Справа: № 2а-3987/11/2670 Головуючий у 1-й інстанції: Скочок Т.О.
Суддя-доповідач: Літвіна Н. М.
Іменем України
"17" травня 2012 р. м. Київ
Київський апеляційний адміністративний суд у складі колегії суддів:
Головуючого судді: Літвіної Н.М.,
Суддів: Коротких А.Ю. Хрімлі О.Г.
при секретарі: Соловіцькій І.М.
розглянувши у відкритому судовому засіданні адміністративну справу за апеляційною скаргою ОСОБА_2 на постанову Окружного адміністративного суду м. Києва від 23 вересня 2011 року у справі за позовом ОСОБА_2 до Генеральної прокуратури України, Військової прокуратури Центрального регіону України, третя особа - Головне управління державного казначейства України у м. Києві про зобов»язання вчинити певні дії та стягнення моральної шкоди ,-
Постановою Окружного адміністративного суду м. Києва від 23 вересня 2011 року у задоволенні адміністративного позову ОСОБА_2 до Генеральної прокуратури України, Військової прокуратури Центрального регіону України, третя особа - Головне управління державного казначейства України у м. Києві про зобов»язання вчинити певні дії та стягнення моральної шкоди -відмовлено повністю.
Не погоджуючись з прийнятим рішенням, позивач - ОСОБА_2, звернувся з апеляційною скаргою в якій просить постанову суду першої інстанції скасувати та прийняти нову, якою позовні вимоги задовольнити в повному обсязі.
Суд, вислухавши пояснення сторін, дослідивши матеріали справи, вважає, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню з наступних підстав.
Як вбачається з матеріалів справи та вірно встановлено судом першої інстанції, позивач звернувся до суду з вимогами з приводу дотримання відповідачами вимог Закону України «Про звернення громадян»щодо розгляду звернень ОСОБА_2 від 22 вересня 2004 року, від 10 березня 2005 року, 15 травня 2005 року, 28 травня 2005 року, 31 липня 2007 року, 15 серпня 2007 року (зареєстровано Генеральною прокуратурою України від 16 серпня 2007 року), а також щодо наявності підстав зобов'язання Генерального прокурора України звернутися до суду з позовними заявами до осіб, якими надавалися йому відповіді на зазначені вище звернення а саме, І.Федюшкіна, А.Деменка, В.Григор'єва, Ю.Дибець, А.Дисак, В.Козачука та відповідно, представляти інтереси ОСОБА_2 у суді.
Крім того, позивач просив зобов'язати Генерального прокурора України звернутися до суду із позовною заявою до Міністерства Оборони України та представляти його інтереси в суді, а також з'ясувати питання щодо обґрунтованості вимог позивача про відшкодування моральної шкоди. Також просив, зобов'язати провести службове розслідування, повідомити про результати перевірки та прийняті міри впливу, зобов'язати надіслати поштою вибачення.
Відповідно до ст. 1 Закону України «Про звернення громадян»гарантовано право громадян України звернутися до органів державної влади, місцевого самоврядування, об'єднань громадян, підприємств, установ, організацій незалежно від форм власності, засобів масової інформації, посадових осіб відповідно до їх функціональних обов'язків із зауваженнями, скаргами та пропозиціями, що стосуються їх статутної діяльності, заявою або клопотанням щодо реалізації своїх соціально-економічних, політичних та особистих прав і законних інтересів та скаргою про їх порушення.
Згідно до ст. 5 Закону - звернення, оформлене без дотримання вимог, встановлених цією статтею, повертається заявникові з відповідними роз'ясненнями не пізніш як через десять днів від дня його надходження, крім випадків, передбачених частиною першою статті 7 цього Закону.
Відповідно до ст. 7 Закону України «Про звернення громадян»- звернення, оформлені належним чином і подані у встановленому порядку, підлягають обов'язковому прийняттю та розгляду.
Якщо питання, порушені в одержаному органом державної влади, місцевого самоврядування, підприємствами, установами, організаціями незалежно від форм власності, об'єднаннями громадян або посадовими особами зверненні, не входять до їх повноважень, воно в термін не більше п'яти днів пересилається ними за належністю відповідному органу чи посадовій особі, про що повідомляється громадянину, який подав звернення. У разі якщо звернення не містить даних, необхідних для прийняття обґрунтованого рішення органом чи посадовою особою, воно в той же термін повертається громадянину з відповідними роз'ясненнями.
Згідно з ч. ч. 2, 3 ст. 8 Закону - не розглядаються повторні звернення одним і тим же органом від одного і того ж громадянина з одного і того ж питання, якщо перше вирішено по суті, а також ті звернення, терміни розгляду яких передбачено статтею 17 цього Закону, та звернення осіб, визнаних судом недієздатними.
Рішення про припинення розгляду такого звернення приймає керівник органу, про що повідомляється особі, яка подала звернення.
Статтею 15 Закону встановлено, що органи державної влади, місцевого самоврядування та їх посадові особи, керівники та посадові особи підприємств, установ, організацій незалежно від форм власності, об'єднань громадян, до повноважень яких належить розгляд заяв (клопотань), зобов'язані об'єктивно і вчасно розглядати їх, перевіряти викладені в них факти, приймати рішення відповідно до чинного законодавства і забезпечувати їх виконання, повідомляти громадян про наслідки розгляду заяв (клопотань).
Згідно до ч. 1 ст. 16 Закону - скарга на дії чи рішення органу державної влади, органу місцевого самоврядування, підприємства, установи, організації, об'єднання громадян, засобів масової інформації, посадової особи подається у порядку підлеглості вищому органу або посадовій особі, що не позбавляє громадянина права звернутися до суду відповідно до чинного законодавства, а в разі відсутності такого органу або незгоди громадянина з прийнятим за скаргою рішенням - безпосередньо до суду.
Відповідно до ст. 19 Закону визначено обов'язки органів державної влади, місцевого самоврядування, підприємств, установ, організацій незалежно від форм власності, об'єднань громадян, засобів масової інформації, їх керівників та інших посадових осіб щодо розгляду заяв чи скарг.
Статтею 20 Закону встановлено, що звернення розглядаються і вирішуються у термін не більше одного місяця від дня їх надходження, а ті, які не потребують додаткового вивчення, - невідкладно, але не пізніше п'ятнадцяти днів від дня їх отримання.
Наказом Генерального прокурора України від 28 грудня 2005 року за № 9гн затверджено Інструкцію про порядок розгляду і вирішення звернень та особистого прийому в органах прокуратури України, відповідно до пункту 3.11 якої звернення громадян та юридичних осіб, які надійшли до Генеральної прокуратури України вперше і за ними не приймалися рішення прокурорами обласного рівня (первинні звернення), передаються у відділ прийому громадян, розгляду звернень та запитів народних запитів народних депутатів України для розгляду і надсилання до підпорядкованих прокуратур (відповідних відомств) для вирішення.
Відповідно до п. 4.13 (в редакції, що діяла до внесення до неї змін наказом Генеральної прокуратури України від 10 березня 2011 року №30) вищевказаної Інструкції провадження за зверненнями припиняється один раз на підставі мотивованого висновку виконавця, затвердженого прокурором району, міста, області та прирівняних до них, а в апараті Генеральної прокуратури України - заступником прокурора України.
Повідомлення про припинення провадження за скаргами заявнику надсилається один раз. Наступні звернення з питань, що раніше перевірялися, рапортом долучаються до наглядового провадження.
Як вбачається з матеріалів справи,22 вересня 2004 року позивач звернувся до Військового прокурора Північного регіону України із заявою про порушення законності заступником військового прокурора Київського гарнізону Федюшкіним І.О., посилаючись на те, що він звертався за допомогою до прокуратури з метою представництва в суді його інтересів в зв'язку з інвалідністю, однак, в наданні такої допомоги йому було відмовлено. У зв'язку з чим просив розібратися у допущенному Федюшкіним І.О. порушенні та вжити до вказаної особи заходи дисциплінарного впливу та підготувати відповідні документи до суду про відшкодування заподіяної йому моральної шкоди.
Листом № 4703 від 05 жовтня 2004 року військовим прокурором Центрального регіону А.Деменка позивача було повідомлено про те, що проведеною перевіркою фактів порушень чинного законодавства при вирішенні його попередніх звернень з боку посадових осіб військових прокуратур Київського гарнізону та Центрального регіону України не виявлено, на його попередні звернення надавалися вичерпні відповіді.
Листом Генеральної прокуратури України від 01 листопада 2004 року №10/2-20540-04 за підписом начальника відділу нагляду за додержанням законів та представництва інтересів громадян і держави в судах Головного управління нагляду за додержанням законів у Збройних Силах України та інших військових формуваннях Ю.Дибець на звернення позивача щодо порушення вимог законодавства про пенсійне забезпечення надано відповідь, якою було повідомлено, що за результатами проведеної перевірки до військового місцевого суду Київського гарнізону у його інтересах заявлено позов про перерахунок пенсії.
10 березня 2005 року позивач звернувся до Генеральної прокуратури України із заявою про порушення законності військовим прокурором Центрального регіону України А.Деменко, в якій просив розібратись стосовно протиправних, на його думку, дій Федюшкіна І.О., а також просив застосувати до А. Деменка заходи дисциплінарного впливу та підготувати відповідні документи до суду про відшкодування йому заподіяної А.Деменком моральної шкоди.
Листом №10/2/20540-04/2665 від 15 квітня 2005 року Генеральна прокуратура України за підписом начальника відділу представництва інтересів громадян та держави в судах Головного управління нагляду за додержанням законів у Збройних силах України та інших військових формуваннях В.Григор'єва, позивача було повідомлено, що перевіркою встановлено, що військовою прокуратурою Центрального регіону України не були вжиті відповідні заходи щодо представництва його інтересів у суді, як громадянина, який внаслідок своєї неспроможності через фізичний стан не може самостійно захистити порушені права. Крім того, в листі зазначалося, що за результатами такої роботи у лютому 2005 року Деменко А.Г. був позбавлений премії, інших фактів порушення цим працівником чинного законодавства при вирішенні скарг ОСОБА_2 не виявлено, тобто було вжито відповідних заходів за вказаним зверненням позивача.
15 травня 2005 року позивач звернувся до Генерального прокурора України із заявою про порушення Міністерством оборони України закону, що полягає в незаконній, на його думку, виплаті військовослужбовцям-керівникам Міністерства оборони України щомісячної надбавки за особливий характер служби.
24 травня 2005 року листом №10/2-20540-04/3452 Генеральною прокуратурою України за підписом начальника відділу представництва інтересів громадян та держави в судах полковника юстиції В.Григор'єва вищевказану заяву ОСОБА_2 було направлено за належністю для розгляду і вирішення по суті до Міністерства оборони України.
Не погодившись з вказаними діями начальника відділу представництва інтересів громадян та держави в судах Генеральної прокуратури України полковника юстиції В.Григор'єва позивач звернувся до Генерального прокурора України із заявою від 28 травня 2005 року про порушення ним закону.
Листом Генеральної прокуратури України від 03 червня 2005 року №10/2-20540-04/3640 за підписом першого заступника начальника Головного управління нагляду за додержанням законів у Збройних Силах України та інших військових формуваннях Генеральної прокуратури України В.Козачука заяву позивача від 28 травня 2005 року відповідно до ст.5 Закону України «Про звернення громадян»повернуто без розгляду і вирішення, мотивуючи тим, що у ній не викладена суть порушеного питання, прохання чи вимоги. Крім того, позивачу роз'яснено, що у його заяві містяться образливі вислови на працівників прокуратури, тому в подальшому при наявності таких висловів його звернення розглядатися не будуть.
01 серпня 2007 року Генеральною прокуратурою України було зареєстровано звернення ОСОБА_2 від 31 липня 2007 року, в якому позивачем було порушено питання щодо особистого прийому Генеральним прокурором України та проханням щодо представництва його прав.
Листом Генральної прокуратури України від 23 серпня 2007 року №19-20540-04 позивачу роз'яснено порядок особистого прийому керівництвом Генеральної прокуратури України та повідомлено, що відповідно до ст. 12 Закону України «Про прокуратуру»провадження за його скаргами щодо представництва прокуратурою інтересів ОСОБА_2 в суді в органах прокуратури припинено про що його було повідомлено листом від 05 квітня 2006 року за підписом Генерального прокурора України, тому підстав для особистого прийому його Генеральним прокурором України наразі немає.
16 серпня 2007 року Генеральною прокуратурою України було зареєстровано звернення позивача від 15 серпня 2007 року до заступника Генерального прокурора України щодо направлення його заяви від 15 травня 2005 року листом за підписом В.Григор'єва до Міністерства оборони України та просив представляти його інтересів в суді з приводу поданих ним заяв від 15 травня 2005 року та від 28 травня 2005 року. Крім того, просив підготувати відповідні документи про стягнення заподіяної йому моральної шкоди у розмірі 5 000, 00 грн. В.Григор'євим.
Старшим прокурором відділу підполковника юстиції І.Спорий начальнику відділу представництва інтересів громадян та держави в судах Головного управління військових прокуратур старшому раднику юстиції Коцурі A.B. було подано рапорт від 27 серпня 2007 року, в якому повідомлялося про надходження скарги громадянина ОСОБА_2 від 15 серпня 2007 року з приводу представництва прокуратурою його інтересів в суді щодо стягнення моральної шкоди з начальника відділу Генеральної прокуратури України.
При цьому, в рапорті зазначалося, що з аналогічними за змістом скаргами ОСОБА_2 вже звертався до органів прокуратури. За наслідками проведених перевірок заявнику надавались вичерпні відповіді.
В зв»язку з чим 05 квітня 2006 року Генеральним прокурором України прийнято рішення про припинення листування із заявником, про що позивача було повідомлено листом Генеральної прокуратури України від 05 квітня 2006 року №10/4-20540-04., а тому звернення позивача від 15 серпня 2007 року було залишено без розгляду та приєднано до наглядового провадження.
Виходячи з вищевикладеного, колегія суддів погоджується з висновком суду першої інстанції, що Генеральна прокуратура України, розглядаючи звернення позивача, діяла на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією України, Законом України «Про звернення громадян», Законом України «Про прокуратуру», а тому позовні вимоги ОСОБА_2 до Генерального прокурора України пов»язані із зобовязанням останнього провести розслідування, зверненням до суду із вказаними ним позовними заявами, надіслання йому письмових вибачень є необгрунтованими та такими, що задоволенню не підлягають.
Що стосується вимог позивача до військового прокурора Центрального регіону України пов»язаних з передачею його заяви від 22 вересня 2004 року про порушення закону заступником військового прокурора Київського гарнізону І.Федюшкіним та вимог позивача пов»язаних із зобов»язанням Генерального прокурора України прийняти матеріали проведеної перевірки з приводу вказаної заяви слід зазначити, що наглядове провадження №3/54-04 по зверненню ОСОБА_2 за строками зберігання знищено у 2010 році на підставі ст. 145 «б»Переліку документів, що утворюються в діяльності органів прокуратури України із зазначенням строків зберігання документів, затвердженого наказом Генеральної прокуратури України №59 від 25 грудня 2003 року, а з наявних матеріалів справи, а також відповіді прокуратури не вбачається порушень прав позивача щодо розгляду його звернень.
Відповідно до п. 2 ч. 1 ст. 5 Закону України «Про прокуратуру»прокуратура України становить єдину систему, на яку відповідно до Конституції України та цього Закону покладається, зокрема, така функція як представництво інтересів громадянина або держави в суді у випадках, визначених законом.
Згідно до ст. 35 Закону України «Про прокуратуру»- прокурор може вступити у справу в будь-якій стадії процесу, якщо цього вимагає захист конституційних прав громадян, інтересів держави та суспільства, і зобов'язаний своєчасно вжити передбачених законом заходів до усунення порушень закону, хоч би від кого вони виходили. Прокурор має рівні права з іншими учасниками судового засідання.
Обсяг і межі повноважень прокурора, який бере участь у судовому процесі, визначаються цим Законом та процесуальним законодавством України.
Відповідно до ст.36-1 Закону України «Про прокуратуру»- представництво прокуратурою інтересів громадянина або держави в суді полягає у здійсненні прокурорами від імені держави процесуальних та інших дій, спрямованих на захист у суді інтересів громадянина або держави у випадках, передбачених законом.
Підставою представництва у суді інтересів громадянина є його неспроможність через фізичний чи матеріальний стан, похилий вік або з інших поважних причин самостійно захистити свої порушені чи оспорювані права або реалізувати процесуальні повноваження, а інтересів держави - наявність порушень або загрози порушень економічних, політичних та інших державних інтересів внаслідок протиправних дій (бездіяльності) фізичних або юридичних осіб, що вчиняються у відносинах між ними або з державою.
Формами представництва є звернення до суду з позовами або заявами про захист прав і свобод іншої особи, невизначеного кола осіб, прав юридичних осіб, коли порушуються інтереси держави, або визнання незаконними правових актів, дій чи рішень органів і посадових осіб: участь у розгляді судами справ; внесення апеляційної, касаційної скарги на судові рішення або заяви про їх перегляд за нововиявленими обставинами, заяви про перегляд Верховним Судом України судового рішення.
Прокурор самостійно визначає підстави для представництва у судах, форму його здійснення і може здійснювати представництво в будь-якій стадії судочинства в порядку, передбаченому процесуальним законом.
Виходячи з вищевикладеного, колегія суддів погоджується з висновком суду першої інстанції, що наявність підстав визначається прокуратурою за внутрішнім переконанням відповідно до вимог закону, а, отже, відсутність згоди на представництво інтересів позивача в судах не суперечить законодавству.
А тому, вимоги позивача про зобов'язання Генеральної прокуратури України представляти інтереси позивача в суді не підлягає задоволенню, оскільки позивачем не доведено наявності обставин та підстав, які покладають на прокуратуру такі обов'язки.
Відповідно до ст. 200 КАС України - суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а постанову або ухвалу суду - без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.
Враховуючи викладене вище, колегія суддів приходить до висновку про те, що судом першої інстанції ухвалено рішення, яке відповідає вимогам матеріального та процесуального права.
Керуючись ст. ст. 160, 198, 200, 205, 206, 212, 254 КАС України суд,
Апеляційну скаргу ОСОБА_2 - залишити без задоволення, а постанову Окружного адміністративного суду м. Києва від 23 вересня 2011 року -без змін.
Ухвала набирає законної сили з моменту проголошення та може бути оскаржена протягом двадцяти днів з дня складання в повному обсязі, тобто з 24 травня 2012 року, шляхом подачі касаційної скарги безпосередньо до Вищого адміністративного суду України.
Головуючий суддя Літвіна Н. М.
Судді: Хрімлі О.Г.
Коротких А. Ю.
Повний текст ухвали виготовлений 23 травня 2012 року.