Справа: № 2а-9090/09/2570 Головуючий у 1-й інстанції: Кашпур О.В
Суддя-доповідач: Усенко В.Г.
Іменем України
"24" травня 2012 р. м. Київ
Київський апеляційний адміністративний суд у складі колегії суддів:
головуючого -судді Усенка В.Г,
суддів: Собківа Я.М., Сорочка Є.О.,
при секретарі Мартиненко Д.А,
розглянувши у відкритому судовому засіданні матеріали апеляційної скарги ОСОБА_2 на постанову Чернігівського окружного адміністративного суду від 27 травня 2009 року у справі за адміністративним позовом ОСОБА_2 до управління Пенсійного фонду України в Щорському районі Чернігівської області, Головного управління Пенсійного фонду України в Чернігівській області про визнання протиправною бездіяльності, зобов'язання виплати грошову допомогу, стягнення моральної шкоди, -
ОСОБА_2 (далі -Позивач) звернулась до суду із адміністративним позовом до управління Пенсійного фонду України в Щорському районі Чернігівської області, Головного управління Пенсійного фонду України в Чернігівській області (далі -Відповідачів) у якому просила:
- визнати протиправною бездіяльність УПФУ в Шорському районі та ГУПФУ в Чернігівській області щодо не нарахування та невиплати позивачу грошової винагороди як державному службовцю за сумлінну безперервну працю в органах державної влади, зразкове виконання трудових обов'язків;
- зобов'язати відповідачів нарахувати та виплатити позивачу грошову винагороду у розмірі двох середньомісячних заробітних плат у розрахунку на дату звільнення - 16.03.2009р.;
- стягнути з УПФУ в Щорському районі та ГУПФУ в Чернігівській області моральну шкоду, завдану позивачу їх неправомірною бездіяльністю, у сумі 1000,00 грн. ( по 500,00 грн. з кожного відповідача).
Постановою Чернігівського окружного адміністративного суду від 27 травня 2009 року у задоволенні вимог адміністративного позову відмовлено.
Не погоджуючись із прийнятим судовим рішенням, позивач подав апеляційну скаргу в якій просить скасувати рішення суду першої інстанції та ухвалити нове рішення, яким задовольнити вимоги адміністративного позову в повному обсязі.
Свої вимоги апелянт обґрунтовує тим, що судом першої інстанції було порушено норми матеріального права, що призвело до неправильного вирішення справи.
Матеріали апеляційної скарги містять клопотання про поновлення строку на апеляційне оскарження рішення, але суд вважає строк не пропущеним, а апеляційну скаргу такою, що підлягає до розгляду.
Сторони, будучи належним чином повідомлені про дату, час та місце апеляційного розгляду справи, в судове засідання не з'явилися. Про причини своєї неявки суд не повідомили.
Враховуючи, що в матеріалах справи достатньо письмових доказів для правильного вирішення апеляційної скарги, а особиста участь сторін в судовому засіданні -не обов'язкова, колегія суддів у відповідності до ч. 4 ст. 196 КАС України визнала можливим проводити апеляційний розгляд справи за відсутності сторін.
Апеляційний розгляд справи здійснюється без фіксування судового засідання за допомогою звукозаписувального технічного засобу, оскільки сторони у судове засідання не з'явились.
Відповідно до ч.1 ст.. 41 КАС України, у разі неявки у судове засідання всіх осіб, які беруть участь у справі, чи якщо відповідно до положень цього Кодексу розгляд справи здійснюється за відсутності осіб, які беруть участь у справі (у тому числі при розгляді справи в порядку письмового провадження), фіксування судового засідання за допомогою звукозаписувального технічного засобу не здійснюється.
Перевіривши матеріали справи, доводи апеляційної скарги, колегія суддів вважає, що апеляційну скаргу слід залишити без задоволення, а оскаржувану постанову - без змін, виходячи з наступного.
Згідно зі ч. 1 п. 1 ст. 198, ст. 200 КАС України, суд апеляційної інстанції залишає скаргу без задоволення, а постанову суду - без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права, не може бути скасовано правильне по суті рішення суду з одних лише формальних міркувань.
Як встановлено судом першої інстанції та підтверджується матеріалами справи позивач з 08.10.1991р. по 30.11.1994р. працював інспектором в Щорському райвідділі соцзахисту населення.
15.04.1994р. позивачу присвоєний 14-й ранг державного службовця.
01.12.1994р. призначено на посаду спеціаліста першої категорії по контролю за правильністю призначення, виплати пенсій та допомоги у Щорський райвідділ Пенсійного фонду України.
01.06.1996р. позивачу присвоєний 13-й ранг державного службовця.
25.06.200 р. позивача призначено головним спеціалістом по призначенню пенсій.
17.10.2006р. наказом Головного управління ПФУ в Чернігівській області ОСОБА_2 призначено на посаду заступника начальника управління - начальника відділу з призначення пенсій з присвоєнням 12-го рангу.
17.10.2008р. присвоєний 11 ранг державного службовця.
Позивача було звільнено з посади 16.03.2009р. у зв'язку з виходом на пенсію за віком як державний службовець 10 рангу.
Відмовляючи у задоволенні вимог адміністративного позову, суд першої інстанції виходив з того, що дії відповідачів щодо невиплати грошової винагороди державним службовцям за сумлінну безперервну працю в органах державної влади, зразкове виконання трудових обов'язків позивачу є правомірними, оскільки така грошова винагорода виплачується за наявності коштів в бюджеті Пенсійного фонду України, та є правом начальника Головного управління Пенсійного фонду України в Чернігівській області, а не його обов'язком.
Колегія суддів апеляційної інстанції погоджує такий висновок суду першої інстанції, оскільки він знайшов своє підтвердження під час апеляційного розгляду справи.
Відповідно до ст.. 14 Закону України «Про державну службу»за сумлінну безперервну працю в державних органах, зразкове виконання трудових обов'язків державним службовцям видається грошова винагорода в розмірі та порядку, що встановлюються Кабінетом Міністрів України.
Згідно з Порядком видачі грошової винагороди державним службовцям за сумлінну безперервну працю в органах державної влади, зразкове виконання трудових обов'язків затвердженого Постановою Кабінету Міністрів України від 24.02.2003 року № 212 грошова винагорода видається один раз на п'ять років за умови зразкового виконання посадових обов'язків та відсутності порушень трудової дисципліни з урахуванням щорічної оцінки виконання державним службовцем покладених на нього завдань та обов'язків (далі - щорічна оцінка). Винагорода видається, якщо за результатами проведення щорічної оцінки рівень виконання державним службовцем обов'язків та завдань оцінений як «добрий»і «високий». При цьому повинні враховуватися результати щорічних оцінок за п'ять років.
Сума грошової винагороди включається до фонду оплати праці та відповідно до законодавства враховується під час визначення бази (об'єкта) для оподаткування, для нарахування страхових внесків до фондів загальнообов'язкового державного соціального страхування та збору до Пенсійного фонду.
Пунктом 5 Порядку передбачено, що грошова винагорода керівним працівникам і спеціалістам видається на підставі рішення керівника відповідного органу державної влади, а керівникам органів та їх заступникам - рішення керівника органу вищого рівня.
Таким чином, апеляційна інстанція погоджує висновок суду першої інстанції, що за керівником відповідного органу державної влади закріплено право а не обов'язок надання грошової винагороди державним службовцям за сумлінну безперервну працю в органах державної влади, зразкове виконання трудових обов'язків.
Постановою Кабінету Міністрів України «Про затвердження Порядку видачі грошової винагороди державним службовцям за сумлінну безперервну працю в органах державної влади, зразкове виконання трудових обов'язків»від 24.02.2003 року № 212 передбачено, що витрати, пов'язані з видачею зазначеної грошової винагороди, здійснюються у межах коштів, передбачених на утримання відповідних органів державної влади.
Пунктом 4.11 Постанови Кабінету Міністрів України «Деякі питання організації бюджетного процесу»від 26.11.2008 року № 1036 тимчасово припинено видачу грошової винагороди державним службовцям за сумлінну безперервну працю в органах державної влади, зразкове виконання трудових обов'язків.
Отже, оскільки на виконання вищезазначених нормативно-правових актів виплата грошової винагороди в тимчасовому розписі коштів на І квартал 2009 року Головним Управлінням Пенсійного фонду України в Чернігівській області не передбачалась, то колегія суддів не вбачає підстав для задоволення вимог адміністративного позову.
З огляду на викладене, колегія суддів дійшла висновку, що судом першої інстанції було вірно встановлено фактичні обставини справи, надано належну оцінку дослідженим доказам, прийнято законне та обґрунтоване рішення у відповідності з вимогами матеріального та процесуального права.
Обставини, викладені в апеляційній скарзі, до уваги не приймаються, оскільки спростовуються обґрунтуванням суду першої інстанції.
В зв'язку з цим колегія суддів вважає необхідним апеляційну скаргу залишити без задоволення, а постанову суду першої інстанції -без змін.
Керуючись ст.ст. 160, 195, 196, 198, 200, 205, 206, 212, 254 КАС України, Київський апеляційний адміністративний суд, -
Апеляційну скаргу ОСОБА_2 -залишити без задоволення, а постанову Чернігівського окружного адміністративного суду від 27 травня 2009 року -без змін.
Ухвала суду апеляційної інстанції набирає законної сили з моменту проголошення.
Касаційну скаргу може бути подано безпосередньо до Вищого адміністративного суду України протягом двадцяти днів після набрання законної сили судовим рішенням суду апеляційної інстанції, а в разі складення в повному обсязі відповідно до ст. 160 цього Кодексу - з дня складення в повному обсязі.
Головуючий суддя Усенко В.Г.
Судді: Собків Я.М.
Сорочко Є.О.