Справа: № 2-а-1952/11 Головуючий у 1-й інстанції: Пархоменко О.В.
Суддя-доповідач: Собків Я.М.
Іменем України
"25" квітня 2012 р. м. Київ
Колегія суддів Київського апеляційного адміністративного суду у складі:
головуючого -судді Собківа Я.М.,
суддів: Борисюк Л.П., Ісаєнко Ю.А.
розглянувши в порядку письмового провадження апеляційну скаргу відповідача Управління Пенсійного фонду України в м. Ірпені Київської області на Постанову Ірпінського міського суду Київської області від 11.03.2011 року у справі за адміністративним позовом ОСОБА_3 до Управління Пенсійного фонду України в м. Ірпені Київської області про визнання дій неправомірними та зобов'язання провести перерахунок розміру призначеної пенсії, -
У лютому 2011 року позивач звернувся до Ірпінського міського суду Київської області з адміністративним позовом до Управління Пенсійного фонду України в м. Ірпені Київської області, в якому просив визнати неправомірними дії відповідача та зобов'язати останнього здійснити перерахунок і виплати щомісячної доплати до пенсії за проживання на території радіоактивного забруднення та додаткової пенсії за шкоду, заподіяну здоров'ю відповідно до ст.ст. 39,51 Закону України «Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи», а також щомісячного підвищення до пенсії як дитині війни згідно ст. 6 Закону України «Про соціальний захист дітей війни», починаючи з 31.07.2010 року.
Ухвалою Ірпінського міського суду Київської області від 23.02.2011 року даний позов в частині вимог про визнання неправомірними дій та зобов'язання проведення нарахування та виплати щомісячної доплати до пенсії за проживання на території радіоактивного забруднення в зоні посиленого радіоекологічного контролю та додаткової пенсії за шкоду, заподіяну здоров'ю відповідно до ст.ст. 39,51 Закону України «Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи», а також щомісячного підвищення до пенсії як дитині війни згідно ст. 6 Закону України «Про соціальний захист дітей війни»за період до 22.08.2010 року залишено без розгляду, як такий, що був поданий позивачем після закінчення встановленого законом шестимісячного строку звернення до суду за захистом порушених прав, свобод та інтересів.
Згідно із ст. 195 КАС України, суд апеляційної інстанції переглядає судові рішення суду першої інстанції в межах доводів апеляційної скарги.
Враховуючи те, що апелянтом не заявлялася вимога щодо апеляційного перегляду ухвали Ірпінського міського суду Київської області від 23.02.2011 року, якою частково було залишено без розгляду даний позов, колегія суддів вважає за необхідне розглядати дану справу в межах поданої відповідачем апеляційної скарги.
Постановою Ірпінського міського суду Київської області від 11.03.2011 року зазначений адміністративний позов задоволено частково.
Визнано дії відповідача щодо відмови зробити перерахунок додаткової пенсії за шкоду, заподіяну здоров'ю та підвищення до пенсії непрацюючим пенсіонерам, які проживають у зоні посиленого радіоекологічного контролю, відповідно до ст. ст. 39, 51 Закону України «Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи»та відповідно до ст. 6 Закону України «Про соціальний захист дітей війни» неправомірними та зобов'язано відповідача здійснити перерахунок додаткової пенсії, за шкоду, заподіяну здоров'ю, у розмірі 15% мінімальної пенсії за віком та підвищення до пенсії непрацюючим пенсіонерам, які проживають у зоні посиленого радіоекологічного контролю, в розмірі однієї мінімальної заробітної плати, відповідно до ст. ст. 39, 51 Закону України «Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи»та відповідно до ст. 6 Закону України «Про соціальний захист дітей війни» починаючи з 22.08.2010 року, з урахуванням виплачених коштів.
Не погоджуючись з вищезазначеною постановою суду першої інстанції, відповідач подав апеляційну скаргу, в якій просить скасувати незаконну, на його думку, постанову суду першої інстанції та ухвалити нову постанову, якою в задоволенні адміністративного позову відмовити повністю. Свої вимоги апелянт аргументує посиланням на незаконність, необґрунтованість та необ'єктивність рішення суду першої інстанції, неповне з'ясування всіх обставин, що мають значення для вирішення справи, порушення судом першої інстанції норм матеріального та процесуального права, що є підставою для скасування судового рішення.
Заслухавши суддю-доповідача, перевіривши доводи апеляційної скарги наявними у справі доказами, вивчивши заперечення на апеляційну скаргу, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга Управління Пенсійного фонду України в м. Ірпені Київської області не підлягає задоволенню з наступних підстав.
Аналізуючи вимоги позивача про зобов'язання відповідача провести перерахунок та виплату додаткової пенсії за шкоду, заподіяну здоров'ю та підвищення до пенсії непрацюючому пенсіонеру, який постійно проживає на території радіоактивного забруднення в зоні посиленого радіоекологічного контролю, колегія суддів зважає на наступне.
З матеріалів справи вбачається, що позивач перебуває на обліку в Управлінні Пенсійного фонду України в м. Ірпені Київської області як непрацюючий пенсіонер та постійно проживає в м. Ірпені Київської області, що підтверджується відміткою у його паспорті.
Згідно з Постановою КМ України № 106 від 23.07.1991 року м. Ірпінь, Київської області віднесено до зони посиленого радіоекологічного контролю.
Відповідно до ч. 1 ст. 39 Закону України «Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи», громадянам, які працюють на територіях радіоактивного забруднення, провадиться оплата в таких розмірах: - у зоні посиленого радіоекологічного контролю -одна мінімальна заробітна плата.
Пенсії непрацюючим пенсіонерам, які проживають на територіях радіоактивного забруднення, підвищуються у розмірах, встановлених ч. 1 ст. 39 вищезазначеного Закону (ч. 2 ст. 39 Закону України «Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи»).
Судом першої інстанції було встановлено, що відповідачем виплачувалась позивачу доплата до пенсії за проживання на території радіоактивного забруднення в зоні посиленого радіоекологічного контролю згідно постанови КМ України № 836 «Про компенсаційні виплати особам, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи»в розмірі 5,20 грн. щомісячно.
Позивач вважає, що він отримує доплату значно нищу, ніж це передбачено ч. 2 ст. 39 Закону України «Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи», у зв'язку з чим звернувся до суду за захистом своїх порушених прав та законних інтересів.
Отже, суд першої інстанції правомірно прийшов до висновку про необхідність задоволення позовних вимог в цій частині, і апеляційна інстанція погоджується з такими висновками суду першої інстанції.
Відповідно до ч. 2 ст. 19 КАС України органи державної влади, органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачений Конституцією України за Законами України.
Кабінет Міністрів України у своїй діяльності керується Конституцією та Законами України (ст. 113 Конституції України).
Постановляючи оскаржуване рішення суд першої інстанції правомірно прийшов до висновку, що Постанова КМ України № 836 «Про компенсаційні виплати особам, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи»суперечить вимогам ст. 39 Закону України «Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи».
Якщо при розгляді справи буде встановлено, що нормативно-правовий акт, який підлягав застосуванню, не відповідає чи суперечить законові, суд зобов'язаний застосувати закон, який регулює ці правовідносини.
Зупинення дії положень законів, якими визначено права і свободи громадян, їх зміст та обсяг, є обмеженням прав і свобод і може мати місце лише у випадках, передбачених Основним Законом України (лише в умовах воєнного або надзвичайного стану на певний строк).
Окрім того, встановлений ч. 2 ст. 95 Конституції України, ч. 2 ст. 38 Бюджетного Кодексу перелік правовідносин, які регулюються Законом про Державний бюджет України, є вичерпним, а тому цей закон не може скасовувати чи змінювати обсяг прав і обов'язків, пільг, компенсацій і гарантій, передбачених іншими законами України, зокрема Законом України «Про статус і соціальний статус громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи»та не може будь-яким чином змінювати визначене іншими законами України правове регулювання суспільних відносин.
Що стосується вимог позивача про зобов'язання здійснити перерахунок додаткової пенсії за шкоду, заподіяну здоров'ю, відповідно до ст. 51 Закону України «Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи», колегія суддів вважає за необхідне зазначити наступне.
Відповідно до ст. 51 Закону України «Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи»особам, віднесеним до 4 категорії, додаткова пенсія за шкоду, заподіяну здоров'ю, призначається у розмірі 15 процентів мінімальної пенсії за віком.
Як вбачається з матеріалів справи, відповідач при визначенні розміру додаткової пенсії керувався Постановою Кабінету Міністрів України від 28.05.2008 року № 530, тобто в розмірі 5% прожиткового мінімуму, встановленого законом для осіб, які втратили працездатність.
Однак, колегія суддів не погоджується з цим та вважає, що при визначенні розміру пенсії застосуванню підлягають норми Закону України «Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи», а не Постанови Кабінету Міністрів України.
Відповідно до ст. 51 Закону України «Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи», під час визначення розміру пенсії за основу її нарахування береться мінімальна пенсія за віком.
Що стосується вимог позивача про зобов'язання проведення перерахунку та виплати недоплаченого щомісячного державного 30-відсоткового підвищення до пенсії як дитині війни, колегія суддів зважає на наступне.
Як вбачається з матеріалів справи, позивач є особою, що належить до соціальної категорії громадян «діти війни»в розумінні ст.1 ЗУ «Про соціальний захист дітей війни», а відтак, на неї повністю розповсюджуються всі пільги та соціальні гарантії, передбачені зазначеним вище Законом України.
Згідно ст.6 Закону України «Про соціальний захист дітей війни», особам, що належать до соціальної категорії громадян «діти війни»відповідач повинен був нараховувати та виплачувати щомісячне підвищення до пенсії в розмірі 30% мінімальної пенсії за віком.
Розмір мінімальної пенсії за віком визначений ст. 28 ЗУ «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування»від 09.07.2003 року № 1058, згідно якої мінімальна пенсія за віком дорівнює прожитковому мінімуму, встановленому для осіб, що втратили працездатність.
Розмір прожиткового мінімуму для осіб щорічно встановлюється ЗУ «Про державний бюджет України»на відповідний рік.
ЗУ «Про державний бюджет України на 2010 рік»збільшено розмір прожиткового мінімуму для осіб, які втратили працездатність. Відповідно зріс і розмір мінімальної пенсії. Мінімальна пенсія у 2010 році становила: з 01.01.2010 року -695,00 грн., з 01.04.2010 року -706,00 грн., з 01.07.2010 року -709,00 грн.
На момент звернення позивача з позовом до суду, нарахування доплати до його пенсії в розмірі 30% від мінімальної пенсії за віком відповідачем здійснено не було, у зв'язку з чим він звернувся до суду за захистом своїх порушених прав та законних інтересів.
Всупереч ст. 6 ЗУ «Про соціальний захист дітей війни»позивачу щомісячне підвищення до пенсії виплачувалась відповідно до Постанови Кабінету Міністрів України від 28.05.2008 року № 530.
З огляду на загальні засади пріоритетності законів над підзаконними актами, ЗУ «Про соціальний захист дітей війни»має вищу юридичну силу в порівняні з Постановою Кабінету Міністрів України від 28.05.2008 року № 530.
Отже, висновки суду першої інстанції колегія суддів знаходить правильними та такими, що не спростовуються доводами апелянта.
За таких обставин суд апеляційної інстанції приходить до висновку, що доводи викладені в апеляційній скарзі відповідача, не знайшли свого підтвердження, Постанова суду першої інстанції прийнята з дотриманням норм матеріального та процесуального права, а тому апеляційна скарга відповідача -не підлягає задоволенню.
Відповідно до ст. 200 КАС України, суд апеляційної інстанції залишає скаргу без задоволення, а постанову суду -без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.
Як вбачається із матеріалів справи, адміністративний позов позивача розглянутий судом першої інстанції відповідно до статті 1832 КАС України в порядку скороченого провадження. Відповідно до частини 10 статті 1832 КАС України ухвала суду апеляційної інстанції по такій справі є остаточною і оскарженню не підлягає.
Керуючись, ст.ст. 2, 41, 160, 1832, 196, 197, 198, 200, 205, 206 КАС України, суд, -
Апеляційну скаргу Управління Пенсійного фонду України в м. Ірпені Київської області -залишити без задоволення.
Постанову Ірпінського міського суду Київської області від 11.03.2011 року - залишити без змін.
Ухвала набирає законної сили з моменту проголошення та оскарженню не підлягає.
Головуючий суддя Собків Я.М.
Судді: Борисюк Л.П.
Ісаєнко Ю.А.