Справа: № 2а-1124/11 Головуючий у 1-й інстанції: Голік Г.К.
Суддя-доповідач: Данилова М. В.
Іменем України
"15" березня 2012 р. м. Київ
Колегія суддів Київського апеляційного адміністративного суду у складі:
головуючого - судді Данилової М. В.,
суддів: Федорова Г.Г., Ключковича В.Ю.,
розглянувши у письмовому провадженні в місті Києві апеляційну скаргу Управління праці та соціального захисту населення Березанської міської ради на постанову Березанського районного суду Київської області від 29 липня 2011 р. у справі за адміністративним позовом ОСОБА_2 до Управління праці та соціального захисту населення Березанської міської ради про стягнення невиплачених коштів, -
Постановою суду від 29 липня 2011 року позов задоволено: визнано неправомірними дії щодо проведення перерахунку та виплати позивачу щорічної разової допомоги до 5 травня за 2010 рік.
Не погоджуючись з зазначеним судовим рішенням, відповідач подав апеляційну скаргу, в якій просить скасувати постанову суду першої інстанції як таку, що постановлена з порушенням норм матеріального і процесуального права, та прийняти нове рішення про відмову в задоволенні позову у повному обсязі.
Перевіривши матеріали справи та доводи апеляційної скарги, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню з таких підстав.
Згідно зі ст.ст. 198 ч. 1 п. 1, 200 КАС України, суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а постанову суду -без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.
Суд першої інстанції всебічно, повно та об'єктивно розглянув справу, правильно встановив обставини справи, наданим доказам дав правильну правову оцінку і прийшов до обґрунтованого висновку про задоволення позову.
Судом першої інстанції встановлено, що на користь позивача необхідно здійснити перерахунок та виплату щорічної разової допомоги до 5 травня за 2011 рік.
Судова колегія погоджується з таким висновком суду першої інстанції виходячи з наступного.
Як вбачається з матеріалів справи, позивач є учасником бойових дій, що підтверджується відповідним посвідченням.
Статтею 13 Закону України «Про статус ветеранів війни, гарантії їх соціального захисту»передбачено, що щорічно до 5 травня інвалідам 3 групи виплачується
разова грошова допомога у розмірі сьоми мінімальних пенсій за віком.
Однак, Законом України від 28 грудня 2007 року «Про Державний бюджет на 2008 рік та внесення змін до деяких законодавчих актів України»інвалідам війни передбачена виплата разової допомоги у меншому розмірі, ніж це передбачено Законом України «Про статус ветеранів війни, гарантії їх соціального захисту».
Проте, згідно з Рішенням Конституційного Суду України від 22 травня 2008 року N 10-рп/2008 (справа щодо предмета та змісту закону про Державний бюджет України) зміни визнано такими, що не відповідають Конституції України (є неконституційними).
Таким чином, до 22 травня 2008 року застосуванню до спірних правовідносин підлягали приписи Закону України "Про Державний бюджет України на 2008 рік та про внесення змін до деяких законодавчих актів України".
Враховуючи положення Конституції України щодо дії нормативно-правових актів у часі, положення ст. 13 Закону України «Про статус ветеранів війни, гарантії їх соціального захисту»поновили свою дію з 22 травня 2008 року.
Проте, позивачу всупереч вказаній вище нормі виплата щорічної разової допомоги здійснювалася відповідно до постанови Кабінету Міністрів України від 07.04.2010 року № 299 Про розміри разової грошової допомоги, що виплачується в 2010 році відповідно до Закону України «Про статус ветеранів війни, гарантії їх соціального захисту».
Оскільки у 2010 році дія ст. 13 Закону України «Про статус ветеранів війни, гарантії їх соціального захисту»не зупинялась, то позивач правомірно просить провести згідно вимог зазначених положень Закону провести перерахунок та виплату щорічної разової грошової допомоги до 5 травня.
Виходячи із загальних засад пріоритетності законів над підзаконними нормативними актами, суд першої інстанції правильно дійшов висновку, що у даному випадку застосуванню підлягає саме Закон України № 796-ХІІ, а не зазначена постанова Кабінету Міністрів України.
Враховуючи вищевикладене, колегія суддів погоджується з висновком суду першої інстанцій щодо необхідності здійснення виплат у розмірах, визначених Законом.
Отже, доводи апеляційних скарг та апелянта спростовуються висновками суду першої інстанції, матеріалами справи та не відповідають вимогам чинного законодавства, через що рішення суду першої інстанції слід залишити без змін.
Керуючись ст.ст.195, 183-2, 197, 198, 200, 205, 206, 254 КАС України, колегія суддів, -
Апеляційну скаргу Управління праці та соціального захисту населення Березанської міської ради -залишити без задоволення.
Постанову Березанського районного суду Київської області від 29 липня 2011 р. -залишити без змін.
Повний текст виготовлено 15 березня 2012 року.
Ухвала набирає законної сили з моменту проголошення та оскарженню не підлягає.
Головуючий суддя Данилова М. В.
Судді: Ключкович В.Ю.
Федорова Г. Г.