Справа: № 2а-1958/11 Головуючий у 1-й інстанції: Кондратенко О.О.
Суддя-доповідач: Шелест С.Б.
Іменем України
"16" травня 2012 р. м. Київ
Київський апеляційний адміністративний суд у складі колегії суддів:
Головуюча суддя : Шелест С.Б.
Судді: Романчук О.М., Пилипенко О.Є.
розглянувши в порядку письмового провадження апеляційні скарги Управління Пенсійного фонду України в Шевченківському районі м. Києва, Управління праці та соціального захисту населення Шевченківської районної в м. Києві державної адміністрації на постанову Шевченківського районного суду м. Києва від 04.08.11р. у справі №2а-1958/2011 за позовом ОСОБА_2 до Управління Пенсійного фонду України в Шевченківському районі м. Києва, Управління праці та соціального захисту населення Шевченківської районної в м. Києві державної адміністрації, Київського міського центру по нарахуванню та здійсненню соціальних виплат про визнання дій неправомірними та зобов'язання здійснити перерахунок пенсії, додаткової пенсії та щорічної допомоги на оздоровлення
Позивач звернувся до суду з позовом про визнання дій відповідачів неправомірними та зобов'язання відповідача провести перерахунок та виплату додаткової пенсії і пенсії у відповідності до ст.ст. 50, 54 Закону України «Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи»з моменту виходу на пенсію за період з 04.06.07р. по момент винесення рішення по справі та здійснення відповідних виплат у майбутньому починаючи з 01.03.11р. та провести перерахунок щорічної допомоги на оздоровлення в розмірі 5 мінімальних заробітних виплат відповідно до ст. 48 Закону України «Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи».
Ухвалою Шевченківського районного суду м. Києва від 04.08.11р. позовні вимоги в частині нарахування та виплати позивачу пенсії та додаткової пенсії відповідно до ст.ст., 50, 54 Закону України «Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи»за період з 04.06.07р. по 23.09.10р., та щорічної допомоги на оздоровлення відповідно до ст. 48 Закону України «Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи»за період з 2007р. по 2009р. залишено без розгляду.
Постановою Шевченківського районного суду м. Києва від 04.08.11р. позов задоволено частково: визнано неправомірними дії відповідачів та зобов'язано здійснити перерахунок пенсії та виплатити позивачу основної пенсії в розмірі восьми мінімальних пенсій за віком відповідно до ст. 54 Закону України «Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи»з 24.09.10р. по 22.07.11р. та додаткової пенсії у розмірі 75 % мінімальної пенсії за віком, передбачені статтями 50 Закону України «Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи»та щорічної допомоги на оздоровлення за 2010 рік в розмірі 5 мінімальних заробітних виплат відповідно до ст. 48 Закону України «Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи»; в задоволенні решти позовних вимог відмовлено.
Не погоджуючись з вказаною постановою, відповідач 1 та відповідач 2, подали апеляційні скарги, у яких просять суд скасувати постанову з мотивів порушення судом норм матеріального і процесуального права та ухвалити нове рішення про відмову у задоволенні позову.
Враховуючи вимоги пункту третього частини першої статті 1832 КАС України, розгляд апеляційних скарг було проведено в порядку письмового провадження за наявними у справі матеріалами у відповідності до статті 197 КАС України.
Заслухавши суддю-доповідача, розглянувши матеріали справи та апеляційні скарги відповідачів, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню, виходячи з наступного.
Судом першої інстанції встановлено, що вимога позивача провести перерахунок пенсії та додаткової пенсії підлягає задоволенню, оскільки відповідачем порушено його право на отримання належних виплат у розмірі, передбаченому Законом України «Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи», що звузило обсяг передбачених законом прав позивача.
Суд апеляційної інстанції погоджується з таким висновком суду першої інстанції, оскільки він знайшов підтвердження під час апеляційного розгляду справи.
Колегією суддів встановлено, що позивач є особою, постраждалою внаслідок Чорнобильської катастрофи 1 категорії та є інвалідом 2 групи, захворювання якої пов'язане з роботами по ліквідації наслідків аварії на ЧАЕС та перебуває на обліку в управлінні, де отримує пенсію по інвалідності відповідно до Закону України «Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи».
Статтею 49 Закону України «Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи»(у відповідній редакції, з урахуванням рішення Конституційного Суду України №10-рп/2008р. від 22 травня 2008 року, далі по тексту - Закон № 796-ХІІ) передбачено, що пенсії особам, віднесеним до категорій 1, 2, 3, 4, встановлюються у вигляді: державної пенсії; додаткової пенсії за шкоду, заподіяну здоров'ю, яка призначається після виникнення права на державну пенсію.
За змістом статті 50 Закону № 796-ХІІ особам, віднесеним до категорії 1, інвалідам ІІ групи, дітям-інвалідам, а також хворим внаслідок Чорнобильської катастрофи на променеву хворобу, призначається щомісячна додаткова пенсія за шкоду, заподіяну здоров'ю, у розмірах -75 процентів мінімальної пенсії за віком.
Відповідно до частини четвертої статті 54 цього Закону, якою визначено підстави та умови призначення державних пенсій особам, віднесеним до категорії 1 та у зв'язку з втратою годувальника, в усіх випадках розміри пенсій для інвалідів ІІ групи, щодо яких встановлено зв'язок з Чорнобильською катастрофою, не можуть бути нижчими 8 мінімальних пенсій за віком.
Згідно з ст. 48 Закону України «Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи»Щорічна допомога на оздоровлення виплачується в таких розмірах: інвалідам II групи, дітям-інвалідам -п'ять мінімальних заробітних плат.
Проте, ці виплати здійснюються відповідачем відповідно до Постанов Кабінету Міністрів України від 28.05.08р. № 530 та від 12.07.05р. № 562.
Між тим, відповідно до частини другої статті 19 Конституції України, органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.
Згідно з положеннями частини четвертої статті 9 КАС України, у разі невідповідності нормативно-правового акта Конституції України, закону України, міжнародному договору, згода на обов'язковість якого надана Верховною Радою України, або іншому правовому акту, суд застосовує правовий акт, який має вищу юридичну силу.
Отже, за конституційними нормами, виходячи з пріоритетності законів над підзаконними актами, при визначенні розміру пенсії, додаткової пенсії та щорічної допомоги на оздоровлення позивачеві застосуванню підлягають стаття 48, 50 та частина четверта статті 54 Закону України «Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи», а не Постанови Кабінету Міністрів України, яка істотно звужує обсяг встановлених законом прав.
Наявність такого права у позивача є визначальним для вирішення вказаного спору, крім того, це право гарантується Конституцією України (частина друга статті 46 Конституції України).
Зі змісту статей 48, 50, 54 Закону № 796-ХІІ випливає, що під час визначення розміру пенсії та додаткової пенсії, за основу їх нарахування береться мінімальна пенсія за віком.
За чинним законодавством розмір мінімальної пенсії за віком визначається лише за правилами, передбаченими частиною першою статті 28 Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування», іншого нормативно-правового акта, який би визначав цей розмір або встановлював інший розмір, немає.
При цьому, судовою колегією не приймаються до уваги положення частини третьої статті 28 Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування», з якої випливає, що мінімальний розмір пенсії за віком, встановлений абзацом першим частини першої цієї статті, застосовується виключно для визначення розмірів пенсій, призначених згідно з цим законом, оскільки наявність такої норми за відсутності іншого мінімального розміру пенсії за віком не є підставою для відмови в реалізації позивачем конституційної гарантії та права на отримання щомісячної додаткової пенсії за шкоду, заподіяну здоров'ю, та пенсії як інваліду 2 групи, захворювання якого пов'язано з Чорнобильською катастрофою, виходячи з розміру мінімальної пенсії за віком, як це встановлено статтями 48, 50 та 54 Закону № 796-ХІІ.
Оскільки позивачеві слід визначити пенсію, виходячи з мінімальної пенсії за віком, яка встановлюється в розмірі прожиткового мінімуму для осіб, які втратили працездатність, то в разі збільшення розміру цього прожиткового мінімуму перерахунок пенсії позивачеві повинен проводитись, виходячи з нового розміру мінімальної пенсії за віком.
З огляду на викладене, суд першої інстанції дійшов вірного висновку, що право позивача на отримання належних йому виплат, розрахованих відповідно до мінімальної пенсії за віком, було порушено.
Доводи апеляційних скарг спростовуються вищевикладеним.
Згідно з пунктом першим частини першої статті 198, статтею 200 Кодексу адміністративного судочинства України, суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а постанову суду -без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.
На підставі викладеного, приймаючи до уваги те, що судом першої інстанції правильно встановлені обставини справи, судове рішення ухвалено з додержанням норм матеріального та процесуального права, висновки суду доводами апелянта не спростовані, колегія суддів дійшла висновку про відсутність правових підстав для задоволення апеляційних скарг.
За таких обставин, постанова суду першої інстанції підлягає залишенню без змін.
Керуючись статтями 195, 197, 200, 205, 206 КАС України Київський апеляційний адміністративний суд, -
апеляційні скарги Управління Пенсійного фонду України в Шевченківському районі м. Києва, Управління праці та соціального захисту населення Шевченківської районної в м. Києві державної адміністрації на постанову Шевченківського районного суду м. Києва від 04.08.11р. у справі №2а-1958/2011 - залишити без задоволення, а постанову Шевченківського районного суду м. Києва від 04.08.11р. у справі №2а-1958/2011 - без змін.
Дана ухвала, відповідно до ч. 10 ст. 1832, ст. 254 КАС України, є остаточною, оскарженню не підлягає та набирає законної сили з моменту постановлення.
Головуючий суддя Шелест С.Б.
Судді: Пилипенко О.Є.
Романчук О.М