Справа: № 2-а-11884/11 Головуючий у 1-й інстанції: Примаченко В.О.
Суддя-доповідач: Шурко О.І.
Іменем України
"20" квітня 2012 р. м. Київ
Київський апеляційний адміністративний суд у складі колегії суддів:
головуючого Шурка О.І.,
суддів Степанюка А.Г., Кузьменка В.В.,
розглянувши у письмовому провадженні апеляційну скаргу управління Пенсійного фонду України у м. Біла Церква Київської області на постанову Білоцерківського міськрайонного суду Київської області від 7 грудня 2010 року у справі за адміністративним позовом ОСОБА_2 до управління Пенсійного фонду України у м. Біла Церква Київської області про визнання дій протиправними та зобов'язання провести перерахунок та виплату пенсії,-
26 липня 2010 року позивач звернувся до суду з адміністративним позовом до управління Пенсійного фонду України у м. Біла Церква Київської області про зобов'язання провести перерахунок та виплату доплат, передбачених ст. 39 Закону України «Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи»за період починаючи з 09.07.2007 року.
Постановою Білоцерківського міськрайонного суду Київської області від 7 грудня 2010 року адміністративний позов задоволено частково, а саме: визнано дії управління Пенсійного фонду України в м. Білій Церкві Київської області неправомірними; зобов'язано відповідача провести позивачу за проживання на території радіоактивного забруднення відповідно до ст.. 39 Закону України «Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи»та виплату, встановивши її в розмірі однієї мінімальної заробітної плати визначеної відповідною статтею Закону України «Про Державний бюджет України»на відповідний рік.
Не погоджуючись з таким судовим рішенням, відповідач подав апеляційну скаргу, в якій просять скасувати незаконну, на їх думку, постанову суду першої інстанції та постановити нову, якою відмовити в позові. В своїй апеляційній скарзі апелянт посилається на незаконність, необґрунтованість та необ'єктивність рішення суду, неповне з'ясування всіх обставин, що мають значення для вирішення справи, порушення судом норм матеріального та процесуального права, що є підставою для скасування судового рішення.
Заслухавши суддю-доповідача, перевіривши матеріали справи, доводи апеляційної скарги, колегія суддів знаходить, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню, виходячи з наступного.
З матеріалів справи вбачається, що позивач є потерпілим від наслідків аварії на ЧАЕС, що підтверджується копією його посвідчення, отримує пенсію у відповідача та проживає в зоні посиленого радіоекологічного контролю.
По змісту ст. 39 Закону України «Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи» громадянам, які проживають у зоні посиленого радіоекологічного контролю проводиться доплата в розмірі мінімальної заробітної плати.
Суд першої інстанції при задоволенні позову правомірно виходив з принципу пріоритетності законів над підзаконними актами при визначенні розміру виплат позивачу та застосував зазначені вище норми Закону, не взявши до уваги вимоги положень постанови КМ України № 836 від 26.07.1996, на підставі яких проводилося нарахування спірних виплат позивачу раніше, оскільки останні істотно звужують обсяг встановлених законом прав позивача.
Райсуд також правомірно керувався і нормами ст. 39 вказаного закону та ч. 1 ст. 28 Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування», відповідно до яких при нарахуванні додаткової пенсії береться за основу мінімальна пенсія за віком, розмір якої визначається за правилами, встановленими ч. 1 ст. 28 «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування»(рівняється прожитковому мінімуму для осіб, які втратили працездатність).
Пунктом 2 статті 99 КАС України (в редакції, яка діяла на момент звернення позивача до суду)передбачено, що для звернення до адміністративного суду за захистом прав, свобод та інтересів особи встановлюється річний строк, який, якщо не встановлено інше, обчислюється з дня, коли особа дізналася або повинна була дізнатися про порушення своїх прав, свобод чи інтересів.
Пропущення строку звернення до адміністративного суду є підставою для відмови у задоволенні адміністративного позову за умови, якщо на цьому наполягає одна із сторін (ч. 2 ст. 100 КАС України в редакції, яка діяла на момент звернення позивача до суду).
Як вбачається з матеріалів справи, що відповідач не наполягав на відмові у задоволенні позову з підстав пропуску строку звернення до адміністративного суду.
Отже, доводи апеляційної скарги та апелянта спростовуються висновками суду першої інстанції, матеріалами справи та не відповідають вимогам чинного законодавства.
Відповідно до ст. 159 КАС України, обґрунтованим є рішення, ухвалене судом на підставі повно і всебічно з'ясованих обставин у адміністративній справі, підтверджених такими доказами, які були досліджені в судовому засіданні.
Таким чином, судом першої інстанції правильно встановлено обставини справи та ухвалено рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права, в зв'язку з чим, суд апеляційної інстанції, у відповідності до ст. 200 КАС України, залишає апеляційну скаргу без задоволення, а постанову суду першої інстанції без змін.
Керуючись ст. ст. 160, 195, 196, 197, 198, 200, 205, 206 КАС України, суд, -
Апеляційну скаргу управління Пенсійного фонду України у м. Біла Церква Київської області -залишити без задоволення, а постанову Білоцерківського міськрайонного суду Київської області від 7 грудня 2010 року -без змін.
Ухвала набирає законної сили через п'ять днів після направлення її копій особам, які беруть участь у справі та оскарженню не підлягає.
Головуючий суддя Шурко О.І.
Судді: Кузьменко В. В.
Степанюк А.Г.