплачується замість пенсії, підвищується на 30% мінімальної пенсії за віком.
Згідно абзацу 1 частини 1 статті 28 Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування», мінімальний розмір пенсії за віком за наявності у чоловіків 25, а у жінок - 20 років страхового стажу встановлюється у розмірі прожиткового мінімуму для осіб, які втратили працездатність, визначеного законом.
Положенням частини 3 статті 28 вказаного Закону передбачено, що мінімальний розмір пенсії за віком, встановлений абзацом першим частини першої цієї статті, застосовується виключно для визначення розмірів пенсій, призначених згідно з цим Законом.
Вихідним критерієм обрахунку доплати до пенсії дітям війни виступає мінімальна пенсія за віком. Будь-яких інших нормативно-правових актів, які б визначали механізм вирахування мінімальної пенсії за віком або встановлювали її розмір, немає.
Відповідно до частини 7 статті 9 Кодексу адміністративного судочинства України у разі відсутності закону, що регулює відповідні правовідносини, суд застосовує закон, що регулює подібні правовідносини (аналогія закону).
За таких обставин, положення частини третьої статті 28 Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування»щодо застосування мінімального розміру пенсії за віком, встановленого частиною першою цієї статті тільки стосовно визначення розмірів пенсій, призначених згідно з цим Законом, не є перешкодою для застосування даної величини (мінімального розміру пенсії за віком) для обрахування інших пенсій чи доплат, пов'язаних з мінімальною пенсією за віком, оскільки чинним законодавством не встановлено іншого, крім передбаченого частиною першою цієї статті мінімального розміру пенсії за віком.
Згідно статті 70 Закону України «Про Державний бюджет України на 2010 рік», Кабінету Міністрів України на 2010 рік надано право встановлювати в абсолютних сумах у межах асигнувань, передбачених за відповідними бюджетними програмами, лише розміри соціальних виплат, які відповідно до законодавства визначаються залежно від розміру мінімальної заробітної плати.
Дія вказаної норми бюджетного закону не поширюється на спірні правовідносини, оскільки розмір зазначених соціальних виплат, згідно із Законом України «Про соціальний захист дітей війни», залежить від розміру мінімальної пенсії за віком.
Законом України «Про державний бюджет України на 2010 рік»збільшено розмір прожиткового мінімуму для осіб, які втратили працездатність. Відповідно зріс і розмір мінімальної пенсії. Мінімальна пенсія у 2010 році становила: з 01.04.2010 року -706,00 грн., з 01.07.2010 року -709,00 грн..
Всупереч ст. 6 Закону України «Про соціальний захист дітей війни», позивачу щомісячне підвищення до пенсії виплачувалось в розмірі встановленому Постановою Кабінету Міністрів України «Про деякі питання соціального захисту окремих категорій громадян»від 28.05.2008 року № 530.
З огляду на загальні засади пріоритетності законів над підзаконними актами, Закон України «Про соціальний захист дітей війни»має вищу юридичну силу в порівняні з Постановою Кабінету Міністрів України «Про деякі питання соціального захисту окремих категорій громадян»від 28.05.2008 року № 530.
Отже, відповідач в період з 04 липня 2010 року по 23.02.2011 року проводив нарахування та виплату позивачу щомісячного державного 30-відсоткового підвищення до його пенсії як дитині війни в розмірі значно нижчому, ніж встановлено ст. 6 зазначеного Закону.
Зважаючи на це, колегія суддів приходить до висновку, що позивач має право на одержання щомісячного підвищення до пенсії в розмірі 30 % від мінімальної пенсії за віком відповідно до Закону України «Про соціальний захист дітей війни»за період з 04 липня 2010 року по 23.02.2011 року (в межах шестимісячного строку звернення до суду за захистом порушених прав, свобод та інтересів), а тому заявлені ним вимоги в цій частині слід визнати обґрунтованими та такими, що підлягають до задоволення.
Таким чином, суд першої інстанції правомірно прийшов до висновку, що позивач має право на перерахунок та виплату щомісячного підвищення до пенсії як дитині війни, проте неправильно визначив дату, з якої необхідно зробити перерахунок та виплату вказаного підвищення до пенсії за 2010 рік.
За таких обставин, апеляційну скаргу Управління Пенсійного фонду України у Дніпровському районі м. Києва слід задовольнити частково, а постанову Дніпровського районного суду м. Києва від 23.02.2011 року змінити, виклавши абзаци 2, 3 резолютивної частини постанови в наступній редакції:
Визнати дії Управління Пенсійного фонду України у Дніпровському районі м. Києва щодо нарахування ОСОБА_2 щомісячної державної соціальної допомоги, як дитині війни, за період з 04 липня 2010 року по 23.02.2011 року в розмірі меншому за встановлений ст. 6 Закону України «Про соціальний захист дітей війни»- протиправними.
Зобов'язати Управління Пенсійного фонду України у Дніпровському районі м. Києва перерахувати ОСОБА_2 у повному обсязі невиплачену їй, як дитині війни, щомісячну державну соціальну 30% надбавку, в порядку ст. 6 Закону України «Про соціальний захист дітей війни», за період 04 липня 2010 року по 23.02.2011 року, з урахуванням проведених виплат.
В іншій частині постанову Дніпровського районного суду м. Києва від 23.02.2011 року року слід залишити без змін.
Згідно п.2 ч.1 ст. 198 КАС України за наслідками розгляду апеляційної скарги на постанову суду першої інстанції суд апеляційної інстанції має право змінити постанову суду.
Керуючись ст. ст. 195, 197, 198, 201, 205, 207, 212, 254 КАС України, суд, -
Апеляційну скаргу Управління Пенсійного фонду України у Дніпровському районі м. Києва -задовольнити частково.
Постанову Дніпровського районного суду м. Києва від 23.02.2011 року змінити, виклавши абзаци 2, 3 резолютивної частини постанови в наступній редакції:
Визнати дії Управління Пенсійного фонду України у Дніпровському районі м. Києва щодо нарахування ОСОБА_2 щомісячної державної соціальної допомоги, як дитині війни, за період з 04 липня 2010 року по 23.02.2011 року в розмірі меншому за встановлений ст. 6 Закону України «Про соціальний захист дітей війни»- протиправними.
Зобов'язати Управління Пенсійного фонду України у Дніпровському районі м. Києва перерахувати ОСОБА_2 у повному обсязі невиплачену їй, як дитині війни, щомісячну державну соціальну 30% надбавку, в порядку ст. 6 Закону України «Про соціальний захист дітей війни», за період з 04 липня 2010 року по 23.02.2011 року, з урахуванням проведених виплат.
В іншій частині постанову Дніпровського районного суду м. Києва від 23.02.2011 року - залишити без змін.
Постанова набирає законної сили з моменту ухвалення та може бути оскаржена протягом двадцяти днів з моменту прийняття, шляхом подачі касаційної скарги безпосередньо до Вищого адміністративного суду України.
Головуючий суддя Собків Я.М.
Судді: Борисюк Л.П.
Ісаєнко Ю.А.