Справа: № 2-а-142/11 Головуючий у 1-й інстанції: Виниченко Л.М.
Суддя-доповідач: Собків Я.М.
Іменем України
"25" квітня 2012 р. м. Київ
Київський апеляційний адміністративний суд у складі колегії суддів:
головуючого -судді Собківа Я.М.,
суддів Борисюк Л.П., Ісаєнко Ю.А.,
розглянувши в порядку письмового провадження апеляційну скаргу Київського міського центру по нарахуванню та здійсненню соціальних виплат на постанову Дніпровського районного суду міста Києва від 10 січня 2011 року по справі за адміністративним позовом ОСОБА_2 до Київського міського центру по нарахуванню та здійсненню соціальних виплат про виплату щорічної разової грошової допомоги, як учаснику бойових дій,-
У грудні 2010 року позивач звернувся у суд з позовом про зобов'язання нарахувати та виплатити одноразову грошову допомогу до 5 травня в розмірі, передбаченому ст. 12 Закону України «Про статус ветеранів війни, гарантії їх соціального захисту»за 2010 рік.
Постановою Дніпровського районнного суду м. Києва від 10.01.2011 року позов задоволено: зобов'язано відповідача здійснити позивачу перерахунок та виплату щорічної разової грошової допомоги до 5 травня 2010 року в розмірі п'яти мінімальних пенсій за віком з урахуванням проведених виплат.
Не погоджуючись з судовим рішенням, відповідач подав апеляційну скаргу, в якій просить скасувати постанову суду першої інстанції в частині задоволених позовних вимог та прийняти нове рішення про відмову у задоволенні позову у повному обсязі.
Крім цього, апелянт просить поновити процесуальний строк на апеляційне оскарження вищевказаного судового рішення як такий, що був пропущений ним з поважних причин.
Відповідно до ч. 2 ст. 186 КАС України, апеляційна скарга на постанову суду першої інстанції подається протягом десяти днів з дня її проголошення. У разі застосування судом частини третьої статті 160 цього Кодексу, а також прийняття постанови у письмовому провадженні апеляційна скарга подається протягом десяти днів з дня отримання копії постанови.
Враховуючи те, що копія оскаржуваного судового рішення апелянтом була отримана несвоєчасно, про що ним було зазначено в поданій ним заяві, колегія суддів приходить до висновку, що строк на апеляційне оскарження постанови Дніпровського районного суду м. Києва від 10.01.2011 року апелянтом пропущено не було, а тому відсутні правові підстави окремо вирішувати питання щодо його поновлення.
Заслухавши суддю-доповідача, дослідивши матеріали справи та доводи скарги, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга підлягає залишенню без задоволення, а постанова суду -без змін, з насупних підстав.
Судом першої інстанції встановлено, що вимога позивача провести перерахунок разової грошової виплати до 5 травня підлягає задоволенню, оскільки відповідачем порушено його право на отримання належної виплати у розмірі, передбаченому Законом України «Про статус ветеранів війни, гарантії їх соціального захисту». Також судом встановлено, що позивачу разова виплата до 5 травня має розраховуватися відповідно до мінімальної пенсії за віком.
З такими висновками суду не можна не погодитися.
Колегією суддів установлено, що позивач є ветераном війни - учасником бойових дій та має право на отримання щорічної разової грошової допомоги до 5 травня відповідно до Закону України «Про статус ветеранів війни, гарантії їх соціального захисту».
Відповідно до ст. 12 Закону України «Про статус ветеранів війни, гарантії їх соціального захисту»розмір щорічної разової грошової допомоги до 5 травня для ветеранів війни - учасників бойових дій становить 5 мінімальних пенсій за віком.
Проте, зазначена виплата у 2010 році здійснена відповідачем у розмірі визначеному постановою Кабінету Міністрів України від 07.04.2010 року № 299 «Про розміри разової грошової допомоги, що виплачується у 2010 році відповідно до законів України «Про статус ветеранів війни, гарантії їх соціального захисту»та «Про жертви нацистських переслідувань».
Аналізуючи правомірність висновків суду першої інстанції, колегія суддів зважає на таке.
Відповідно до частини другої статті 19 Конституції України, органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.
Згідно з положеннями частини четвертої статті 9 КАС України, у разі невідповідності нормативно-правового акта Конституції України, закону України, міжнародному договору, згода на обов'язковість якого надана Верховною Радою України, або іншому правовому акту, суд застосовує правовий акт, який має вищу юридичну силу.
Отже, за конституційними нормами, виходячи з пріоритетності законів над підзаконними актами, при визначенні розміру разової грошової допомоги до 5 травня позивачеві застосуванню підлягає частина четверта статті 12 Закону України «Про статус ветеранів війни, гарантії їх соціального захисту», а не постанова Кабінету Міністрів України, якою істотно звужується обсяг встановлених законом прав.
Зі змісту ст. 12 Закону України Про статус ветеранів війни, гарантії їх соціального захисту»випливає, що під час визначення розміру разової грошової виплати до 5 травня, за основу її нарахування береться мінімальна пенсія за віком.
За чинним законодавством розмір мінімальної пенсії за віком визначається лише за правилами, передбаченими частиною першою статті 28 Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування», іншого нормативно-правового акта, який би визначав цей розмір або встановлював інший розмір, немає.
Судовою колегією не приймаються до уваги положення частини третьої статті 28 Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування», з якої випливає, що мінімальний розмір пенсії за віком, встановлений абзацом першим частини першої цієї статті, застосовується виключно для визначення розмірів пенсій, призначених згідно з цим законом, оскільки наявність такої норми за відсутності іншого мінімального розміру пенсії за віком не є підставою для відмови в реалізації позивачем конституційної гарантії та права на отримання разової грошової допомоги до 5 травня як ветерану війни - учаснику бойових дій, виходячи з розміру мінімальної пенсії за віком, як це встановлено ст. 12 Закону України «Про статус ветеранів війни, гарантії їх соціального захисту».
За наведених обставин, орган державної влади, до компетенції якого віднесено здійснення виплат громадянам в порядку, передбаченому Законом України «Про статус ветеранів війни, гарантії їх соціального захисту», зобов'язаний проводити зазначені виплати у спосіб та в розмірах, що встановлені законодавством, чинним на момент їх здійснення.
Отже, колегія суддів дійшла висновку, що право позивача на отримання належних йому виплат, розрахованих відповідно до мінімальної пенсії за віком, було порушено.
Згідно зі ст.ст. 198 ч. 1 п. 1, 200 КАС України, суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а постанову суду -без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.
З огляду на викладене, постанова місцевого суду підлягає залишенню без змін.
Керуючись ст.ст. 160, 183-2, 195, 197, 198, 200, 205, 206, КАС України, суд,
Апеляційну скаргу Київського міського центру по нарахуванню та здійсненню соціальних виплат - залишити без задоволення.
Постанову Дніпровського районнного суду м. Києва від 10.01.2011 року - залишити без змін.
Ухвала набирає законної сили з моменту постановлення та оскарженню не підлягає.
Головуючий суддя Собків Я.М.
Судді: Борисюк Л.П.
Ісаєнко Ю.А.