Справа: № 2-а-6254/11 Головуючий у 1-й інстанції: Бабоїд О.М
Суддя-доповідач: Шурко О.І.
Іменем України
"20" квітня 2012 р. м. Київ
Київський апеляційний адміністративний суд у складі колегії суддів:
головуючого Шурка О.І.,
суддів Степанюка А.Г., Кузьменка В.В.,
розглянувши у письмовому провадженні апеляційну скаргу управління Пенсійного фонду України у Таращанському районі Київської області на постанову Таращанського районного суду Київської області від 29 липня 2011 року у справі за адміністративним позовом ОСОБА_2 до управління Пенсійного фонду України у Таращанському районі Київської області про визнання дій протиправними та зобов'язання провести перерахунок та виплату пенсії, -
28 липня 2011 року позивач звернувся до суду з адміністративним позовом до управління Пенсійного фонду України у Таращанському районі Київської області про зобов'язання провести перерахунок та виплату доплат, передбачених ст.. 39 Закону України «Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи»за період з 23.03.2011 року з подальшою виплатою.
Постановою Таращанського районного суду Київської області від 29 липня 2011 року адміністративний позов задоволено.
Не погоджуючись з таким судовим рішенням, відповідач подав апеляційну скаргу, в якій просять скасувати незаконну, на їх думку, постанову суду першої інстанції та постановити нову, якою відмовити в позові. В своїй апеляційній скарзі апелянт посилається на незаконність, необґрунтованість та необ'єктивність рішення суду, неповне з'ясування всіх обставин, що мають значення для вирішення справи, порушення судом норм матеріального та процесуального права, що є підставою для скасування судового рішення.
Заслухавши суддю-доповідача, перевіривши матеріали справи, доводи апеляційної скарги, колегія суддів знаходить, що апеляційна скарга підлягає частковому задоволенню, виходячи з наступного.
З матеріалів справи вбачається, що позивач є потерпілим від наслідків аварії на ЧАЕС, що підтверджується копією його посвідчення, отримує пенсію у відповідача та проживає в зоні посиленого радіоекологічного контролю.
По змісту ст.. 39 Закону України «Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи»громадянам, які проживають у зоні посиленого радіоекологічного контролю проводиться доплата в розмірі однієї мінімальної заробітної плати.
Суд першої інстанції при задоволенні позову правомірно виходив з принципу пріоритетності законів над підзаконними актами при визначенні розміру виплат позивачу та застосував зазначені вище норми Закону, не взявши до уваги вимоги положень постанови КМ України № 836 від 26.07.1996, на підставі яких проводилося нарахування спірних виплат позивачу раніше, оскільки останні істотно звужують обсяг встановлених законом прав позивача.
Райсуд також правомірно керувався і нормами ст..ст. 39 Закону України «про статус та соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи»та ч. 1 ст. 28 Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування», відповідно до яких при нарахуванні додаткової пенсії береться за основу мінімальна пенсія за віком, розмір якої визначається за правилами, встановленими ч. 1 ст. 28 «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування»(рівняється прожитковому мінімуму для осіб, які втратили працездатність).
Суд першої інстанції прийшов до висновку про необхідність задоволення позовних вимог, а апеляційна інстанція не може погодитися з такими висновками суду в частині стягнення судових витрат з відповідача, з огляду на наступне.
Відповідно до п. 34 ст. 4 Декрету Кабінету Міністрів України «Про державне мито»від 21.01.1993 року №7-93 Пенсійний фонд України, його підприємства, установи й організації звільняються від сплати державного мита.
Таким чином, судом першої інстанції неправомірно зобов'язано управління Пенсійного фонду України у Таращанському районі Київської області сплатити судові витрати, понесені позивачем, а, отже, вони підлягають компенсуванню за рахунок Державного бюджету України.
Відповідно до ч. 1 ст. 198 КАС України за наслідками розгляду апеляційної скарги на постанову суду суд апеляційної інстанції має право, зокрема, змінити постанову суду.
За ч. 1 ст. 201 КАС України, підставами для зміни постанови суду першої інстанції є правильне по суті вирішення справи чи питання, але із помилковим застосуванням норм матеріального чи процесуального права.
Враховуючи вищевикладене, колегія суддів дійшла висновку, що апеляційна скарга -підлягає частковому задоволенню, а постанова суду першої інстанції зміні в частині стягнення державного мита.
Керуючись ст. ст. 160, 195, 196, 198, 201, 205, 207 КАС України, суд, -
Апеляційну скаргу управління Пенсійного фонду України у Таращанському районі Київської області - задовольнити частково.
Постанову Таращанського районного суду Київської області від 29 липня 2011 року - змінити, виклавши абзац 5 її резолютивної частини у наступній редакції:
«Стягнути з Державного бюджету України на користь ОСОБА_2 судові витрати в сумі 3,40 грн.».
В решті постанову -залишити без змін.
Постанова набирає законної сили через п'ять днів після направлення їх копій особам, які беруть участь у справі та може бути оскаржена протягом двадцяти днів після набрання законної сили, шляхом подачі касаційної скарги безпосередньо до Вищого адміністративного суду України.
Головуючий суддя Шурко О.І.
Судді: Кузьменко В. В.
Степанюк А.Г.