Справа: № 2-а-3268/11 Головуючий у 1-й інстанції: Сова Т.Г.
Суддя-доповідач: Аліменко В.О.
Іменем України
"19" квітня 2012 р. м. Київ
Колегія суддів Київського апеляційного адміністративного суду у складі:
головуючого судді Аліменка В.О.,
суддів Грищенко Т.М., Петрика І.Й.,
розглянувши в порядку письмового провадження апеляційну скаргу позивача ОСОБА_2 на Постанову Менського районного суду Чернігівської області від 30.06.2011 року у справі за адміністративним позовом ОСОБА_2 до Управління Пенсійного фонду України в Менському районі Чернігівської області про визнання дій протиправними та зобов'язання вчинити певні дії, -
У червні 2011 року позивач звернувся у суд з позовом про визнання дії неправомірними та зобов'язання провести перерахунок та виплатити передбачену ст. 50 Закону України «Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи»додаткову пенсію за шкоду, заподіяну здоров'ю мінімальної пенсії за віком та пенсію як особі, що постраждала від наслідків аварії на ЧАЕС, інвалідність якої пов'язана з Чорнобильською катастрофою, згідно з ст. 54 вказаного Закону починаючи з 21.01.2011 року.
Постановою Менського районного суду Чернігівської області від 30.06.2011 року у задоволенні позову відмовлено.
Не погоджуючись з судовим рішенням, позивач подав апеляційну скаргу, в якій просить скасувати постанову суду першої інстанції та прийняти нове рішення про задоволення позову.
Заслухавши суддю-доповідача, дослідивши матеріали справи та доводи скарги, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга підлягає частковому задоволенню, а постанова суду -скасуванню з ухваленням у справі нового рішення з таких підстав.
Колегією суддів установлено, що позивач є учасником ліквідації наслідків аварії на Чорнобильській АЕС І категорії, інвалідом ІІ групи та перебуває на обліку у відповідача, де отримує пенсію по інвалідності відповідно до Закону України «Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи».
Відповідно до ст. 54 Закону України «Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи», в усіх випадках розміри пенсій для інвалідів ІІ групи, щодо яких встановлено зв'язок з Чорнобильською катастрофою, не можуть бути нижчими восьми мінімальних пенсій за віком.
Крім того, позивачу згідно зі ст. 50 Закону України «Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи»призначена додаткова пенсія за шкоду, заподіяну здоров'ю, у розмірі 75 % мінімальної пенсії за віком.
Проте, ці виплати здійснюються відповідачем у розмірі визначеному постановою Кабінету Міністрів України від 28.05.2008 року № 530 «Деякі питання соціального захисту окремих категорій громадян».
Відповідно до частини другої статті 19 Конституції України, органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.
Згідно з положеннями частини четвертої статті 9 КАС України, у разі невідповідності нормативно-правового акта Конституції України, закону України, міжнародному договору, згода на обов'язковість якого надана Верховною Радою України, або іншому правовому акту, суд застосовує правовий акт, який має вищу юридичну силу.
Отже, за конституційними нормами, виходячи з пріоритетності законів над підзаконними актами, при визначенні розміру пенсій позивачеві застосуванню підлягають стаття 50 та частина четверта статті 54 Закону України «Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи», а не постанова Кабінету Міністрів України, яка істотно звужує обсяг встановлених законом прав.
Зі змісту ст.ст. 50, 54 Закону України «Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи»випливає, що під час визначення розміру пенсій, за основу їх нарахування береться мінімальна пенсія за віком.
За чинним законодавством розмір мінімальної пенсії за віком визначається лише за правилами, передбаченими частиною першою статті 28 Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування», іншого нормативно-правового акта, який би визначав цей розмір або встановлював інший розмір, немає.
Судовою колегією не приймаються до уваги положення частини третьої статті 28 Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування», з якої випливає, що мінімальний розмір пенсії за віком, встановлений абзацом першим частини першої цієї статті, застосовується виключно для визначення розмірів пенсій, призначених згідно з цим законом, оскільки наявність такої норми за відсутності іншого мінімального розміру пенсії за віком не є підставою для відмови в реалізації позивачем конституційної гарантії та права на отримання щомісячної додаткової пенсії за шкоду, заподіяну здоров'ю, та пенсії як інваліду ІІ-ї групи, захворювання якого пов'язано з Чорнобильською катастрофою, виходячи з розміру мінімальної пенсії за віком, як це встановлено ст.ст. 50 та 54 Закону України «Про статус та соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи».
За наведених обставин, орган державної влади, до компетенції якого віднесено здійснення виплат громадянам в порядку, передбаченому Законом України «Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи», зобов'язаний проводити зазначені виплати у спосіб та в розмірах, що встановлені законодавством, чинним на момент їх здійснення.
Отже, колегія суддів дійшла висновку, що право позивача на отримання належних йому виплат, розрахованих відповідно до мінімальної пенсії за віком, було порушено.
Колегія суддів приймає до уваги, що 14 червня 2011 року Верховною Радою України прийнято Закон України N 3491-VI «Про внесення змін до Закону України «Про Державний бюджет України на 2011 рік».
Пунктом 7 частини I зазначеного Закону Прикінцеві положення Закону України «Про Державний бюджет України на 2011 рік»доповнено пунктом 4, яким встановлено, що у 2011 році норми і положення статті 6 Закону України «Про соціальний захист дітей війни», статей 14, 22, 37 та частини третьої статті 43 Закону України «Про пенсійне забезпечення осіб, звільнених з військової служби, та деяких інших осіб» застосовуються у порядку та розмірах, встановлених Кабінетом Міністрів України виходячи з наявного фінансового ресурсу бюджету Пенсійного фонду України на 2011 рік.
Із аналізу наведеної норми випливає, що визначення порядку та розмірів виплат зазначеним категоріям громадян делеговано Кабінету Міністрів України.
Під час вирішення питання, яка з однопредметних законодавчих норм рівної ієрархії, що не визнані неконституційними в установленому порядку, перевагу слід надавати тій з них, що прийнята пізніше. У розглядуваному випадку пізніше прийняті норми Закону України від 14 червня 2011 року N 3491-VI «Про внесення змін до Закону України «Про Державний бюджет України на 2011 рік».
З оглядну на те, що на реалізацію наведеного положення Закону України «Про внесення змін до «Про Державний бюджет України на 2011 рік»Кабінетом Міністрів України 6 липня 2011 прийнята постанова № 745, якою в п. 6 встановлено, що дітям війни (крім тих, на яких поширюється дія Законів України "Про статус ветеранів війни, гарантії їх соціального захисту" та "Про жертви нацистських переслідувань") до пенсії або щомісячного довічного грошового утримання чи державної соціальної допомоги, що виплачується замість пенсії, підвищення проводиться у розмірі 49,8 гривні, судова колегія приходить до висновку про правомірність дій відповідача щодо виплати зазначеної державної соціальної допомоги у відповідному розмірі з 23.07.2011 року -дати набрання наведеною постановою уряду законної сили.
Тому, оскільки позивач звернувся до суду з даним позовом 21.06.2011 року, то колегія суддів вважає, що позовні вимоги за період у межах строку позовної давності, а тобто з 21.01.2011 року по 21.06.2011 року -підлягають задоволенню.
Ураховуючи вищевикладене, колегія суддів дійшла висновку, що апеляційна скарга -підлягає частковому задоволенню, а постанова суду першої інстанції скасуванню з постановленням нового рішення про задоволення позову частково.
Згідно зі ст.ст. 198 ч. 1 п. 3, 202 ч. 1 п. п. 4 КАС України, за наслідками розгляду апеляційної скарги на постанову суду першої інстанції суд апеляційної інстанції скасовує її та ухвалює нове рішення, якщо визнає, що судом порушено норми матеріального або процесуального права, що призвело до неправильного вирішення справи.
Керуючись ст.ст. 2, 160, 1832, 197, 198, 202, 205, 207, 212, 254 КАС України, суд
Апеляційну скаргу позивача ОСОБА_2 -задовольнити.
Постанову Менського районного суду Чернігівської області від 30.06.2011 -скасувати.
Адміністративний позов -задовольнити частково.
Визнати дії Управління Пенсійного фонду України в Менському районі Чернігівської області по перерахуванню та виплаті передбачену ст. 50 Закону України «Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи»додаткову пенсію за шкоду, заподіяну здоров'ю мінімальної пенсії за віком та пенсію як особі, що постраждала від наслідків аварії на ЧАЕС, інвалідність якої пов'язана з Чорнобильською катастрофою, згідно з ст. 54 вказаного Закону - неправомірними.
Зобов'язати Управління Пенсійного фонду України в Менському районі Чернігівської області провести перерахунок та виплату ОСОБА_2 передбачену ст. 50 Закону України «Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи»додаткову пенсію за шкоду, заподіяну здоров'ю у розмірі 75% мінімальної пенсії за віком та пенсію як особі, що постраждала від наслідків аварії на ЧАЕС, інвалідність якої пов'язана з Чорнобильською катастрофою, згідно з ст. 54 вказаного Закону у розмірі 8-ми мінімальних пенсій за віком, починаючи з 21.01.2011 року до 21.07.2011 року з урахуванням вже виплачених сум.
У решті позову -відмовити.
Постанова набирає законної сили з моменту прийняття та оскарженню не підлягає.
Головуючий суддя Аліменко В.О.
Судді: Грищенко Т.М.
Петрик І.Й.