Справа: № 2а-1524/11/1070 Головуючий у 1-й інстанції: Колеснікова І.С.
Суддя-доповідач: Романчук О.М
Іменем України
"17" квітня 2012 р. м. Київ
Київський апеляційний адміністративний суд у складі колегії суддів:
Головуючого-судді: Романчук О.М.,
Суддів: Глущенко Я.Б.,
Шелест С.Б.,
при секретарі: Воронець Н.В.,
розглянувши у судовому засіданні апеляційну скаргу Державної податкової інспекції у Києво-Святошинському районі Київської області на постанову Київського окружного адміністративного суду від 14 вересня 2011 року у справі за адміністративним позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «Ліс» до Державної податкової інспекції у Києво-Святошинському районі Київської області про визнання незаконними та скасування наказу, визнання недійсним податкового повідомлення-рішення, -
Товариство з обмеженою відповідальністю «Ліс»звернулися до Київського окружного адміністративного суду із позовом до Державної податкової інспекції у Києво-Святошинському районі Київської області про визнання незаконними та скасування наказу № 157 від 10.02.2011 року про проведення документальної позапланової невиїзної перевірки позивача, визнання недійсним податкового повідомлення-рішення № 0000422300 від 14.03.2011 року, яким позивачу донараховано податкове зобов'язання з податку на додану вартість у розмірі 136068,25 гривень.
Постановою Київського окружного адміністративного суду від 14 вересня 2011 року адміністративний позов задоволено частково. Визнано недійсним податкове повідомлення-рішення Державної податкової інспекції у Києво-Святошинському районі Київської області № 0000422300 від 14.03.2011 року, яким Товариству з обмеженою відповідальністю «Ліс» донараховано податкове зобов'язання з податку на додану вартість у розмірі 136068,25 гривень. У задоволенні решти позовних вимог відмовлено.
Не погоджуючись з прийнятим рішенням, представник відповідач по справі подав апеляційну скаргу, в якій просив постанову суду першої інстанції скасувати та прийняти нову, якою у задоволенні позовних вимог відмовити.
У відповідності до ч. 1 ст. 41 КАС України, у разі неявки у судове засідання всіх осіб, які беруть участь у справі, чи якщо відповідно до положень цього Кодексу розгляд справи здійснюється за відсутності осіб, які беруть участь у справі (у тому числі при розгляді справи в порядку письмового провадження), фіксування судового засідання за допомогою звукозаписувального технічного засобу не здійснюється.
У зв'язку з неявкою у судове засідання учасників процесу, фіксація судового засідання не здійснювалась.
Заслухавши суддю-доповідача, дослідивши матеріали справи та доводи апеляційної скарги, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга підлягає задоволенню частково з наступних підстав.
Відповідно до ч. 1 ст. 2 КАС України завданням адміністративного судочинства є захист прав, свобод та інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб у сфері публічно-правових відносин від порушень з боку органів державної влади, органів місцевого самоврядування, їхніх посадових і службових осіб, інших суб'єктів при здійсненні ними владних управлінських функцій на основі законодавства, в тому числі на виконання делегованих повноважень.
Згідно ст. 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи, зобов'язані діяти лише на підставі Конституції України та законів України.
Судом першої інстанції встановлено, що Товариство з обмеженою відповідальністю «Ліс» зареєстровано Києво-Святошинською районною державною адміністрацією 10.06.1993 року, з 14.06.1993 року перебуває на податковому обліку в Державній податковій інспекції у Києво-Святошинському районі Київської області та є платником податку на додану вартість.
У період з 10.02.2011 року по 16.02.2011 року посадовими особами Державної податкової інспекції у Києво-Святошинському районі Київської області проведено документальну позапланову невиїзну перевірку Товариства з обмеженою відповідальністю «Ліс»з питань правильності обчислення та своєчасності сплати до державного бюджету податку на прибуток підприємства та податку на додану вартість при проведенні взаєморозрахунків з TOB «С.Дж.Р.Груп»за період з 01.01.2008 року по 31.12.2010 року, про що складено акт від 23.02.7011 № 167/23-1/19407655.
Так, вказаним актом перевірки зафіксовано порушення позивачем підпунктів 7.4.1, 7.4.5 пункту 7.4 статті 7 Закону України «Про податок на додану вартість»від 03.04.1997 № 168/97-ВР із змінами та доповненнями, в результаті чого занижено податок на додану вартість в період, що перевірявся, на загальну суму 219 587,60 гривень, а саме заниження 27 р Декларації з податку на додану вартість у жовтні 2009 року на суму 108854,60 гривень.
Відповідно, податковим органом прийнято податкове повідомлення-рішення від 14.03.2011 № 0000422300, яким згідно підпункту 54.3.2 пункту 54.3 статті 54, пункту 123.1 статті 123 Податкового кодексу України позивачу визначено суму податкового зобов'язання з податку на додану вартість у розмірі 136068,25 грн., з яких: за основним платежем - 108854,60 грн., за штрафними (фінансовими) санкціями -27213,65 грн.
Проте, позивач вважає зазначене податкове повідомлення-рішення протиправним, оскільки підприємством з дотриманням вимог податкового законодавства визначено податкові зобов'язання з податку на додану вартість.
Надаючи правову оцінку встановленим обставинам справи та висновкам суду першої інстанції, колегія суддів зазначає наступне.
Під господарською діяльністю у Господарському кодексі України (стаття 3) розуміється діяльність суб'єктів господарювання у сфері суспільного виробництва, спрямована на виготовлення та реалізацію продукції, виконання робіт чи надання послуг вартісного характеру, що мають цінову визначеність.
У розумінні пункту 1.32 статті 1 Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств»господарська діяльність - будь-яка діяльність особи, направлена на отримання доходу в грошовій, матеріальній або нематеріальній формах, у разі, коли безпосередня участь такої особи в організації такої діяльності є регулярною, постійною та суттєвою.
Відтак, обов'язковими ознаками господарської діяльності у розумінні вищенаведених норм є: здійснення її суб'єктами господарювання у сфері суспільного виробництва; спрямованість на виготовлення та реалізацію продукції, виконання робіт чи надання послуг; результати зазначеної діяльності (продукція, роботи чи послуги), які мають вартісний характер і цінове вираження.
Згідно Витягу з єдиного державного реєстру юридичних осіб та фізичних осіб-підприємців серії АЕ № 110397 видами діяльності позивача є: оптова торгівля будівельними матеріалами, роздрібна торгівля фармацевтичними товарами, інша видовищно-розважальна діяльність, роздрібна торгівля в неспеціалізованих магазинах з перевагою продовольчого асортименту, роздрібна торгівля в неспеціалізованих магазинах без переваги продовольчого асортименту, діяльність ресторанів.
Як вбачається з акту перевірки, у період, що перевірявся, підприємство позивача фактично займалося роздрібною торгівлею в неспеціалізованих магазинах з перевагою продовольчого асортименту.
Товариство з обмеженою відповідальністю «С.Дж.Р.Груп»є юридичною особою, яке зареєстровано 29.03.2007 Печерською районною у місті Києві державною адміністрацією та відповідно до Свідоцтва про реєстрацію платника податку на додану вартість № 100039671 дане підприємство є платником податку на додану вартість.
Згідно Довідки з Єдиного державного реєстру підприємств та організацій України серії АА № 188317 Товариство з обмеженою відповідальністю «С.Дж.Р.Груп»здійснює наступні види діяльності: будівництво інших споруд, будівництво будівель, оптова торгівля будівельними матеріалами, роздрібна торгівля іншими товарами для дому, інші спеціалізовані будівельні роботи, електромонтажні роботи.
Судом першої інстанції встановлено, що між TOB «Ліс»та TOB «С.Дж.Р.Груп»у період, що перевірявся, було укладено договір підряду на виконання ремонтно-будівельних робіт від 03.08.2009 року № 370.
Відповідно до пункту 1.1. договору підряду від 03.08.2009 року № 370 підрядник - TOB «С.Дж.Р.Груп»зобов'язується своїми силами і засобами, за рахунок замовника виконати ремонтно-будівельні роботи в м. Вишневе по вул. Балукова, а замовник -ТОВ «Ліс»зобов'язується прийняти результат таких робіт і сплатити підрядникові вартість виконаних робіт.
Згідно умов вказаного договору підряду фактом підтвердження належного виконання підрядних робіт є підписання сторонами акту приймання - передачі виконаних робіт.
На підтвердження факту виконання робіт між позивачем та TOB «С.Дж.Р.Груп»підписано документи первинного бухгалтерського обліку, зокрема, акти КБ-2в за вересень та жовтень 2009 року та довідку КБ-3 за жовтень 2009 року.
Також, позивачем та TOB «С.Дж.Р.Груп»за договором підряду від 03.08.2009 року № 370 затверджено локальний кошторис № 2-1-1.
Крім того, TOB «С.Дж.Р.Груп»за договором підряду від 03.08.2009 року № 370 виписано на адресу позивача податкові накладні від 17.09.2009 року № 6258, від 14.10.2009 року № 7154 та від 16.10.2009 року № 7190.
За податковими накладними, отриманими від контрагента, позивачем віднесено до складу податкового кредиту за вересень та жовтень 2009 року суми сплаченого податку на додану вартість у складі ціни придбаних послуг.
Проте, за результатами перевірки господарських взаємовідносин між позивачем та контрагентом -ТОВ «С.Дж.Р.Груп»податковий орган дійшов висновку, що укладений між підприємствами правочин не спричиняє реального настання правових наслідків та є нікчемними.
Такий висновок податкового органу ґрунтується на даних Акта перевірки, у ході якої встановлено, що в провадженні Слідчого управління податкової міліції ДПА України знаходиться кримінальна справа, порушена за ознаками злочину, передбаченого ч. 1 ст. 191 та ч. 2 ст. 205 Кримінального кодексу України, щодо директора TOB «С.Дж.Р.Груп»ОСОБА_5 за фактом створення фіктивного підприємства.
Відповідно до протоколу допиту свідка від 18.08.10 р., проведеного ОВС СВ ПМ ДПА у Житомирський області, у якості свідка був допитаний засновник та директор TOB «С.Дж.Р.Груп»ОСОБА_4, який повідомив, що погодився зареєструвати ТОВ, проте фактично жодного відношення до діяльності даного підприємства не мав, ніяких документів фінансово-господарської діяльності підприємства від імені TOB «С.Дж.Р.Груп»не підписував, угод не укладав та нікого не уповноважував на здійснення підприємницької діяльності від імені Товариства. ОСОБА_4 пояснив, що йому повідомили, що підприємство буде займатись «обналічкою»грошових коштів, але він до цієї діяльності відношення не буде мати, а лише отримувати грошову винагороду.
В ході аналізу податкової звітності, податковим органом встановлено відсутність будь-якої інформації про наявність у TOB «С.Дж.Р.Груп»складських приміщень, наявність автомобільного чи іншого транспорту, а також устаткування, що необхідне для здійснення господарської діяльності підприємства.
Отже, перевіркою встановлено відсутність трудових ресурсів, виробничого обладнання, транспортного та торгівельного обладнання, сировинних матеріалів для здійснення основного виду діяльності.
Наведені обставини та досліджені колегією суддів документальні докази в їх сукупності, є достатніми для висновку про те, що господарські операції з надання послуг та виконання робіт не мали товарного характеру, не спрямовані на реальне настання правових наслідків, що обумовлені договором, а оформлені лише документально невстановленими особами, що в свою чергу призвело до встановлення відповідачем порушень формування позивачем податкового кредиту.
Законом України «Про податок на додану вартість»у п.п. 7.4.1 п. 7.4 ст. 7 установлено, що податковий кредит звітного періоду визначається виходячи із договірної (контрактної) вартості товарів (послуг), але не вище рівня звичайних цін, у разі якщо договірна ціна на такі товари (послуги) відрізняється більше ніж на 20 відсотків від звичайної ціни на такі товари (послуги), та складається із сум податків, нарахованих (сплачених) платником податку за ставкою, встановленою пунктом 6.1 статті 6 та статтею 81 цього Закону, протягом такого звітного періоду у зв'язку з: придбанням або виготовленням товарів (у тому числі при їх імпорті) та послуг з метою їх подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку; придбанням (будівництвом, спорудженням) основних фондів (основних засобів, у тому числі інших необоротних матеріальних активів та незавершених капітальних інвестицій в необоротні капітальні активи), у тому числі при їх імпорті, з метою подальшого використання у виробництві та/або поставці товарів (послуг) для оподатковуваних операцій у межах господарської діяльності платника податку.
Право на нарахування податкового кредиту виникає незалежно від того, чи такі товари (послуги) та основні фонди почали використовуватися в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку протягом звітного податкового періоду, а також від того, чи здійснював платник податку оподатковувані операції протягом такого звітного податкового періоду.
Згідно з п.п. 7.4.5 п. 7.4 ст. 7 зазначеного Закону не підлягають включенню до складу податкового кредиту суми сплаченого (нарахованого) податку у зв'язку з придбанням товарів (послуг), не підтверджені податковими накладними чи митними деклараціями (іншими подібними документами згідно з підпунктом 7.2.6 цього пункту).
Відповідно до п.п. 7.2.1 п. 7.2 ст. 7 Закону України «Про податок на додану вартість», платник податку зобов'язаний надати покупцю податкову накладну, що має містити зазначені окремими рядками: а) порядковий номер податкової накладної; б) дату виписування податкової накладної; в) повну або скорочену назву, зазначену у статутних документах юридичної особи або прізвище, ім'я та по батькові фізичної особи, зареєстрованої як платник податку на додану вартість; г) податковий номер платника податку (продавця та покупця); д) місце розташування юридичної особи або місце податкової адреси фізичної особи, зареєстрованої як платник податку на додану вартість; е) опис (номенклатуру) товарів (робіт, послуг) та їх кількість (обсяг, об'єм); є) повну або скорочену назву, зазначену у статутних документах отримувача; ж) ціну поставки без врахування податку; з) ставку податку та відповідну суму податку у цифровому значенні; и) загальну суму коштів, що підлягають сплаті з урахуванням податку.
В силу ж п.п. 7.2.6. п. 7.2. ст. 7 Закону, податкова накладна видається платником податку, який поставляє товари (послуги), на вимогу їх отримувача, та є підставою для нарахування податкового кредиту.
Отже, наведені правові норми дозволяють платнику податку формувати податковий кредит у зв'язку з реальним придбанням товарів (робіт, послуг) та на підставі відповідних розрахункових, платіжних та інших документів, обов'язковість ведення і зберігання яких передбачена правилами ведення податкового обліку.
Наказом Державної податкової адміністрації України від 30 травня 1997 року № 165 (зареєстрований в Міністерстві юстиції України 23 червня 1997 року за №233/2037) затверджено Порядок заповнення податкової накладної.
Так, відповідно до пп. 2 зазначеного Порядку, податкову накладну складає особа, яка зареєстрована як платник податку в податковому органі і якій присвоєно індивідуальний податковий номер платника податку на додану вартість.
Відповідно до п. 5 Порядку, податкова накладна вважається недійсною у разі її заповнення іншою особою, ніж вказаною у пункті 2 даного Порядку.
Відповідно до п. 18 Порядку, всі складені примірники податкової накладної підписуються особою, уповноваженою платником податку здійснювати поставку товарів (послуг), та скріплюються печаткою такого платника податку - продавця.
У разі коли на момент перевірки платника податку органом державної податкової служби суми податку, попередньо включені до складу податкового кредиту, залишаються не підтвердженими зазначеними цим підпунктом документами, платник податку несе відповідальність у вигляді фінансових санкцій, установлених законодавством, нарахованих на суму податкового кредиту, не підтверджену зазначеними цим підпунктом документами.
За правилами ст. 9 Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні»підставою для бухгалтерського обліку господарських операцій є первинні документи, які фіксують факти здійснення господарських операцій. Первинні документи повинні бути складені під час здійснення господарської операції, а якщо це неможливо - безпосередньо після її закінчення. Для контролю та впорядкування оброблення даних на підставі первинних документів можуть складатися зведені облікові документи. Первинні та зведені облікові документи можуть бути складені на паперових або машинних носіях і повинні мати такі обов'язкові реквізити: назву документа (форми); дату і місце складання; назву підприємства, від імені якого складено документ; зміст та обсяг господарської операції, одиницю виміру господарської операції; посади осіб, відповідальних за здійснення господарської операції і правильність її оформлення; особистий підпис або інші дані, що дають змогу ідентифікувати особу, яка брала участь у здійсненні господарської операції.
За наведених правових норм та, враховуючи встановлений факт підпису податкових накладних не ОСОБА_6, за свідченням якого господарські операції з виконання робіт для позивача не вчинялись, відсутні підстави вважати такі податкові накладні первинними бухгалтерськими документами в розумінні Закону, тобто документами, які підтверджують фактичне здійснення господарської операції.
Крім того, про відсутність реального характеру господарських операцій можуть свідчити такі обставини:
- неможливість здійснення платником податку зазначених операцій з урахуванням часу, місця знаходження майна або обсягу матеріальних ресурсів, економічно необхідних для виробництва товарів, виконання робіт або послуг, нездійснення особою, яка значиться виробником товару, підприємницької діяльності;
- відсутність у платника податку необхідних умов для досягнення результатів відповідної підприємницької, економічної діяльності в силу відсутності управлінського або технічного персоналу, основних коштів, виробничих активів, складських приміщень, транспортних засобів;
- облік для цілей оподаткування тільки тих господарських операцій, які безпосередньо пов'язані з виникненням права на податковий кредит або бюджетне відшкодування, якщо для даного виду діяльності також потрібне здійснення і облік інших господарських операцій;
- здійснення операцій з товарно-матеріальними цінностями, які не вироблялися або не могли бути вироблені в обсязі, зазначеному платником податку в документах обліку.
За відсутності управлінського і технічного персоналу та нездійснення підприємницької діяльності ТОВ «С.Дж.Р.Груп», податкові накладні, підписані невстановленою особою, не можуть підтверджувати факт виконання робіт, що зазначені у цих накладних.
Вчинення господарської операції невстановленою особою, що не займалась і не мала наміру займатися підприємницькою діяльністю від імені юридичної особи, на яку законодавством покладено конкретні обов'язки у сфері оподаткування, є підставою вважати, що стороння особа вчиняла вказані дії умисно з тим, щоб не здійснювати господарську діяльність і приховувати прибутки, одержані на підставі угод з іншими суб'єктами підприємництва.
Перевіривши реальність договору підряду на виконання ремонтно-будівельних робіт № 370 від 03.08.2009 року, укладеного позивачем з ТОВ «С.Дж.Р.Груп», колегія суддів погоджується з висновками податкового органу щодо відсутності підстав для включення до складу податкового кредиту сум податку на додану вартість сплачених відповідно до податкових накладених, оформлених його контрагентом.
З огляду на вищевикладене, колегія суддів вважає помилковим висновок суду першої інстанції про обґрунтованість позовних вимог в частині визнання недійсним податкового повідомлення-рішення Державної податкової інспекції у Києво-Святошинському районі Київської області № 0000422300 від 14.03.2011 року, яким Товариству з обмеженою відповідальністю «Ліс» донараховано податкове зобов'язання з податку на додану вартість у розмірі 136068,25 гривень.
Відповідно до ч. 1 ст. 71 КАС України - кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 72 цього Кодексу.
В адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача, якщо він заперечує проти адміністративного позову (ч. 2 ст. 71 КАС України).
При цьому, доводи, викладені заявником в апеляційній скарзі, повністю спростовують висновки суду першої інстанції та знайшли своє належне підтвердження в суді апеляційної інстанції.
Відповідно до ст. 159 КАС України, обґрунтованим є рішення, ухвалене судом на підставі повно і всебічно з'ясованих обставин у адміністративній справі, підтверджених такими доказами, які були досліджені в судовому засіданні.
Відповідно до п. 3 ч. 1 ст. 198, п. 1 та 4 ч. 1 ст. 202 КАС України - за наслідками розгляду апеляційної скарги на постанову суду першої інстанції суд апеляційної інстанції скасовує її та приймає нову, якщо визнає, що висновки суду не відповідають обставинам справи та порушено норми матеріального або процесуального права, що призвело до неправильного вирішення справи.
На підставі викладеного та приймаючи до уваги те, що висновки судом першої інстанції не відповідають обставинам справи та ухвалено судове рішення з порушенням норм процесуального права, суд апеляційної інстанції скасовує постанову Київського окружного адміністративного суду від 14 вересня 2011 року в частині задоволення позовних вимог та приймає в цій частині нову, якою у задоволенні адміністративного позову відмовляє.
Керуючись ст. ст. 41, 160, 167, 198, 202, 205, 207, 212, 254 КАС України, суд -
Апеляційну скаргу Державної податкової інспекції у Києво-Святошинському районі Київської області -задовольнити частково.
Постанову Київського окружного адміністративного суду від 14 вересня 2011 року скасувати в частині задоволення позовних вимог про визнання недійсним податкового повідомлення-рішення Державної податкової інспекції у Києво-Святошинському районі Київської області № 0000422300 від 14.03.2011 року та прийняти в цій частині нову, якою у задоволенні адміністративного позову Товариства з обмеженою відповідальністю «Ліс»до Державної податкової інспекції у Києво-Святошинському районі Київської області про визнання недійсним податкового повідомлення-рішення № 0000422300 від 14.03.2011 року - відмовити.
В іншій частині постанову Київського окружного адміністративного суду від 14 вересня 2011 року -залишити без змін.
Постанова набирає законної сили з моменту проголошення та може бути оскаржена протягом двадцяти днів з дня складення в повному обсязі шляхом подання касаційної скарги безпосередньо до Вищого адміністративного суду України.
Головуючий суддя Романчук О.М
Судді: Глущенко Я.Б.
Шелест С.Б.