справа № 0603/1-134/11
31.05.2012 року Бердичівський міськрайонний суд в складі: головуючого-судді Заїки Г.М., за участю секретаря Гурковської Н.В., прокурора Попова І.В., захисника ОСОБА_1, розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду м. Бердичева кримінальну справу по обвинуваченню
ОСОБА_2, ІНФОРМАЦІЯ_1, уродженця м. Бердичева Житомирської області, українця, громадянина України, з середньою освітою, неодруженого, відповідно до ст. 89 КК України раніше несудимого, непрацюючого, проживаючого за адресою: АДРЕСА_1, - за ст. 186 ч.2 КК України, -
6 жовтня 2011 року приблизно о 13 годині ОСОБА_2, знаходячись у дворі будинків АДРЕСА_2, з метою заволодіння чужим майном, шляхом обману та зловживання довірою, під приводом необхідності здійснити телефонний дзвінок, попросив у ОСОБА_3 його мобільний телефон «Nokia 2730 classic». Після того як ОСОБА_3 передав ОСОБА_2 мобільний телефон, останній, зловживаючи довірою потерпілого, заволодів ним та пішов. Побачивши це, ОСОБА_3 почав вимагати повернення телефону, однак ОСОБА_2, повернувшись до ОСОБА_3, виказав погрозу побиттям. Сприйнявши погрозу як реальну, ОСОБА_3 зупинився, а ОСОБА_2 з телефоном з місця скоєння злочину зник.
Таким чином, ОСОБА_2, погрожуючи застосуванням насильства, яке не є небезпечним для життя чи здоров'я потерпілого, відкрито викрав чуже майно належне ОСОБА_3, а саме мобільний телефон «Nokia 2730 classic»вартістю 700 гривень, споряджений картою пам'яті об'ємом 1Гб. вартістю 30 гривень, чим завдав потерпілому матеріальної шкоди на загальну суму 730 грн.
Будучи допитаним в ході судового слідства, ОСОБА_2 свою вину визнав повністю і пояснив, що 6 жовтня 2011 року після 13 години він підійшов до будинку АДРЕСА_2, де зустрів раніше знайомого ОСОБА_3 та попросив в нього мобільний телефон, щоб зателефонувати. Отримавши телефон, він дістав звідти сім-картку та віддав її власнику, а сам з телефоном пішов в інші двори. Потерпілий йшов за ним та вимагав повернути мобільний телефон. Тоді він розвернувся і сказав, що вдарить ОСОБА_3, якщо він буде йти за ним. Потерпілий зупинився. ОСОБА_2 заніс телефон до магазину „Сейка" та продав його власнику магазину за 250 грн. Отримані кошти витратив на власні потреби. Зазначений телефон працівники міліції повернули потерпілому. В скоєному підсудний щиро розкаявся.
Крім визнання підсудним своєї вини, його вина повністю підтверджується показами потерпілого та матеріалами кримінальної справи, а саме:
показами потерпілого ОСОБА_3 який пояснив, що з підсудним він просто знайомий. 6 жовтня 2011 року близько 13 години він вийшов з будинку. В своєму подвір'ї по АДРЕСА_2 він зустрів ОСОБА_2, який попросив у нього мобільний телефон, щоб зателефонувати. Отримавши телефон, підсудний дістав сім-картку та віддав йому, а сам пішов. Потерпілий пішов за ним та просив повернути свій телефон, на що підсудний повідомив йому, що вдарить його, якщо він буде йти за ним та вимагати телефон. Підсудний зазначив, що йому необхідні гроші. Після чого ОСОБА_3 зупинився та відійшов, а підсудний пішов далі. Добу він чекав, однак ОСОБА_2 телефон не повернув. Після цього він звернувся в міліцію. Телефон йому повернули працівники міліції. Претензій до підсудного він немає. На суворості покарання не наполягає.
протоколом огляду місця події від 7 жовтня 2011 року, відповідно до якого у громадянина ОСОБА_4 було вилучено мобільний телефон «Nokia 2730 classic»ІМЕІ НОМЕР_1, споряджений карткою пам'яті „Micro S" об'ємом 1 Гб., належний потерпілому ( а. с.7 );
протоколом огляду речових доказів від 10 жовтня 2011 року, відповідно до якого було оглянуто мобільний телефон «Nokia 2730 classic», вилучений у громадянина ОСОБА_4 ( а. с. 40 );
висновком експерта № 69 від 10 жовтня 2011 року, відповідно до якого вартість мобільного телефону «Nokia 2730 classic»ІМЕІ НОМЕР_1 станом на 6 жовтня 2011 року складає 700 гривень 00 копійок ( а. с. 38 );
довідкою про те, що вартість карти пам'яті об'ємом 1 Гб. станом на 6 жовтня 2011 року становить 30 гривень ( а. с. 10 ).
Суд виключає з обвинувачення підсудному кваліфікуючу ознаку злочину - вчинення злочину повторно, оскільки ОСОБА_2 був звільнений від відбування покарання за вироком Бердичівського міськрайонного суду від 25 березня 2005 року у зв»язку із закінченням строків давності виконання обвинувального вироку ( а. с. 93 ).
Фактичні обставини справи ніким не спростовані, покази підсудного є щирими і сумніву у суду не викликають.
Суд знаходить вину ОСОБА_2 в скоєнні відкритого викрадення чужого майна, поєднаного з погрозою застосування насильства, яке не є небезпечним для життя чи здоров'я потерпілого, тобто в скоєнні злочину, передбаченого ст. 186 ч. 2 КК України, повністю доведеною.
Призначаючи міру покарання підсудному, суд враховує ступінь тяжкості вчиненого злочину - злочин тяжкий, особу винного, який характеризується позитивно, відповідно до ст. 89 КК України раніше несудимий. Суд також враховує стан здоров»я підсудного, який хворіє на епілепсію.
Обставиною, що відповідно до ст. 66 ч.1 п. 1 КК України пом'якшує покарання підсудному, суд визнає щире каяття.
Обставин, що відповідно до ст. 67 КК України обтяжують покарання підсудному, судом не встановлено.
На підставі наведеного, суд приходить до висновку про призначення підсудному ОСОБА_2 покарання у виді позбавлення волі. Проте, враховуючи щире каяття підсудного, думку потерпілого щодо міри покарання, те, що підсудний позитивно характеризується, стан його здоров»я, суд вважає можливим застосувати до ОСОБА_2 ст. 75 КК України та звільнити його від відбування покарання з випробуванням, що буде необхідним й достатнім для його виправлення та попередження нових злочинів.
Цивільний позов по справі не заявлено. Судових витрат немає.
Керуючись ст.ст. 323,324 КПК України, суд, -
Визнати ОСОБА_2 винним в скоєнні злочину, передбаченого ст. 186 ч. 2 КК України, та призначити йому покарання у виді 4 років позбавлення волі.
На підставі ст. 75 КК України звільнити ОСОБА_2 від відбування покарання з випробуванням протягом двохрічного іспитового строку, якщо він протягом визначеного судом іспитового строку не вчинить нового злочину і виконає покладені на нього обов'язки.
На підставі ст. 76 ч.1 п.п.3,4 КК України зобов'язати засудженого ОСОБА_2 повідомляти кримінально - виконавчу інспекцію про зміну місця проживання та періодично з'являтися для реєстрації в кримінально - виконавчій інспекції.
До вступу вироку в законну силу міру запобіжного заходу засудженому не змінювати, залишити підписку про невиїзд.
Речовий доказ по справі -мобільний телефон «Nokia 2730 classic»споряджений карткою пам'яті „Micro S" об'ємом 1 Гб, що знаходиться на зберіганні у потерпілого ОСОБА_3, залишити потерпілому.
Вирок може бути оскаржений до апеляційного суду Житомирської області через Бердичівський міськрайонний суд протягом 15 діб з моменту проголошення.
Головуючий