Справа: № 2-а-929/10 Головуючий у 1-й інстанції: Охрімчук І.Г.
Суддя-доповідач: Собків Я.М.
Іменем України
"25" квітня 2012 р. м. Київ
Київський апеляційний адміністративний суд у складі колегії суддів:
Головуючого судді суддівСобківа Я.М., Борисюк Л.П., Ісаєнко Ю.А.
розглянувши в порядку письмового провадження адміністративну справу за апеляційними скаргами Управління праці та соціального захисту населення Олевської районної державної адміністрації Житомирської області та Управління Пенсійного фонду України в Олевському районі Житомирської області на постанову Олевського районного суду Житомирської області від 20 жовтня 2010 року по справі за адміністративним позовом ОСОБА_4 до Управління праці та соціального захисту населення Олевської районної державної адміністрації Житомирської області та Управління Пенсійного фонду України в Олевському районі Житомирської області про визнання неправомірними дій та стягнення допомоги і доплати громадянам, які працюють на території радіоактивного забруднення,-
Позивач звернувся до Олевського районного суду Житомирської області із адміністративним позовом до Олевської районної державної адміністрації Житомирської області та Управління Пенсійного фонду України в Олевському районі Житомирської області, в якому просив визнати неправомірними дії відповідачів щодо відмови у проведенні перерахунку доплати до його пенсії за проживання на території радіоактивного забруднення в зоні посиленого радіоекологічного контролю та щомісячної грошової допомоги у зв'язку з обмеженням споживання продуктів харчування місцевого виробництва та особистого підсобного господарства у розмірах, визначених ст.ст. 37, 39 Законом України «Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи»та зобов'язати відповідачів провести перерахунок і виплату недоотриманих ним сум доплати до пенсії за проживання на території радіоактивного забруднення в зоні посиленого радіоекологічного контролю згідно ст. 39 Закону України «Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи»та щомісячної грошової допомоги у зв'язку з обмеженням споживання продуктів харчування місцевого виробництва та особистого підсобного господарства згідно абз.2 ч.1 статті 37 Закону України «Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи»за період з 01.01.2009 року по 31.12.2009 року.
Постановою Олевського районного суду Житомирської області від 20 жовтня 2010 року позовні вимоги ОСОБА_4 задоволено частково.
Відповідачі не погоджуючись з прийнятим рішенням суду, звернулися з апеляційними скаргами, в яких зазначають, що оскаржувана постанова суду не відповідає вимогам матеріального та процесуального права, а саме, судом першої інстанції неповно з'ясовано та не доведено обставини, що мають значення для справи, висновки суду першої інстанції не відповідають обставинам справи, в зв'язку з чим просять скасувати постанову суду першої інстанції та прийняти нове рішення, яким у задоволенні позовних вимог відмовити.
Відповідно до положень п. 2 ч. 1 ст. 197 КАС України, колегія суддів вважає за можливе дану справу в зв'язку з неприбуттям, належно повідомлених про дату, час і місце судового засідання, жодної з осіб, які беруть участь у справі, в судове засідання, розглядати в порядку письмового провадження за наявними у справі матеріалами та на основі наявних в ній доказів.
Заслухавши суддю-доповідача, перевіривши матеріали справи та доводи апеляційних скарг, колегія суддів вважає за необхідне апеляційні скарги Управління праці та соціального захисту населення Олевської районної державної адміністрації Житомирської області та Управління Пенсійного фонду України в Олевському районі Житомирської області задовольнити частково, а постанову суду першої інстанції -змінити, виходячи з наступного.
Згідно ч. 1 ст. 201 КАС України, підставами для зміни постанови суду першої інстанції є правильне по суті вирішення справи чи питання, але із помилковим застосуванням норм матеріального чи процесуального права.
Частково задовольняючи даний позов, суд першої інстанції виходив з того, що відповідачі протиправно не проводили нарахування та виплату позивачу доплати до його пенсії за проживання на території радіоактивного забруднення в зоні посиленого радіоекологічного контролю та щомісячної грошової допомоги у зв'язку з обмеженням споживання продуктів харчування місцевого виробництва та особистого підсобного господарства у розмірах, визначених статтями 37, 39 Закону України «Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи», починаючи з 01.08.2009 року.
Проте колегія суддів частково погоджується з даним висновком суду, з огляду на наступне.
Як вбачається з матеріалів справи та встановлено судом першої інстанції, позивач перебуває на обліку в УПСЗН Олевської РДА Житомирської області як потерпілий від Чорнобильської катастрофи категорії 1 та водночас перебуває на обліку в УПФУ в Олевському районі Житомирської області як непрацюючий пенсіонер, у зв'язку з чим отримує допомогу у зв'язку з обмеженням споживання продуктів харчування місцевого виробництва та особистого підсобного господарства та підвищення (доплату) до пенсії за проживання на території радіоактивного забруднення в зоні гарантованого добровільного відселення.
При цьому, позивач зареєстрований та постійно проживає в м. Олевськ, Житомирської області, яке відповідно до Постанови Кабінету Міністрів України № 106 від 23.07.1991 року /додаток 1/ віднесено до зони посиленого радіоекологічного контролю.
У відповідності до норм Закону України «Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи», позивач має право на вищевказані допомогу та підвищення до пенсії, які він отримував згідно постанови Кабінету Міністрів України від 26.07.1996 року № 836 «Про компенсаційні виплати особам, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи»в наступних розмірах, а саме: за ст. 37 Закону в період із січня по грудень 2008 року в сумі -1,60 грн. щомісячно; за ст. 39 Закону в розмірі 5,20 грн. щомісячно.
Вказані обставини підтверджуються наявними в справі довідками.
Даючи правову оцінку обставинам вказаної справи, колегія суддів зважає на наступне.
Відповідно до абз.3 ч.1 ст. 37 Закону України «Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи»від 28.02.1991 року № 796-ХІІ (в редакції, чинній на момент звернення позивача з позовом до суду), громадянам, які проживають в зоні гарантованого добровільного відселення, передбачена виплата щомісячної грошової допомоги у зв'язку з обмеженням продуктів харчування місцевого виробництва та особистого підсобного господарства в розмірі 30 процентів від мінімальної заробітної плати.
Згідно із абз. 4 ч.1 ст. 39 Закону України «Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи»(в редакції, що діяла до 28.12.2007 року), громадянам, які працюють на територіях радіоактивного забруднення, провадиться доплата в наступних розмірах: у зоні посиленого радіоекологічного контролю -одна мінімальна заробітна плата.
Постановою Кабінету Міністрів України від 26.07.1996 року № 836 «Про компенсаційні виплати особам, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи»всупереч Закону України «Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи», який визначив кратність одноразової компенсації в залежності від розміру мінімальної заробітної плати, встановлено конкретні розміри таких компенсацій, зокрема:
- щомісячної грошової допомоги громадянам, які проживають на територіях радіоактивного забруднення, у зв'язку з обмеженням споживання продуктів харчування місцевого виробництва і особистого підсобного господарства у зоні посиленого радіоекологічного контролю - 160 тис.( 1.60 грн.);
- для доплати громадянам, які працюють на територіях радіоактивного забруднення у зоні посиленого радіоекологічного контролю -520 тис. крб. (5,20 грн.).
Обговорюючи правомірність нарахування та виплати позивачу допомоги у зв'язку з обмеженням споживання продуктів харчування місцевого виробництва та особистого підсобного господарства та підвищення (доплати) до пенсії за проживання на території радіоактивного забруднення в зоні посиленого радіоекологічного контролю за 2009 рік, судова колегія зважає на наступне.
Підпунктом 8 пункту 28 розділу II Закону України «Про Державний бюджет України на 2008 рік та про внесення змін до деяких законодавчих актів України»було внесено зміни до абз.2 ч.1 ст. 37 Закону України «Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи», внаслідок чого зміст вказаної статті було викладено в наступній редакції, а саме: «Громадянам, які проживають на територіях радіоактивного забруднення, виплачується щомісячна грошова допомога у зв'язку з обмеженням споживання продуктів харчування місцевого виробництва та особистого підсобного господарства в порядку та розмірах, встановлених Кабінетом Міністрів України».
Вирішуючи питання про те, положення якого Закону підлягають застосуванню для вирішення спірних правовідносин, колегія суддів зазначає наступне.
Відповідно до ст. 75 Конституції України Верховна Рада України є єдиним органом законодавчої влади в Україні.
Конституція України не встановлює пріоритету застосування того чи іншого закону, в тому числі залежно від предмета правового регулювання. Немає також Закону України, який би регулював питання подолання колізії норм законів, що мають однакову юридичну силу.
Водночас Конституційний Суд України у пункті 3 мотивувальної частини рішення від 3 жовтня 1997 року № 4-зп у справі про набуття чинності Конституцією України зазначив: «Конкретна сфера суспільних відносин не може бути водночас врегульована однопредметними нормативними правовими актами однакової сили, які за змістом суперечать один одному. Звичайною є практика, коли наступний у часі акт містить пряме застереження щодо повного або часткового скасування попереднього. Загальновизнаним є й те, що з прийняттям нового акта, якщо інше не передбачено самим цим актом, автоматично скасовується однопредметний акт, який діяв у часі раніше».
Відповідно до ч. 3 ст. 150 Конституції України рішення Конституційного Суду України є обов'язковими до виконання на території України.
Тому, виходячи з наведених положень Конституції України та рішення Конституційного Суду України, а також враховуючи, що вищезазначеним Законом України «Про Державний бюджет України на 2008 рік та про внесення змін до деяких законодавчих актів України»фактично було змінено положення окремих статей Закону України «Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи», який діяв у часі раніше, пріоритетними в даному випадку є положення статей Закону України «Про Державний бюджет України на 2008 рік та про внесення змін до деяких законодавчих актів України».
Разом з тим, судовою колегією приймається до уваги те, що рішенням Конституційного Суду України від 22.05.2008 року № 10-рп/2008 визнано такими, що не відповідають Конституції України (є неконституційними), положення статті 67 розділу I, пунктів 2-4, 6-8, 10-18, підпункту 7 пункту 19, пунктів 20-22, 24-34, підпунктів 1-6, 8-12 пункту 35, пунктів 36-100 розділу II «Внесення змін до деяких законодавчих актів України»та пункту 3 розділу III «Прикінцеві положення»Закону України «Про Державний бюджет України на 2008 рік та про внесення змін до деяких законодавчих актів України».
Визнані неконституційними положення Закону України «Про Державний бюджет України на 2008 рік та про внесення змін до деяких законодавчих актів України»втратили чинність 22 травня 2008 року, тобто з дня ухвалення Конституційним Судом України рішення № 10-рп/2008.
У такому разі право на перерахунок щомісячної грошової допомоги у зв'язку з обмеженням споживання продуктів харчування місцевого виробництва та особистого підсобного господарства та щомісячної доплати до його пенсії за проживання на території радіоактивного забруднення в зоні посиленого радіоекологічного контролю у позивача виникло саме з 22.05.2008 року, тобто з моменту набрання чинності рішенням КСУ від 22.05.2008 року № 10-рп/2008.
Відповідно до ч. 1 ст. 99 КАС України, адміністративний позов може бути подано в межах строку звернення до адміністративного суду, встановленого цим Кодексом або іншими законами.
Відповідно до ч. 2 ст. 99 КАС України, для звернення до адміністративного суду за захистом прав, свобод та інтересів особи встановлюється шестимісячний строк, який, якщо не встановлено інше, обчислюється з дня, коли особа дізналася або повинна була дізнатися про порушення своїх прав, свобод чи інтересів.
Однак, на момент звернення позивача до суду до зазначених правовідносин застосовувались норми статті 257 ЦПК України, яка встановлювала трирічний строк звернення до суду з вимогою про захист порушеного цивільного права або інтересу.
Рішенням Конституційного суду України від 09 вересня 2010 року №19-рп/2010 визнано таким, що не відповідають Конституції України норми Закону України «Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо підвідомчості справ, пов'язаних із соціальними виплатами»від 18.02.2010 №1691-IV та Цивільного процесуального кодексу України, якими справи, пов'язані із соціальними виплатами, що підлягають розгляду адміністративними судами, було передано місцевим загальним судам для розгляду в порядку адміністративного судочинства.
Отже, з 09.09.2010 всі справи, пов'язані із соціальними виплатами, розглядаються місцевими загальними судами в порядку КАС України.
Таким чином, частково задовольняючи даний позов суд першої інстанції дійшов правильних висновків, оскільки позивачем було реалізовано своє право на судовий захист в межах строків, визначених діючим на момент його звернення до суду, законодавством, проте не вірно визначив початкову дату, з якої необхідно провести перерахунок і виплату допомоги у зв'язку з обмеженням споживання продуктів харчування місцевого виробництва та особистого підсобного господарства та підвищення (доплати) до пенсії за проживання на території радіоактивного забруднення в зоні посиленого радіоекологічного контролю за 2009 рік.
З огляду на те, що позивач звернувся до суду з вказаним позовом 02.02.2010, позовні вимоги підлягають до задоволення в межах трирічного строку, тобто за період з 02 серпня 2009 року по 31.12.2009 року (в межах заявлених позивачем вимог).
Згідно зі ст. 159 КАС України, судове рішення повинно бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права при дотриманні норм процесуального права.
Відповідно до п.2 ч.1 ст.198 КАС України, за наслідками розгляду апеляційної скарги на постанову суду першої інстанції суд апеляційної інстанції має право змінити постанову суду.
Керуючись ст. ст. 195, 197, 198, 201, 205, 207, 212, 254 КАС України, суд, -
Апеляційні скарги Управління праці та соціального захисту населення Олевської районної державної адміністрації Житомирської області та Управління Пенсійного фонду України в Олевському районі Житомирської області -задовольнити частково.
Постанову Олевського районного суду Житомирської області від 20 жовтня 2010 року -змінити, виклавши абзаци 3 та 4 резолютивної частини постанови в наступній редакції:
Зобов'язати Управління праці та соціального захисту населення Олевської районної державної адміністрації Житомирської області провести перерахунок та виплату ОСОБА_4 допомогу як особі, яка проживає на території радіоактивного забруднення відповідно до статті 37 Закону України «Про статут і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи», встановивши її на рівні 30% мінімальної заробітної плати визначених законодавством щомісячно, за період з 02 серпня 2009 року по 31.12.2009 року.
Зобов'язати Управління Пенсійного фонду України в Олевському районі Житомирської області провести перерахунок та виплату ОСОБА_4 доплати до пенсії як особі, яка проживає на території радіоактивного забруднення відповідно до статті 39 Закону України «Про статут і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи», встановивши її на рівні однієї мінімальної заробітної плати визначених законодавством щомісячно, за період з 02 серпня 2009 року по 31.12.2009 року.
В іншій частині постанову Олевського районного суду Житомирської області від 20 жовтня 2010 року - залишити без змін.
Постанова апеляційної інстанції за наслідками її перегляду, набирає законної сили через п'ять днів після направлення її копії особам, які беруть участь у справі та може бути оскаржена безпосередньо до Вищого адміністративного суду України протягом двадцяти днів після набрання законної сили судовим рішенням суду апеляційної інстанції.
Головуючий суддя Собків Я.М.
Судді: Борисюк Л.П.
Ісаєнко Ю.А.