10.05.2012 Суддя: Перетятько О. Ю.
Справа № 0551/2693/2012
«10» травня 2012 року Центрально - Міський районний суд м. Горлівки у складі:
головуючого - судді Перетятька О.Ю.,
при секретарі Березка С.Г.,
за участю позивача ОСОБА_1,
представника відповідача Табунщик І.В.,
розглянувши у відкритому судовому засіданні цивільну справу за позовом ОСОБА_1 до лікарні з поліклінікою Горлівського МУ ГУМВС України в Донецькій області про стягнення добових,
Позивач 06.03.2012 р. звернувся до суду за названим позовом. Свої вимоги мотивувала наступними обставинами. Вона працює в лікарні з поліклінікою Горлівського МУ ГУМВС України в Донецькій області. У відповідності до законодавства у сфері охорони здоров'я медичні працівники зобов'язані періодично проходити атестацію на предмет підвищення знань і кваліфікації. З 18.05.2011 р. по 21.06.2011 р. вона пройшла курс навчання в Донецькому національному медичному університеті, після чого успішно склавши іспити отримала посвідчення про присвоєння їй вищої категорії за спеціальністю офтальмологія. Приїхавши із відрядження, вона здала до бухгалтерії посвідчення про відрядження та пред'явила вимогу, щоб їй сплатили добові за весь час знаходження її у відрядженні. Сплатити їй добові пообіцяли наступного місяця разом із заробітною платою, проте так цього і не зробили. Вважає дії відповідача неправомірними. На її думку, вони суперечать ч.1 ст. 121 КЗпП України , підпункту 1 п. 1 постанови Кабінету Міністрів України від 23.04.1999 р. № 663 «Про норми відшкодування витрат на відрядження в межах України»встановлені граничні норми добових в межах України -30 грн. Таким чином, сума заборгованості складає 1050 грн. Просила поновити пропущений строк позовної давності для звернення до суду про стягнення компенсації у зв'язку із відрядженням, стягнути з відповідача на її користь компенсацію добових у зв'язку із службовим відрядженням за період з 18.05.2011 р. по 21.06.2011 р. в сумі 1050 грн.
Позивач у судовому засіданні підтримала позовні вимоги, мотивуючи їх аналогічно викладеному в позовній заяві, при цьому додала, що повні вимоги також обґрунтовує постановою КМ України від 28.06.1997 р. Вона зазначила, що здавала посвідчення про відрядження головному бухгалтеру. На її думку, фактом, що підтверджує здачу посвідчення про відрядження і авансового звіту є те, що за цей період їй оплатили заробітну плату і не відмічали дні як прогул. Зазначила, що в період підвищення кваліфікації зайняття провадилися п'ять днів на тиждень(по суботах та неділях зайняття не проводилися). Її робочий тиждень також складає п'ять робочих днів.
Представник відповідача в судовому засіданні позовні вимоги не визнав. Пояснив, що посвідчення про відрядження позивач по місцю роботи не здавала. Більш того, таке посвідчення не виписувалося і не могло виписуватися, оскільки направлялася для підвищення кваліфікації, а не у відрядження. Саме як «курси»робилася відмітка у табелі обліку використання робочого часу. Відповідно до п. 1.1.5 Інструкції з організації відряджень та службових виїздів працівників ГУМВС України в Донецькій області, затвердженої наказом ГУМВС України в Донецькій області не вважаються відрядженнями виїзди до місцевості, звідки працівник за умов транспортного сполучення та за характером роботи має можливість повертатися до місця проживання.
Суд, заслухавши пояснення сторін та їх представників, дослідивши у судовому засіданні зібрані в справі докази в їхній сукупності, вважає встановленим наступне.
ОСОБА_1 перебуває у трудових стосунках з відповідачем (лікарня з поліклінікою Горлівського МУ ГУМВС України в Донецькій області), працюючи на посаді лікаря -офтальмолога з 05.05.2003 р. Цей факт підтверджено копією трудової книжки(а.с. 3-5).У судовому засіданні встановлено, що наказом від 04.05.2011 р. № 70 о/с відділу медичного забезпечення Головного управління МВС України в Донецькій області по лікарні з поліклінікою при Горлівському МУ ГУМВС направлено ОСОБА_1, лікаря -офтальмолога в ДНМУ на факультет післядипломної освіти на передатестаційний цикл: «Офтальмологія»з 18.05.11 р. по 21.06.11 р. на підставі путівки та зави(а.с. 42) . ОСОБА_1 проходила навчання в Донецькому національному медичному університеті на факультеті інтернатури і післядипломної освіти на циклі: ПАЦ «Офтальмологія»з 18.05.2011 по 21.06.2011 р. з часом занять з 8.00 по 14.00 та з вихідними днями: субота, неділя, що підтверджено копією довідки від 05.10.2011 р.(а.с. 7) .
Відповідно до ст. 122 КЗпП України при направленні працівників для підвищення кваліфікації з відривом від виробництва за ними зберігається місце роботи (посада) і провадяться виплати, передбачені законодавством. Згідно із підпунктом «в»п. 1 постанови Кабінету Міністрів України від 28 червня 1997 р. 695 «Про гарантії і компенсації для працівників,які направляються для підвищення кваліфікації, підготовки, перепідготовки, навчання інших професій з відривом від виробництва»установити для працівників, які направляються для підвищення кваліфікації, підготовки, перепідготовки і навчання інших професій з відривом від виробництва (далі - навчання), такі мінімальні державні гарантії виплата добових за кожний день перебування в дорозі у розмірі, встановленому законодавством для службових відряджень. Іногороднім працівникам протягом першого місяця навчання добові виплачуються в розмірі, встановленому законодавством для службових відряджень, а в наступні місяці, до закінчення терміну навчання,тим, хто одержує заробітну плату у розмірі менше 6 неоподатковуваних мінімумів доходів громадян, виплачується стипендія в розмірі 20 відсотків добових. При цьому постановою Кабінету Міністрів України від 2 лютого 2011 р. N 98 «Про суми та склад витрат на відрядження державних службовців, а також інших осіб, що направляються у відрядження підприємствами, установами та організаціями, які повністю або частково утримуються (фінансуються) за рахунок бюджетних коштів»затверджена сума добових витрат по Україні в розмірі 30 грн. Таким чином, сума добових складає 30 грн. х 24 дні(коли проводилося навчання)=720 грн. Однак названі суми відповідачем позивачу не виплачені та підлягають стягненню з відповідача за вирахуванням суми податку на доходи фізичних осіб та інших обов'язкових платежів.
Доводи представника відповідача щодо невидачі посвідчення про відрядження та відповідно ненадання його та авансового звіту не можуть біти прийняті до уваги, оскільки позивач направлявся не у відрядження, а для підвищення кваліфікації та ці правовідносини врегульовані названими спеціальними нормами (ст. 122 КЗпП України, підпунктом «в»п. 1 постанови Кабінету Міністрів України від 28 червня 1997 р. 695 «Про гарантії і компенсації для працівників,які направляються для підвищення кваліфікації, підготовки, перепідготовки, навчання інших професій з відривом від виробництва»). До того ж, відповідно п.16 розділу І Інструкції про службові відрядження в межах України та за кордон, затвердженої наказом Міністерства фінансів України від 13.03.1998 р.( з подальшими змінами та доповненнями) встановлено, що окремим видом витрат, що не потребують спеціального документального підтвердження, є добові витрати (витрати на харчування та фінансування інших власних потреб фізичної особи, понесені у зв'язку з таким відрядженням). Суми добових витрат для працівників підприємств затверджені постановою Кабінету Міністрів України від 02.02.2011 N 98. Що ж до положень п. 1.1.5 Інструкції з організації відряджень та службових виїздів працівників ГУМВС України в Донецькій області, затвердженої наказом ГУМВС України в Донецькій області від 21.05.2010 р., то мають застосовуватися саме положення КЗпП України та постанови Кабінету Міністрів України, оскільки вони мають вищу юридичну силу.
Відповідно до ст. 2 Закону України «Про оплату праці»додаткова заробітна плата - це винагорода за працю понад установлені норми, за трудові успіхи та винахідливість і за особливі умови праці. Вона включає доплати, надбавки, гарантійні і компенсаційні виплати, передбачені чинним законодавством; премії, пов'язані з виконанням виробничих завдань і функцій. Статтею 12 названого Закону України норми оплати праці і гарантії для працівників (оплата щорічних відпусток; за час виконання державних обов'язків; для тих, які направляються для підвищення кваліфікації, встановлюються Кодексом законів про працю України та іншими актами законодавства України). Отже, невиплачені позивачеві суми відносяться до додаткової заробітної плати. Згідно із ст. 233 КЗпП України у разі порушення законодавства про оплату праці працівник має право звернутися до суду з позовом про стягнення належної йому заробітної плати без обмеження будь-яким строком. Тому строки для звернення до суду позивачем порушені не були.
За таких обставин, позов підлягає частковому задоволенню.
З відповідача на користь держави відповідно до ст. 88 ЦПК України підлягає стягненню судовий збір в сумі 214 грн. 60 к.
На підставі викладеного, ст.ст. 122, 233 КЗпП України, ст.ст. 2,12 Законом України «Про оплату праці», п. 1 постанови Кабінету Міністрів України від 28 червня 1997 р. 695 «Про гарантії і компенсації для працівників,які направляються для підвищення кваліфікації, підготовки, перепідготовки, навчання інших професій з відривом від виробництва», постановою Кабінету Міністрів України від 2 лютого 2011 р. N 98 «Про суми та склад витрат на відрядження державних службовців, а також інших осіб, що направляються у відрядження підприємствами, установами та організаціями, які повністю або частково утримуються (фінансуються) за рахунок бюджетних коштів», п.16 розділу І Інструкції про службові відрядження в межах України та за кордон, затвердженої наказом Міністерства фінансів України від 13.03.1998 р.( з подальшими змінами та доповненнями), керуючись ст. ст. 10-11, 57-60, 88, 212 -217 ЦПК України,
Позов ОСОБА_1 до лікарні з поліклінікою Горлівського МУ ГУМВС України в Донецькій області про стягнення добових, задовольнити частково.
Стягнути з Горлівського МУ ГУМВС України в Донецькій області:
на користь ОСОБА_1 виплати у вигляді добових у зв'язку із направленням на підвищення кваліфікації до Донецького Національного медичного університету на факультет післядипломної освіти в розмірі 720 (сімсот двадцять) гривень за вирахуванням суми податку на доходи фізичних осіб та інших обов'язкових платежів;
на користь держави судовий збір в сумі 214 (двісті чотирнадцять) гривень 60 копійок.
В задоволенні іншої частини позову відмовити.
Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку для подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після розгляду справи апеляційним судом.
Апеляційна скарга на рішення суду подається протягом десяти днів з дня його проголошення в Апеляційний суд Донецької області через Центрально - Міський районний суд міста Горлівки. Особи, які брали участь у справі, але не були присутні у судовому засіданні під час проголошення судового рішення, можуть подати апеляційну скаргу протягом десяти днів з дня отримання копії цього рішення.
Суддя
Суддя О. Ю. Перетятько