Справа: № 2а-14990/11/2670 Головуючий у 1-й інстанції: Добрівська Н.А.
Суддя-доповідач: Усенко В.Г.
Іменем України
"24" травня 2012 р. м. Київ
Київський апеляційний адміністративний суд у складі колегії суддів:
головуючого -судді Усенка В.Г,
суддів: Собківа Я.М., Сорочка Є.О.,
при секретарі Мартиненко Д.А,
розглянувши у відкритому судовому засіданні матеріали апеляційних скарг Ірпінської об'єднаної державної податкової інспекції Київської області на постанову Окружного адміністративного суду м. Києва від 02 лютого 2012 року, на окрему ухвалу Окружного адміністративного суду м. Києва від 02 лютого 2012 року, на постанову Окружного адміністративного суду м. Києва від 02 лютого 2012 року про накладення штрафу у справі за адміністративним позовом Ірпінської об'єднаної державної податкової інспекції Київської області до Суб'єкта підприємницької діяльності -фізичної особи ОСОБА_2, Товариства з обмеженою відповідальністю «Екстерна Україна», Суб'єкта підприємницької діяльності -фізичної особи ОСОБА_3 про застосування та стягнення фінансових санкцій у вигляді штрафу з конфіскацією грального обладнання, -
Ірпінська об'єднана державна податкова інспекція Київської області (далі -Позивач) звернулась до суду із адміністративним позовом до Суб'єкта підприємницької діяльності -фізичної особи ОСОБА_2, Товариства з обмеженою відповідальністю «Екстерна Україна», Суб'єкта підприємницької діяльності -фізичної особи ОСОБА_3 (далі -Відповідачів) у якому просила застосувати до кожного відповідача фінансову санкцію у вигляді штрафу в розмірі вісім тисяч мінімальних заробітних плат -7 256 000,00грн. з конфіскацією грального обладнання, а також стягнути фінансову санкцію до Державного бюджету України.
Постановою Окружного адміністративного суду м. Києва від 02 лютого 2012 року у задоволенні адміністративного позову відмовлено.
Окружним адміністративним судом м. Києва постановлено окрему ухвалу від 02 лютого 2012 року щодо протиправного невиконання Ірпінською ОДПІ та начальником вказаного органу ухвали Окружного адміністративного суду м. Києва від 14 листопада 2011 року. Направлено дану ухвалу до Державної податкової служби України та прокуратури Київської області для відповідного реагування та проведення належної перевірки. Зобов'язано Прокуратуру Київської області і Державну податкову службу України в місячний строк про результати проведеної перевірки.
Постановою Окружного адміністративного суду м. Києва від 02 лютого 2012 року накладено штраф на начальника Ірпінської об'єднаної державної податкової інспекції Київської області штраф у розмірі 1 700грн.
Не погоджуючись із прийнятими судовими рішеннями, позивач подав апеляційні скарги в яких просить:
- скасувати постанову суду від 02.02.2012р. та ухвалити нове рішення, яким задовольнити вимоги адміністративного позову в повному обсязі;
- скасувати окрему ухвалу від 02.02.2012р.;
- зупинити виконання постанови від 02.02.2012р. про накладення штрафу та скасувати її.
Свої вимоги апелянт обґрунтовує тим, що судом першої інстанції було порушено норми матеріального права, що призвело до неправильного вирішення справи.
Заслухавши представників сторін, що прибули у судове засідання, перевіривши матеріали справи, доводи апеляційних скарг, колегія суддів вважає, що апеляційні скарги слід залишити без задоволення, а оскаржувані рішення - без змін, виходячи з наступного.
Згідно зі ч. 1 п. 1 ст. 198, ст. 200 КАС України, суд апеляційної інстанції залишає скаргу без задоволення, а постанову суду - без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права, не може бути скасовано правильне по суті рішення суду з одних лише формальних міркувань.
Як встановлено судом першої інстанції та підтверджується матеріалами справи, 21.10.2010р. працівниками Ірпінської ОДПІ Київської області на підставі направлень за № 54 і № 55 від 21.10.2010р. проведено планову перевірку господарської одиниці грального залу СПД ОСОБА_2 з питань дотримання вимог Законів України «Про застосування реєстраторів розрахункових операцій у сфері торгівлі, громадського харчування та послуг», «Про патентування деяких видів підприємницької діяльності», «Про державне регулювання виробництва і обігу спирту етилового, коньячного і плодового, алкогольних напоїв та тютюнових виробів», постанови Правління Національного банку України «Про затвердження Положення про ведення касових операцій у національній валюті в Україні».
За результатами якої складено Акт за №0255/1031/23/3085919858 від 21.10.2010р., яким, на думку позивача, зафіксовано порушення Закону України «Про заборону грального бізнесу в Україні».
Задовольняючи вимоги адміністративного позову суд першої інстанції виходив з того, оскільки під час розгляду справи судом не було встановлено факту порушення відповідачами вимог Закону України «Про заборону грального бізнесу в Україні», а податковим органом такий факт не доведено і спростовуються зібраними у справі доказами, то це свідчить про відсутність підстав для задоволення вимог про застосування та стягнення з СПД фізичної особи ОСОБА_2, ТОВ «Екстрема Україна»та СПД фізичної особи ОСОБА_3 фінансових санкцій у вигляді штрафу з конфіскацією грального обладнання.
Колегія суддів апеляційної інстанції погоджується з висновком суду першої інстанції, оскільки він знайшов своє підтвердження під час апеляційного розгляду справи.
Статтею 2 Закону України «Про заборону грального бізнесу в Україні»від 15.05.2009р. №1334-VI (далі -Закон №1334-VI) заборонено гральний бізнес в Україні та участь в азартних іграх на її території.
Відповідно до статті 3 Закону №1334-VI (в редакції на момент виникнення спірних правовідносин) до суб'єктів господарювання, які організовують і проводять на території України азартні ігри, застосовуються фінансові санкції у вигляді штрафу у розмірі вісім тисяч мінімальних заробітних плат з конфіскацією грального обладнання, а прибуток (дохід) від проведення такої азартної гри підлягає перерахуванню до Державного бюджету України.
Згідно із визначенням, наведеним у п. 1 ст. 1 Закону №1334-VI гральний бізнес це діяльність з організації та проведення азартних ігор у казино, на гральних автоматах, у букмекерських конторах та в електронному (віртуальному) казино, що здійснюють організатори азартних ігор з метою отримання прибутку.
Організатори азартних ігор визначені у п. 3 ст. 1 Закону №1334-VI визначені як фізичні та юридичні особи суб'єкти підприємницької діяльності, що здійснюють діяльність з організації і проведення азартних ігор з метою отримання прибутку.
Відповідно до п. 4 ст. 1 Закону №1334-VI організація і проведення азартних ігор це діяльність організаторів азартних ігор, що здійснюється з метою створення умов для здійснення азартних ігор та видачі виграшів (призів) учасникам азартних ігор.
Таким чином, для кваліфікації діяльності суб'єкта господарювання як грального бізнесу необхідна наявність одночасно трьох обов'язкових умов: діяльність по організації та проведення азартних ігор; така діяльність здійснюється організаторами азартних ігор суб'єктами підприємницької діяльності; метою такої діяльності є отримання прибутку.
Апеляційна інстанція погоджується з висновком окружного суду, що зафіксовані в Акті перевірки дані не можуть бути визнані судом достатніми для висновку про доведеність факту здійснення СПД фізичною особою діяльності з організації та проведення азартних ігор, оскільки такі дані є неповними і не підтверджені належними і допустимими доказами.
В матеріалах справи відсутні будь-які письмові докази, які б підтверджували надання послуг у сфері грального бізнесу; акт опису гральних автоматів, що відповідно до Акта перевірки перебували у гральному залі не складався; не встановлено заснування гри на принципі випадковості; не встановлено також факту одержання відповідачем прибутку від організації та проведення азартних ігор, представник позивача у судовому засіданні також не зазначив про наявність таких доказів.
Протокольною ухвалою від 19 січня 2012 року судом першої інстанції встановлено позивачу строк до 31 січня 2012 року для надання всіх необхідних доказів на підтвердження доводів, викладених у позовній заяві.
Враховуючи, що не під час розгляду справи судом першої інстанції, не під час розгляду справи судом апеляційної інстанції, докази, на які посилається податковий орган у позовній заяві не надані, письмових пояснень з приводу неможливості виконання вимог щодо надання додаткових доказів до суду не направлено, а наявні докази, що містять матеріали справи свідчать про недоведеність позивачем наявності підстав для висновку про здійснення СПД фізичною особою ОСОБА_2 діяльності по організації і проведенню азартних ігор.
З огляду на викладене, колегія суддів дійшла висновку, що судом першої інстанції було вірно встановлено фактичні обставини справи, надано належну оцінку дослідженим доказам, прийнято законне та обґрунтоване рішення у відповідності з вимогами матеріального та процесуального права.
Щодо апеляційної скарги позивача на окрему ухвалу Окружного адміністративного суду м. Києва від 02 лютого 2012 року, необхідно зазначити наступне.
Як вже зазначалось, судом першої інстанції внаслідок відсутності доказів, що підтверджують наявність порушень на які посилається позивач, постановлено ухвалу від 19.01.2011р., якою позивачу надано строк для надання всіх необхідних доказів на підтвердження доводів, викладених у позовній заяві.
Позивачем вимоги зазначеної ухвали не виконані, доказів на які посилається позивач в обґрунтування позовних вимог не надано, письмових пояснень з приводу ненадання останніх також не надано. Суд кваліфікує дану обставину як невиконання без поважних причин вимог судового рішення.
Внаслідок нехтування позивачем вимог суду, викладених в ухвалі суду, невиконання своїх процесуальних обов'язків та зловживання процесуальними правами суд першої інстанції був змушений вийти за межі строків розгляду справ, передбачених КАС України.
Відповідно до ч. 1 ст. 166 КАС України суд, виявивши під час розгляду справи порушення закону, може постановити окрему ухвалу і направити її відповідним суб'єктам владних повноважень для вжиття заходів щодо усунення причин та умов, що сприяли порушенню закону. Про вжиті заходи суд повідомляється не пізніше одного місяця після надходження окремої ухвали.
Таким чином, колегія суддів не вбачає підстав для скасування окремої ухвали від 02.02.2012р.
Щодо апеляційної скарги позивач на постанову Окружного адміністративного суду м. Києва від 02.02.2012р. про накладення штрафу, колегія суддів апеляційної інстанції звертає увагу апелянта на те, що Кодексом адміністративного судочинства України не передбачено апеляційне оскарження даного виду ухвал.
Обставини, викладені в апеляційних скаргах, до уваги не приймаються, оскільки є необґрунтованими та не містять підстав для скасування судових рішень.
В зв'язку з цим колегія суддів вважає необхідним апеляційні скарги залишити без задоволення, а постанову суду першої інстанції -без змін.
Керуючись ст.ст. 166, 160, 195, 196, 198, 200, 205, 206, 212, 254 КАС України, Київський апеляційний адміністративний суд, -
Апеляційні скарги Ірпінської об'єднаної державної податкової інспекції Київської області -залишити без задоволення, а постанову Окружного адміністративного суду м. Києва від 02 лютого 2012 року та окрему ухвалу Окружного адміністративного суду м. Києва від 02 лютого 2012 року -без змін.
Апеляційне провадження за апеляційною скаргою Ірпінської об'єднаної державної податкової інспекції Київської області на постанову Окружного адміністративного суду м. Києва від 02 лютого 2012 року про накладення штрафу -закрити, як помилково відкрите.
Ухвала суду апеляційної інстанції набирає законної сили з моменту проголошення.
Касаційну скаргу може бути подано безпосередньо до Вищого адміністративного суду України протягом двадцяти днів після набрання законної сили судовим рішенням суду апеляційної інстанції, а в разі складення в повному обсязі відповідно до ст. 160 цього Кодексу - з дня складення в повному обсязі.
Головуючий суддя Усенко В.Г.
Судді: Собків Я.М.
Сорочко Є.О.