Рішення від 11.05.2011 по справі 2-179/11

Справа № 2-179/11

РІШЕННЯ

Іменем України

11 травня 2011 р. м.Шахтарськ

Шахтарський міськрайонний суд Донецької області в складі:

головуючого - cудді........................................................Дністрян О.М.,

при секретарі...................................................................Абліцовій М.С.,

за участю позивачки, представника позивача - адвоката ОСОБА_3, відповідача, представника відповідача - адвоката ОСОБА_4, представника тртетьої особи - ВАТ „Державний ощадний банк України" - Широбокової І.Б., розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду міста Шахтарська цивільну справу за позовною заявою ОСОБА_6 до ОСОБА_7, треті особи - ОСОБА_8, Державний нотаріус Шахтарської державної нотаріальної контори Шевера Олена Степанівна, Комунальне підприємство Бюро технічної інвентаризації міста Шахтарська, Відкрите акціонерне товариство „Державний ощадний банк України", про визнання договору недійсним, -

ВСТАНОВИВ:

ОСОБА_6 звернувся до суду з позовною заявою до відповідача про визнання договору недійсним, посилаючись на те, що 23.05.2008р. між ним та ОСОБА_7 було укладено договір купівлі-продажу квартири, що посвідчений державним нотаріусом Шахтарської державної нотаріальної контори Шеверою О.С. та зареєстрований в реєстрі за № 1-1805, що підтверджується витягом з Державного реєстру правочинів № 5970726 від 23.05.2008р. Відповідно до п.1 цього договору відповідач продає, а позивач купує трикімнатну квартиру, що знаходиться за адресою: АДРЕСА_1. Пунктом 3 встановлено, що продаж вчинено за 322 605, 00 грн., які ОСОБА_8 (представник відповідача ОСОБА_7 за довіреністю) нібито отримав від нього при підписанні договору. Проте, він будь-яких угод з приводу купівлі-продажу спірного майна не укладав, грошові кошти представнику відповідача не передав. Щодо факту підписання договору позивач зазначив, що 23.05.2008р. він був запрошений ОСОБА_8 та представником банку у Харцизьке відділення № 5373 задля підписання договору поруки в якості поручителя, прибувши до відділення банку його зустріли працівники цього відділення, які супроводжували процес підписання цього договору та які пояснили де саме йому потрібно поставити свій підпис, документи, що підписував він не читав, працівники банку в усній формі роз'яснили йому, що за укладеним договором він є поручителем, будь-яких копій документів він не отримував. Отже, про те, що він уклав спірний договір купівлі-продажу квартири він дізнався під час порушення провадження Ворошиловським районним судом м.Донецька по справі № 2-3621/09 за первісним позовом ВАТ „Державний ощадний банк України" філія - Харцизьке відділення № 5373 до нього про стягнення заборгованості за договором про іпотечний кредит № 192/497 від 23.05.2008р. та за його зустрічним позовом про визнання договору про іпотечний кредит № 192/497 від 23.05.2008р. та іпотечного договору № 71173 від 23.05.2008р. недійсними. Підставою для укладення вказаних іпотечних договорів став саме спірний договір купівлі-продажу квартири. Позивач зазначив, що вважає зазначений договір таким, що суперечить закону та має бути визнаний недійсним відповідно до ст.230 ЦК України, оскільки: в п.1 цього договору зазначено, що предметом купівлі-продажу є квартира, що знаходиться за адресою - АДРЕСА_1, однак, ніякої трикімнатної квартири за цією адресою не існує, тобто відсутній предмет договору купівлі-продажу; крім того, у п.2 договору зазначено, що оспорювана квартира належить відповідачу на підставі свідоцтва про право на спадщину, виданого Першою Шахтарською дернотконторою 18.04.1996р. по реєстру № 1409 та зареєстрованого в БТІ м.Шахтарська 30.10.1996р. за № 3022 (реєстраційний номер в Реєстрі прав власності на нерухоме майно - 23355140), але ці дані не відповідають дійсності, оскільки відчужувана квартира не знаходиться у власності відповідача, даної квартири взагалі не існує. Просив суд визнати договір купівлі-продажу від 23.05.2008 року недійсним з моменту його вчинення.

Позивач у судовому засіданні позовні вимоги підтримав в повному обсязі та пояснив, що його знайомий - ОСОБА_8 - попросив бути поручителем по кредитному договору, він дав згоду, але документи які підписував він не читав, гроші при ньому не передавали, квартиру не дивилися, його не примушували підписувати договір купівлі-продажу, а обдурили, що договір оформлений на нього він дізнався вже у Ворошиловському суді, а до цього він думав, що підписує договір поруки. Просив суд задовольнити позовні вимоги.

Представник позивача у судовому засіданні позовні вимоги підтримав у повному обсязі та просив їх задовольнити.

Відповідач у судовому засіданні пояснив, що він дійсно давав ОСОБА_8 довіреність на продаж квартири, але його квартира АДРЕСА_1, ця квартира не придатна до житла, там навіть стін немає, а такої квартири як зазначено у договорі купівлі-продажу взагалі не існує; на цей час він скасував вже ту довіреність, яку давав ОСОБА_8, його квартира залишилась за ним, грошей за неї йому ніхто не давав, крім того, зазначив, що це не просто переплутали номера квартири та будинку, оскільки його квартира не може коштувати триста тисяч гривень, оскільки там одні розвалини. Просив справу вирішити на розсуд суду.

Представник відповідача пояснив суду, що ОСОБА_8 скористався тією довіреність, що йому видав відповідач, для своїх цілей, після укладеної угоди для ОСОБА_7 не виникло ніяких наслідків - він так і залишився власником квартири НОМЕР_2. Просив справу вирішити на розсуд суду.

Предстаник третьої особи - Відкритого акціонерного товариства „Державний ощадний банк України" - в судовому засіданні пояснила, що вважає позовні вимоги не обгрунтованими, оскільки згідно договору про іпотечний кредит та іпотечного договору в іпотеку передавалась трикімнатна квартира, що знаходиться за адресою: АДРЕСА_1, але була допущена технічна помилка стосовно місця розташування квартири, а саме, було переплутано номер квартири з номером будинку, тобто кредит надавався на придбання житла, що знаходиться за адресою: АДРЕСА_1, крім того, зазначила, що у технічному паспорті та у звіті про незалежну оцінку майна вказано правильну адресу. Вважає, що договір купівлі-продажу від 23 травня 2008 року укладений на законних підставах і він є дійсним, оскільки між сторонами в потрібній формі було досягнуто згоди щодо всіх істотних умов, договір посвідчено нотаріально, предмет договору реально існує і знаходиться за адресою: АДРЕСА_1. Просила суд відмовити у задоволенні позовних вимог.

Третя особа - ОСОБА_8 - у судове засідання не з'явився, про дату, час та місце судового розгляду повідомлений належним чином через оголошення у пресі, причину своєї неявки він суду не повідомив.

Третя особа - Державний нотаріус Шахтарської державної нотаріальної контори Шевера О.С. - в судове засідання не з'явилася, про дату, час та місце судового розгляду повідомлена належним чином, надала суду письмові заперечення до позову, в яких зазначила, що нею 23.05.2008р. був дійсно посвідчений договір купівлі-продажу квартири АДРЕСА_1, але помилково із-за неуважності в договорі були переставлені місцями № квартири та будинку. Проти визнання договору недійсним заперечувала.

Представник третьої особи - Комунального підприємства Бюро технічної інвентаризації міста Шахтарська - в судове засідання не з'явився, про дату, час та місце судового розгляду повідомлені належним чином, надали заяви про розгляд справи у відсутність їх представника.

Суд, вислухавши пояснення учасників судового розгляду та дослідивши матеріали справи, вважає, що позовні вимоги підлягають задовленню за наступних підстав.

Судом встановлено, що 23 травня 2008 року між ОСОБА_8, який діяв за довіреністю ОСОБА_7 („Продавець"), та ОСОБА_6 („Покупець") укладено договір купівлі-продажу квартири АДРЕСА_1. Згідно п.3 цього Договору продаж вчинено за 322 605, 00 грн., які ОСОБА_8 отримав повністю при підписанні від покупця.

Цей договір посвідчено державним нотаріусом Шахтарської державної нотаріальної контори Шеверою О.С. 23.05.2008р. та зареєстровано в реєстрі за № 1-1805, що також підтверджується витягом з Державного реєстру правочинів № 5970726 від 23.05.2008р.

Згідно довідки ПП „Контарне" № 587 від 25.11.2009 р. в житловому будинку АДРЕСА_1, розташоване усього 12 квартир.

Згідно відповіді КП „Бюро технічної інвентаризації" № 56 від 03.02.2010р. у житловому будинку АДРЕСА_1 - 12 квартир, квартира НОМЕР_1 у цьому будинку відсутня.

Згідно відповіді КП „Бюро технічної інвентаризації" № 1027 від 07.12.2009р. ОСОБА_6 не є власником нерухомого майна за адресою: АДРЕСА_1.

Згідно відповіді КП „Бюро технічної інвентаризації" № 1023 від 07.12.2009р. ОСОБА_6 не є власником нерухомого майна за адресою: АДРЕСА_1.

Відповідно до ст. 655 ЦК України за договором купівлі-продажу одна сторона (продавець) передає або зобов'язується передати майно (товар) у власність другій стороні (покупцеві), а покупець приймає або зобов'язується прийняти майно (товар) і сплатити за нього певну грошову суму

Згідно зі ст. 202 ЦК України правочином є дія особи, спрямована на набуття, зміну або припинення цивільних прав та обов'язків.

Згідно ст. 626 Цивільного кодексу України договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов'язків.

Сторони є вільними в укладенні договору, виборі контрагента та визначенні умов договору з урахуванням вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, звичаїв ділового обороту, вимог розумності та справедливості (ст. 627 Цивільного кодексу України).

За правилом ст. 204 ЦК України (презумпція правомірності правочину) правочин є правомірним, якщо його недійсність прямо не встановлена законом (нікчемний правочин) або якщо він не визнаний судом недійсним.

Якщо недійсність правочину прямо не встановлена законом, але одна зі сторін або інша заінтересована особа заперечує його дійсність на підставах, установлених законом, то згідно з ч. 3 ст. 215 ЦК України такий правочин може бути визнаний судом недійсним (оспорюваний правочин).

Підставою недійсності правочину відповідно до статті 215 Цивільного кодексу України, є недодержання в момент вчинення правочину стороною (сторонами) вимог, які встановлені частинами першою - третьою, п'ятою та шостою ст. 203 Цивільного кодексу України, а саме: 1) зміст правочину не може суперечити цьому Кодексу, іншим актам цивільного законодавства, а також моральним засадам суспільства; 2) особа, яка вчиняє правочин, повинна мати необхідний обсяг цивільної дієздатності; 3) волевиявлення учасника правочину має бути вільним і відповідати його внутрішній волі; 4) правочин має бути спрямований на реальне настання правових наслідків, що обумовлені ним.

Тобто, відповідно до ч.5 ст.203 Цивільного кодексу України правочин має бути спрямований на реальне настання правових наслідків. Недодержання цієї вимоги закону в момент вчинення правочину є підставою недійсності правочину відповідно до статті 215 Цивільного кодексу України.

Оскільки договір купівлі-продажу, укладений 23 травня 2008 року між ОСОБА_8, діючого в інтересах ОСОБА_7, та ОСОБА_6 не був спрямований на реальне настанння правових наслідків, а саме, не був спрямований на купівлю ОСОБА_6 квартири АДРЕСА_1, тому суд вважає, що цей договір має бути визнаний недійсним.

Відповідно до ч.1 ст. 236 ЦК України, правочин, визнаний судом недійсним, є недійсним з моменту його вчинення.

За таких обставин суд вважає, що позовні вимоги обгрунтовані та підлягають задоволенню.

На підставі викладеного та керуючись ст.ст. 60, 81, 88, 208, 212-215, 218, 224-226 ЦПК України, суд -

ВИРІШИВ:

Позовні вимоги задовольнити.

Визнати договір купівлі-продажу квартири АДРЕСА_1, укладений 23 травня 2008 року між ОСОБА_8, діючого в інтересах ОСОБА_7, та ОСОБА_6 - недійсним.

Рішення може бути оскаржено до Апеляційного суду Донецької області через Шахтарський міськрайонний суд шляхом подачі апеляційної скарги в 10-денний строк з дня проголошення рішення.

Суддя О.М. Дністрян.