Справа: № 2-а-2624/10 Головуючий у 1-й інстанції: Зотько Т.А.
Суддя-доповідач: Бистрик Г.М.
Іменем України
"27" квітня 2012 р. м. Київ
Колегія суддів Київського апеляційного адміністративного суду у складі:
головуючого судді: Бистрик Г.М.,
суддів: Собківа Я.М., Борисюк Л.П.
розглянувши в порядку письмового провадження апеляційні скарги відповідачів Управління праці та соціального захисту населення Деснянської районної у м. Києві державної адміністрації та Київського міського центру по нарахуванню та здійсненню соціальних виплат на постанову Деснянського районного суду м. Києва від 22 грудня 2010 року у справі за адміністративним позовом ОСОБА_3 до Управління праці та соціального захисту населення Деснянської районної у м. Києві державної адміністрації, Київського міського центру по нарахуванню та здійсненню соціальних виплат про визнання дій протиправними та зобов'язання провести нарахування сум допомоги у відповідності до вимог Закону України «Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи»,-
У листопаді 2010 року позивач ОСОБА_3 звернувся в суд з адміністративним позовом до Управління праці та соціального захисту населення Деснянської районної у м. Києві державної адміністрації, Київського міського центру по нарахуванню та здійсненню соціальних виплат про визнання дій протиправними та зобов'язання провести нарахування сум допомоги у відповідності до вимог Закону України «Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи».
Постановою Деснянського районного суду м. Києва від 22 грудня 2010 року вимоги позивача задоволено.
Не погоджуючись з вищезазначеною постановою суду першої інстанції, відповідачі звернулися з апеляційними скаргами, в яких просять скасувати оскаржувану постанову та ухвалити нове рішення, яким відмовити у задоволенні вимог адміністративного позову в повному обсязі.
Перевіривши матеріали справи та доводи апеляційних скарг, колегія суддів вважає, що апеляційні скарги не підлягають задоволенню, з наступних підстав.
Згідно зі ст.ст. 198 ч. 1 п. 1, 200 КАС України, суд апеляційної інстанції залишає скаргу без задоволення, а постанову суду - без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права, не може бути скасовано правильне по суті рішення суду з одних лише формальних міркувань.
Судом першої інстанції встановлено, та підтверджується матеріалами справи, що позивач є евакуйованою із зони відчуження у 1986 році 2 категорії, що підтверджується відповідною копією посвідчення.
Відповідно до 4 ст. 48 Закону України «Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи»щорічна допомога на оздоровлення виплачується в таких розмірах: евакуйованим із зони відчуження у 1986 році, включаючи дітей, -три мінімальні заробітні плати.
Згідно до ч. 7 ст. 48 Закону України «Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи»мінімальної заробітної плати визначається на момент виплати.
Зміст Закону України «Про Державний бюджет України на 2010 рік», положеннями якого встановлювалися розміри мінімальних заробітних плат у 2010 році, свідчить про відсутність будь-яких обмежень щодо можливостей застосування розміру мінімальної заробітної плати з метою реалізації норми ст. 48 Закону України «Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи».
Позивач отримала щорічну допомогу на оздоровлення передбачену ч. 4 ст. 48 Закону України «Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи»в меншому розмірі, встановленому постановою КМ України від 12.07.2005 року № 562 «Про щорічну допомогу на оздоровлення громадянам, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи».
Враховуючи вимоги ч. 4 ст. 9 КАС України щодо пріоритетності законів над підзаконними актами, щорічна допомога на оздоровлення відповідачем неправомірно виплачувалась на підставі постанови КМ України, якою обмежені права позивача, порівняно з правами, встановленими положеннями ст. 48 Закону України «Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи», а тому застосуванню підлягають саме останні, що вірно встановлено судом першої інстанції.
Доводи апеляційних скарг не дають підстав для висновку, що судом першої інстанції при розгляді справи допущені порушення норм матеріального чи процесуального права, які передбачені ст. ст. 201 - 204 КАС України.
Оскаржуване судове рішення ухвалено з додержанням норм матеріального та процесуального права.
Керуючись ст.ст. 122, 158, 160, 183-2, 195, 197, 198, 200, 205, 206, 254 КАС України, колегія суддів,
Апеляційні скарги відповідачів Управління праці та соціального захисту населення Деснянської районної у м. Києві державної адміністрації та Київського міського центру по нарахуванню та здійсненню соціальних виплат - залишити без задоволення.
Постанову Деснянського районного суду м. Києва від 22 грудня 2010 року - залишити без змін.
Ухвала набирає законної сили з моменту постановлення та подальшому оскарженню не підлягає.
Головуючий суддя Бистрик Г.М.
Судді: Борисюк Л.П.
Собків Я.М.