Справа: № 2а-906/12/2670 Головуючий у 1-й інстанції: Кармазина О.А.
Суддя-доповідач: Мамчур Я.С
Іменем України
"22" травня 2012 р. м. Київ
Колегія суддів Київського апеляційного адміністративного суду у складі:
Головуючого судді: Мамчура Я.С.
суддів: Горяйнова А.М., Желтобрюх І.Л.
при секретарі Сидоренко Л.М.
розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Києві у відповідності до положень ст.41 КАС України без фіксування судового засідання за допомогою звукозаписувального технічного засобу апеляційну скаргу Київської регіональної митниці на постанову Окружного адміністративного суду м. Києва від 15 лютого 2012 року у справі за адміністративним позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «Др. Оеткер»до Київської регіональної митниці про визнання нечинними податкових повідомлень - рішень,
Позивач звернувся до суду з позовом, в якому просив визнати нечинними податкові повідомлення -рішення Київської регіональної митниці від 20 листопада 2011 року №542 та №543.
Постановою Окружного адміністративного суду м. Києва від 15 лютого 2012 року адміністративний позов задоволено.
Не погоджуючись з прийнятою постановою, відповідач подав апеляційну скаргу, в якій просить дану постанову скасувати та прийняти нову про відмову в задоволенні позовних вимог, посилаючись на те, що судом першої інстанції порушено норми матеріального та процесуального права.
Заслухавши суддю-доповідача, перевіривши матеріали справи, доводи апеляційної скарги, колегія суддів вважає, що апеляційну скаргу слід залишити без задоволення, а оскаржувану постанову суду - без змін.
Згідно з п. 1 ч. 1 ст. 198 та ст. 200 КАС України, суд апеляційної інстанції залишає скаргу без задоволення, а постанову суду - без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.
Задовольняючи позовні вимоги, суд першої інстанції зазначив, що відповідачем протиправно застосовані положення Податкового кодексу України до спірних правовідносин, оскільки дані норми не були чинними в період з 01 січня 2007 року по 01 листопада 2009 року. Крім того, п.п. «б»п.п. 4.2.2 ЗУ «Про податок на додану вартість»(чинного на момент виникнення спірних правовідносин) не надає права митним органам проводити камеральні перевірки за наслідками подання вантажно-митних декларацій.
Колегія суддів погоджується з висновками суду першої інстанції.
З матеріалів справи вбачається, що ТОВ «Др. Оеткер»є юридичною особою, видами діяльності якої є неспеціалізована оптова торгівля харчовими продуктами, напоями та тютюновими виробами, представництво в торгівлі продуктами харчування, напоями та тютюновими виробами та інше.
ТОВ «Др. Оеткер»є платником мита на товари, ввезені на територію України та податку на додану вартість в розумінні Митного кодексу України та податку на додану вартість (чинного на момент виникнення спірних правовідносин).
Так, Київською регіональною митницею проведено камеральну перевірку дотримання позивачем законодавства України з питань митної справи за період з 01 січня 2007 року по 01 листопада 2009 року, за результатами якої складено акту від 18 січня 2010 року №к/01/10/100000000/32553204.
Під час проведення даної перевірки відповідачем встановлено наступне.
ТОВ «Др. Оеткер»здійснювало операції по ввезенню ванільного цукру з Росії. У зв'язку з цим митним органом перевірено вантажно - митні декларації, за якими підприємством декларувався товар «ванільний цукор», товаросупровідні документи, контракт від 15 червня 2007 р. № 27-Э, інвойси, дозвільні документи.
Зокрема, відповідачем були досліджені вантажно - митні декларації від 23 квітня 2008, 05 червня 2008, 27 червня 2008, 25 липня 2008, 21 серпня 2008, 22 вересня 2008, 23 жовтня 2008, 16 січня 2009, 29 січня 2009, 21 травня 2009.
За вищевказаними вантажно - митними деклараціями за кодом УКТЗЕД 1701910000 підприємством задекларовано «Продукт «Ванільний цукор», що відповідає ароматизованому цукру з масовою часткою цукрози на суху речовину 99,8%. Виробництво ООО «Онкен», Російська Федерація»на які встановлено пільгові ставки ввізного мита.
Загалом, по зазначеним вантажно -митними деклараціями позивачем було задекларовано 8 569,9 кг. ваги нетто наведеного вище продукту, митна вартість якого склала 144 087,22 грн.
При імпорті зазначених товарів позивачем сплачено до бюджету податку на додану вартість 28 817,45 грн. Ввізне мито позивачем не сплачувалось, так як товар був задекларований як такий, що ввозиться з Російської Федерації на умовах Угоди про вільну торгівлю України з Російською Федерацією. Відповідно, відповідно позивач задекларував мито, як умовно нараховане (у графі 47 спосіб платежу «06») на суму 72 043,64 грн.
Як зазначено в акті перевірки, питання визначення країни походження регулюються міжнародними договорами України, Митним кодексом України, Правилами визначення країни походження товарів від 30 листопада 2000 р., затвердженими рішенням Ради глав урядів Співдружності незалежних Держав, іншими нормами права України.
З наведеного вбачається, що відповідачем зроблено висновок про вчинення позивачем методологічної помилки, тобто невірного декларування країни походження товару, що призвело до заниження податкового зобов'язання по сплаті ввізного мита на 72 408,71 грн. та порушення п.4.3 ЗУ «Про податок на додану вартість»(чинного на момент виникнення спірних правовідносин).
На підставі даного акту відповідачем прийнято податкові - повідомлення рішення від 16 лютого 2010 року № 27 про визначення податкового зобов'язання з ввізного мита в сумі 72 043,64 грн. та застосування штрафних (фінансових) санкцій в сумі 3 602,18 грн. та №28 про визнання зобов'язання з податку на додану вартість в сумі 14 408,72 грн. та застосування штрафних (фінансових) санкцій 720,44 грн.
Погодившись з висновками відповідача, викладеним в вищевказаному акті перевірки позивачем були сплачені зазначені в податкових повідомленнях -рішення від 16 лютого 2010 року №27 та №28 суми ввізного мита та податку на додану вартість з урахуванням (штрафних) фінансових санкцій, підтвердженням чого є платіжні доручення №138 від 24 лютого 2010 року та №137 від 24 лютого 2010 року.
Листом від 27 жовтня 2011 року №40/7-23/14116 позивачу направлено податкові повідомлення -рішення від 27 жовтня 2011 року №513 та №514. Не погоджуючись з даними податковими повідомленнями -рішеннями позивач оскаржив їх в адміністративному порядку.
Рішенням Державної митної служби України від 23 листопада 2011 року №11.1/2-15.1/15892 вказані податкові повідомлення -рішення були відкликані.
Листом від 29 листопада 2011 року №40/7-23/15966 відповідачем на адресу ТОВ «Др. Оеткер»направлені податкові повідомлення -рішення від 29 листопада 2011 року №542 про визначення суми податкового зобов'язання з ввізного мита на суму 0,00 грн. та застосовано штрафні (фінансові) санкції в розмірі 16 531,98 грн. та №543 про визначення податкового зобов'язання з податку на додану вартість в сумі 0,00 грн. та застосовано штрафні (фінансові) санкції в сумі 3 306,40 грн.
Не погоджуючись з даними податковими повідомленнями -рішеннями позивач оскаржив їх в адміністративному порядку, подана скарга залишена без задоволення, а оскаржувані податкові повідомлення -рішення без змін.
Відповідно до ч 2. ст. 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України. Відповідно до частини першої статті 58 Конституції України закони та інші нормативно-правові акти не мають зворотної дії в часі, крім випадків, коли вони пом'якшують або скасовують відповідальність особи.
Згідно з ч. 2 ст. 58 Конституції України ніхто не може відповідати за діяння, які на час їх вчинення не визнавалися законом як правопорушення.
З акту від 18 січня 2010 року №к/01/10/100000000/32553204 вбачається, що перевірка позивача з питань виконання ним вимог законодавства України з питань митної справи проводилась відповідачем за період з 01 січня 2007 року по 01 листопада 2009 року.
Відповідно до розділу XIХ Прикінцеві положення Податкового кодексу України, даний кодекс набрав чинності з 01 січня 2011 року. Отже, на час вчинення позивачем виявлених порушень положення Податкового кодексу України не були чинними, отже застосування відповідачем п.п.123.2 ст.123, п.11 підрозділу 10 Розділу ХХ, п.102.1 ст.102 Податкового кодексу України при прийнятті оскаржуваних податкових повідомлень -рішень є протиправним.
Слід також зазначити, що положення п.п. «б»п.п. 4.2.2 ЗУ «Про податок на додану вартість»(чинного на момент виникнення спірних правовідносин) не надає митним органам права проведення камеральних перевірок за наслідками подання вантажно - митних декларацій. Дані норми стосуються тільки податкових органів.
Така ж позиція викладена і в постанові Верховного Суду України від 10 жовтня 2011 року по справі (21-244а11) за позовом ТОВ «Продсервіс»до Київської регіональної митниці про скасування податкових повідомлень -рішень, яка в силу ст.244-2 КАС України є обов'язковою для застосування всіма суб'єктами владних повноважень та судами.
Враховуючи вищевикладене, колегія суддів приходить до висновку, що відповідачем у відповідності до положень ч.2 ст.71 КАС України не надано належних доказів правомірності прийняття ним оскаржуваних податкових повідомлень -рішень та судами.
Суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та прийняв рішення з дотриманням норм матеріального та процесуального права.
Доводи апеляційної скарги не спростовують висновків суду першої інстанції, а тому апеляційну скаргу потрібно залишити без задоволення, а оскаржувану постанову суду без змін.
Керуючись статтями 41, 196, 198, 200, 205, 206, 212 КАС України, колегія суддів, -
Апеляційну скаргу Київської регіональної митниці -залишити без задоволення.
Постанову Окружного адміністративного суду м. Києва від 15 лютого 2012 року -залишити без змін.
Ухвала набирає законної сили з моменту проголошення та може бути оскаржена протягом двадцяти днів з дня її складення в повному обсязі шляхом подачі касаційної скарги до Вищого адміністративного суду України.
Головуючий суддя Мамчур Я.С
Судді: Горяйнов А.М.
Желтобрюх І.Л.
Ухвалу складено в повному обсязі 25.05.12