Справа № 2-1512/11
Провадження № 2/1308/199/2012
10 травня 2012 року Жовківський районний суд Львіської області у складі :
головуючого судді Зеліско Р. Й.,при секретарі Мамедовій Г.І. розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Жовква цивільну справу за позовом ОСОБА_1 до ПАТ "УкрСиббанк" в особі Західного регіонального департаменту ПАТ "УкрСиббанк", третя особа: Національний банк України, Територіальне відділення Національного банку України, ОСОБА_2, ОСОБА_3, нотаріус Жовківського нотаріального округу Львівської області ОСОБА_4 про захист прав споживача, визнання договору про надання споживчого кредиту № 11342318000 від 05.05.2008 року недійсним та зустрічним позовом ПАТ "УкрСиббанк" до ОСОБА_1, ОСОБА_2, ОСОБА_3 про стягнення боргу за кредитним договором
Позивач ОСОБА_1 звернувся до суду з позовом до ПАТ "УкрСиббанк", третя особа: Національний банк України, Територіальне відділення Національного банку України, ОСОБА_2, ОСОБА_3, нотаріус Жовківського нотаріального округу Львівської області ОСОБА_4 про захист прав споживача, визнання договору про надання споживчого кредиту № 11342318000 від 05.05.2008 року недійсним, посилаючись на те, що за вказаним договором йому надано кредит в сумі 69000 дол. США. Одночасно між ним та відповідачем було укладено договір застави на нерухоме майно, а саме, квартиру АДРЕСА_2 Крім цього, в якості забезпечення виконання кредитного договору між відповідачем та ОСОБА_1, ОСОБА_2 укладено договір поруки. Вважає, що при підписанні договору кредиту відповідачем було порушено його законні права, оскільки договір про надання споживчого кредиту № 11342318000 від 05.05.2008 року за своїм змістом і текстом не відповідає законодавству України, інтересам та волі позивача, порушує його права та законні інтереси, що полягає в наступному.
1) Пункт 1.4 кредитного договору суперечить ч. 1 ст. 524 ЦК України у якій зазначено, що зобов'язання має бути виражене у грошовій одиниці України -гривні. Тобто порушено істотну умову договору, що стосується його предмету.
Звертає увагу суду на те, що на момент укладення договору курс гривні до долару США становив 505 грн. за 100 дол. США. Його запевняли працівники відповідача, що кредит у валюті -доларах, є найбільш вигіднішим, оскільки економіка в країні стабільна, а НБУ пильно слідкує за курсом гривні до долара, а окрім цього кредит у гривні обтяжений великими відсотками і тому в порівнянні з доларовим є невигідним. Про ризики, всупереч Закону України «Про захист прав споживачів», позивача не попереджали. На сьогоднішній день курс гривні до долара США становить приблизно 809 грн. за 100 дол. США, що позбавило ОСОБА_1 того, на що він розраховував при укладенні договору кредиту -отримання вигідного кредиту. Зазначає також і те, що доходами комерційного банку від видачі кредитів є тільки проценти, а інші доходи не прогнозуються. Окрім цього всі комерційні банки, які розташовані в Україні здають фінансову звітність у гривнях, тобто доходи і витрати визначаються не у валюті, а грошовій одиниці України -гривні, а тому вважає, що відповідач за рахунок фінансових махінацій отримує за рахунок його, як клієнта, не прогнозований дохід, який значною мірою перевищує прогнозований. Такі дії банку мають ознаки злочинів.
2) зміст спірного договору суперечить також і ч. 2 ст. 11 Закону України «Про захист прав споживачів»оскільки, ні перед укладенням договору, ні протягом його дії відповідач не повідомив позивача у письмовій формі про умови надання кредиту, та не надав в повному обсязі інформації про умови кредитування як того вимагає Закон, а також ч. 12 ст. 10 Закону України «Про захист прав споживачів», оскільки його не повідомили, що вартість робіт (послуг) може істотно зрости, ніж можна було очікувати під час укладення договору.
Окрім цього відповідачем не було надано жодної інформації про можливість різкого і значного подорожчання кредиту через зміну курсу долара США до гривні, не надано інформацію про вірогідність і наслідки такого подорожчання.
3) В кредитному договорі взагалі не містяться умови про порядок припинення договору, а це є суттєвими умовами відповідно до ст.. 628 ЦК України, а тому такий договір в цілому суперечить п. 8 ч. 1 ст. 6 Закону України «Про фінансові послуги та державне регулювання ринків фінансових послуг».
4) П. 1.3.2 Договору надає право банку «в односторонньому порядку змінювати процентну ставку за користування кредитом».
Фактично, ще в момент підписання договору позивача поставлено в невигідне та таке, що порушує його права, становище. Відповідач в односторонньому порядку залишив за собою право в будь-який час підвищувати процентну ставку, а також передбачив своє право в разі незгоди позичальника, чи взагалі без згоди, вимагати повернення всієї суми кредиту, у зв'язку з чим він опинився в умовах, які неможливо виконувати.
5) Розділ 8 «Відповідальність сторін та вирішення спорів»не містить жодних умов, які б регулювали відповідальність з боку банку за невиконання або неналежне виконання умов договору, даний договір містить п'ять пунктів відповідальності тільки з боку позичальника.
За таких обставин, приймаючи до уваги вищевикладене, враховуючи, що умови спірного кредитного договору суперечать переліченим вище вимогам законодавства просить визнати договір про надання споживчого кредиту № 11342318000 від 05.05.2008 року недійсним.
В судовому засіданні ОСОБА_1 свої позовні вимоги викладені у позовній заяві підтримав повністю. Просить позов задоволити.
Публічне акціонерне товариство "УкрСиббанк" звернулося із зустрічним позовом до ОСОБА_1, ОСОБА_2, ОСОБА_3 про стягнення боргу за кредитним договором № 11342318000 від 05.05.2008 року в розмірі 59902,78 дол. США, що в національній валюті становить 478605 грн.. 24 коп. та 742,80 грн. пені відповідно до вищевказаного договору, посилаючись на те, що за вказаним договором відповідачу був наданий споживчий кредит в розмірі 69000 дол. США, але відповідач належним чином свої зобов'язання за кредитним договором не виконує, заборгованості не сплачує. Позивач звернувся з письмовою вимогою -попередженням щодо дострокового повернення суми заборгованості, але жодних дій з боку відповідача вчинено не було. Оскільки відповідач добровільно не сплачує заборгованості, то вони змушені звернутися до суду. Просять позов задоволити.
ОСОБА_1 в судовому засіданні свої позовні вимоги викладені у позовній заяві підтримав повністю. Просить позов задоволити.
Представник Публічного акціонерного товариства «УкрСиббанк»в судовому засіданні позовні вимоги викладені у зустрічній позовній заяві підтримав повністю. Просить позов задоволити. Щодо позовних вимог ОСОБА_1 про захист прав споживача, визнання договору про надання споживчого кредиту № 11342318000 від 05.05.2008 року недійсним зазначив, що підтримує заперечення надіслані на адресу суду у яких зазначено, що позов вважає безпідставним та необґрунтованим, а заявлені вимоги такими що не ґрунтуються на нормах законодавства та умовах укладеного між сторонами договору з огляду на наступне.
На момент укладення Кредитного договору не наводилось жодних зауважень щодо його змісту чи порушення його прав.
В свою чергу AT «УкрСиббанк»при укладенні вказаного договору та наданні кредиту не було порушено прав ОСОБА_1 як споживача.
Так, згідно положень Кредитного договору (п.10.13) підписанням даного договору позичальником засвідчено, по-перше, що всі умови договору йому цілком зрозумілі і він вважає їх справедливими по відношенню до нього, по друге, що перед підписанням договору ним отримано інформаційний лист відповідно до вимог чинного законодавства, зокрема, п.2 ст.11 Закону України «Про захист прав споживачів».
Разом з тим, перед підписанням кредитного договору ОСОБА_1 міг вільно ознайомитись з умовами кредитування та будь-якими іншими продуктами, що пропонувались Банком. Свідченням того, що позивачу були відомі умови кредитного договору заява-анкета підписана ним до моменту оформлення кредитного договору, що свідчить про його добровільне волевиявлення щодо отримання кредитних коштів.
Разом з тим, згідно ст. 2 ст. 11ЗУ «Про захист прав споживачів»про істотні умови договору було зазначено в самому кредитному договорі, а саме: було визначено суму кредиту, строки повернення, плату за користування кредитними коштами, штрафні санкції, що нараховуються за неналежне виконання умов кредитного договору, визначено метод та спосіб повернення кредиту, визначено сукупну вартість кредиту (додатки № 1 до кредитного договору, що додаються).
Тому, твердження позивача про те, що йому не була надана інформація стосовно Закону України «Про захист прав споживачів»є неправдива та не відповідає дійсності, що підтверджується Кредитним договором та додатками до нього №1, № 2.
Обґрунтовуючи висновок про неправомірність вираження зобов'язання у Кредитному договорі в іноземній валюті, Позивач послався на положення ст. 524 Цивільного кодексу України, якою передбачено, що зобов'язання має бути виражене у грошовій одиниці України - гривні.
Також позивач посилається на ст. 99 Конституції України, де встановлено, що грошовою одиницею України є гривня.
Однак ст.99 Конституції України не регулює питання щодо використання іноземної валюти в Україні, а закріплює правовий статус за гривнею, як за грошовою одиницею України, а також не визначає сферу обігу і не встановлює будь-які обмеження щодо можливості використання в Україні іноземної валюти.
Відповідно до ч.З ст. 533 ЦК України використання іноземної валюти, а також платіжних документів в іноземній валюті при здійсненні розрахунків на території України за зобов'язаннями допускається у випадках, порядку та на умовах, встановлених законом. Згідно ч. 2 ст. 198 ГК України грошові зобов'язання можуть бути виражені в іноземній валюті лише у випадках, якщо суб'єкти господарювання мають право проводити розрахунки між собою в іноземній валюті відповідно до законодавства. Виконання зобов'язань, виражених в іноземній валюті, здійснюється відповідно до закону.
Законодавчими актами, що встановлюють право банку здійснювати операції в іноземній валюті, є: ЗУ «Про банки і банківську діяльність», Декрет КМУ «Про систему валютного регулювання і валютного контролю», ЗУ «Про Національний банк України». Зазначені нормативні акти визначають, що банк має право здійснювати свою діяльність на підставі виданої НБУ ліцензії.
28 жовтня 1991 р. Національним банком України видано АКІБ «УкрСиббанк»банківську ліцензію №75 на право здійснювати банківські операції, в тому числі щодо розміщення залучених коштів від свого імені, на власних умовах та на власний ризик, та письмовій Дозвіл № 75-2 від 24 грудня 2001р., Дозвіл № 75-3 на право здійснювати операції з валютними цінностями.
Таким чином, Банк має право здійснювати операції з іноземною валютою, у тому числі операції з надання кредитів в іноземній валюті на підставі отриманої від Національного банку банківської ліцензії та дозволу на здійснення валютних операцій, а тому вираження в іноземній валюті грошового зобов'язання за Кредитним договором відповідає вимогам законодавства.
Висновок Позивача про обов'язковість отримання Банком або позичальником індивідуальних ліцензій Національного банку України для здійснення валютних операцій:
а) надання і одержання резидентами кредитів в іноземній валюті, якщо термін і суми таких кредитів перевищують встановлені законодавством межі;
б) використання іноземної валюти на території України як засобу платежу або як застави,є безпідставним та спростовується наступним.
Відповідно до ст.5 Декрет КМУ «Про систему валютного регулювання і валютного контролю»Національний банк України видає індивідуальні та генеральні ліцензії на здійснення валютних операцій, які підпадають під режим ліцензування згідно з цим Декретом. Генеральні ліцензії видаються комерційним банкам та іншим фінансовим установам України, національному оператору поштового зв'язку на здійснення валютних операцій, що не потребують індивідуальної ліцензії, на весь період дії режиму валютного регулювання. Індивідуальні ліцензії видаються резидентам і нерезидентам на здійснення разової валютної операції на період, необхідний для здійснення такої операції. Тобто виходячи з положень ст.5 Декрету, можна зробити висновок, що генеральні ліцензії видаються Національним банком лише певному колу суб'єктів: банкам, фінансовим установам та оператору поштового зв'язку на здійснення ними валютних операцій на постійній основі. Натомість індивідуальні ліцензії можуть видаватися всім суб'єктам (резиденти і нерезиденти) на здійснення лише разової валютної операції, при цьому у Декреті визначено вичерпний перелік таких операцій.
Національним банком прийнято Положення про порядок видачі банкам банківських ліцензій, письмових дозволів та ліцензій на виконання окремих операцій, (затв. постановою Правління НБУ від 17 липня 2001 р. № 275), відповідно до п. 5.3. якого письмовий дозвіл на здійснення операцій з валютними цінностями є генеральною ліцензією на здійснення валютних операцій згідно з Декретом Кабінету Міністрів України "Про систему валютного регулювання і валютного контролю" від 19.02.93 за N 15-93. Відповідно до п. 2.3 зазначеного Положення за умови отримання письмового дозволу Національного банку банки мають право здійснювати операції з валютними цінностями по залученню та розміщення іноземної валюти на валютному ринку України. Оскільки Банк отримав банківську ліцензію та дозвіл Національного банку на здійснення операцій з валютними цінностями, він має право на постійній основі здійснювати операції з щодо розміщення іноземної валюти.
Відповідно до п.«в»ч.4, ст. Декрету індивідуальні ліцензії видаються на операції з надання і одержання резидентами кредитів в іноземній валюті, якщо терміни і суми таких кредитів перевищують встановлені законодавством межі. Тому висновок Позивача про обов'язковість отримання банком або позичальником індивідуальної ліцензії для кредитування в іноземній валюті незалежно від сум та термінів грошових коштів, які надаються банком, суперечить положенням ст. 19 Конституції України за якими правовий порядок в Україні ґрунтується на засадах, відповідно до яких ніхто не може бути примушений робити те, що не передбачено законодавством. Оскільки чинним законодавством не встановлені будь-які обмеження чи вимоги щодо сум та термінів кредитів в іноземній валюті, які надаються або залучаються резидентами України, Банк не має зобов'язань щодо отримання індивідуальних ліцензій Національного банку для надання кредитів в іноземній валюті резидентам. Зазначений висновок також підтверджений самим Національним банком, який у своєму листі від 29.05.2001р. №28-313/2178 з посиланням на норми Декрету КМУ «Про систему валютного регулювання і валютного контролю»визначив, що здійснення резидентами операцій по отриманню та наданню кредитів в іноземній валюті не потребує індивідуальної ліцензії Національного банку України.
Позиція щодо правомірності надання кредитів в іноземній валюті на підставі саме генеральної ліцензії також підтверджена іншими нормативними актами Національного банку, який відповідно до ст.44 ЗУ «Про Національний банк України»діє як уповноважена державна установа при застосуванні законодавства України про валютне регулювання і валютний контроль. Так у Положенні про порядок діяльності "Вестерн Ен-Ай-Ес Ентерпрайз Фонду" (США) та його кредитно-фінансової установи в Україні, затвердженому постановою Правління НБУ №269 від 01.11.1995р. зазначається, що кредити в іноземній валюті господарюючим суб'єктам приватної форми власності України Установа надає на підставі отриманої від Національного банку України генеральної ліцензії на здійснення валютних операцій (п. 6 зазначеного Положення). За наявністю в Установи генеральної ліцензії Національного банку України на здійснення кредитних операцій з розміщення валютних коштів на внутрішньому ринку України Установа має право надавати кредити в іноземній валюті резидентам України - господарюючим суб'єктам приватної форми власності, (п. 10 зазначеного Положення).
Таким чином, банк має право на постійній основі здійснювати діяльність з надання кредитів в іноземній валюті на підставі отриманої від Національного банку банківської ліцензії та генеральної ліцензії на здійснення валютних операцій без отримання індивідуальної ліцензії.
Щодо висновку Позивача про необхідність отримання індивідуальних ліцензій сторонами Кредитного договору для використання іноземної валюти на території України як засобу платежу, зазначають наступне.
Аналіз положень ст.47 та ст.49 ЗУ «Про банки і банківську діяльність», та ст. 5 Декрету Кабінету Міністрів України "Про систему валютного регулювання і валютного контролю" дозволяє зробити висновок, що наявність у банку генеральної ліцензії на здійснення валютних операцій є достатньою підставою для здійснення Банком операцій з валютними цінностями, в тому числі операцій з використання іноземної валюти як засобу платежу.
Відповідно до п. 1.5 Положення про порядок видачі Національним банком України індивідуальних ліцензій на використання іноземної валюти на території України як засобу платежу, затвердженого постановою НБУ від 14.11.2004р. №483, використання іноземної валюти як засобу платежу без ліцензії дозволяється якщо ініціатором або отримувачем за валютною операцією є уповноважений банк (ця норма стосується лише тих операцій уповноваженого банку, на здійснення яких Національний банк видав йому банківську ліцензію та письмовий дозвіл на здійснення операції з валютними цінностями).
Таким чином, Національний банк України у своєму нормативно-правовому акті підтвердив позицію, закріплену в Декреті, та встановив, що операції з використання іноземної валюти як засобу платежу на території України дозволяється без отримання індивідуальної ліцензії, якщо однією стороною операції є банк, який має генеральну ліцензією.
Як зазначено вище АКІБ «УкрСиббанк»отримав від НБУ банківську ліцензію №75 на право здійснювати банківські операції, в тому числі щодо розміщення залучених коштів від свого імені, на власних умовах та на власний ризик, та письмовий Дозвіл № 75-2 від 24 грудня 2001р. на право здійснювати операції з валютними цінностями, що є генеральною ліцензією на здійснення валютних операцій згідно з Декретом Кабінету Міністрів України "Про систему валютного регулювання і валютного контролю", тому використання Банком і позичальником іноземної валюти як засобу платежу за Кредитним договором відповідає вимогам чинного законодавства.
Таким чином, аналіз вищезазначених нормативно-правових актів України дозволяє зробити висновок, що надання Банком кредиту в іноземній валюті та повернення позичальником такого кредиту здійснюється на підставі генеральної ліцензії на здійснення валютних операцій, виданої Банку Національним банком України, та не потребує отримання Банком чи позичальником індивідуальної ліцензії на операцію з надання і одержання резидентами кредитів в іноземній валюті, та операцію з використання іноземної валюти на території України як засобу платежу або як застави.
Щодо визнання кредитного договору недійсним, то ПАТ «УкрСиббанк»зазначає наступне.
ОСОБА_1 посилається на те, що кредитний договір необхідно визнати недійсним на підставі ст.203 та ст. 215, ст. 216 ЦК України, оскільки не дотримано вимог, передбачених законом.
Однак, виходячи з даного Банком не було порушено жодної норми вищезгаданих статей цивільного кодексу з наступних підстав.
На момент укладення Кредитного договору його умовами було передбачено, що Банк надає Позичальнику кредит, у передбаченому договором розмірі, який останній зобов'язаний повернути у визначений строк, а також передбачені права та обов'язки сторін. Однак, на момент укладення кредитного договору ОСОБА_1 не наводилось жодних зауважень щодо його змісту чи порушення його прав.
Враховуючи вищевикладене, просять відмовити в задоволенні вимог ОСОБА_1 щодо визнання недійсним договору про надання споживчого кредиту № 11342318000 від «05»травня 2008 року.
Представник третьої особи - Національного банку України надав до суду письмові пояснення, які просив суд врахувати при винесенні рішення та слухати справу без участі представника.
Представник Територіального відділення Національного банку України в судове засідання не зявився, хоча про час і місце розгляду справи був повідомлений належним чином та не висловив свого відношення до позову.
Представник ОСОБА_2 в судовому засіданні надав аналогічні пояснення поясненням ОСОБА_1, в зустрічному позові ПАТ "УкрСиббанк" до ОСОБА_1, ОСОБА_2, ОСОБА_3 про стягнення боргу за кредитним договором просив відмовити та визнати договір про надання споживчого кредиту № 11342318000 від 05.05.2008 року недійсним.
ОСОБА_3 в судове засідання не з»явився, хоча про час і місце розгляду справи був повідомлений належним чином та не висловив свого відношення до позову.
Нотаріус Жовківського нотаріального округу Львівської області ОСОБА_4 в судове засідання не з»явився, хоча про час і місце розгляду справи був повідомлений належним чином та не висловив свого відношення до позову.
Заслухавши пояснення сторін, дослідивши зібрані по справі докази та з'ясувавши дійсні обставини справи, суд встановив.
ОСОБА_1 05.05.2008 року уклав з Акціонерним комерційним інноваційним банком "УкрСиббанк" договір про надання споживчого кредиту № 11342318000, згідно якого ПАТ "УкрСиббанк" надав ОСОБА_1 кредит в сумі 69000,00 дол. США зі сплатою відсотків за користування кредитом 13,5 % річних з кінцевим терміном повернення 04.05.2018 року і погашенням згідно умов вказаного договору.
Відповідач свої обов'язки за договором не виконує.
Згідно розрахунку заборгованості представленого позивачем вбачається, що відповідач станом на 01.12.2011 року за кредитним договором № 11342318000 від 05.05.2008 року заборгував позивачу:
- 56667,16 дол. США, що в національній валюті становить 452753 грн.. 61 коп. -заборгованість по кредиту;
- 3235,62 дол. США, що в національній валюті становить 25851 грн.. 63 коп. -прострочені відсотки, що в сумі складає 59902,78 дол. США, що в національній валюті становить 478605 грн.. 24 коп., а також 742,80 грн. пені.
З п. 1.1. ч. 2 Статуту ПАТ "УкрСиббанк" затвердженого Загальними зборами акціонерів АТ "УкрСиббанк" 17.11.2010 року вбачається, що Акціонерний комерційний інноваційний банк "УкрСиббанк" змінив своє найменування на Публічне акціонерне товариство "УкрСиббанк", яке виступає правонаступником по всіх правах та зобов'язаннях Акціонерного комерційного інноваційного банку "УкрСиббанк".
Судом встановлено, що ПАТ «УкрСиббанк» направило ОСОБА_1, ОСОБА_2, ОСОБА_3 вимоги про дострокове повернення кредиту. Таким чином, у ПАТ «УкрСиббанк»виникло право на дострокове повернення кредиту, що настав на 31 календарний день з дати одержання позичальником повідомлення (вимоги).
Відповідно до ст. 526 ЦК України зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору.
Відповідно до ч.1 ст. 625 ЦК України, боржник не звільняється від відповідальності за неможливість виконання ним грошового зобов'язання.
Відповідно до ст. 629 ЦК України договір є обов'язковим для виконання сторонами.
Внаслідок вищенаведеного, суд вважає, що вимоги позивача Публічного акціонерного товариства «УкрСиббанк»до ОСОБА_1, ОСОБА_2, ОСОБА_3 про стягнення боргу за кредитним договором № 11342318000 від 05.05.2008 року цілком обґрунтовані та підлягають до задоволення.
Щодо позовних вимог ОСОБА_1 до ПАТ "УкрСиббанк" в особі Західного регіонального департаменту ПАТ "УкрСиббанк", третя особа: Національний банк України, Територіальне відділення Національного банку України, ОСОБА_2, ОСОБА_3, нотаріус Жовківського нотаріального округу Львівської області ОСОБА_4 про захист прав споживача, визнання договору про надання споживчого кредиту № 11342318000 від 05.05.2008 року недійсним, то суд вважає, що дані вимоги не підлягають до задоволення у зв'язку з наступним.
Відповідно до ст.. 627 Цивільного кодексу України сторони є вільними в укладенні договору, виборі контрагента та визначенні умов договору з урахуванням вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, звичаїв ділового обороту, вимог розумності та справедливості.
Діюче законодавство надає право учасникам цивільного обороту вільно, виходячи з власних інтересів, вирішувати вступати їм у договірні правовідносини або не вступати. Тобто, укладаючи договір про надання споживчого кредиту сторони погодилися з усіма викладеними та передбаченими в його тексті умовами. Проте, що даний договір підписувався не позичальником ОСОБА_1 заперечень не виникало. Укладаючи даний договір, ОСОБА_1 був ознайомлений з усіма істотними умовами договорів, а саме:
- валюта кредиту;
- сума кредиту;
- термін кредитування;
- розмір щомісячних платежів за користування кредитними коштами,
- графік погашення кредиту;
- розмір штрафних санкцій, тощо
про що свідчить його підпис на договорах, тобто позивач усвідомлював критерії взятих на себе зобов'язань та розміри відповідальності за їх невиконання. А тому, підписавши кредитний договір ОСОБА_1 визначився та погодився з усіма зазначеними умовами договору, в тому числі і з порядком отримання та повернення кредитних коштів в іноземній валюті. Окрім цього, підтвердженням дійсності укладеного кредитного договору та цілковитим погодженням з його умовами є факт користування кредитними коштами з 05.05.2008 року, та здійснення при цьому сплати необхідних платежів на погашення заборгованості по даному договору, що у своїй сукупності свідчить про визнання своїми власними діями укладеного договору та прийняття на себе усіх його правових наслідків.
Відповідно до ч. 1 ст.. 205 Цивільного кодексу України правочин може вчинятися усно або в письмовій формі. Сторони мають право обирати форму правочину, якщо інше не встановлено законом.
Отже, правочин, для якого законом не встановлена обов'язкова письмова форма, вважається вчиненим, якщо поведінка сторін засвідчує їхню волю до настання відповідних правових наслідків.
На підставі вищенаведеного, суд вважає, що позовні вимоги ОСОБА_1 до ПАТ "УкрСиббанк" в особі Західного регіонального департаменту ПАТ "УкрСиббанк", третя особа: Національний банк України, Територіальне відділення Національного банку України, ОСОБА_2, ОСОБА_3, нотаріус Жовківського нотаріального округу Львівської області ОСОБА_4 про захист прав споживача, визнання договору про надання споживчого кредиту № 11342318000 від 05.05.2008 року недійсним не підлягають до задоволення.
Згідно ст.. 88 ЦПК України стороні, на користь якої постановлено рішення, суд присуджує з другої сторони понесені нею і документально підтверджені судові витрати.
Керуючись ст., ст. 15, 30, 57, 58, 88, 208, 209, 212-215 ЦПК України, ст.. 526, 625, 629 ЦК України, суд
Позов Публічного акціонерного товариства "УкрСиббанк"до ОСОБА_1, ОСОБА_2, ОСОБА_3 про стягнення боргу за кредитним договором № 11342318000 від 05.05.2008 року - задоволити.
Стягнути солідарно з ОСОБА_1, ІНФОРМАЦІЯ_1, ідентифікаційний номер НОМЕР_1; ОСОБА_2, ІНФОРМАЦІЯ_2, ідентифікаційний номер НОМЕР_2; ОСОБА_3, ІНФОРМАЦІЯ_3, ідентифікаційний номер НОМЕР_3 в користь Публічного акціонерного товариства "УкрСиббанк", МФО 351005, код ЄДРПОУ 09807750, р/р 29090000000113 заборгованості за кредитним договором № 11342318000 від 05.05.2008 року 59902 (п'ятдесят девять тисяч дев'ятсот два) доларів США 78 центів, що в національній валюті становить 478605 (чотириста сімдесять вісім тисяч шістсот пять) грн.. 24 коп. та 742,80 грн. пені.
Стягнути з ОСОБА_1, ОСОБА_2, ОСОБА_3 в користь Публічного акціонерного товариства "УкрСиббанк"судового збору в сумі 2823,00 грн., що було сплачено ними при поданні позовної заяви.
У позовних вимогах ОСОБА_1 про визнання недійсним договору про надання споживчого кредиту №11342318000 від 05.05.2008 року укладеного між ПАТ "УкрСиббанк" в особі Західного регіонального департаменту ПАТ "УкрСиббанк" та громадянином України -фізичною особою (резидентом) ОСОБА_1 з моменту його вчинення -відмовити.
У позовних вимогах ОСОБА_1 про застосування до сторін недійсного правочину, який оформлено за договором про надання споживчого кредиту №11342318000 від 05.05.2008 року двосторонню реституцію -відмовити.
У позовних вимогах ОСОБА_1 про зобов'язання ПАТ "УкрСиббанк" в особі Західного регіонального департаменту ПАТ "УкрСиббанк" повернути ОСОБА_1 усе отримано ним на виконання недійсного правочину, який оформлено договором про надання споживчого кредиту №11342318000 від 05.05.2008 року, а саме, грошові кошти в розмірі - 286897,92 грн. ( двісті вісімдесять шість тисяч вісімсот дев'яносто сім грн.. 92 коп. ) - відмовити.
У позовних вимогах ОСОБА_1 про зобов'язання ОСОБА_1 повернути ПАТ "УкрСиббанк" в особі Західного регіонального департаменту ПАТ "УкрСиббанк" усе отримане ним на виконання недійсного правочину, який оформлено за договором про надання споживчого кредиту №11342318000 від 05.05.2008 року, а саме, грошові кошти у розмірі -348450 грн. ( триста сорок вісім тисяч чотириста п'ятдесят грн..) -відмовити.
У позовних вимогах ОСОБА_1 шляхом зарахування зустрічних однорідних вимог з кожної сторони: ПАТ "УкрСиббанк" в особі Західного регіонального департаменту ПАТ "УкрСиббанк" до ОСОБА_1 у розмірі -348450 грн. та ОСОБА_1 до ПАТ "УкрСиббанк" в особі Західного регіонального департаменту ПАТ "УкрСиббанк" у розмірі -286897,92 грн. визначити заборгованість ОСОБА_1 перед ПАТ "УкрСиббанк" в особі Західного регіонального департаменту ПАТ "УкрСиббанк" у розмірі -61552,08 грн. -відмовити.
У позовних вимогах ОСОБА_1 про зобов'язання нотаріуса Жовківського нотаріального округу Львівської області ОСОБА_4 виключити з реєстру застав та заборон відчуження запис про заставу та заборону відчуження нерухомого майна, яке було передано в заставу за договором про надання споживчого кредиту №11342318000 від 05.05.2008 року укладеного між ОСОБА_1 та ПАТ "УкрСиббанк" в особі Західного регіонального департаменту ПАТ "УкрСиббанк", а саме, квартиру АДРЕСА_2 -відмовити.
Апеляційна скарга на рішення суду подається протягом десяти днів з дня його проголошення. Особи, які брали участь у справі, але не були присутні у судовому засіданні під час проголошення судового рішення, можуть подати апеляційну скаргу протягом десяти днів з дня отримання копії цього рішення.
Суддя Зеліско Р. Й.