Галицький районний суд м.Львова
Справа № 1304/4488/12
31.05.2012м. Львів
Суддя Галицького районного суду м. Львова Ванівський О.М., при секретарі Рут О.О., розглянувши у відкритому судовому засіданні у залі суду в м. Львові скаргу ОСОБА_1 щодо незаконної бездіяльності прокуратури Львівської області з приводу залишення без реагування заяви ОСОБА_1 про злочин, неприйняття рішення відповідно до вимог ст.97 КПК України та зобов'язання прокуратури Львівської області розглянути заяву ОСОБА_1 від 25.07.2011 року відповідно до ст.97 КПК України та надати йому прийняте за його заявою процесуальне рішення, -
скаржник ОСОБА_1 звернувся до суду із скаргою на бездіяльність прокуратури Львівської області щодо неприйняття рішення в порядку ст.97 КПК України покликаючись на те, що він 25.07.2011 року звернувся до прокуратури Львівської області з заявою про порушення кримінальної справи, в порядку ст.97 КПК України щодо вчинення посадовими особами Львівської митниці протиправних дій, за ознаками складів злочинів, передбачених ст.ст.175, 364, 366, 367 КК України, проте жодного процесуального рішення прокуратурою Львівської області не прийнято. Просить суд визнати бездіяльність прокуратури Львівської області щодо неприйняття рішення за його заявою від 25.07.2011 року протиправною та зобов'язати прийняти рішення за зазначеною заявою в порядку ст.97 КПК України, про що поінформувати його.
Скаржник в судове засідання не з'явився, хоча був належним чином повідомлений про місце, час та дату судового засідання, про причини неявки суд не повідомив. Зважаючи на положення ст.236-8 КПК України, з яких вбачається, що неявка скаржника не є перешкодою для розгляду скарги, вважаю за можливе проводити розгляд скарги ОСОБА_1 у його відсутності, на підставі наявних у справі матеріалів.
Прокурор у судове засідання не з'явився, хоча був належним чином повідомлений про місце, час та дату судового засідання, про причини неявки не повідомив, заяви про відкладення розгляду справи від нього не надходило. Зважаючи на зазначене, на підставі ч.8 ст.236-8 КПК України, вважаю можливим розглянути таку на підставі наявних у справі матеріалів.
Дослідивши інші матеріали справи, вважаю, що скаргу слід задовольнити з наступних підстав.
Відповідно до ч.3 ст.236 КПК України скарги на дії прокурора розглядаються судом першої інстанції при попередньому розгляді справи або при розгляді її по суті, якщо інше не передбачено цим Кодексом.
Зважаючи на вказане вище та відсутність у КПК України процедури оскарження до суду бездіяльності органів дізнання та досудового слідства, Конституційний Суд України у абз. 6 підпункту 4.2 пункту 4 мотивувальної частини свого рішення від 23.05.2001 року №6-рп/2001 зазначив, що положення статті 55 Конституції України щодо можливості громадянина звернутись за захистом своїх прав і свобод однаково стосується можливості судового оскарження актів, дій чи бездіяльності посадових осіб органів дізнання, попереднього слідства і прокуратури, оскільки ними можуть порушуватись його права і свободи. Недосконалість інституту судового контролю за досудовим слідством не може бути перепоною для оскарження актів, дій чи бездіяльності посадових осіб зазначених органів.
Відповідно до ст.13 Конвенції про захист прав людини та основоположних свобод кожен, чиї права та свободи, визнані в цій Конвенції, було порушено, має право на ефективний засіб юридичного захисту в національному органі, навіть якщо таке порушення було вчинене особами, які здійснювали свої офіційні повноваження.
Статтею 6 Конвенції про захист прав людини та основоположних свобод встановлено, що кожен має право на справедливий і публічний розгляд його справи упродовж розумного строку незалежним і безстороннім судом, встановленим законом, який вирішить спір щодо його прав та обов'язків цивільного характеру або встановить обґрунтованість будь-якого висунутого проти нього кримінального обвинувачення.
Згідно абз.4 п.5 Рішення Конституційного Суду України від 14.12.2011 року №19-рп/2011, системний аналіз положень КПК України, зокрема тих, які визначають його завдання та унормовують порядок оскарження рішень чи дій суб'єктів владних кримінально-процесуальних повноважень, дає підстави для висновку про можливість оскарження до суду не тільки рішень і дій прокурора, слідчого, органу дізнання, але й їх бездіяльності.
Відповідно до абз.4 підпункту 4.3 пункту 4 цього ж Рішення Конституційного Суду України здійснюючи перевірку заяв і повідомлень про злочини, прокурор, слідчий, орган дізнання діють до порушення кримінальної справи, однак вдаються до тих же способів і прийомів, що й під час збирання доказів у кримінальній справі. Отже, правовідносини, що мають місце під час розгляду заяв про злочини, за своєю правовою природою є кримінально-процесуальними. Тому перевірка скарг на рішення, дії чи бездіяльність вказаних суб'єктів владних повноважень має відбуватися у тому ж процесуальному порядку і тим же судом, на який відповідно до закону покладені повноваження щодо перевірки й оцінки доказів у кримінальній справі, тобто судом із розгляду кримінальних справ.
Пунктом 2 ч.3 ст.17 КАС України виключається юрисдикція адміністративних судів щодо справ, які належить вирішувати в порядку кримінального судочинства.
Таким чином, Конституційний Суд України вважає, що з метою реалізації положень статті 55 Конституції України та недопущення обмеження конституційних прав і свобод людини і громадянина у разі оскарження до суду рішень, дій чи бездіяльності прокурора, слідчого, органу дізнання стосовно заяв і повідомлень про вчинені або підготовлювані злочини такі скарги суди повинні розглядати аналогічно до порядку оскарження до суду рішень і дій прокурора, слідчого, органу дізнання, встановленого КПК України.
Частиною 8 ст.236-8 КПК України встановлено, що обов'язок доведення правомірності порушення справи покладається на прокурора, неявка якого в судове засідання не перешкоджає розгляду справи.
Відповідно до ч.1 ст.97 КПК України прокурор, слідчий, орган дізнання або суддя зобов'язані приймати заяви і повідомлення про вчинені або підготовлювані злочини, в тому числі і в справах, які не підлягають їх віданню.
Згідно ч.2 ст.97 КПК України по заяві або повідомленню про злочин прокурор, слідчий, орган дізнання або суддя зобов'язані не пізніше триденного строку прийняти одне з таких рішень: порушити кримінальну справу; відмовити в порушенні кримінальної справи; направити заяву або повідомлення за належністю.
Судом встановлено, що скаржник ОСОБА_1, 25.09.2011 року із заявою до прокуратури Львівської області про порушення кримінальної справи, в порядку ст.97 КПК України у якій повідомляє про вчинення посадовими особами Львівської митниці протиправних дій, за ознаками складів злочинів, передбачених ст.ст. 175, 364, 366, 367 КК України. Однак жодного процесуального рішення за поданою скаргою, внаслідок прокурорської перевірки, прокуратурою Львівської області не прийнято, скаржнику надано відповідь у якій зазначено, що заява скаржника не містить жодних об'єктивних даних, які б свідчили про наявність у діях службових осіб Львівської митниці складу злочину, а тому вона не може вважатися такою, за якою обов'язково приймати ті чи інші процесуальні рішення.
Таким чином, перевіривши матеріали справи у їх сукупності, приходжу до висновку, що оскільки прокуратурою Львівської області не прийнято відповідного процесуального рішення по заяві про злочин ОСОБА_1 від 25.07.2011 року щодо вчинення посадовими особами Львівської митниці протиправних дій, за ознаками злочинів, передбачених ст.ст. 175, 364, 366, 367 КК України, протягом встановленого законом часу та не поінформовано його про прийняття такого, а надану відповідь прокуратури Львівської області від 19.08.2011 року №07/1-3509-10 не можна вважати процесуальним документом, обов'язок прийняття яких передбачено ст.97 КПК України, а прокурором у судовому засіданні не доведено правомірність прийнятого рішення, таку бездіяльність прокуратури Львівської області відповідно до ст.ст. 110, 234, 236 КПК України слід визнати незаконною.
На підставі викладеного, керуючись ст.ст.6, 13 Конвенції про захист прав людини та основоположних свобод, ст.ст.19, 55 Конституції України, ст.97, 236 КПК України, ст.17 КАС України, Рішенням Конституційного Суду України від 23.05.2001 року №6-рп/2001 у справі за конституційним поданням Уповноваженого Верховної Ради України з прав людини щодо відповідності Конституції України (конституційності) положень абзаців третього, четвертого, п'ятого статті 248-3 Цивільного процесуального кодексу України та за конституційними зверненнями громадян ОСОБА_2 і ОСОБА_3 щодо офіційного тлумачення положення абзацу четвертого статті 248-3 Цивільного процесуального кодексу України (справа щодо конституційності статті 248-3 ЦПК України), Рішенням Конституційного Суду України від 14.12.2011 року №19-рп/2011 у справі за конституційним зверненням громадянина ОСОБА_4 щодо офіційного тлумачення положень частини другої статті 55 Конституції України, частини другої статті 2, пункту 2 частини третьої статті 17 Кодексу адміністративного судочинства України, частини третьої статті 110, частини другої статті 236 Кримінально-процесуального кодексу України та конституційним поданням Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ щодо офіційного тлумачення положень статей 97, 110, 234, 236 Кримінально-процесуального кодексу України, статей 3, 4, 17 Кодексу адміністративного судочинства України в аспекті статті 55 Конституції України (справа про оскарження бездіяльності суб'єктів владних повноважень щодо заяв про злочини),
скаргу ОСОБА_1 задовольнити повністю.
Визнати бездіяльність прокуратури Львівської області щодо непроведення розгляду, неприйняття рішення та непоінформування ОСОБА_1 про таке за заявою ОСОБА_1 про злочин від 25.07.2011 року незаконною.
Зобов'язати прокуратуру Львівської області провести розгляд та прийняти рішення відповідно до вимог ст.97 Кримінально-процесуального кодексу України за заявою ОСОБА_1 від 25.07.2011 року про вчинення зазначеними у цій заяві особами злочину та поінформувати ОСОБА_1 про прийняте процесуальне рішення.
Копію постанови надіслати прокурору та особі, яка подала скаргу.
На постанову судді протягом семи днів з дня її винесення може бути подана апеляція до апеляційного суду Львівської області.
Суддя О.М. Ванівський