Справа: № 2а-2518/11/1070 Головуючий у 1-й інстанції: Лапій С.М.,
Суддя-доповідач: Бабенко К.А
Іменем України
"15" травня 2012 р. м. Київ
Київський апеляційний адміністративний суд у складі колегії суддів: головуючого судді Бабенка К.А., суддів: Мельничука В.П., Федотова І.В., секретаря Калганової А.В., розглянувши у відкритому судовому засіданні адміністративну справу за апеляційною скаргою Державної податкової інспекції у Миронівському районі Київської області на Постанову Київського окружного адміністративного суду від 28 вересня 2011 року за адміністративним позовом Публічного акціонерного товариства «Миронівський завод по виготовленню круп і комбікормів»до Державної податкової інспекції у Миронівському районі Київської області про визнання протиправним та скасування податкового повідомлення-рішення,-
Постановою Київського окружного адміністративного суду від 28 вересня 2011 року адміністративний позов задоволено.
Не погоджуючись із зазначеним судовим рішенням, Відповідачем подано апеляційну скаргу, в якій він просить скасувати рішення суду першої інстанції та прийняти нове судове рішення, яким в задоволенні позовних вимог відмовити повністю.
Заслухавши суддю-доповідача, пояснення представників сторін, перевіривши доводи апеляційної скарги, колегія суддів дійшла висновку, що апеляційну скаргу слід задовольнити, Постанову суду першої інстанції -скасувати, з ухваленням нової Постанови, якою відмовити у задоволені адміністративного позову повністю, з наступних підстав.
Відповідачем проведено документальну позапланову виїзну перевірку Позивача щодо підтвердження відомостей, отриманих від особи, яка мала правові відносини з платником податків Товариством з обмеженою відповідальністю «Аквілон-Юг»за квітень 2010 року, про що складено Акт від 14 квітня 2011 року № 184/23-011/00951770.
Перевіркою встановлено порушення Позивачем вимог п. 1.7, 1.8 ст. 1, п.п. 7.2.1, 7.2.3, 7.2.6 п. 7.2, п.п. 7.4.1, 7.4.5 п. 7.4, п.п. 7.7.1 п. 7.7 ст. 7 Закону України «Про податок на додану вартість»від 03 квітня 1997 року № 168/97-ВР (далі -Закон № 168/97-ВР), а саме, Позивачем завищено податковий кредит за квітень 2010 року у сумі 1 100 647,29 грн., в зв'язку з чим, Відповідачем прийнято податкове повідомлення - рішення від 04 травня 2011 року № 0000182353, яким зменшено суму бюджетного відшкодування ( у тому числі заявленого в рахунок зменшення податкових зобов'язань наступних періодів) з податку на додану вартість на суму 1 100 647 грн.
Як вбачається з акту перевірки, Товариство з обмеженою відповідальністю «Аквілон-Юг» поставляло Позивачу соняшник та пшеницю.
Відповідно до п.п. 7.4.1 п. 7.4 ст. 7 Закону №168/97-ВР, податковий кредит звітного періоду визначається виходячи із договірної (контрактної) вартості товарів (послуг), але не вище рівня звичайних цін, у разі якщо договірна ціна на такі товари (послуги) відрізняється більше ніж на 20 відсотків від звичайної ціни на такі товари (послуги), та складається із сум податків, нарахованих (сплачених) платником податку за ставкою, встановленою пунктом 6.1 статті 6 та статтею 81 цього Закону, протягом такого звітного періоду, зокрема, у зв'язку з придбанням або виготовленням товарів (у тому числі при їх імпорті) та послуг з метою їх подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку.
Згідно із п.п. 7.4.5 п. 7.4 ст. 7 Закону №168/97-ВР, не підлягають включенню до складу податкового кредиту суми сплаченого (нарахованого) податку у зв'язку з придбанням товарів (послуг), не підтверджені податковими накладними чи митними деклараціями (іншими подібними документами згідно з підпунктом 7.2.6 цього пункту).
Відповідно до п.п. 7.2.6. п.7.2. ст.7 Закону №168/97-ВР, податкова накладна видається платником податку, який поставляє товари (послуги), на вимогу їх отримувача, та є підставою для нарахування податкового кредиту.
Тобто, платник податку має право на формування податкового кредиту у разі підтвердження придбання товарів (робіт, послуг) відповідними розрахунковими, платіжними та іншими документами, обов'язковість ведення і зберігання яких передбачено правилами ведення податкового обліку.
Згідно із п.п. 7.2.3 п. 7.2 ст. 7 Закону №168/97-ВР, на кожну повну або часткову поставку товарів (робіт, послуг) продавець складає податкову накладну, що є звітним податковим і одночасно розрахунковим документом.
Крім того, відповідно до Правил перевезень вантажів автомобільним транспортом в Україні, затверджених Наказом Міністерства транспорту України від 14.10.1997 року № 363, зареєстрованих в Міністерстві юстиції України 20.02.1998 року за № 128/2568, оформлення перевезень вантажів товарно-транспортними накладними здійснюється незалежно від умов оплати за роботу автомобіля.
Товарно-транспортна накладна єдиний для всіх учасників транспортного процесу юридичний документ, призначений для списання товарно-матеріальних цінностей, обліку на шляху їх переміщення, оприбуткування, складського, оперативного та бухгалтерського обліку, а також для розрахунків за перевезення вантажу та обліку виконаної роботи.
Товарно-транспортну накладну на перевезення вантажів автомобільним транспортом замовник (вантажовідправник) повинен виписувати в кількості не менше чотирьох примірників. Замовник (вантажовідправник) засвідчує всі примірники товарно-транспортної накладної підписом і при необхідності печаткою (штампом).
Після прийняття вантажу згідно з товарно-транспортною накладною водій (експедитор) підписує всі її примірники.
Перший примірник товарно-транспортної накладної залишається у замовника (вантажовідправника), другий передається водієм (експедитором) вантажоодержувачу, третій і четвертий примірники, засвідчені підписом вантажоодержувача (у разі потреби й печаткою або штампом), передаються перевізнику.
У випадках коли немає змоги перерахувати в товарно-транспортній накладній всі найменування вантажу, підготовленого для перевезення, до такої накладної замовник додає документ довільної форми з обов'язковим зазначенням відомостей про вантаж (графи 1-10 ТТН). У цих випадках у товарно-транспортній накладній зазначається, що до неї додається як товарний розділ документ, без якого товарно-транспортна накладна вважається недійсною і не може використовуватися для розрахунків із замовником.
Тобто, проведення будь-якої господарської операції фіксується та підтверджується документами бухгалтерської звітності.
В свою чергу, відповідно до частини другої ст. 3 Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні»від 16 липня 1999 року № 966-XIV, бухгалтерський облік є обов'язковим видом обліку, який ведеться підприємством. Фінансова, податкова, статистична та інші види звітності, що використовують грошовий вимірник, ґрунтуються на даних бухгалтерського обліку.
Отже, наявність облікового документа при здійсненні вантажних перевезень є обов'язковою, а неправильне оформлення товарно-транспортної накладної свідчить про відсутність документального підтвердження господарської операції та наявність порушення ведення бухгалтерського обліку.
Відповідно до пп. 5.3.9 п. 5.3 ст. 5 Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств», до складу валових витрат не відносяться витрати, не підтверджені відповідними розрахунковими, платіжними та іншими документами, обов'язковість ведення і зберігання яких передбачено правилами ведення податкового обліку.
Тобто, отримання і реалізація цінностей при використанні автоперевезень мають підтверджуватися відповідними обов'язковими документами, а саме: податковими та товарно-транспортними накладними, а у випадку відсутності зазначених документів вартість таких цінностей не може бути віднесено до валових витрат та податкового кредиту.
Позивачем надано товарно -транспортні накладні, копії яких наявні в матеріалах справи (т. 1 а.с. 94 -245), що не відповідають як за своїм змістом, так і за своєю формою вимогам чинного законодавства, в зв'язку з чим, бюджетне відшкодування за відсутності належних документів, що підтверджують правомірність формування сум податкового кредиту платника податку не можливе.
Згідно із п. 3 частини першої ст. 198 та ст. 202 Кодексу адміністративного судочинства України, суд апеляційної інстанції скасовує постанову суду першої інстанції та приймає нове рішення, якщо встановить порушення норм матеріального або процесуального права, що призвело до неправильного вирішення справи або питання.
В зв'язку з вищевикладеним, колегія суддів дійшла висновку, що судом першої інстанції неповно з'ясовано обставини, що мають значення для справи, тому, Постанова Київського окружного адміністративного суду від 28 вересня 2011 року підлягає скасуванню з ухваленням нової Постанови, якою у задоволені адміністративного позову відмовляється повністю.
Керуючись ст.ст. 196, 198, 202, 205, 207, 254 Кодексу адміністративного судочинства України, колегія суддів
Апеляційну скаргу Державної податкової інспекції у Миронівському районі Київської області задовольнити, Постанову Київського окружного адміністративного суду від 28 вересня 2011 року скасувати, ухвалити нову Постанову, якою відмовити у задоволені адміністративного позову повністю.
Постанова набирає законної сили з моменту проголошення та може бути оскаржена протягом двадцяти днів з дня складення її в повному обсязі безпосередньо до Вищого адміністративного суду України
Постанову складено у повному обсязі 21.05.2012 року.
Головуючий суддя Бабенко К.А
Судді: Мельничук В.П.
Федотов І.В.