Справа: № 2-а-4195/11 Головуючий у 1-й інстанції: Волчко А.Я.
Суддя-доповідач: Мамчур Я.С
Іменем України
"22" травня 2012 р. м. Київ
Колегія суддів Київського апеляційного адміністративного суду у складі:
Головуючого судді: Мамчура Я.С.
суддів: Горяйнова А.М., Грибан І.О.,
розглянувши в порядку письмового провадження відповідно до ст. ст. 41, 197 КАС України в м. Києві апеляційну скаргу Управління Пенсійного фонду України у Києво-Святошинському районі Київської області на постанову Києво-Святошинського районного суду Київської області від 05 липня 2011 року у справі за адміністративним позовом ОСОБА_2 до Управління Пенсійного фонду України у Києво-Святошинському районі Київської області про визнання дій неправомірними та зобов'язання вчинити дії, -
Позивач звернувся до суду з позовом, в якому просив визнати дії неправомірними та зобов'язати відповідача:
- здійснити перерахунок та виплату державної пенсії відповідно до вимог ст.54 ЗУ «Про статус та соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи»в розмірі 6 мінімальних пенсій за віком пенсії та пенсію за шкоду, заподіяну здоров'ю відповідно до ст.50 ЗУ «Про статус та соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи»в розмірі 50% мінімальної пенсії за віком з 06 грудня 2010 року;
- здійснити перерахунок та виплату щомісячної доплати до пенсії відповідно до ст.39 ЗУ «Про статус та соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи»в розмірі однієї мінімальної заробітної плати з 06 грудня 2010 року;
- зобов'язати відповідача нарахувати та виплатити державну соціальну допомогу як дитині війни відповідно до положень ст.6 ЗУ «Про соціальний захист дітей війни» в розмірі 30% мінімальної пенсії за період з 06 грудня 2010 року.
Постановою Києво-Святошинського районного суду Київської області від 05 липня 2011 року позовні вимоги задоволено частково.
Не погоджуючись з прийнятою постановою, відповідач подав апеляційну скаргу, в якій просить скасувати дану постанову та прийняти нову про відмову в задоволенні позовних вимог посилаючись на те, що судом першої інстанції порушено норми матеріального та процесуального права.
Заслухавши суддю-доповідача, перевіривши матеріали справи, доводи апеляційної скарги, колегія суддів вважає, що апеляційну скаргу слід задовольнити частково, постанову суду в частині задоволення позовних вимог про зобов'язання відповідача здійснити нарахування та виплату позивачу коштів відповідно до ст.ст.50,54 ЗУ «Про статус та соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи» за період з 08 серпня 2010 року по 07 грудня 2010 року скасувати, дані позовні вимоги -залишити без розгляду. В іншій частині оскаржувану постанову - залишити без змін.
Відповідно до п.4 ч.1 ст.198 КАС України суд апеляційної інстанції скасовує постанову суду та залишає позовні заяву без розгляду з підстав, передбачених ст.100 КАС України.
Колегія суддів вважає за необхідне зазначити наступне.
З матеріалів справи вбачається, що позивач є інвалідом ІІІ групи, особою, що постраждала внаслідок Чорнобильської катастрофи І категорії, має статус «дитина війни»та є непрацюючим пенсіонером, який проживає в зоні посиленого радіоекологічного контролю.
Відповідно до ст.50 ЗУ «Про статус та соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи» особам, віднесеним до категорії І, зокрема інвалідам ІІІ групи, призначається щомісячна додаткова пенсія за шкоду, заподіяну здоров'ю, у розмірі 50 процентів мінімальної пенсії за віком.
Відповідно до ст.54 ЗУ «Про статус та соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи»в усіх випадках розміри пенсій для інвалідів, щодо яких встановлено зв'язок з Чорнобильською катастрофою, не можуть бути нижчими, зокрема для інвалідів ІІІ групи - 6 мінімальних пенсій за віком.
Відповідно до ст. 39 ЗУ «Про статус та соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи»громадянам, які працюють на територіях радіоактивного забруднення, провадиться доплата в таких розмірах:
- у зоні безумовного (обов'язкового) відселення - три мінімальні заробітні плати;
- у зоні гарантованого добровільного відселення - дві мінімальні заробітні плати;
- у зоні посиленого радіоекологічного контролю - одна мінімальна заробітна плата. Пенсії непрацюючим пенсіонерам, які проживають на цих територіях, і стипендії студентам, які там навчаються, підвищуються у розмірах, встановлених частиною першою цієї статті. Пенсіонерам, які працюють у зонах радіоактивного забруднення, оплата праці додатково підвищується на 25 процентів від розміру мінімальної заробітної плати.
ЗУ «Про Державний бюджет України на 2008 рік та про внесення змін до деяких законодавчих актів України» до вказаного Закону були внесені зміни, якими зменшено розміри зазначених в даних статтях виплат.
Рішенням Конституційного Суду України від 22 травня 2008 року № 10-рп/2008 року визнано таким, що не відповідають Конституції України положення ЗУ «Про Державний бюджет України на 2008 рік та про внесення змін до деяких законодавчих актів України»якими внесено зміни до ст.ст. 39,50,54 ЗУ «Про статус та соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи».
Згідно ст.6 ЗУ «Про соціальний захист дітей війни дітям війни пенсії або щомісячне довічне грошове утримання чи державна соціальна допомога, що виплачується замість пенсії, підвищуються на 30 відсотків мінімальної пенсії за віком.
Розмір мінімальної пенсії за віком визначений ст. 28 ЗУ «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування», згідно якої мінімальна пенсія за віком дорівнює прожитковому мінімуму, встановленому для осіб, що втратили працездатність. Розмір прожиткового мінімуму для осіб щорічно встановлюється ЗУ «Про державний бюджет України»на відповідний рік.
На момент звернення позивача до суду, нарахування доплати до його пенсії в розмірі 30% від мінімальної пенсії за віком, відповідно до положень ст. 6 ЗУ «Про соціальний захист дітей війни»відповідачем не здійснено, у зв'язку з чим він звернувся до суду за захистом своїх прав.
Всупереч ст. 6 ЗУ «Про соціальний захист дітей війни»позивачу щомісячне підвищення до пенсії виплачувалась відповідно до Постанови Кабінету Міністрів України від 28 травня 2008 року № 530.
З огляду на загальні засади пріоритетності законів над підзаконними актами, ЗУ «Про соціальний захист дітей війни»має вищу юридичну силу в порівняні з Постановою Кабінету Міністрів України від 28 травня 2008 року № 530. Отже, відповідач неправомірно виплачував щомісячне підвищення до пенсії в меншому розмірі, ніж це передбачено ст. 6 ЗУ «Про соціальний захист дітей війни».
Однак, відповідно до частини 2 ст. 99 КАС України встановлено, що для звернення до адміністративного суду за захистом прав, свобод та інтересів особи встановлюється шестимісячний строк, який, якщо не встановлено інше, обчислюється з дня, коли особа дізналася або повинна була дізнатися про порушення своїх прав, свобод чи інтересів.
Про порушення свого права на отримання пенсії та додаткової пенсії в розмірах встановлених ст.ст. 50,54 ЗУ «Про статус та соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи»за період з 08 серпня 2010 року по 07 грудня 2010 року, позивач мав дізнатися відповідно в серпні - грудні 2010 року. Однак з позовною заявою позивач звернулась тільки 08 червня 2010 року, тобто з пропуском строку, встановленого ст.99 КАС України.
Суд першої інстанції дійшов помилкового висновку про необхідність задоволення позовних вимог про зобов'язання здійснити нарахування та виплату позивачу виплат відповідно до ст.ст.50,54 ЗУ «Про статус та соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи»за період з 08 серпня 2010 року по 07 грудня 2010 року, чим порушив норми процесуального права.
Відповідно до ст.100 КАС України адміністративний позов, поданий після закінчення строків, установлених законом, залишається без розгляду, якщо суд за заявою особи, яка його подала, не знайде підстав для поновлення позивачу строку, про що постановляється ухвала.
Колегія суддів приходить до висновку, що задоволенню підлягають тільки позовні вимоги починаючи з 08 грудня 2010 року.
Враховуючи вищевикладене, колегія суддів вважає, що оскаржувана постанова в частині задоволенні позовних вимог зобов'язання здійснити нарахування та виплату позивачу виплат відповідно до ст.ст.50,54 ЗУ «Про статус та соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи»за період з 08 серпня 2010 року по 07 грудня 2010 року підлягає скасуванню, а дані позовні вимоги залишенню без розгляду. В іншій частині оскаржувану постанову суду слід залишити без змін.
Керуючись статтями 41, 99, 100, 197, 183-2, 198, 205, 206 КАС України, колегія суддів, -
Апеляційну скаргу Управління Пенсійного фонду України у Києво-Святошинському районі Київської області -задовольнити частково.
Постанову Києво-Святошинського районного суду Київської області від 05 липня 2011 року в частині визнання відмовити неправомірною та зобов'язання Управління Пенсійного фонду України у Києво-Святошинському районі Київської області здійснити перерахунок та виплату коштів до положень ст. ст. 50,54 ЗУ «Про статус та соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи», за період з 08 серпня 2010 року по 07 грудня 2010 року скасувати, дані позовні вимоги -залишити без розгляду.
Постанову Києво-Святошинського районного суду Київської області від 05 липня 2011 року в частині задоволення позовних вимог за період з 08 грудня 2010 року -залишити без змін.
Ухвала набирає законної сили з моменту постановлення та подальшому оскарженню не підлягає.
Головуючий суддя Мамчур Я.С
Судді: Горяйнов А.М.
Желтобрюх І.Л.