Справа: № 2-а-3606/11/2523 Головуючий у 1-й інстанції: Кухта В.О.
Суддя-доповідач: Ключкович В.Ю.
Іменем України
"16" травня 2012 р. м. Київ
Головуючий суддя Ключкович В.Ю.
Судді: Данилова М. В.
Федорова Г. Г.
розглянувши в порядку письмового провадження в м. Києві апеляційну скаргу Управління праці та соціального захисту населення Чернігівської районної державної адміністрації Чернігівської області на постанову Чернігівського районного суду Чернігівської області від 31 травня 2011 року у справі за адміністративним позовом ОСОБА_3 до Управління праці та соціального захисту населення Чернігівської районної державної адміністрації Чернігівської області про зобов'язання вчинити дії та стягнення невиплачених коштів, -
Постановою Чернігівського районного суду Чернігівської області від 31 травня2011 року позов задоволено частков. Визнано неправомірними дії відповідача щодо не нарахування та не виплати позивачу коштів, у відповідності до ст.37 Закону України «Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи»та зобов'язано провести перерахунок та виплатити позивачу допомогу у зв'язку з обмеженням споживанням продуктів харчування місцевого виробництва та особистого підсобного господарства у відповідності до ст. 37 Закону України «Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи»- в розмірі 30% від мінімальної заробітної плати, за період з 11.09.2010 року по 12.03.2011 року, з урахуванням виплачених сум.
Не погоджуючись з зазначеним судовим рішенням, відповідач подав апеляційну скаргу, в якій просить скасувати постанову суду першої інстанції як таку, що постановлена з порушенням норм матеріального і процесуального права, та прийняти нове рішення про відмову в задоволенні позову у повному обсязі.
Відповідно до п.4 ч. 8 ст.183-2 КАС України апеляційні скарги у справах, передбачених пунктами 1, 2 частини першої цієї статті, розглядаються апеляційними судами в порядку письмового провадження.
Перевіривши матеріали справи та доводи апеляційної скарги, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню, а постанова суду першої інстанції залишенню без змін з наступних підстав.
Згідно зі ст.198 ч.1 п.1 та ст.200 КАС України, суд апеляційної інстанції залишає скаргу без задоволення, а постанову суду - без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.
Судом першої інстанції встановлено, що позивач постійно проживає в АДРЕСА_1, яке віднесено до зони посиленого радіоекологічного контролю.
Відповідно до ч. 1 ст. 37 Закону України «Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи», громадянам, які проживають на територіях радіоактивного забруднення, виплачується щомісячна грошова допомога у зв'язку з обмеженням споживання продуктів харчування місцевого виробництва та особистого підсобного господарства в таких розмірах: - у зоні посиленого радіоекологічного контролю - 30 процентів від мінімальної заробітної плати.
Судом першої інстанції було встановлено, що відповідачем вказана оплата виплачувалась позивачу відповідно до вимог постанови КМ України № 836 «Про компенсаційні виплати особам, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи»в розмірі значно меншому, ніж встановлено Законом.
Постановляючи рішення суд першої інстанції правомірно прийшов до висновку, що Постанова КМ України № 836 «Про компенсаційні виплати особам, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи», суперечить вимогам ст. 37 Закону України «Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи».
Відповідно до Постанови Пленуму Верховного Суду України від 1 листопада 1996 року N 9 «Про застосування Конституції України при здійсненні правосуддя», судам необхідно виходити з того, що нормативно-правові акти будь-якого державного чи іншого органу (акти Президента України, постанови Верховної Ради України, постанови і розпорядження Кабінету Міністрів України, нормативно-правові акти Верховної Ради Автономної Республіки Крим чи рішення Ради міністрів Автономної Республіки Крим, акти органів місцевого самоврядування, накази та інструкції міністерств і відомств, накази керівників підприємств, установ та організацій тощо) підлягають оцінці на відповідність як Конституції, так і закону.
Якщо при розгляді справи буде встановлено, що нормативно-правовий акт, який підлягав застосуванню, не відповідає чи суперечить законові, суд зобов'язаний застосувати закон, який регулює ці правовідносини.
Вирішуючи питання про те, положення якого Закону підлягають застосуванню для вирішення спірних правовідносин, колегія суддів зважає на наступне.
Відповідно до ст. 75 Конституції України Верховна Рада України є єдиним органом законодавчої влади в Україні.
Конституція України не встановлює пріоритету застосування того чи іншого закону, в тому числі залежно від предмета правового регулювання. Немає також закону України, який би регулював питання подолання колізії норм законів, що мають однакову юридичну силу.
Водночас Конституційний Суд України у пункті 3 мотивувальної частини рішення від 3 жовтня 1997 року № 4-зп у справі про набуття чинності Конституцією України зазначив: «Конкретна сфера суспільних відносин не може бути водночас врегульована однопредметними нормативними правовими актами однакової сили, які за змістом суперечать один одному. Звичайною є практика, коли наступний у часі акт містить пряме застереження щодо повного або часткового скасування попереднього. Загальновизнаним є й те, що з прийняттям нового акта, якщо інше не передбачено самим цим актом, автоматично скасовується однопредметний акт, який діяв у часі раніше».
Відповідно до ч. 3 ст. 150 Конституції України рішення Конституційного Суду України є обов'язковими до виконання на території України.
Відтак, виходячи з наведених положень Конституції України та рішення Конституційного Суду України, позивач має право на перерахунок виплат, передбачених ч. 1 ст. 37 Закону України «Про статус і соціальний статус громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи».
При цьому апеляційна скарга не містить посилання на обставини, за яких рішення суду підлягає скасуванню.
Доводи, викладені заявником в апеляційній скарзі були предметом дослідження суду першої інстанції і не знайшли свого належного підтвердження в суді апеляційної інстанції
Зважаючи на вищевикладене, колегія суддів приходить до висновку, що суд першої інстанції вірно встановив фактичні обставини справи, дослідив наявні докази, дав їм належну оцінку та прийняв законне та обґрунтоване рішення у відповідності з вимогами матеріального та процесуального права, в зв'язку з чим апеляційна скарга залишається без задоволення, а постанова суду першої інстанції -без змін.
Керуючись ст.ст. 183-2, 198, 200, 205, 206 КАС України, суд, -
Апеляційну скаргу Управління праці та соціального захисту населення Чернігівської районної державної адміністрації Чернігівської області -залишити без задоволення.
Постанову Чернігівського районного суду Чернігівської області від 31 травня 2011 року -залишити без змін.
Ухвала набирає законної сили з моменту прийняття та оскарженню не підлягає.
Головуючий суддя: Ключкович В.Ю.
Судді: Федорова Г.Г.
Данилова М.В.