Справа: № 2а-278/11 Головуючий у 1-й інстанції: Вовк Є.І.
Суддя-доповідач: Троян Н.М.
Іменем України
"15" травня 2012 р. м. Київ
Колегія суддів Київського апеляційного адміністративного суду у складі:
головуючого судді - Троян Н.М.,
суддів - Костюк Л.О., Твердохліб В.А.,
при секретарі - Горяіновій Н.В.,
розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Києві апеляційні скарги Управління Пенсійного фонду України у Дарницькому районі міста Києва та ОСОБА_2 на постанову Дарницького районного суду міста Києва від 11 квітня 2011 року за адміністративним позовом ОСОБА_2 до Управління Пенсійного фонду України у Дарницькому районі міста Києва про визнання дій неправомірними та стягнення недоплаченої щомісячної державної соціальної допомоги «Дітям війни»,-
ОСОБА_2 11.10.2010 року звернувся до суду з адміністративним позовом до Управління Пенсійного фонду України у Дарницькому районі міста Києва про визнання дій відповідача щодо нарахування і виплати щомісячної державної допомоги, як дитині війни в розмірах менших ніж передбачено ст. 6 Закону України «Про соціальний захист дітей війни»неправомірними та зобов'язання до Управління Пенсійного фонду України у Дарницькому районі міста Києва провести перерахунок пенсії з урахуванням її підвищення та забезпечити виплату недоплаченої щомісячної державної соціальної допомоги за період з 01.01.2006 року по дату винесення рушення, а також стягнути кошти затрачені на правову допомогу в сумі 300 грн.
Постановою Дарницького районного суду міста Києва від 11 квітня 2011 року адміністративний позов задоволено частково, позовні вимоги позивача за період з 01.01.2006 року по 11.04.2010 рік залишено без розгляду, визнано дії відповідача протиправними та зобов'язано Управління Пенсійного фонду України у Дарницькому районі міста Києва нарахувати та виплатити ОСОБА_2 щомісячну державну соціальну надбавку у розмірі 30% мінімальної пенсії за віком передбачену ст. 6 Закону України «Про соціальний захист дітей війни»за період з 11.04.2010 року по 11.04.2011 рік з урахуванням проведених виплат. В задоволенні решти позову відмовлено.
Не погоджуючись з постановою суду першої інстанції, позивач подав апеляційну скаргу, в якій просить апеляційну інстанцію скасувати незаконне, на його думку, рішення суду першої інстанції та постановити нове про задоволення позовних вимог. В своїй апеляційній скарзі апелянт посилається на незаконність, необ'єктивність та необґрунтованість оскаржуваного рішення, порушення судом першої інстанції норм матеріального та процесуального права, що є підставою для його скасування.
Управлінням Пенсійного фонду України у Дарницькому районі міста Києва також подана апеляційна скарга, в якій просить скасувати постанову суду першої інстанції як таку, що постановлена з порушенням норм матеріального та процесуального права та постановити нову, якою відмовити в позові.
Крім того, апелянти також просять поновити строк на апеляційне оскарження.
Оцінюючи обставини справи, що перешкоджали здійсненню процесуального права на апеляційне оскарження колегія суддів приходить до висновку, що заявники за таких обставин не мали реальної можливості своєчасно реалізувати право на апеляційне оскарження, а тому відсутні правові підстави окремо вирішувати питання щодо поновлення пропущеного строку.
Сторони, будучи належним чином повідомлені про дату, час та місце апеляційного розгляду справи, в судове засідання не з'явилися. Про причини своєї неявки суд не повідомили.
Враховуючи, що в матеріалах справи достатньо письмових доказів для правильного вирішення апеляційної скарги, а особиста участь сторін в судовому засіданні -не обов'язкова, колегія суддів відповідно до ч.4 ст. 196 КАС України визнала можливим проводити апеляційний розгляд справи за відсутності представників сторін.
Згідно ст. 41 КАС України фіксування судового засідання за допомогою звукозаписувального технічного засобу не здійснювалося.
Заслухавши суддю-доповідача, перевіривши матеріали справи, доводи апеляційних скарг, колегія суддів вважає, що апеляційні скарги задоволенню не підлягають, виходячи з наступного.
Судом першої інстанції встановлено, що ОСОБА_2 народився ІНФОРМАЦІЯ_1., що підтверджується копією паспорту серії НОМЕР_1, виданому 30.11.2001 р. Калінінським РВДМУМВС України в Донецькій області.
Позивач є особою, що належить до соціальної категорії громадян «діти війни»в розумінні ст.1 Закону України «Про соціальний захист дітей війни», а відтак, на нього повністю розповсюджуються всі пільги та соціальні гарантії, передбачені зазначеним вище Законом України.
Згідно ст.6 Закону України «Про соціальний захист дітей війни»особам, що належать до соціальної категорії громадян «діти війни», з 01.01.2006 року відповідач повинен був нараховувати та виплачувати щомісячне підвищення до пенсії в розмірі 30% мінімальної пенсії за віком.
Розмір мінімальної пенсії за віком визначений ст. 28 Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування»від 09.07.2003 року № 1058, згідно якої мінімальна пенсія за віком дорівнює прожитковому мінімуму, встановленому для осіб, що втратили працездатність.
Розмір прожиткового мінімуму для осіб щорічно встановлюється Законом України «Про державний бюджет України»на відповідний рік.
На момент звернення позивача до суду, нарахування доплати до його пенсії в розмірі 30% від мінімальної пенсії за віком, відповідно до положень ст. 6 вищезазначеного Закону відповідачем не здійснено, у зв'язку з чим він звернувся до суду за захистом своїх прав.
Всупереч ст. 6 Закону України «Про соціальний захист дітей війни»позивачу щомісячне підвищення до пенсії виплачувалось відповідно до Постанови Кабінету Міністрів України від 28.05.2008 року № 530.
З огляду на загальні засади пріоритетності законів над підзаконними актами, Закон України «Про соціальний захист дітей війни»має вищу юридичну силу в порівняні з Постановою Кабінету Міністрів України від 28.05.2008 року № 530. Отже, відповідач неправомірно виплачував щомісячне підвищення до пенсії в меншому розмірі ніж це передбачено ст. 6 зазначеного Закону.
Обґрунтовуючи апеляційну скаргу ОСОБА_2 посилається на ст.46 Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування».
Колегія суддів вважає такі посилання апелянта необґрунтованими, з огляду на наступне.
Згідно ч. 2 ст. 46 Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування» нараховані суми пенсії, не отримані з вини органу, що призначає і виплачує пенсію, виплачуються за минулий час без обмеження будь-яким строком з нарахуванням компенсації втрати частини доходів.
Тобто, виплачуються за минулий час без обмеження будь-яким строком лише нараховані суми пенсії, які не отримані з вини органу, що призначає і виплачує пенсію.
Таким чином, апеляційна інстанція приходить до однозначного висновку про правомірність доводів суду першої інстанції про наявність у позивача права на перерахунок доплати до пенсії в розмірі передбаченому Законом України «Про соціальний захист дітей війни»за період з 11.04.2010 року по 11.04.2011 рік.
За ст. 200 КАС України, суд апеляційної інстанції залишає скаргу без задоволення, а постанову суду -без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.
З огляду на викладене судова колегія вважає висновки суду першої інстанції обґрунтованими та доведеними належними доказами по справі, ухвалене судом першої інстанції рішення відповідає нормам матеріального та процесуального права, а тому підстав для його скасування немає. Доводи апеляційних скарг висновків суду першої інстанції не спростовують.
Керуючись ст.ст. 160, 195, 196, 198, 200, 205, 206, 212, 254 КАС України, колегія суддів,-
Апеляційні скарги Управління Пенсійного фонду України у Дарницькому районі міста Києва та ОСОБА_2 - залишити без задоволення, а постанову Дарницького районного суду міста Києва від 11 квітня 2011 року -без змін.
Ухвала набирає законної сили з моменту проголошення та може бути оскаржена до Вищого адміністративного суду України в порядку та строки, передбачені ст. 212 КАС України.
Ухвала складена в повному обсязі 21.05.2012 року.
Головуючий суддя Троян Н.М.
Судді: Твердохліб В.А.
Костюк Л.О.