Апеляційний суд Кіровоградської області
№ провадження 22-ц/1190/1691/12 Головуючий у суді І-ї інстанції Льон С.М.
Доповідач Черненко В. В.
29.05.2012 колегія суддів судової палати у цивільних справах апеляційного суду Кіровоградської області у складі:
головуючого судді - Черненко В.В.
суддів - Потапенко В.І., Кодрула М.А.
при секретарі - Животовській С.В.
розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Кіровограді справу за апеляційною скаргою ОСОБА_2 на ухвалу Ленінського районного суду м. Кіровограда від 09 квітня 2012 року по справі за скаргою ОСОБА_2 на дії державного виконавця ,-
ОСОБА_2 звернулася у суд із скаргою на дії державного виконавця, в якій просила скасувати постанову державного виконавця Бєлозьорова О.О. від 20.02.12р. по виконавчому листу № 31329959 з визнанням дій у відмові в відкритті провадження неправомірними, зобов'язати відкрити виконавче провадження з часу направлення заяви стягувачем та розгляду питання про відкриття, а саме 20.02.12р. та здійснити заходи щодо примусового стягнення коштів з державного бюджету України у встановлені законом строки.
В обґрунтування скарги зазначила, що 20.02.12р. державним виконавцем відділу примусового виконання рішень ДВС України Бєлозьоровим О.О. відмовлено у прийнятті та відкритті провадження з примусового виконання виконавчого листа № 2-1684/11, виданого 13.01.12р. Ленінським районним судом м. Кіровограда про стягнення з державного бюджету України на її користь 20 505 грн. 35 коп. спричиненої шкоди під час попереднього невиконання судового рішення іншою виконавчою службою. Мотивуючи відмову, державний виконавець посилався на Постанову КМУ № 845 від 03.08.11р. «Про затвердження Порядку виконання рішень про стягнення коштів з державного та місцевих бюджетів або бюджетних установ», однак не визначив, яка норма закону надає право або обов'язок відмовляти заявнику від гарантованої законом процедури примусового стягнення і повертати йому виконавчий лист. Вважає, що рішення про стягнення коштів з державного та місцевих установ виконуються органами Державного казначейства України, яке не є органом примусового виконання рішень, тобто примусове виконання рішень покладається на державну виконавчу службу (ст.. 1,3,4 ЗУ «Про державну виконавчу службу») і державним виконавцем порушено одну із основних Конституційних засад судочинства, а саме обов'язковість виконання судового рішення, яка передбачена ст..124,129 Конституції України.
Ухвалою Ленінського районного суду м. Кіровограда від 09 квітня 2012 року відмовлено в задоволенні скарги ОСОБА_2 на дії державного виконавця.
В апеляційній скарзі ставиться питання про скасування ухвали суду першої інстанції в зв'язку з порушенням норм матеріального та процесуального права.
Перевіривши законність і обґрунтованість ухвали суду першої інстанції відповідно ст.303 ЦПК України, колегія суддів дійшла висновку, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню з таких підстав.
Відмовляючи в задоволенні скарги, суд першої інстанції встановив, що згідно виконавчого листа № 2-1684/12 виданого 13.01.2012 року Ленінським районним судом м. Кіровограда присуджено стягнення з Державного бюджету України шляхом безспірного списання з єдиного рахунку Державного казначейства України на користь ОСОБА_2 збитки, завдані під час здійснення виконавчого провадження в сумі 15255,35 грн., 5000 грн. в рахунок відшкодування моральної шкоди та 250 грн. витрачених на правову допомогу, а всього 20505,35 грн. Крім того, суд зазначив, що безспірне списання коштів державного бюджету здійснюється Казначейством за рахунок і в межах бюджетних призначень, передбачених у державному бюджеті на зазначену мету. Оскільки відсутня ознака примусовості виконання рішення суду, відповідно до виконавчого листа на користь ОСОБА_2 підлягають безспірному списанню з єдиного рахунку Державного бюджету України кошти в рахунок відшкодування заподіяної при здійсненні виконавчого провадження , що узгоджується з положеннями п. 41 Порядку виконання рішень про стягнення коштів з державного та місцевого бюджетів або бюджетних установ, затвердженого постановою КМ України № 845 від 03.08.11р.
В апеляційній скарзі зокрема зазначається , що суд першої інстанції мотивуючи відмову у задоволенні скарги у порушення ст.1,3,8,19,124,129 Конституції, ст.ст. 213,215 ЦПК України жодним чином не послався на норми Закону, які визначають повноваження і обов'язок виконавчої служби виконувати судове рішення. По за увагою залишені положення Закону «Про виконавчу службу», які є вирішальними при розв'язанні даного спору та Закону «Про виконавче провадження». В скарзі зазначається, що оскільки діючим національним законодавством визначено порядок примусового виконання рішень за відсутності їх добровільного виконання і це виключна компетенція ДВС то стягувач звертався у порядку встановленому Законом виключно з заявою про примусове виконання рішення, а не добровільне, як послався суд у своїй ухвалі. Зазначено , що добровільний порядок виконання для заявника неприйнятний, оскільки це ілюзія підтверджена численними рішеннями з прав людини щодо невиконання бюджетних судових рішень в Україні та висновками першого пілотного рішення Іванов проти України № 40450/04 від 15.10.2009 року. Також зазначається , що посилання як державного виконавця так і суду першої інстанції на Постанову КМ України №845 від 03.08.2011 року є неприпустимими, оскільки це лише порядок добровільного виконання рішень суб'єктом який не є органом примусового виконання щодо стягнення коштів з Державного бюджету, а не Закон яким установлена підстава повернення виконавчого листа без відкриття провадження. Закон України «про виконавче провадження»п.8 ч.1ст.26 не дає право державному виконавцю відмовляти у відкритті виконавчого провадження, оскільки саме ця норма відправляє до існування обставин, визначених законом, які в свою чергу виключають здійснення провадження.
Колегія суддів перевірила доводи викладені в апеляційній скарзі і дійшла висновку, що зазначені доводи не спростовують висновків суду першої інстанції і не дають апеляційному суду підстави для скасування або зміни ухвали суду першої інстанції , яка оскаржується.
З матеріалів справи вбачається , що виконавчий лист № 2-1684/11, виданий 13.01.12р. Ленінським районним судом м. Кіровограда про стягнення з Державного бюджету України на користь ОСОБА_2 збитки, завдані під час здійснення виконавчого провадження в сумі 15255,35грн, 5000,00 грн. в рахунок відшкодування моральної шкоди та 250,00 грн. витрачених на правову допомогу , а всього 20505,35 грн.
Відповідно до ч.2 статті 3 Закону України «Про виконавче провадження»рішення про стягнення коштів з державного та місцевих бюджетів або бюджетних установ виконується органами Державного казначейства України в установленому Кабінетом Міністрів України порядку.
Постановою КМ України від 03.08.2011 року №845 затверджено Порядок виконання рішень про стягнення коштів державного та місцевих бюджетів або установ. Пунктом 41 зазначеного Порядку визначено , що казначейство здійснює безспірне списання коштів з державного бюджету для відшкодування шкоди, заподіяної фізичним та юридичним особам внаслідок незаконного прийняття рішень, дій чи бездіяльність органів державної влади, їх посадових чи службових осіб під час здійснення ними своїх повноважень.
Таким чином Законодавством України передбачено порядок виконання судових рішень про стягнення коштів державного та місцевих бюджетів або бюджетних установ.
Доводи викладені в скарзі , що рішення Ленінського районного суду м. Кіровограда на підставі якого було видано виконавчий лист № 2-1684/11 від 13.01.12р. Ленінським районним судом м. Кіровограда про стягнення з Державного бюджету України на користь ОСОБА_2 збитки, завдані під час здійснення виконавчого провадження в сумі 15255,35грн, 5000,00 грн. в рахунок відшкодування моральної шкоди та 250,00 грн. витрачених на правову допомогу , а всього 20505,35 грн. необхідно виконувати державним виконавцем в порядку виконавчого провадження у примусовому порядку , не знайшли свого підтвердження.
Колегія суддів вважає, що ухвала суду першої інстанції постановлена з дотриманням норм матеріального та процесуального права. Суд першої інстанції встановив дійсні обставини справи і дійшов обґрунтованого висновку відмовивши у задоволені скарги ОСОБА_2 на дії державного виконавця. Підстави для скасування ухвали суду першої інстанції відсутні.
Керуючись ст.ст. 303, 304, п.1 ч.2 ст.307, п.1 ч.1 ст.312, ст.ст.313-315 ЦПК України, колегія суддів, -
Апеляційну скаргу ОСОБА_2 - відхилити.
Ухвалу Ленінського районного суду м. Кіровограда від 09 квітня 2012 року по справі за скаргою ОСОБА_2 на дії державного виконавця - залишити без змін.
Ухвала набирає законної сили з моменту її проголошення і може бути оскаржена в касаційному порядку до Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ протягом двадцяти днів з дня набрання нею законної сили.
Головуючий суддя:
Судді :