Справа: № 2-а-412/11 Головуючий у 1-й інстанції: Сенін В.Ю.
Суддя-доповідач: Собків Я.М.
Іменем України
"25" квітня 2012 р. м. Київ
Київський апеляційний адміністративний суд у складі колегії суддів:
Головуючого судді суддівСобківа Я.М., Борисюк Л.П., Ісаєнко Ю.А.
розглянувши в порядку письмового провадження апеляційну скаргу Управління Пенсійного фонду України в Голосіївському районі міста Києва на постанову Голосіївського районного суду міста Києва від 07 лютого 2011 року по справі за адміністративним позовом ОСОБА_4 до Управління Пенсійного фонду України в Голосіївському районі міста Києва про визнання неправомірними дій та зобов'язання проведення перерахунку пенсії,-
У грудні 2010 року позивач звернувся до Голосіївського районного суду міста Києва із адміністративним позовом до Управління Пенсійного фонду України в Голосіївському районі міста Києва, в якому просив:
- визнати неправомірними дії відповідача щодо відмови у проведенні перерахунку його пенсії, з урахуванням показника середньої заробітної плати (доходу) працівників в середньому на одну застраховану особу в цілому по Україні, з якої сплачено страхові внески, та яка відповідно до Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування»враховується для обчислення пенсії за 2009 рік;
- зобов'язати Управління Пенсійного фонду України в Голосіївському районі міста Києва здійснити з 12 липня 2010 року перерахунок та виплату його пенсії у відповідності до вимог ст.ст. 40, 42 Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування», із застосуванням показника середньої заробітної плати (доходу) працівників в середньому на одну застраховану особу в цілому по Україні, з якої сплачено страхові внески, та яка відповідно до Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування»враховується для обчислення пенсії за 2009 рік, в розмірі 1 650,43 грн.
Постановою Голосіївського районного суду міста Києва від 07 лютого 2011 року позовні вимоги ОСОБА_4 задоволено.
Відповідач не погоджуючись з прийнятим рішенням суду звернувся з апеляційною скаргою, в якій зазначає, що оскаржувана постанова суду не відповідає вимогам матеріального та процесуального права, а саме, судом першої інстанції неповно з'ясовано та не доведено обставини, що мають значення для справи, висновки суду першої інстанції не відповідають обставинам справи, в зв'язку з чим просить скасувати постанову Голосіївського районного суду міста Києва від 07 лютого 2011 року та прийняти нове рішення, яким у задоволенні позовних вимог відмовити.
Колегія суддів вважає за необхідне зазначити, що главою 6 Кодексу адміністративного судочинства України встановлено особливості провадження окремих категорій адміністративних справ. Зокрема, частиною першою ст.183-2 Кодексу адміністративного судочинства України, яка є імперативною нормою, встановлюється перелік адміністративних справ щодо яких обов'язково застосовується скорочене провадження. Проте, частиною другою цієї статті, передбачається можливість розгляду в скороченому провадженні за умови, що вимоги не стосуються прав, свобод, інтересів та обов'язків третіх осіб. Тобто, лише у випадку залучення до участі у справі третіх осіб адміністративна справа не може бути розглянута в скороченому провадженні.
Крім того, зазначені у частині першій ст.183-2 Кодексу адміністративного судочинства України адміністративні справи щодо яких застосовується скорочене провадження, можуть бути розглянуті не у скороченому провадженні у випадку, передбаченому частиною четвертою ст.183-2 цього Кодексу з обов'язковим постановленням відповідної ухвали.
При відкритті провадження в адміністративних справах за позовними вимогами, зазначеними у частині першій ст.183-2 Кодексу адміністративного судочинства України, суди першої інстанції мають зазначати, що саме скорочене провадження відкривається в адміністративній справі, а постанови суду першої інстанції за результатом розгляду таких справ мають містити виключно відомості, зазначені у частині шостій цієї статті.
Тому, порушення судом першої інстанції особливості провадження справи, а саме розгляд її не у скороченому провадженні, не є перешкодою для апеляційного її розгляду в порядку письмового провадження, в зв'язку з чим і оскарження постанови суду першої інстанції здійснюється в порядку, передбаченому частинами восьмою-десятою ст.183-2 Кодексу адміністративного судочинства України.
Відповідно до положень п. 2 ч. 1 ст. 197 КАС України, колегія суддів вважає за можливе дану справу в зв'язку з неприбуттям, належно повідомлених про дату, час і місце судового засідання, жодної з осіб, які беруть участь у справі, в судове засідання, розглядати в порядку письмового провадження за наявними у справі матеріалами та на основі наявних в ній доказів.
Заслухавши суддю-доповідача, перевіривши матеріали справи та доводи апеляційної скарги, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга Управління Пенсійного фонду України в Голосіївському районі міста Києва підлягає задоволенню, а рішення суду першої інстанції -скасуванню, з наступних підстав.
Відповідно до п. 4 ч. 1 ст.202 КАС України підставами для скасування постанови або ухвали суду першої інстанції та ухвалення нового рішення є порушення норм матеріального або процесуального права, що призвело до неправильного вирішення справи або питання, а так само розгляд і вирішення справи неповноважним судом; участь в ухваленні постанови судді, якому було заявлено відвід на підставі обставин, які викликали сумнів у неупередженості судді, і заяву про його відвід визнано судом апеляційної інстанції обґрунтованою; ухвалення чи підписання постанови не тим суддею, який розглянув справу.
Як вбачається з матеріалів справи та встановлено судом першої інстанції, позивач -ОСОБА_4 перебуває на обліку в Управлінні Пенсійного фонду України в Голосіївському районі міста Києва. За твердженням позивача, після досягнення ним пенсійного віку та призначення йому пенсії за віком, він продовжує працювати та здійснює відповідні відрахування до Пенсійного Фонду України.
З наявних в справі доказів вбачається, що Управлінням Пенсійного фонду України в Голосіївському районі міста Києва було здійснено розрахунок пенсії позивача з урахуванням його індивідуального коефіцієнту заробітної плати, страхового стажу та показника середньої заробітної плати за 2007 рік в розмірі 1 197,91 грн., замість показника за 2009 рік.
10 листопада 2010 року позивач звернувся до відповідача із заявою, в якій просив провести перерахунок розміру його пенсії у зв'язку зі зміною трудового стажу і заробітку згідно частини 4 статті 42 Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування», із застосуванням показника середньої заробітної плати (доходу) працівників в середньому на одну застраховану особу в цілому по Україні за 2009 рік в розмірі 1 650,43 грн., з якої сплачено страхові внески, та яка відповідно до Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування»враховується для обчислення пенсії за календарний рік, що передує року перерахування пенсії.
Однак, відповідач в своєму листі від 15.11.2010 року № 1204/12/Д-1204 відмовив позивачу у проведенні перерахунку та виплаті пенсії, із застосуванням показника середньої заробітної плати (доходу) працівників в середньому на одну застраховану особу в цілому по Україні, з якої сплачено страхові внески, та яка відповідно до Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування»враховується для обчислення пенсії за 2009 рік та обґрунтував це тим, що згідно постанови Кабінету Міністрів України від 28.05.2008 року № 530 "Про деякі питання соціального захисту окремих категорій громадян", при призначенні пенсій у 2009 році застосовується показник заробітної плати в середньому на одну особу в цілому по Україні, з якої сплачено страхові внески та яка відповідно до Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування», враховується для обчислення пенсії за 2007 рік в розмірі 1 197 грн. 91 коп.
Позивач не погоджується з даними твердженнями відповідача та посилається на порушення його конституційних прав щодо належного пенсійного забезпечення.
Даючи правову оцінку обставинам вказаної справи колегія суддів зважає на наступне.
За змістом ч. 1 ст.40 Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування», для обчислення пенсії враховується заробітна плата (дохід) за будь-які 60 календарних місяців страхового стажу підряд до 1 липня 2000 року, незалежно від перерв, та за весь період страхового стажу починаючи з 1 липня 2000 року. У разі якщо страховий стаж становить менший період, ніж передбачено абзацом першим цієї частини, враховується заробітна плата (дохід) за фактичний страховий стаж. За вибором особи, яка звернулася за пенсією, з періоду, за який враховується заробітна плата (дохід) для обчислення пенсії, виключається період до 60 календарних місяців підряд за умови, що зазначений період становить не більше ніж 10 відсотків тривалості страхового стажу.
Частиною 2 ст. 40 Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування», встановлено, що заробітна плата (дохід) для обчислення пенсії визначається з урахуванням середньої заробітної плати працівників, зайнятих у галузях економіки України, за календарний рік, що передує року звернення за призначенням пенсії.
Підпунктом «б»пп. 10 п. 35 розділу II Закону України «Про Державний бюджет України на 2008 рік та про внесення змін до деяких законодавчих актів України»від 28.12.2007 року абзац 4 ч. 2 ст. 42 Закону викладено в новій редакції, за якою: у разі якщо застрахована особа після призначення пенсії продовжувала працювати, провадиться перерахунок пенсії з урахуванням не менше ніж 24 місяці страхового стажу після призначення (попереднього перерахунку) пенсії незалежно від перерв у роботі. Перерахунок пенсії здійснюється із заробітної плати (доходу), з якої була обчислена пенсія. За бажанням пенсіонера перерахунок пенсії провадиться із заробітної плати за періоди страхового стажу, зазначені в частині першій статті 40 цього Закону, із застосуванням показника середньої заробітної плати працівників в середньому на одну застраховану особу в цілому по Україні, з якої сплачено страхові внески та яка відповідно до цього Закону враховується для обчислення пенсії, за календарний рік, що передує року перерахунку пенсії. При цьому з періоду, за який враховується заробітна плата (дохід) для перерахунку пенсії, період після призначення пенсії не підлягає виключенню згідно із абзацом третім частини першої статті 40 цього Закону.
Згідно з рішенням Конституційного Суду України від 22.05.2008 року № 10-рп/2008 положення пп. «б»пп. 10 п. 35 розділу II ЗУ «Про Державний бюджет України на 2008 рік та про внесення змін до деяких законодавчих актів України»визнано такими, що не відповідають Конституції України (є неконституційними).
За ч. 2 ст. 152 Конституції України, закони, інші правові акти або їх окремі положення, що визнані неконституційними, втрачають чинність з дня ухвалення Конституційним Судом України рішення про їх неконституційність.
Таким чином, після прийняття Конституційним Судом України вказаного рішення знову почали діяти положення статті 42 Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування»в їх первинній редакції.
Скасовані зміни надавали можливість перераховувати пенсію із заробітної плати за періоди страхового стажу, зазначені в ч. 1 ст. 40 цього Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування», із застосуванням показника середньої заробітної плати працівників в середньому на одну застраховану особу в цілому по Україні, з якої сплачено страхові внески та яка відповідно до цього Закону враховується для обчислення пенсії за календарний рік, що передує року перерахунку пенсії.
Відповідно до ч. 4 ст. 42 Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування», у разі якщо застрахована особа після призначення пенсії продовжувала працювати, проводиться перерахунок пенсії з урахуванням страхового стажу після призначення пенсії. Кожний наступний перерахунок пенсії проводиться не раніше як через два роки після попереднього перерахунку з урахуванням страхового стажу після призначення пенсії. Перерахунок пенсії здійснюється із заробітної плати (доходу), з якої була обчислена пенсія, або за періоди страхового стажу, зазначені в ч. 1 ст. 40 цього Закону.
Аналіз відновленої (діючої) норми абзацу 3 ч. 3 ст. 42 Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування» доводить, що перерахунок пенсії здійснюється із заробітної плати (доходу), з якої була обчислена пенсія, або за періоди страхового стажу, зазначені в ч. 1 ст. 40 цього Закону.
Тобто, правила ч. 1 ст. 40 Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування» при перерахунку пенсії застосовуються виключно з метою визначення періоду страхового стажу, за який може бути обчислена заробітна плата (дохід).
З урахуванням зазначеного, підстави для перерахунку пенсії позивача із застосуванням показника середньої заробітної плати (доходу) працівників в середньому на одну застраховану особу в цілому по Україні, з якої сплачено страхові внески, та яка відповідно до Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування»враховується для обчислення пенсії за 2009 рік, відсутні.
Аналогічна правова позиція викладена в постанові Вищого адміністративного суду України від 26.05.2011 року по адміністративній справі № К/9991/3960/11.
З підстав вищенаведеного, колегія суддів приходить до висновку, що апеляційну скаргу Управління Пенсійного фонду України в Голосіївському районі міста Києва слід задовольнити, а постанову Голосіївського районного суду міста Києва від 07 лютого 2011 року - скасувати та прийняти нову постанову, якою в задоволенні адміністративного позову ОСОБА_4 до Управління Пенсійного фонду України в Голосіївському районі міста Києва про визнання неправомірними дій та зобов'язання проведення перерахунку пенсії слід відмовити.
Відповідно до п. 3 ч. 1 ст. 198 КАС України за наслідками розгляду апеляційної скарги на постанову суду першої інстанції суд апеляційної інстанції має право скасувати її та прийняти нову постанову суду.
Керуючись ст.ст. 160, 195, 197, 198, 202, 205, 207, 212, 254 КАС України, суд,-
Апеляційну скаргу Управління Пенсійного фонду України в Голосіївському районі міста Києва -задовольнити.
Постанову Голосіївського районного суду міста Києва від 07 лютого 2011 року -скасувати.
Прийняти нову постанову, якою в задоволенні адміністративного позову ОСОБА_4 до Управління Пенсійного фонду України в Голосіївському районі міста Києва про визнання неправомірними дій та зобов'язання проведення перерахунку пенсії -відмовити.
Постанова набирає законної сили з моменту ухвалення та може бути оскаржена протягом двадцяти днів з моменту прийняття, шляхом подачі касаційної скарги безпосередньо до Вищого адміністративного суду України.
Головуючий суддя Собків Я.М.
Судді: Борисюк Л.П.
Ісаєнко Ю.А.