Справа: № 2а-19246/11/2670 Головуючий у 1-й інстанції: Головань О.В.,
Суддя-доповідач: Бабенко К.А
Іменем України
"15" травня 2012 р. м. Київ
Київський апеляційний адміністративний суд у складі колегії суддів: головуючого судді Бабенка К.А., суддів: Мельничука В.П., Федотова І.В., секретаря Калганової А.В., розглянувши у відкритому судовому засіданні адміністративну справу за апеляційною скаргою Київського міського центру зайнятості на Постанову Окружного адміністративного суду м. Києва від 28 лютого 2012 року за адміністративним позовом Київського міського центру зайнятості до ОСОБА_2 про стягнення коштів,-
Постановою Окружного адміністративного суду м. Києва від 28 лютого 2012 року в задоволенні позовних вимог відмовлено.
Не погоджуючись із зазначеним судовим рішенням, Позивачем подано апеляційну скаргу, в якій він просить скасувати рішення суду першої інстанції та прийняти нове судове рішення, яким задовольнити його позовні вимоги в повному обсязі.
Заслухавши суддю-доповідача, пояснення представника Відповідача та Позивача, перевіривши доводи апеляційної скарги, колегія суддів дійшла висновку, що апеляційну скаргу слід залишити без задоволення, а Постанову суду першої інстанції - без змін, з наступних підстав.
Відповідачем подано до Солом'янського районного центру зайнятості в м. Києві заяву «Про надання статуту безробітного з виплатою допомоги по безробіттю»від 13 квітня 2011 року, копія якої наявна в матеріалах справи (а.с. 7).
Наказом Солом'янського районного центру зайнятості в м. Києві від 13 квітня 2011 року № НТ110413, Відповідачу призначено допомогу по безробіттю, а Наказом від 17 жовтня 2011 року № НТ111017 Відповідачу припинено виплату допомоги по безробіттю в зв'язку з його самостійним працевлаштуванням, витяги з Наказів про що наявні в матеріалах справи (а.с. 8).
Солом'янським районним центром зайнятості в м. Києві проведено перевірку Товариства з обмеженою відповідальністю «Володимир ЛТД», про що складено Акт від 21 жовтня 2011 року № 356 розслідування страхових випадків та обґрунтованості виплат матеріального забезпечення відповідно до Закону України «Про загальнообов'язкове державне соціальне страхування на випадок безробіття».
Перевіркою встановлено, що Відповідач в період з 22 квітня 2008 року по 14 квітня 2011 року в Товаристві з обмеженою відповідальністю «Володимир ЛТД»займав посаду інженера з охорони праці за сумісництвом.
На підставі вищевикладеного, Позивачем прийнято Наказ від 21 жовтня 2011 року про повернення Відповідачем незаконно отриманих коштів.
Як вбачається із Заяви Відповідача про звільнення від 31 березня 2011 року, копія якої наявна в матеріалах справи (а.с. 30), він просив звільнити його з посади інженера охорони праці за власним бажанням з 01 квітня 2011 року, в зв'язку з чим, директором з виробничих питань поставлено відповідну резолюцію.
В зв'язку з тим, що Відповідач працював за сумісництвом, відповідно до п. 1.1 Інструкції про порядок ведення трудових книжок працівників, затвердженої Наказом Міністерства праці України, Міністерства юстиції України, Міністерства соціального захисту населення України від 29 липня 1993 року № 58, зареєстрованої в Міністерстві юстиції України 17 серпня 1993 року за № 110, на осіб, які працюють за сумісництвом, трудові книжки ведуться тільки за місцем основної роботи, тобто, Відповідач не міг бути обізнаний про іншу дату звільнення ніж зазначену в заяві про звільнення. Як встановлено судом першої інстанції Відповідач на роботу з 01 квітня 2011 року не виходив.
Крім того, згідно із частиною другою ст. 47 Кодексу законів про працю, у разі звільнення працівника з ініціативи власника або уповноваженого ним органу він зобов'язаний також у день звільнення видати йому копію наказу про звільнення з роботи. В інших випадках звільнення копія наказу видається на вимогу працівника. А як встановлено судом першої інстанції копія Наказу Відповідачем не отримувалась.
Відповідно до частини першої ст. 2 Закону України «Про зайнятість населення»від 01 березня 1991 року № 803-ХІІ (далі -Закон № 803-ХІІ), безробітними визнаються працездатні громадяни працездатного віку, які через відсутність роботи не мають заробітку або інших передбачених законодавством доходів і зареєстровані у державній службі зайнятості як такі, що шукають роботу, готові та здатні приступити до підходящої роботи. Безробітними визнаються також інваліди, які не досягли пенсійного віку, не працюють та зареєстровані як такі, що шукають роботу.
Згідно із частиною першою ст. 22 Закону України «Про загальнообов'язкове державне соціальне страхування на випадок безробіття» від 02 березня 2000 року № 1533-ІІІ (далі -Закон № 1533-ІІІ), застраховані особи, визнані у встановленому порядку безробітними, які протягом 12 місяців, що передували початку безробіття, працювали на умовах повного або неповного робочого дня (тижня) не менше 26 календарних тижнів та сплачували страхові внески, мають право на допомогу по безробіттю залежно від страхового стажу.
Відповідно до абз. 1 частини другої ст. 36 Закону № 1533-ІІІ, застраховані особи, зареєстровані в установленому порядку як безробітні, зобов'язані своєчасно подавати відомості про обставини, що впливають на умови виплати їм забезпечення та надання соціальних послуг.
А згідно із абз. 1 частини третьої ст. 36 Закону № 1533-ІІІ, сума виплаченого забезпечення та вартості наданих соціальних послуг застрахованій особі внаслідок умисного невиконання нею своїх обов'язків та зловживання ними стягується з цієї особи відповідно до законодавства України з моменту виникнення обставин, що впливають на умови виплати їй забезпечення та надання соціальних послуг.
Проте, Позивачем не доведено умисне невиконання Відповідачем своїх обов'язків та зловживання ними. А відповідно до частини першої ст. 71 Кодексу адміністративного судочинства України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, вимог якої Позивачем не виконано.
Більш того, Позивачем не заперечується той факт, що Відповідач з 14.04.2011 року не працював, тому, стягнення з нього виплачених Позивачем коштів за період з 13.04.2011 року по 30.09.2011 року є протиправним.
Згідно із ст. 200 Кодексу адміністративного судочинства України, суд апеляційної інстанції залишає скаргу без задоволення, а постанову суду -без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.
В зв'язку з вищевикладеним, колегія суддів дійшла висновку, що судом першої інстанції правильно встановлені обставини справи, судове рішення ухвалено з додержанням норм матеріального та процесуального права, за таких підстав, апеляційна скарга залишається без задоволення, а Постанова суду першої інстанції -без змін.
Керуючись ст.ст. 196, 198, 200, 205, 206, 254 Кодексу адміністративного судочинства України, колегія суддів
Апеляційну скаргу Київського міського центру зайнятості залишити без задоволення, а Постанову Окружного адміністративного суду м. Києва від 28 лютого 2012 року -без змін.
Ухвала набирає законної сили з моменту проголошення та може бути оскаржена протягом двадцяти днів з дня складення її в повному обсязі безпосередньо до Вищого адміністративного суду України.
Ухвалу складено у повному обсязі 21.05.2012 року.
Головуючий суддя Бабенко К.А
Судді: Мельничук В.П.
Федотов І.В.