Справа: № 2а-3913/11/1070 Головуючий у 1-й інстанції: Лапій .М.
Суддя-доповідач: Грибан І.О.
Іменем України
"26" квітня 2012 р. м. Київ
Київський апеляційний адміністративний суд у складі колегії суддів:
Головуючий-суддя Грибан І.О.
судді Мамчур Я.С., Шостак О.О.
за участі :
секретар с/з Печенюк Р.В.
розглянув у відкритому судовому засіданні в м. Києві апеляційну скаргу Броварської об'єднаної державної податкової інспекції Київської області на постанову Київського окружного адміністративного суду від 03 жовтня 2011 року у справі за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «Дельта -2010»до Броварської об'єднаної державної податкової інспекції Київської області про визнання протиправним та скасування податкового повідомлення-рішення -
Товариство з обмеженою відповідальністю «Дельта -2010»(далі - Позивач) звернулося до суду з позовом , в якому заявило вимогу про визнання протиправним та скасування податкового повідомлення-рішення № 0000072304 від 08.08.2011 року.
Постановою Київського окружного адміністративного суду від 03 жовтня 2011 року позовні вимоги задоволено в повному обсязі.
Не погоджуючись з рішенням суду першої інстанції відповідач подав апеляційну скаргу, в якій, вказуючи на порушення судом першої інстанції норм матеріального права, просить оскаржувану постанову скасувати та ухвалити нову про відмову в задоволенні позовних вимог.
Крім того, апелянт заявив клопотання про поновлення пропущеного строку.
Відповідно до ч. 2 ст. 186 КАС України апеляційна скарга на постанову суду першої інстанції подається протягом десяти днів з дня її проголошення. У разі застосування судом частини третьої статті 160 КАС України, а також прийняття постанови у письмовому провадженні апеляційна скарга подається протягом десяти днів з дня отримання копії постанови .
З матеріалів справи вбачається, що судом першої інстанції справу розглянуто 03.10.2011 року. Копію постанови відповідач отримав 18.10.2011 року.
З огляду на викладене, колегія суддів приходить до висновку, що строк апеляційного оскарження постанови суду апелянтом не пропущено і відсутні правові підстави окремо вирішувати питання щодо його поновлення.
Сторони в судове засідання на апеляційний розгляд не з'явилися.
Враховуючи, що в матеріалах справи достатньо письмових доказів для правильного вирішення апеляційної скарги, а особиста участь сторін в судовому засіданні -не обов'язкова, колегія суддів у відповідності до ч. 4 ст. 196 КАС України визнала можливим проводити апеляційний розгляд справи за відсутності представників сторін.
Згідно ст. 41 КАС України фіксування судового засідання за допомогою звукозаписувального технічного засобу не здійснювалося.
Заслухавши суддю-доповідача, перевіривши матеріали справи, доводи апеляційної скарги та заперечення на неї, колегія суддів вважає що апеляційна скарга не підлягає до задоволення, виходячи з наступного.
У відповідності до ст. 200 КАС України суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а постанову або ухвалу суду-без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.
Судом першої інстанції встановлено, що відповідачем 21.06.2011 року проведено документальну позапланову виїзну перевірку TOB «Дельта - 2010»з питань достовірності декларування від'ємного значення з податку на додану вартість за травень 2011 року, що декларувалось в період з 01.05.2011 року по 31.05.2011 року.
За результатами перевірки складено акт від 21.06.2011 року № 891/233/36998136, про порушення позивачем п. 198.3 ст. 198, п. 201.10. п. 201.11 ст. 200 Податкового кодексу України, а саме завищено суму податкового кредиту в розмірі 20108 грн., що призвело до завищення від'ємного значення об'єкта оподаткування з податку на додану вартість за травень у сумі 20108 грн. На підставі Акта відповідачем винесено податкове повідомлення-рішення від 08.08.2011року № 0000072304.
Задовольняючи позовні вимоги суд першої інстанції виходив з того, що в даному випадку відсутні передбачені законом обставини для позбавлення платника права на податковий кредит.
Колегія суддів апеляційної інстанції не може не погодитися з такими висновками суду першої інстанції виходячи з наступного.
Відповідно до п. 198.3. ст. 198 Податкового кодексу України податковий кредит звітного періоду визначається виходячи з договірної (контрактної) вартості товарів/послуг, але не вище рівня звичайних цін, визначених відповідно до статті 39 цього Кодексу, та складається з сум податків, нарахованих (сплачених) платником податку за ставкою, встановленою пунктом 193.1 статті 193 цього Кодексу, протягом такого звітного періоду у зв'язку з: придбанням або виготовленням товарів (у тому числі при їх імпорті) та послуг з метою їх подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку; придбанням (будівництвом, спорудженням) основних фондів (основних засобів, у тому числі інших необоротних матеріальних активів та незавершених капітальних інвестицій у необоротні капітальні активи), у тому числі при їх імпорті, з метою подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку.
Право на нарахування податкового кредиту виникає незалежно від того, чи такі товари/послуги та основні фонди почали використовуватися в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку протягом звітного податкового періоду, а також від того, чи здійснював платник податку оподатковувані операції протягом такого звітного податкового періоду.
Згідно п. 198.6. ст. 198 Податкового кодексу України не відносяться до податкового кредиту суми податку, сплаченого (нарахованого) у зв'язку з придбанням товарів/послуг, не підтверджені податковими накладними (або підтверджені податковими накладними, оформленими з порушенням вимог статті 201 цього Кодексу) чи не підтверджені митними деклараціями, іншими документами, передбаченими пунктом 201.11 статті 201 цього Кодексу.
У разі якщо платник податку не включив у відповідному звітному періоді до податкового кредиту суму податку на додану вартість на підставі отриманих податкових накладних, таке право зберігається за ним протягом 365 календарних днів з дати виписки податкової накладної.
Відповідно до п. 201.10. ст. 201 Податкового кодексу України податкова накладна видається платником податку, який здійснює операції з постачання товарів/послуг, на вимогу покупця та є підставою для нарахування сум податку, що відносяться до податкового кредиту.
У разі відмови продавця товарів/послуг надати податкову накладну або в разі порушення ним порядку її заповнення та/або порядку реєстрації в Єдиному реєстрі покупець таких товарів/послуг має право додати до податкової декларації за звітний податковий період заяву із скаргою на такого постачальника, яка є підставою для включення сум податку до складу податкового кредиту. До заяви додаються копії товарних чеків або інших розрахункових документів, що засвідчують факт сплати податку у зв'язку з придбанням таких товарів/послуг або копії первинних документів, складених відповідно до Закону України "Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні", що підтверджують факт отримання таких товарів/послуг.
Платник має право включити до податкового кредиту поточного звітного періоду суму ПДВ, зазначену в податковій накладній, виписаній у попередніх податкових періодах, але отриманій платником у поточному звітному періоді, за наявності документального підтвердження такого запізнення, а також за умови, що не минуло 365 календарних днів (60 календарних днів) з дня виписки податкової накладної.
Як вбачається з матеріалів справи, позивач, після отримання від постачальників, 01.05.2011 року, податкових накладних на отриманий ним товар, включив суми податку на додану вартість, передбачену даними накладними до складу податкового кредиту найближчого звітного періоду, а саме -травень 2011 року.
Враховуючи викладене, колегія суддів приходить до переконання, що висновки суду першої інстанції є обґрунтованими, а доводи апеляційної скарги відповідача не спростовують висновки суду першої інстанції.
Оскільки судове рішення ухвалене судом першої інстанції з дотриманням норм матеріального та процесуального права, на підставі повно і всебічно з'ясованих обставин в справі, підтверджених доказами, а доводи апеляційної скарги висновків суду не спростовують, то колегія суддів апеляційної інстанції підстав для його скасування не вбачає.
Керуючись ч.1 ст.41, ст.160, 195, 196, 200, 205, 206 КАС України, суд -
Апеляційну скаргу Броварської об'єднаної державної податкової інспекції Київської області залишити без задоволення, а постанову Київського окружного адміністративного суду від 03 жовтня 2011 року - залишити без змін.
Ухвала набирає законної сили з моменту проголошення та може бути оскаржена протягом двадцяти днів шляхом подачі касаційної скарги до Вищого адміністративного суду України.
Головуючий суддя Грибан І.О.
Судді: Мамчур Я.С